Рішення № 21343443, 31.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р. Справа № 5023/9544/11

вх. № 9544/11

Суддя господарського суду Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєв О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кузьмін І.Г., генеральний директор 3-ї особи < Текст > відповідача - 1. Павловський Р.О., 2. не з*явився 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж", м. Харків 3-я особа < Текст >

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙНТ", м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Шагія", м. Харків 3-я особа < Текст >

про визнання права власності, витребування із чужого незаконного володіння нежитлових будівель та скасування держреєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про визнання права власності на нежитлові будівлі загальною площею 3079,2 кв.м., що розташовані по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові та складаються з наступних будівель: літ. "А-1" площею 748,4 кв.м., літ. "В-2" площею 1137,4 кв.м., літ. "Б-1" площею 277,2 кв.м, літ. "Д-1" площею 197 кв.м., літ. "Е-1" площею 76,6 кв.м., літ. "Г-1" площею 505.4 кв.м, літ. "Ж-1" площею 137,2 кв.м. за Закритим акціонерним товариством "Ремхладомонтаж"; витребування із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Шагія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейнт" нежитлові будівлі загальною площею 3079,2 кв.м., що розташовані по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові та складаються з наступних будівель: літ. "А-1" площею 748,4 кв.м., літ. "В-2" площею 1137,4 кв.м., літ. "Б-1" площею 277,2 кв.м, літ. "Д-1" площею 197 кв.м., літ. "Е-1" площею 76,6 кв.м., літ. "Г-1" площею 505.4 кв.м, літ. "Ж-1" площею 137,2 кв.м., які є власністю Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж" та скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Шагія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейнт" на нежитлові будівлі загальною площею 3079,2 кв.м., що розташовані по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові та складаються з наступних будівель: літ. "А-1" площею 748,4 кв.м., літ. "В-2" площею 1137,4 кв.м., літ. "Б-1" площею 277,2 кв.м, літ. "Д-1" площею 197 кв.м., літ. "Е-1" площею 76,6 кв.м., літ. "Г-1" площею 505.4 кв.м, літ. "Ж-1" площею 137,2 кв.м.

Позов обґрунтовано тим, що 26 вересня 2001 року Харківською обласною спілкою споживчих товариств та Закритим акціонерним товариством "ВК Світло Шахтаря" було створено Закрите акціонерне товариство "Ремхладомонтаж". Під час створення товариства Харківська Облспоживспілка передала до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж" спірне нерухоме майно. Позивач посилається на статтю 128 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року) згідно приписів якої право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 4 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачено, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Також позивач зазначає, що відповідно до частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України статті 12 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник першого відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, зазначає що позовні вимоги є незаконними, надуманими та необґрунтованими, а обставини на які посилається позивач є такими, що не відповідають дійсності. При цьому зазначає, що придбав спірне майно у встановлений законом спосіб у особи яка мала на нього право власності, тобто є добропорядним набувачем цього майна. Також відповідач у своєму відзиві посилається на недоведеність позивачем свого права власності на спірне майно, а разом з тим, що перший відповідач незаконно володіє спірним майном та оспорює або не визнає право власності позивача на спірне майно. Разом з відзивом на позовну заяву перший відповідач надав до суду документи на підтвердження своєї правової позиції.

Представник другого відповідача у судове засідання не з*явився, витребувані ухвалами суду документи не надав.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих їм повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, судом встановлено наступне.

26 вересня 2001 року Харківською обласною спілкою споживчих товариств та Закритим акціонерним товариством "ВК Світло шахтаря" було створено Закрите акціонерне товариство "Ремхладомонтаж", яке є правонаступником підприємства облспоживспілки "Ремхладомонтаж" (пункт 1.3 Статуту ЗАТ "Ремхладомонтаж" та пункт 2 статті 1 Установчого договору про створення Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж" від 26 вересня 2001 року).

Згідно Акту приймання – передачі основних засобів від 28 вересня 2001 року, Харківська облспоживспілка передала до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж" нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Чугуївська, 80, а саме: будинок контори 216 кв.м., одноповерховий цегляний будинок, рік вводу в експлуатацію 1970; будинок вагового механічного цеху, двоповерховий будинок площею 1007 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1970; будинок цехів побутових холодильників – одноповерховий цегляний будинок площею 635 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1970; будинок колишнього гуртожитку площею 278 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1970; склад готової продукції площею 137,2 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1975; будинок заводо-управління площею 626,7 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1984; авто майстерня – гараж площею 197 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1981; павільйон холодильників площею 76,6 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1981 та інше майно. Акт приймання-передачі основних засобів від 28 вересня 2001 року, затверджений Головою Харківської облспоживспілки Близняк В.Б., є додатком до Установчого договору про створення Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж", підписаного сторонами 26 вересня 2001 року.

Спірні нежитлові будівлі були побудовані на земельній ділянці по вул. Чугуївська, 80 у м. Харкові, яка була відведена рішенням міськвиконкому від 12 січня 1983 року за № 20-6 дослідно-експериментальному заводу облспоживспілки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 38/248-10 за позовом ТОВ "ВП "Термодімбуд" до Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж" про визнання правочину дійсним та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж" до ТОВ "ВП "Термодімбуд" про визнання договору недійсним та визнання права власності, було визнано право власності за Закритим акціонерним товариством "Ремхладомонтаж" на спірні нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Чугуївська, 80.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 29/272-10 було задоволено у повному обсязі позовні вимоги Харківської обласної спілки споживчих товариств та було визнано за нею право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Чугуївська, 80.

Закритим акціонерним товариством "Ремхладомонтаж" було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 29/272-10. У свою чергу Харківською Облспоживспілкою, а також Харківською міською радою Харківської області подано апеляційні скарги на рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 38/248-10.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 січня 2011 року по справі № 29/272-10 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж" задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 29/272-10 скасовано та прийнято нове рішення яким у задоволенні позовних вимог про визнання права власності відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 січня 2011 року по справі № 38/248-10 апеляційні скарги Харківської міської ради Харківської області та Харківської обласної спілки споживчих товариств задоволено частково. Частково скасовано рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 38/248-10, а саме відмовлено в частині задоволення зустрічного позову Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж" про визнання права власності на спірне майно. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

На сьогоднішній день вищезазначені постанови Харківського апеляційного суду не скасовано, іншого факту набуття права власності Закритим акціонерним товариством "Ремхладомонтаж" або Харківською обласною спілкою споживчих товариств судом не встановлено.

В період коли набрало законної сили і діяло рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 29/272-10 Харківська Облспоживспілка реалізувала його у встановленому законом порядку та зареєструвала за собою право власності на спірне майно. Позивач неодноразово звертався до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" з заявою про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за Харківською Облспоживспілкою та здійснення державної реєстрації права власності за Закритим акціонерним товариством "Ремхладомонтаж" на спірне майно, однак у такій реєстрації позивачу було відмовлено.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Предметом позову у даній справі є вимога Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж" про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, а саме витребування майна, що знаходиться по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові у відповідачів та визнання права власності на це майно за позивачем.

Тобто, як на підставу позову позивач повинен обґрунтувати посилається на те, що відповідачі без законних підстав заволоділи спірним майном та обґрунтувати своє право, саме як власника, на віндикаційний позов, тобто позов власника, що не володіє, до невласника, що незаконно володіє майном про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ у особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Позивач не надав суду, як того вимагає стаття 33 Господарського процесуального кодексу України, доказів, що саме він є власником спірного майна. Натомість, згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04 січня 2011 року по справі № 38/248-10, якою частково задоволено апеляційні скарги Харківської міської ради Харківської області та Харківської обласної спілки споживчих товариств, скасовано рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 38/248-10 в частині задоволення зустрічного позову Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж" та визнання за ним права власності на спірне майно.

Дана постанова набрала законної сили, не переглядалась в касаційному порядку та не скасована у встановленому законом порядку, а отже в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення при вирішенні даного спору.

Позивачем не надано до суду правовстановлюючих документів, що пройшли обов’язкову державну реєстрацію та визначені в додатку № 2 до "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5.

Посилання позивача на статтю 128 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), згідно якої право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, а разом з тим, що відповідно до частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року - господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, у даному випадку не є коректним, оскільки позивачем не надано доказів того, що на час передачі спірного майна до статутного капіталу Харківська Облспоживспілка мала право таким чином розпоряджатися спірним майном у межах діючого на той час законодавства, адже, як підтверджується відповідними судовими рішеннями по справі № 29/272-10, Облспоживспілка також не змогла у судовому порядку довести своє право власності на спірне майно.

Судом встановлено, що на час побудови спірних нежитлових будівель, 1970 - 1980-і роки, діяла Постанова Ради Міністрів СРСР "Про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів" від 23 січня 1981 року № 105. Пізніше була прийнята Постанова Ради Міністрів Української РСР від 12 березня 1981 року, № 125 "Про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів".

Рада Міністрів СРСР постановою від 23 січня 1981 року N 105 встановила, що об'єкти, закінчені будівництвом (реконструкцією, розширенням) відповідно до затвердженого проекту і підготовлені до експлуатації, пред'являються замовником (забудовником) до приймання державним приймальним комісіям. Закінчені будівництвом об'єкти, що здаються "під ключ", пред'являються до приймання державним приймальним комісіям підрядчиком разом з замовником.

Згідно даної постанови державними приймальними комісіями провадиться приймання в експлуатацію унікальних та особливо важливих об'єктів виробничого призначення (включаючи атомні електростанції та їх черги); об'єктів виробничого призначення, а також експериментальних об'єктів, незалежно від їх кошторисної вартості; об'єктів виробничого призначення кошторисною вартістю до 4 млн. карбованців; водогосподарських споруд, зрошувальних і осушувальних систем, об'єктів, необхідних для нормальної експлуатації цих систем, використання земель, а також для нових радгоспів на цих землях; зрошуваних і осушених земель; об'єктів виробничого призначення, збудованих на кошти міжгосподарських підприємств (організацій) у сільському господарстві, а також колгоспів та інших кооперативних організацій; об'єктів виробничого призначення, збудованих на кошти громадських організацій; об'єктів, спільних для групи підприємств; унікальних і особливо важливих об'єктів житлово-цивільного призначення; жилих будинків, гуртожитків, будинків дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, незалежно від їх відомчої належності, а також усіх об'єктів житлово-цивільного призначення, які збудовані на кошти міжгосподарських підприємств (організацій) у сільському господарстві, а також колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій або замовниками (забудовниками) яких є виконкоми районних, міських або районних у містах Рад народних депутатів; об'єктів житлово-цивільного призначення та ін.

Згідно пункту 8 даної Постанови, приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державними приймальними комісіями оформлюється актами. В актах дається оцінка якості будівельно-монтажних робіт і прогресивності технологічних і архітектурно-будівельних рішень, передбачених проектом. Приймання державними приймальними комісіями в експлуатацію об'єктів виробничого призначення не допускається без наявності в акті про приймання підписів членів комісії, що є представниками органів державного санітарного нагляду, державного пожежного нагляду, технічної інспекції праці відповідного ЦК або ради профспілок, а також профспілкової організації замовника (забудовника) або експлуатаційної організації.

Акти про приймання в експлуатацію об'єктів підписуються головою і всіма членами комісії. При наявності у окремих членів комісії заперечень вони повинні бути розглянуті з участю органів, представниками яких є ці члени комісії, до затвердження акта про приймання. Датою введення об'єкта в експлуатацію вважається дата підписання акта державною приймальною комісією. Датою введення в експлуатацію об'єкта, що приймається в експлуатацію робочою комісією згідно з пунктом 5 вказаної постанови, вважається дата підписання акта робочою комісією.

Позивачем документів визначених цією Постановою до суду не надано, клопотань про витребування таких документів до суду не надходило. З огляду на зазначене суд робить відповідну оцінку визначеним правовідносинам та з огляду на відсутність у матеріалах справи акту про приймання в експлуатацію, складеного та оформленого відповідно до вимог Постанови Ради Міністрів СРСР від 23 січня 1981 року № 105, вказує на те, що відповідно до статті 105 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), де зазначено що громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив чи здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом, тощо), Харківська Облспоживспілка була обмежена у можливості розпоряджатися спірним майном, продавати, дарувати, здавати в найом, вносити до статутного капіталу, тощо.

На підставі наведеного суд робить належну оцінку твердженням позивача та дійшов висновку про відсутність можливості у Закритого акціонерного товариства "Ремхладомонтаж" належним чином набути права власності на спірне майно в порядку та на підставі статті 128 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року).

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 вказаного Кодексу визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Тобто, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння він, в першу чергу, повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право власності на вказане майно (відповідний договір, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно), а для задоволення позову вимагається наявність сукупності усіх чотирьох названих вище чинників.

Проте, позивачем не надано ніяких належних доказів в підтвердження його права власності на спірне майно, як це вказано в позовній заяві. У цьому зв’язку суд вказує на нічим не підтверджений та голослівний довід позивача безперечно свідчить про те, що його право власності на спірне майно не тільки не порушено, але й не могло бути порушено будь-якою особою, в тому числі з боку відповідачів.

Безпідставними також є посилання позивача на те, що спірні нежитлові будівлі були придбані відповідачем у особи, яка не мала права його відчужувати, з огляду на наступне.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Пейнт" 22 жовтня 2010 року укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, реєстраційний № 2315. Продавцем майна за цим договором було Споживче товариство "Чистий ринок".

За змістом частини другої статті 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом вбачається правомірність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 2315 від 22 жовтня 2010 року, оскільки даний договір відповідає вимогам статтей 203 – 205 та 207 – 210 Цивільного кодексу України. Сторонами за цим договором дотримано всі вимого щодо укладення такого типу правочинів, а саме: дотримано письмову форму правочину (стаття 208 Цивільного кодексу України) та вимоги закону щодо його нотаріального посвідчення (стаття 209 Цивільного кодексу України). Сторони повністю узгодили всі суттєві умови передбачені для такого типу правочинів, зазначені документи підписані сторонами та засвідчені їх печатками, дотримались встановленої законом форми договору, на момент його укладання, мали необхідний для укладання встановлений обсяг дієздатності, неправомірних дій при укладанні договору не допустили.

Згідно пункту 1.2. даного Договору Продавцю за цим договором, спірні нежитлові будівлі належать на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 19 жовтня 2010 року, реєстровий № 2272, згідно акту прийому-передачі від 19 жовтня 2010 року, зареєстрованих в Комунальному підприємстві "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 20 жовтня 2010 року згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27708628 в книзі: 1, номер запису: 12004, реєстраційний № 31770553.

Оскільки незаконність здобуття та володіння спірним майном СТ "Чистий ринок" позивачем не обґрунтована та не доведена, суд робить висновок про те, що спірні нежитлові будівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Пейнт" придбані з дотриманням всіх вимог діючого законодавства у особи, яка володіла ними на законних підставах та мала право їх відчужувати.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

В свою чергу, Закрите акціонерне товариство "Ремхладомонтаж" не обґрунтовано порушення, оспорювання або невизнання його прав чи законних інтересів з боку відповідачів. У той же час, судом встановлено, що визнання права власності на нежитлові будівлі по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові за Закритим акціонерним товариством "Ремхладомонтаж", на час розгляду даної справи, оспорювалося тільки Харківською обласною спілкою споживчих товариств, про що є відповідні судові рішення.

Фактично позивач, звернувся з позовом до господарського суду, оскільки право власності на спірне майно належним чином не оформлено та не зареєстровано. За таких обставин суд дійшов до висновку, що в ході розгляду справи всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів його право власності на витребуване майно, факт вибуття цього майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідачів та відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними, у зв’язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Госпордарського процесульного кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

< Текст >

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повний текст рішення підписаний 31.01.2012 року

Суддя (підпис< Текст > Хотенець П.В.

< Текст >