Постанова № 2134368, 24.03.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24.03.2008 р.                                                                                                     № 7/192

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

Українського державного підприємства поштового зв"язку "УКРПОШТА"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі звеликими платниками податків

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

Представники:

від позивачаКовбич Т.М., представник за довіреністю

від відповідачаОнисько М.М., представник за довіреністю Позивач - звернувся до Окружного адміністративного суду в м. Києві з позовною заявою до відповідача про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.05.2007 року №0000334210/1, яким Позивача зобов’язано сплатити штраф у сумі 142457,04 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Позовні вимоги вцілому мотивовані тим, що Українське державне підприємство поштового зв'язку „Укрпошта" (далі - Позивач, або УДППЗ „Укрпошта”) вважає, що пеня не належить до категорії податкових зобов”язань. В зв”язку з цим регулювання відносин у сфері валютного законодавства та зовнішньоекономічної дяльності не є регулюванням у сфері оподаткування. Таким чином, на думку Позивача, на такі відносини не розповсюджуються положення Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон 2181), а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (далі –Відповідач, або СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) прийняте неправомірно. Крім того, позивач посилається на порушення Відповідачем п.п.4.5 п.4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327(далі наказ №327), яким затверджено порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що факти порушень вимог валютного законодавства зафіксовані актом перевірки. Крім того, на думку відповідача, при здійсненні діяльності по забезпеченню міжнародного поштового обміну УДППЗ „Укрпошта” не здійснює експорт товарів, робіт, послуг, як об”єкт економічних відносин в понятті Державного класифікатора України „Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012-97”, а є виконувачем зобов”язань держави, як національний оператор послуг поштового зв”язку. А тому, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте з дотриманням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив -

За результатами проведення виїзної планової перевірки Українського державного підприємства поштового зв”язку „Укрпошта” з питань дотримання вимог податкового, валютного таіншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.06.2006 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було складено акт від 09.02.2007 року №181/4210/21560045 (далі –акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки відповідачем зроблено висновок, що в порушення ст.1 та ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (із змінами та доповненнями) (далі –Закон 185/94) отримувало оплату за надані та отримані експортні та імпортні послуги поштового зв”язку згідно рахунків на підставі Виконавчого регламенту Всесвітньої поштової конвенції та на виконання контрактів, укладених з іноземними поштовими адміністраціями.

Відповідно до статті 1 Закону 185/94 - виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону 185/94 - імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Як свідчать фактичні обставини справи, Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" є національним оператором поштового зв'язку та виконує міжнародні договори від імені України в силу спеціальних на це повноважень. Відносини між УДППЗ "Укрпошта" та поштовими адміністраціями базуються на нормах Всесвітньої поштової конвенції, Статуті Всесвітнього поштового союзу та Актах Всесвітнього поштового союзу.

Усі об”єкти міжнародного поштового обміну, а саме: листи, депеші, мішки М, посилки, тощо призначені лише для вручення їх адресату. Тобто, можна дійти висновку, що вони не призначені для продажу та не можуть бути продані будь-кому.

Крім того, всі грошові кошти, які надходять на користь УДППЗ "Укрпошта" від іноземних поштових Адміністрацій по рахунках, передбачених Виконавчим регламентом Всесвітньої поштової конвенції є відшкодуванням витрат УДППЗ "Укрпошта" на забезпечення міжнародного поштового обміну, і, відповідно, міжнародних зобов'язань України. УДППЗ "Укрпошта" під час забезпечення міжнародного поштового обміну не отримує економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу, і, відповідно, не отримує виручки від такої діяльності.

Як свідчать фактичні обставини, під час забезпечення міжнародного поштового обміну УДППЗ "Укрпошта" діє без контрактної основи, тобто, не укладаючи із поштовими адміністраціями інших країн двосторонніх або багатосторонніх зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 10-р від 10.01.2002 року (далі Розпорядження) "Про національного оператора поштового зв'язку" на Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" покладено виконання функцій національного оператора поштового зв'язку.

Відповідно до п. 5 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.2002 р. (далі - Постанова № 1155) національний оператор поштового зв'язку забезпечує надання універсальних послуг по всій території України. До універсальних послуг поштового зв'язку належать послуги з пересилання: поштових карток, листів, бандеролей, секограм - простих та рекомендованих; посилок без оголошеної цінності масою до 10 кілограмів.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про поштовий зв'язок" №2759-111 від 04.10.2001 року (далі - Закон № 2759) міжнародне співробітництво у сфері надання послуг поштового зв'язку здійснюється відповідно до законодавства України та відповідних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правові, організаційні та фінансові відносини з міжнародними організаціями поштового зв'язку, а також представництво України у міжнародних організаціях поштового зв'язку, міжнародний правовий захист інтересів України у питаннях поштового зв'язку в межах своїх повноважень здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі зв'язку. Національний оператор в порядку, визначеному законодавством України підтримує співробітництво з операторами поштового зв'язку інших держав, забезпечує виконання рішень, визначених нормативними актами Всесвітнього поштового союзу, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України згідно ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори України" № 3767-ХП від 22.12.1993 р. (далі Закон № 3767) становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Міжнародними договорами України є міждержавні, міжурядові і міжвідомчі, регульовані нормами міжнародного права, незалежно від їх форми і найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол, обмін листами або нотами, інші форми і найменування міжнародних договорів) (п. 1 ст. 1 Закону № 3767). Міжнародні договори України укладаються з іноземними державами та міжнародними організаціями від імені України, Уряду, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади (п. 1 ст. 2 Закону № 3767).

Всесвітня поштова конвенція, Заключний протокол Всесвітньої поштової конвенції, Угоди про служби поштових платежів, Загальний регламент Всесвітнього поштового союзу та Внутрішній регламент Конгресів затверджено Указом Президента України № 564/2006 від 21.06.2006 р. "Про затвердження Всесвітньої поштової конвенції, Заключного протоколу Всесвітньої поштової конвенції, Угоди про служби поштових платежів, Загального регламенту Всесвітнього поштового союзу та Внутрішнього регламенту Конгресів".

Законом України "Про ратифікацію Сьомого додаткового протоколу до Статуту Всесвітнього поштового союзу" № 45-V від 27.07.2006 р. Верховною Радою України ратифіковано Сьомий додатковий протокол до Статуту Всесвітнього поштового союзу, параграфом 2 ст. III "Акти Союзу" якого встановлено, що Всесвітня поштова конвенція та її виконавчий регламент є обов'язковим для всіх країн-членів Всесвітнього поштового союзу.

Параграфом 3 ст. III "Акти Союзу" також передбачено, що угоди Всесвітнього поштового союзу та їхні Виконавчі регламенти є обов'язковими для країн, які беруть участь в цих угодах. Відповідно до ст. 2 Статуту Всесвітнього поштового союзу його членами можуть бути лише країни.

У той же час, відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-ХІІ від 16.04.1991 р. (далі Закон № 959) зовнішньоекономічна діяльність визначена як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) згідно ст. 1 Закону № 959 складається відповідно до цього Закону та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України і є матеріально оформленою угодою двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямованою на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

У відносинах з поштовими адміністраціями інших країн стосовно забезпечення поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" керується, зокрема: Всесвітньою поштовою конвенцією, Статутом Всесвітнього поштового союзу, його Актами. Положення Статуту Всесвітнього поштового союзу, акти Всесвітнього поштового союзу встановлюють єдиний технологічний процес по здійсненню міжнародних зв'язків шляхом обміну поштовими відправленнями.

У відповідності до п. 3 ст. 22 Статуту Всесвітнього поштового союзу, всі члени поштового союзу зобов'язані виконувати вимоги актів Всесвітнього поштового союзу, в тому числі й щодо здійснення поштового обміну. Згідно ст.1 Статуту Всесвітнього поштового союзу, країни - члени союзу, становлять єдину поштову територію для взаємного обміну відправленнями письмової кореспонденції, що передбачає зобов'язання для України, як держави, забезпечити свободу транзиту та своєчасне надходження вхідної міжнародної пошти до адресата.

Таким чином, встановлені між УДППЗ "Укрпошта" та поштовими адміністраціями інших країн відносини базуються виключно на нормах Всесвітньої поштової конвенції, Статуті Всесвітнього поштового союзу та Актах Всесвітнього поштового союзу. Вищезгадані міжнародні договори укладено державою - Україна, а не УДППЗ "Укрпошта".

УДППЗ "Укрпошта", як національний оператор поштового зв'язку члена Всесвітнього поштового союзу - України; підтримує співробітництво з операторами поштового зв'язку інших держав, виконує підписані від імені України та належним чином ратифіковані Верховною Радою України вимоги Актів Всесвітнього поштового союзу. При цьому, поштові адміністрації, які представляють інтереси зарубіжних країн, не є нерезидентами.

Суд вважає, що така діяльність не є, в розумінні ст. 1 Закону України "Про підприємництво" № 698-ХП від 07.02.1991 р. безпосередньою, самостійною, систематичною, на власний ризик діяльністю по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством, а отже, а отже, не може вважатися підприємницькою діяльністю.

Експорт товарів на підставі ст. 1 Закону № 959 це продаж товарів (будь-якої продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі)) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності.

Об'єкти міжнародного поштового обміну не призначені для продажу, не можуть бути продані будь-кому, а призначені лише для вручення їх адресату, в зв'язку з чим, такі операції не можуть розглядатися як експорт товарів в розумінні чинного законодавства України.

В ч. 1 ст. 6 Всесвітньої поштової конвенції зазначено, що тарифи, які відносяться до різних міжнародних поштових служб, встановлюються в Конвенції та Угодах, і таке встановлення тарифів повинно здійснюватись на підставі вартості, що відповідає наданню цих послуг. Кожна Адміністрація, яка отримує від іншої Адміністрації відправлення письмової кореспонденції, має право стягувати з Адміністрації, що відправляє, відшкодування витрат, викликаних отриманою міжнародною поштою, тобто, лише фактично понесені витрати (п. 1 ст. 49 Всесвітньої поштової конвенції).

Тарифи на послуги міжнародного поштового зв'язку згідно ч. 1 ст. 6 і п. 1 ст. 49 Всесвітньої поштової конвенції визначаються цією Конвенцією та іншими Актами Всесвітнього поштового союзу, що позбавляє УДППЗ "Укрпошта" можливості прямо впливати на їх розмір, і, відповідно, досягати таких розмірів, які б приносили прибуток підприємству.

Тобто, при здійсненні діяльності по забезпеченню міжнародного поштового обміну УДППЗ "Укрпошта" не здійснює експорту товарів, робіт, послуг, як суб'єкт економічних відносин в понятті Державного класифікатору України "Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012-97", а є виконувачем зобов'язань держави, як національний оператор послуг поштового зв'язку.

Кожна Адміністрація, яка отримує від іншої Адміністрації відправлення письмової кореспонденції, має право стягувати з Адміністрації, що відправляє, відшкодування витрат, викликаних отриманою міжнародною поштою. Зазначене право реалізується зацікавленою поштовою Адміністрацією шляхом виставлення відповідних рахунків, передбачених Виконавчим регламентом Всесвітньої поштової конвенції. Одиницею обліку для взаєморозрахунків між країнами прийнята грошова Міжнародного валютного фонду - СПЗ "Спеціальні права запозичення" (ст.4 Всесвітньої поштової конвенції).

Відповідно до ст. ВР5503 Виконавчого регламенту Всесвітньої поштової конвенції, належні до оплати суми виплачуються у валюті, обраній Адміністрацією-кредитором після консультації з Адміністрацією-дебітором. Сума, що підлягає оплаті в обраній валюті, визначається конвертуванням СПЗ в валюту оплати у відповідності із зазначеними в статті положеннями. Розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на валютний рахунок оператора, чеками та по балансу наданих послуг.

В п. 9 ст. ВР5503 Виконавчого регламенту Всесвітньої поштової конвенції йдеться про оплату, яка повинна бути зроблена в можливо короткий термін і найпізніше до закінчення шести тижнів, рахуючи з дати затвердження рахунків, в яких зазначені суми або сальдо, що підлягають сплаті.

Згідно ст. 51 Всесвітньої поштової конвенції для відправлень письмової кореспонденції (депеш та мішків М), розрахунок по кінцевих витратах складається щорічно Адміністрацією-кредитором на основі фактичної ваги депеш та мішків М, отриманих протягом року, який розглядається. Розрахунок по транзитних витратах також складається щорічно транзитною Адміністрацією для кожної Адміністрації подачі. При цьому, Адміністрація-дебітор звільняється від оплати витрат у випадку, якщо "річне сальдо не перевищує певної суми".

З огляду на наведене, грошові кошти, які надходять на користь УДППЗ "Укрпошта" від іноземних поштових Адміністрацій по рахунках, передбачених Актами Всесвітнього поштового союзу (CN 52, CN 64, тощо) є відшкодуванням витрат УДГШЗ "Укрпошта" на забезпечення міжнародного поштового обміну, і, відповідно, міжнародних зобов'язань України. Визначення фактичної суми витрат УДГШЗ "Укрпошта", які мають бути відшкодовані іноземними поштовими Адміністраціями можливе лише по результатах за кожен рік, а не з моменту узгодження рахунку такою іноземною Адміністрацією.

У відповідності із п.6 ст. 49 Всесвітньої поштової конвенції, будь-яка Адміністрація може відмовитись цілком або частково від відшкодування фактичних витрат. Кінцевий розрахунок складається Адміністрацією-кредитором щорічно, внаслідок чого можливість Адміністрації-дебітора стосовно відшкодування фактичних витрат Адміністрації-кредитора знаходиться в залежності від бажання Адміністрації-кредитора отримати таке відшкодування і розміру річного сальдо розрахунків.

Ст. 16 Декрету № 15-93 передбачено застосування до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, в т.ч. за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст. 9 цього Декрету, штрафу у сумі, що встановлюється Національним банком України. Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України (ст. 9 Декрету № 15-93). Склад валютних цінностей визначено ст. 1 Декрету № 15-93

Аналізом зазначеної статті, суд доходить висновку, що грошова одиниця Міжнародного валютного фонду - СПЗ "Спеціальні права запозичення" (ст. 4 Всесвітньої поштової конвенції), не підпадає під визначення "валютних цінностей". Отже, фактичні витрати Адміністрації-кредитора (УДППЗ "Укрпошта"), які обліковуються в СПЗ "Спеціальні права запозичення" і можуть відшкодовуватися Адміністрацією-дебітором, не є валютними цінностями і не підлягають декларуванню на підставі вимог ст. 9 Декрету № 15-93.

Разом з тим, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП визначені штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, як податкове зобов'язання УДППЗ "Укрпошта".

Однак, в преамбулі Закону України 2181 передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У відповідності до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 - податкове зобов'язання визначається як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Штрафна санкція (штраф) згідно п.1.5 ст. 1 цього Закону - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону № 2181 податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Такі акти ненормативного характеру можуть застосовуватись лише стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-ХП зі змінами і доповненнями, пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності до такого переліку не включено, отже пеня не належить до категорії податкових зобов'язань.

Виходячи з того, що регулювання відносин у сфері валютного законодавства та зовнішньоекономічної діяльності не є регулюванням у сфері оподаткування, на такі відносини положення Закону № 2181 в частині визначення податкових зобов'язань не може розповсюджуватись.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України. Крім цього, на підставі п.7, п. 8 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХП від 04.12.1990 р. органи державної податкової служби мають право нараховувати та стягувати пеню і штрафні санкції, а не визначати їх як податкові зобов'язання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" задовольнити повністю.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 16.05.2007 року №0000334210/1.

Присудити судові витрати на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" (п/р260067301896 в Головному операційному управлінні ВАТ „Ощадбанк” м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 21560045) по сплаті судових витрат у розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано –16 травня 2008 року.

Суддя                                                                                           Арсірій Р.О.