Рішення № 21343417, 24.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р. Справа № 5023/10163/11

вх. № 10163/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання Ніколаєнко Д.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 17.01.12 р.

відповідача - не з"явився

3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Андриса", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парітек", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 75000 грн. заборгованості за договором поставки №116 від01.10.09 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП "Андриса", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ТОВ "Парітек" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №116, укладеним між сторонами 01.10.09 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 75000 грн., з якої сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 30060,49 грн., суму інфляції з урахуванням інфляційних відсотків за весь час простроченняінфляційних відсотків за весь час прострочення в розмірі 631,27 грн., 3% річних від суми боргу в розмірі 617,50 грн., частка суми пені за весь час прострочки в розмірі 43690,74 грн. Витрати на оплату державного мита,позивач просить суд покласти на відповідача.

Позивач в судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.

Відповідач у призначені судові засідання 26.12.11 р. та 24.01.12 р. не зявився, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи, що були направлені відповідачеві рекомендованими листами за його юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданому позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №562277 від 23.12.11 р., повернулись з відміткою про отримання вказаних ухвал представником відповідача.

У відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч.1 ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобовязаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно ч.6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між приватним підприємством "Андриса" та товариством з обмеженою відповідальністю "Парітек" 01 жовтня 2009 року було укладено договір № 116 про поставку товарів медичного визначення (далі - Договір).

У відповідності до п. 4.1 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника загальної суми за кожну поставку протягом 30 календарних днів, після отримання товару згідно накладної.

У період з 08 жовтня 2010 року по 15 лютого 2011 року для ТОВ "Парітек" було здійснено 22 (двадцять дві) поставки товару медичного призначення на суму 30060 грн. 49 коп. (тридцять тисяч шістдесят гривень сорок дев'ять копійок), про що свідчать видаткові накладні №№ АН -0012098 та № АН - 0012089 від 08.10.10 р., № АН - 0012475 та № АН - 0012477 від 15.10.10 р., №АН - 0012710 від 19.10.10 р., № АН - 0012895 та № АН - 0012896 від 22.10.10 р., № АН -0013158 від 27.10.10 р., № АН - 0013717 від 04.11.10., № АН - 0013858 та № АН - 0013857 від 08.11.10 р., № АН - 0014122 від 11.11.10 р., № АН - 0014496, № АН - 0014490 та № АН -0014487 від 17.11.10 р., № АН - 0015338, № АН - 0015339 та № АН - 0015344 від 01.12.10 р., № АН-0015538 від 03.12.10 р., № АН- 0001350 від 25.01.11 р., № АН- 0002101 від 08.02.11 р., № АН - 0002500 від 15.02.11 р.

Відповідно до п.3.4. Договору, Товар є власністю Продавця доки він повністю не буде оплачений.

Згідно п. 4.1. Договору, строк оплати Відповідачем товару за накладними №№ АН -0012098 та № АН - 0012089 від 08.10.10 р., № АН - 0012475 та № АН - 0012477 від 15.10.10 р., №АН- 0012710 від 19.10.10 р., № АН - 0012895 та № АН - 0012896 від 22.10.10 р., № АН -0013158 від 27.10.10 р., № АН - 0013717 від 04.11.10., № АН - 0013858 та № АН - 0013857 від 08.11.10 р., № АН - 0014122 від 11.11.10 р., № АН - 0014496, № АН - 0014490 та № АН -0014487 від 17.11.10 р., № АН - 0015338, № АН - 0015339 та № АН - 0015344 від 01.12.10 р., № АН-0015538 від 03.12.10 р., № АН- 0001350 від 25.01.11 р., № АН- 0002101 від 08.02.11 р., № АН - 0002500 від 15.02.11 р., настав 15.03.11 р.

Позивач виконав умови Договору в повному обсязі, а саме, поставив товар медичного призначення, який отримав Відповідач відповідно до видаткові накладні №№ АН -0012098 та № АН - 0012089 від 08.10.10 р., № АН - 0012475 та № АН - 0012477 від 15.10.10 р., №АН - 0012710 від 19.10.10 р., № АН - 0012895 та № АН - 0012896 від 22.10.10 р., № АН -0013158 від 27.10.10 р., № АН - 0013717 від 04.11.10., № АН - 0013858 та № АН - 0013857 від 08.11.10 р., № АН - 0014122 від 11.11.10 р., № АН - 0014496, № АН - 0014490 та № АН -0014487 від 17.11.10 р., № АН - 0015338, № АН - 0015339 та № АН - 0015344 від 01.12.10 р., № АН-0015538 від 03.12.10 р., № АН- 0001350 від 25.01.11 р., № АН- 0002101 від 08.02.11 р., № АН - 0002500 від 15.02.11 р. Проте, кошти за товар, останній не сплатив.

Отже, з боку Відповідача не яких дій по виконанню договору проведено не було.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу Відповідача рекомендованим листом було надіслано претензію № 797 від 13.09.11. з вимогою погасити зазначену заборгованість, але відповідачем не було виконано умови Договору до подання позивачем позовної заяви.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наявність заборгованості на вказану суму підтверджується документально матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, відповідач порушив вимоги договору та вимоги ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення де зазначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, у зв'язку з чим, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 30060,49 грн. обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 11.1 та п. 11.3 Договору в разі несвоєчасної оплати переданого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу, що не звільняє його від фактичної сплати всієї суми неоплаченого товару.

Позивачем зроблений розрахунок суми неустойки: 30060,49 х 15,5 х 180 =838686,60 грн., де 30060,49 - сума боргу, 15,5 - подвійна ставка НБУ, 180 - кількість днів прострочки за період з 15.03.11 р. по 15.09.11 р.-6 місяців.

Проте, в позовній заяві відповідач зазначив, що враховуючи фінансовий стан Відповідача, бажає повернення тільки частки від суми неустойки, а саме, 43690 (сорок три тисячі шістсот дев'яносто) грн. 74 коп.

Перевіривши нарахування частки від суми неустойки позивача в розмірі 43690,74 грн. суд дійшов висновку, що ці нарахування не відповідають діючому законодавству, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, у звязку з чим підлягають частковому задоволенню в розмірі 2348,84 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок суми інфляції з урахуванням інфляційних відсотків за весь час прострочення, сума яких складає 631,27 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних від суми боргу в розмірі 617,50 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 454,61 грн. В іншій частині стягнення 3% річних слід відмовити.

01.11.2011 р. набрав чинності Закон України "Про судовий збір" (надалі - Закон), яким визначаються правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (941,00 грн.х1,5=1411,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (941,00 грн.х60=56460,00 грн.), а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (941,00 грн.).

Таким чином, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парітек" (код ЄДРПОУ 32033367) підлягає судовий збір в розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1500,00грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парітек" (61045, м. Харків, вул. Матросова, 20; код ЄДРПОУ 32033367) на користь Приватного підприємства "Андриса" (61050, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 1, Літера А-6, кімната 4-10; р/р№26006830188000 в ХОФ «Укрсоцбанк» м. Харків, МФО3510; код ЄДРПОУ 31800005) суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 30060,49 грн., суму інфляції з урахуванням інфляційних відсотків за весь час прострочення в розмірі 631,27 грн., 3% річних від суми боргу в розмірі 454,61 грн., пені в розмірі 2348,84 грн. та судовий збір у розмірі 1500,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача 3% річних від суми боргу в розмірі 162,89 грн. в позові відмовити.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 41341,90 грн. в позові відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Сальнікова Г.І.

Повний текст рішення підписано 30.01.12 р.