Рішення № 21343411, 25.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р. Справа № 5023/9917/11

вх. № 9917/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судовогозасідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 843/22 від 27.12.2011 року

відповідача - Бевзюк А.П. - директор, ОСОБА_2, довіреність від 01.09.2010 року 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції, с. Комсомольське 3-я особа <Текст >

до Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, с. Комсомольське 3-я особа <Текст >

про стягнення 249291,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 249291,06 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за укладеними між сторонами договором на відпуск технічної води № 304 від 28.12.2005р., та договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 507 від 25.10.2007р., з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 249291,06 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 грудня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/9917/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 21 грудня 2011 року об 11:30. Розгляд справи відкладався з 21.12.2011 року на 10.01.2012 року о 11:30; з 10.01.2012 року на 18.01.2012 року о 11:00; з 18.01.2012 року на 25.01.2012 року о 10:00.

В судовому засіданні представник позивача до матеріалів справи надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи (вх. № 96 (арк.с.109), вх. № 259 (арк.с.118), вх. № 944 (арк.с.146), позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в порушення умов зазначених договорів, відповідач свої зобов'язання за договором №304 від 28.12.2005 року на відпуск технічної води, а також за договором № 507 від 25.10.2007 року про постачання теплової енергії в гарячій воді виконав не в повному обсязі, за надані послуги не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач позов визнає частково, проти нарахувань за договором № 507 від 25.10.2007 року про постачання теплової енергії не заперечує. Проте, заперечує щодо позовних вимог за договором №304 від 28.12.2005 року на відпуск технічної води. Вважає, що саме він здійснив постачання води на своєму обладнанні та за свій рахунок. Крім того, зазначає, що обсяг отриманої або відпущеної води може підтверджуватися лише приладом обліку, однак, прилади обліку спожитої води на підприємстві позивача відсутні.

В обґрунтування своєї позиції надав відзив на позовну заяву (вх. № 25310 (арк.с.82), а також додаткові документи (вх. № 98 (арк.с.113).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

28 грудня 2005 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством “Центренерго” (яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції та відповідачем у справі - Лиманським державним виробничим сільськогосподарсько-рибоводним підприємством було укладено договір № 304 на відпуск технічної води та договір № 507 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов яких позивач зобов'язаний був здійснювати відпустку технічної води та теплової енергії в гарячій воді відповідачу в потрібних йому обсягах, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний належним чином сплачувати їх вартість.

Матеріали справи містять акти здачі-приймання послуг, відповідно до яких, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за спірними договорами, здійснивши відповідачу відпуск технічної води та теплової енергії в гарячій воді.

Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Згідно п. 5.2. договору № 304 та п. 6.2. договору № 507 зазначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п. 5.3. спірного договору № 304 та п. 6.5. спірного договору № 507, відповідач не пізніше ніж за 10 днів до початку розрахункового періоду повинен сплачувати позивачу 100% вартості заявленого обсягу споживання у розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків платежу на початок місяця.

Пунктом 5.4 Договору № 304 передбачено, що розрахунки за відпуск технічної води визначаються за фактичними показниками приладів обліку та здійснюються на підставі рахунків, які виписуються постачальником. Остаточні розрахунки здійснюються за розрахунковий період постачальником не пізніше 10 числа місяця, який слідує за розрахунковим періодом.

Таким чином, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав неналежним чином, за отримані від позивача послуги розрахувався не в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 249 291,06 грн., в тому числі 244800,00 грн. за спірним договором № 304 (за період з 01.06.2010 по 31.12.2010 року) та 4491,06 грн. спірним договором № 507 (за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року), зазначені суми залишились непогашеними, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стосовно заперечень відповідача, суд зазначає, що згідно з п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується, що договір № 304 від 28.12.2005р на відпуск технічної води укладений при вільному волевиявленні сторін, його не було розірвано або визнано недійсним в установленому законом порядку.

Таким чином, з огляду на вищенаведений принцип свободи договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для заперечень відповідача проти виконання умов спірного договору №304 від 28.12.2005 року оскільки при укладенні договору відповідач фактично погодився із зазначеним у п.2.2. спірного договору графіком відпустки технічної води та порядком розрахунків за забрану воду.

До того ж, у пункті 2.3 спірного договору №304 від 28.12.2005 року, сторони віднесли до обов'язків відповідача облік спожитої води, а саме облік споживання води провадиться за приладами обліку (ведеться журнал ПОД-11), які установлені на підприємстві споживача. Крім того споживач зобовязаний вести журнал ПОД-12.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем під час підписання актів здачі-прийому послуг не заперечувались обсяги відпуску технічної води та суми, що підлягали оплаті, так як вже зазначалось, акти здачі-прийому послуг скріплені підписами та печатками обох сторін. В вищезазначених актах чітко зазначений договір № 304 від 28.12.2005 року, що свідчить про те, що послуги надавались саме на виконання умов спірного договору № 304.

Посилання відповідача на те, що акти здачі-прийому послуг не можуть являтися достатніми та необхідними засобами доказування кількості поставленої води, оскільки підписані директором помилково не є підставою для того, щоб не приймати зазначені акти, як докази.

Отже, факт надання вказаних послуг на відпуск технічної води підтверджено позивачем в ході судового розгляду справи та не спростовано відповідачем. А відмова від підписання акту здачі-прийому послуг №7 від 30.12.2010 року свідчить про ухилення відповідача від виконання умов договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказані суми в розмірі 244800,00 грн. (заборгованість за договором № 304 від 28.12.2005р.) та 4491,06 грн. (заборгованість за договором № 507 від 25.10.2007р.) стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 509, 526, 610, 612, 626, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, Балаклійське шосе, в тому числі п/р 260084307 у ВАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 24339861) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго", 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045 (адреса відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції: 63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247, в тому числі п/р 26004306872 в АТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465) - 249291,06 грн. основного боргу, 4985,82 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/9917/11 підписаний 30 січня 2012 року.