Рішення № 21343289, 02.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року справа № 5020-127/2011-1916/2011

Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В. при секретарі Мутель А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»

(вул. Іллінська, 8 під`їзд 1, поверх 3, місто Київ, 04070)

до:

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Юг»

(вул. Шабаліна, 45, місто Севастополь, 99029)

(99016, м.Севастополь, Нахімовський район, вул. Богданова, кооператив по будівництву гаражів «Приборист»)

про стягнення заборгованості у сумі 617230,88 грн..

за участю представників сторін:

позивача не прибув

відповідача ОСОБА_1, представник, довіреність від 02.03.2010

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Юг»про стягнення 1156 843,32 грн., з яких: 876021,96 грн. сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 170578,41 грн. інфляційні втрати; 42525,42 грн. - 3% річних за прострочення виконання зобов`язання; 67717,53 грн. пеня.

Під час розгляду спору по справі позивач 28.03.2011, з урахуванням додаткових пояснень до позову, зменшив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача прострочену заборгованість по договору фінансового лізингу №01-79/07-обл від 05.07.2007 за період з 05.07.2009 по 01.12.2010 у розмірі 674621,48 грн., з яких: 519732, 10 грн. прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 44077,38 грн. інфляційні втрати; 13963,02 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов`язання; 39458,38 грн. пені та 57390,60 грн. штрафу за неподання звітності за другий квартал 2010 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.04.2011, яке було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.08.2011, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2011 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.08.2011 та рішення господарського суду міста Севастополя від 14.04.2011 у справі №5020-127/2011 скасовано в частині вимог щодо заявленої до стягнення заборгованості в сумі 617230,88 грн. і в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя. Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України по даній справі зазначено: враховуючи, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за період з 10.06.2009 року по 05.10.2009 року включно відмовлено передчасно, проте, касаційна інстанція позбавлена права самостійно встановити в якій частині позовних вимог щодо заборгованості за договором за період з 06.10.2009 по 01.12.2010 року відмовлено правомірно, судові рішення підлягають скасуванню щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 617230,88 грн. повністю, позаяк в задоволенні штрафу в сумі 57390,60 грн. за неподання звітності за період після припинення у сторін спору прав і обов`язків за договором відмовлено правомірно (674621,48 грн. 57390,60 грн. = 617230,88 грн.).

В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.08.2011 у даній справі залишено без змін.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2011 справу №5020-127/2011 прийнято до провадження судді Ребристої С.В.

Відповідно до положень ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються посиланнями на умови договору №01-79/07-обл фінансового лізингу від 05.07.2007, положення ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 174, 179, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 554, 610, 625, 629 ЦК України.

Відповідач листом від 19.12.2011 довів до відома суду свою правову позицію в даному спорі. Позовні вимоги не визнає в повному обсязі та стверджує, що позивач відповідно до п.10.1.1 договору від 05.07.2007 за №01-79/07-обл екскаватор у ТОВ «Імперія-Юг» не вилучав, а передав його на фактичне зберігання, тобто поклав на підприємство відповідача обов`язок по зберіганню та обслуговуванню, у зв`язку з чим, підприємство понесло збитки по зберіганню та утриманню екскаватора. Відповідач стверджує, що за таких обставин підприємство не мало жодної можливості використовувати екскаватор згідно умов договору, тобто в строк з 18.06.2009 і до набрання законної сили рішенням господарського суду у справі №5020-12/150. Також посилаючись на положення ст. 762 ЦК України відповідач стверджує, що за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає. Відповідач також зазначає, що внаслідок світової фінансової кризи в 2008 році його підприємство понесло суттєві збитки, внаслідок чого опинилось в тяжкому стані щодо належного виконання зобов`язань перед позивачем, а згідно ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку чи непереборної сили, у зв`язку з чим, відповідач позов не визнає. Даний лист суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судових засіданнях 20.12.2011 та 24.01.2012 розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

05.01.2012 позивач надіслав до суду розрахунок заборгованості відповідача за договором лізингу за період з 10 червня 2009 року по 06 жовтня 2009 року, який суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судове засідання 02.02.2012 представник позивача не прибув, а представник відповідача підтримав свою правову позицію, викладену у листі від 19.12.2011, проти позову заперечує.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи слідує, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Юг»(лізингоодержувач) 05.07.2007 року укладений договір фінансового лізингу №01-79/07-обл, відповідно до умов якого лізингодавець зобов`язується надати лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальні вартість якого наведені в специфікації (додаток 2 до договору), для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №2 до договору) (а.с.11-26, т.1).

Відповідно до специфікації і умов передачі предмету лізингу (додаток №2 до договору) (а.с.27, т.1) предметом лізингу є універсальний екскаватор-навантажувач ЗСХSM виробництва JCB-Англія у кількості 1 шт. у комплектації з обладнанням, вартість предмету лізингу разом з ПДВ становить 573906,00 грн.

На виконання умов договору лізингу позивач передав, а відповідач отримав предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі від 26.07.2007 року (а.с.27.т1), який підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Згідно з ч.1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.09.2009 у справі №5020-12/150 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Юг»про розірвання договору фінансового лізингу та вилучення майна, яке набрало законної сили 05.10.2009, розірвано договір фінансового лізингу №01-79/07-обл, укладений 05.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Юг»та зобов`язано відповідача передати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»екскаватор, марка JCB 3CX SITEMASTER, реєстраційний №12193 КС, заводський №JCB3CXPCV71327574 № двигуна SB40064U419207, 2007 року випуску (а.с.64-68, т.1). Договір є розірваним з 06.10.2009.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.09.2009 року у справі №5020-12/149 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Юг»про стягнення заборгованості у сумі 556370,43 грн., яке набрало законної сили 05.10.2009, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за договором фінансового лізингу в розмірі 555307,89 грн., яка складається з суми основного боргу за період з 05.12.2007 по 09.06.2009 386067,09 грн., інфляційного відшкодування 46559,65 грн., 3% річних 7899,95 грн., штрафу 114781,20 грн. (а.с.58-61, т.1).

Відповідно до акта огляду техніки від 18.06.2009 (а.с.90, т.1) комісією за участю представника ТОВ «Українська лізингова компанія»техніка, яка передана відповідачу по договору фінансового лізингу №01-79/07-обл від 05.07.2007, була заблокована та опечатана.

Згідно положень ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, на підставі вищезазначеної процесуальної норми та відповідно до приписів ч.5 ст. 188 ГК України , згідно якої, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Оскільки договір фінансового лізингу №01-79/07-обл від 05.07.2007 є розірваним з 06.10.2009, то відповідно до ч.2 ст. 202 ГК України та ч.2 ст. 653 ЦК України, зобов`язання сторін за договором фінансового лізингу №01-79/07-обл від 05.07.2007 припинені з 06.10.2009.

За поданим позовом позивачем заявлено до стягнення заборгованість на підставі договору фінансового лізингу №01-79/07-обл від 05.07.2007 за період з 05.07.2007 по 01.12.2010.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з поданими сторонами доказами в обґрунтування своїх правових позицій та враховуючи висновки, викладені у постанові ВГСУ по даній справі від 10.11.2011 суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, умовами п.2.2 розділу 2 договору фінансового лізингу №01-79/07-обл від 05.07.2007 сторони погодили, що в разі дострокового розірвання цього договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення майна, лізингоодержувач зобов`язаний повернути майно лізингодавцю, а лізингодавець зобов`язаний прийняти майно у лізингоодержувача.

Положеннями п.3.11 розділу 3 даного договору визначено, що лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за договором у випадку перерви в експлуатації майна, незалежно від причини виникнення такої перерви.

Крім того, згідно умов п.10.1.1. розділу 10 даного договору сторони погодили випадки вилучення майна лізингодавцем, зокрема, лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору) (а.с.17-24, т.1).

Таким чином, матеріали справи свідчать, що фактично відповідачем не виконано договірні зобов`язання перед позивачем за договором фінансового лізингу №01-79/07-обл від 05.07.2007 за період його дії з 10.06.2009 по 05.10.2009, що повністю підтверджується матеріалами справи та поданими розрахунками.

Згідно розрахунку суми боргу (а.с.32, т.3), наданого позивачем, за період з 10.06.2009 по 05.10.2009 заборгованість відповідача за цей період становить: 125330,86 грн., з якої - 124024,27 грн. сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 842,67 грн. інфляційні втрати; 463,92 грн. 3% річних.

Суд відхиляє посилання відповідача викладені в його правовій позиції у справі, оскільки відповідно до положень ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Зміна економічної ситуації в країні та світі є комерційним ризиком відповідача, який він повинен був прораховувати на майбутнє при укладенні договору фінансового лізингу з позивачем, тому доводи відповідача підлягають відхиленню, оскільки саме з вини відповідача спори щодо стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №01-79/07-обл від 05.07.2007 вирішувалися в судовому порядку, у зв`язку з тим, що відповідач не виконував належним чином і своєчасно свої договірні зобов`язання перед позивачем, що повністю підтверджується матеріалами справи.

Доказів сплати суми боргу за договором фінансового лізингу №01-79/07-обл від 05.07.2007 за період його дії з 10.06.2009 по 05.10.2009 відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст.509 ЦК України визначено поняття зобовязання та підстави його виникнення. Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на час вирішення спору в суді загальна сума боргу відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу №01-79/07-обл від 05.07.2007, яким обґрунтовуються позовні вимоги, за період його дії з 10.06.2009 по 05.10.2009 становить 125330,86 грн., доказів її сплати відповідачем суду не надано.

Позовні вимоги в цій частині є доведеними і підлягають задоволенню в сумі 125 330,86 грн.

Позовні вимоги в сумі 491900,02 грн. є недоведеними та необґрунтованими, оскільки зобов`язання сторін за договором фінансового лізингу №01-79/07-обл від 05.07.2007 припинені з 06.10.2009, тому позивачем за даним позовом безпідставно нараховано відповідачу заборгованість з 06.10.2009 по 01.12.2010.

Відповідно до положень ст.ст.32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства та дослідивши подані позивачем письмові докази в обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 125330,86 грн., з якої - 124024,27 грн. сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 842,67 грн. інфляційні втрати; 463,92 грн. 3% річних.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати Державного мита в сумі 1253 грн. 30 коп. та 25 грн. 56 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представнику відповідача про час складення повного рішення.

На підставі викладеного, ст.ст.42, 188, 193, 202 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 653, 806 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 617230, 88 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Юг», (99016, м.Севастополь, Нахімовський район, вул. Богданова, кооператив по будівництву гаражів «Приборист», ідентифікаційний код 30422979, п/р 260083012997 в АКБ «Укрсоцбанк»МФО 305556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(01001, м.Київ, вул.Михайлівська,12, ідентифікаційний код 30575865, п/р 26004024740200 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 3515005) 124024,27 грн. суму простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 842,67 грн. інфляційних втрат; 463,92 грн. 3% річних; 1253,30 грн. державного мита та 25,56 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог у позові відмовити повністю.

4. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Ребриста

Повне рішення складено 06.02.2012