Рішення № 21343219, 27.01.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2012 року справа № 5020-3/376-1746/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія розвитку будівництва” (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 38, кімн. 12)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “В.А.Л.”

(99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53, офіс 39)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_2,

(99043, АДРЕСА_1)

про стягнення 1584450,76 грн.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_3, довіреність б/н від 19.12.2011, ОСОБА_4, довіреність б/н від 18.11.2011;

відповідача не зявився;

третьої особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, довіреність від 05.01.2012;

СУТЬ СПОРУ:

30.11.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія розвитку будівництва” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “В.А.Л.” про стягнення компенсації фактично понесених витрат за договором №11/09-2006 від 11.09.2006 про передачу прав замовника на капітальне будівництво, в сумі 1584450,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, оскільки, договір № 11/09-2006 від 11.09.2006 про передачу прав замовника на капітальне будівництво розірвано за погодженням сторін, відповідач, згідно з пунктом 5.4 договору, зобов'язаний компенсувати позивачеві документально підтверджені витрати, понесені останнім при виконанні вказаного договору.

Ухвалою від 08.12.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-3/376.

Ухвалою від 04.02.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_2, яка є поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.” перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництва” за виконання зобовязань за спірним договором.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.02.2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2011, позов задоволений повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю “В.А.Л.” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництва” стягнуто 1584450,75 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 15844,51 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2011 касаційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 та рішення господарського суду міста Севастополя від 03.02.2011 у справі №5020-3/376 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України у постанові від 29.09.2011 зазначив, що господарські суди дійшли необґрунтованого висновку, що факт понесення позивачем витрат на суму 1584450,76 грн. саме за договором №11/09-2006 від 11.09.2006 підтверджується договорами та платіжними дорученнями, оскільки підтвердженням виконання договору підряду є передача результату робіт замовникові, оформлена відповідним актом. Відтак, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що наданих позивачем документів недостатньо для підтвердження факту понесення ним витрат на суму 1584450,76 грн.

Крім того, Вищий господарський суд України вказав на те, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про розірвання спірного договору, оскільки судами не досліджено виконання сторонами необхідних умов його розірвання, які наведені у пунктах 5.2.-5.4. розділу 5 договору.

Відповідно до частини першої статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За результатами автоматичного перерозподілу справа №5020-3/376 передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 02.11.2011 справа №5020-3/376 прийнята до провадження суддею Єфременко О.О., з присвоєнням їй №5020-3/376-1746/2011, та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “В.А.Л.” є: м.Севастополь, вул. Дзержинського, 53, офіс 39 (т. 3, арк. с. 141-142).

Копії ухвал надсилались судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки явка представника відповідача обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представник третьої особи у своїх поясненнях по суті спору зазначив, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.01.2012, представник третьої особи заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Приватне підприємство «Дунайстройпроект», посилаючись на можливість заміни кредитора за наслідками розгляду цього спору.

Представник позивача заперечував проти зазначеного клопотання, зазначивши, що рішення у справі не може вплинути на права або обовязки Приватного підприємства «Дунайстройпроект».

Відповідно до положень частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У пункті 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначено, що до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Оскільки представник третьої особи, заявляючи клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи Приватного підприємства «Дунайстройпроект», не зазначив, яким саме чином рішення зі спору може вплинути на нові права або обов'язки цього підприємства, суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання представника третьої особи.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням представників сторін відповідно до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам позивача та третьої особи в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.01.2012 суд, у порядку статті 821 Господарського процесуального кодексу України, вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення, оголосивши орієнтований час проголошення рішення 09 часів 30 хвилин 27.01.2012. Одразу після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.09.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництва” (далі Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.” (далі Товариство) був укладений договір №11/09-2006 про передачу прав замовника на капітальне будівництво (далі Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору предметом договору є взаємовідносини сторін з питань проектування, будівництва та введення в експлуатацію Обєкта (готельного комплексу) на земельній ділянці по вул.Катерна (бухта Карантинна) в місті Севастополі.

Відповідно до пункту 1.3. Договору земельна ділянка орієнтовною площею 0,25 га, на якій планується будівництво Обєкта, є частиною земельної ділянки загальною площею 0,4000 га, розташованої по вул. Катерна (бухта Карантинна) в м. Севастополі (кадастровий номер 85366000.01.001.006).

Право користування земельною ділянкою належить Товариству на підставі Договору оренди земельної ділянки від 11.04.2002, укладеного між Севастопольською міською Радою та Товариством, зареєстрованого Севастопольською міською державною адміністрацією в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі за №84 від 29.04.2002.

Згідно з пунктом 1.4. Договору, для реалізації предмета Договору Товариство передає, а Компанія приймає частину функцій (прав та обовязків) Замовника на будівництво Обєкта, і така передача, відповідно до пункту 2.1.1. Договору не вимагає укладення сторонами окремого документа (додаткової угоди, акта приймання-передачі тощо), а саме:

1)отримання вихідних даних на проектування та архітектурно-планувального завдання на проектування;

2)забезпечення будівництва Обєкта проектно-кошторисною документацією;

3)укладення угод з підрядними організаціями на виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з підрядними організаціями та інші.

Пунктом 2.11.2. Договору визначено, що Компанія, під час виконання умов Договору, має право укладати та підписувати від свого імені будь-які договори, повязані із виконанням Договору (в тому числі з третіми особами), і самостійно визначати їх умови.

Пунктом 3.3.7. Договору на Компанію покладені обовязки, зокрема, щодо залучення генпідрядних та субпідрядних організацій, укладення з ними відповідних договорів; визначення і погодження з підрядними організаціями договірних цін на будівництво Обєкта; перевірка цін та наданих до оплати документів підрядних організацій за виконані роботи, поставлену продукцію, надані послуги, повязані із будівництвом Обєкта; фінансування проведення робіт за цим Договором, в тому числі:

-отримання необхідних умов проектування та забудови земельної ділянки;

-проведення проектно-вишукувальних робіт та контрольно-геодезичної зйомки, необхідних для будівництва Обєкта;

-отримання по Обєкту необхідних дозволів на будівництво, ордерів;

-організація будівництва Обєкта.

Відповідно до розділу 4 Договору, фінансування витрат, повязаних із виконанням Компанією зобовязань за цим Договором, здійснюється Компанією самостійно або за рахунок грошових коштів інвесторів Фонду фінансування будівництва, залучених Акціонерним комерційним банком „Аркада”.

Розділ 6 Договору визначає відповідальність Сторін.

У пункті 6.1. Договору визначені проблемні питання, які можуть стати перешкодою для реалізації предмета цього Договору. Ці питання стосуються договору оренди землі, наданої Товариству у користування для здійснення будівництва.

Договором передбачено, що у разі виникнення перешкоди для реалізації проекту будівництва через проблемне питання оренди землі, цей Договір підлягає розірванню з виконанням Товариством своїх зобовязань, зазначених у пункті 5.4. Договору.

05.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництва” (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.” (Боржник) та ОСОБА_2 (Поручитель) укладено Договір поруки, в якому сторони підтвердили, що на виконання Договору №11/09-2006 від 11.09.2006 про передачу прав замовника на капітальне будівництво, укладеного між Кредитором і Боржником, Боржник отримав від Кредитора кошти в сумі 1584450,76 грн. на умовах і в порядку, визначених Договором. Відповідно до пункту 5.4. Договору строк виконання обовязку Боржника щодо повернення Кредитору отриманих коштів настав 06.06.2008, і Боржник визнає в повному обсязі обовязок щодо компенсації Кредитору коштів у вказаному розмірі.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником обовязку щодо компенсації Кредитору коштів, визначеного пунктом 5.4. Договору №11/09-2006 від 11.09.2006 про передачу прав замовника на капітальне будівництво, та відповідає перед Кредитором за виконання обовязку Боржника. Відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 792225,38 грн.

У разі невиконання або неналежного виконання Боржником в строк до 28.11.2008 обовязку, визначеного пунктом 5.4. Договору та пунктом 1.1. цього Договору, Поручитель зобовязується перерахувати на рахунок Кредитора кошти в сумі 792225,38 грн. до 30.11.2008 (пункт 2.2. Договору поруки).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України також встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умови розірвання Договору визначені розділом 5 Договору.

Договір може бути розірвано чи змінено за письмовим погодженням сторін, підписаним уповноваженими представниками і скріпленим печатками сторін, з надсиланням письмового повідомлення про цей факт в АКБ „Аркада” (пункт 5.2. Договору).

Згідно з пунктом 5.3. Договору цей Договір підлягає розірванню в таких випадках:

1)при неможливості реалізації предмета даного Договору, в тому числі у звязку з неврегулюванням Товариством проблемних питань, зазначених в пункті 6.1. цього Договору;

2)при неналежному виконанні Товариством своїх зобовязань за цим Договором в частині передачі Компанії всієї необхідної документації та погоджень/дозволів на проектування і будівництво (вихідні умови для проектування, технічні умови для будівництва тощо).

Відповідно до пункту 5.4. Договору при розірванні даного Договору Товариство зобовязано протягом 30 календарних днів від отримання письмового повідомлення Компанії про прийняття нею рішення про розірвання цього Договору компенсувати Компанії документально підтверджені витрати, понесенні Компанією при виконанні даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі на зазначений Компанією рахунок.

Відповідач листом №04/001 від 22.04.2008 повідомив позивача про те, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.04.2008 договір оренди земельної ділянки, на якій мав будуватися обєкт готельний комплекс по вул. Катерній у м. Севастополі, розірвано, і запропонував останньому, зокрема, розірвати Договір про передачу прав замовника на капітальне будівництво № 11-09-2006 від 11.09.2006, а наявну заборгованість в сумі 1583000,00 грн. погасити квадратними метрами (з урахуванням коефіцієнту інфляції) протягом 24 місяців з моменту розірвання договору. При цьому, відповідач зазначив, що не може в односторонньому порядку вимагати розірвання договору, не беручи до уваги думку позивача. Зазначений лист підписаний особисто генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.” Сіттером М.В. та скріплений печаткою Товариства (том 1, арк. с. 20-21).

Позивач листом №50-08 від 30.04.2008 прийняв пропозицію Товариства щодо розірвання договору, проте звернув увагу останнього на необхідність компенсувати Компанії понесені нею витрати протягом 30 календарних днів з дати отримання цього листа шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, відкритий в АКБ „Аркада”. Зазначений лист підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництва” Горкуненко Л.М. та скріплений печаткою Компанії. До листа додано два примірника Додаткової угоди про розірвання договору в редакції, що міститься в матеріалах справи (том 1, арк. с. 22-23).

Зазначений лист та два примірники Додаткової угоди були отримані генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.” Сіттером М.В. 05.05.2008, про що свідчить його особистий підпис на примірнику листа Компанії.

За правилами частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, суд дійшов висновку, що сторони дійшли згоди щодо розірвання спірного договору в день, коли позивач погодився на пропозицію відповідача про розірвання Договору №11/09-2006 від 11.09.2006.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи, що Договір №11/09-2006 від 11.09.2006 про передачу прав замовника на капітальне будівництво укладений в простій письмовій формі у вигляді єдиного документа, а розірвання договору, хоча і викладено в двох документах листах, суд вважає, що вчинено в такій саме формі, що й сам Договір.

За таких обставин, розірвання укладеного сторонами Договору шляхом обміну листами відповідає умовам Договору, а саме його пункту 5.2, яким передбачено, що Договір може бути розірваний або змінений за письмовою згодою Сторін, підписаною уповноваженими представниками та скріпленою печатками Сторін.

При цьому слід зазначити, що факт неповідомлення АКБ «Аркада»про розірвання Договору не може бути порушенням умов порядку розірвання договору, оскільки АКБ «Аркада»не є стороною цього Договору та його згода на розірвання Договору не вимагається.

Отже, з моменту прийняття Компанією пропозиції Товариства про розірвання Договору, він є таким, що припинив свою дію.

Судом встановлено, що сторонами при розірванні договору також були дотримані умови пункту 5.3. Договору, враховуючи той факт, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.04.2008 договір оренди земельної ділянки, на якій мав будуватися обєкт готельний комплекс по вул. Катерній у м. Севастополі, розірвано.

Оскільки Товариством не вирішені проблемні питання, зазначені у пункту 6.1 Договору, реалізація предмета Договору є неможливою, тому договір підлягає розірванню за згодою сторін.

Крім того, слід зазначити, що положеннями пункту 6.1. Договору передбачено, що у випадку, якщо проблемні питання, зазначені у цьому пункті Договору, стали перепоною для реалізації цього Договору, цей Договір підлягає розірванню із виконанням Товариством своїх зобовязань, зазначених у п.5.4 Договору, компенсувати Компанії документально підтверджені витрати, які понесені Компанією при виконанні цього Договору.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, пунктом 5.4 Договору передбачено, що у разі розірвання договору Товариство зобовязано протягом 30 календарних днів від отримання письмового повідомлення Компанії про прийняття нею відповідного рішення по розірвання договору, компенсувати Компанії документально підтверджені витрати, понесені Компанією при виконанні даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі на вказаний Компанією рахунок.

Зважаючи на те, що відповідач отримав письмове повідомлення Компанії про розірвання Договору №11/09-2006 від 11.09.2006 про передачу прав замовника на капітальне будівництво 05.05.2008, обовязок щодо компенсації позивачеві витрат, повязаних з реалізацією проекту будівництва, мав бути виконаний відповідачем в строк до 04.06.2008 включно.

Відповідно до підпункту m) пункту 3.3.7 Договору № 11/09-2006 від 11.09.2006 Компанія (позивач) прийняла на себе зобовязання компенсувати Товариству (відповідачу) частину орендної плати за договором оренди землі (пункт 1.3 цього Договору).

В обґрунтування понесених витрат, позивачем надані додаткова угода №2 від 12.02.2008 до договору №11/09-2006 про передачу прав замовника на капітальне будівництво від 11.09.2006 (т. 2, арк. с. 71); платіжні доручення №213 від 21.04.2008 на суму 7974,48 грн., №79 від 22.02.2008 на суму 7974,48 грн., №80 від 25.02.2008 на суму 7974,48 грн., №145 від 20.03.2008 на суму 7974,48 грн. (т. 1, арк. с. 128-130).

Матеріали справи також містять акти виконаних робіт від 30.04.2008, від 29.02.2008, 31.03.2008, підписані позивачем та відповідачем, з яких вбачається, що позивач перерахував відповідачу компенсацію вартості по оплаті оренди земельної ділянки площею 0,4000 га, розташованої в Ленінському районі м.Севастополя по вул.Катерній (бухта Карантинна) на загальну суму 31897,92 грн.

Враховуючи, що витрати позивача по компенсації вартості по оплаті оренди земельної ділянки підтверджені належними доказами, сума у розмірі 31897,92 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Що стосується витрат позивача, понесених ним по виконанню інших договорів, повязаних із виконанням Договору № 11/09-2006 від 11.09.2006, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, підтвердженням виконання договору підряду є передача результату робіт замовникові.

Згідно з частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

20.04.2007, на виконання Договору про передачу прав замовника на капітальне будівництво від 11.09.2006 №11/09-2006, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництва” та Товариством з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.” був укладений договір підряду №20/04-07 (довгостроковий) на проведення робіт по проектуванню і спорудженню безпечного спуску до берегової смуги та благоустрою громадського пляжу для жителів міста Севастополя, з додатками і додатковою угодою №1 від 12.09.2007 (том 2, арк. с. 30-39).

В підтвердження понесених витрат по зазначеному договору, позивач надав копії платіжних доручень №399 від 08.05.2007 на суму 70000,00 грн., №780 від 13.09.2007 на суму70000,00 грн. (т. 1, арк. с. 127, 131); № 889 від 24.10.2007 на суму 37000,00 грн. (т.1 а.с. 131), акт прийому-передачі робіт від 19.10.2007 у розмірі 140000,00 грн. (т. 4, арк. с. 11).

Оскільки актів виконаних робіт за цим договором у сумі 37000,00 грн., підписаних сторонам, позивачем не надано, суд не вбачає підстав для прийняття наданих документів як належних та допустимих доказів виконання сторонами робіт, передбачених умовами договору №20/04-07 від 20.04.2007 на зазначену суму.

Отже, за виконання Договору підряду № 20/04-07 від 20.04.2007 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 140 000,00 грн.

Крім того, на підтвердження понесення позивачем витрат на реалізацію проекту, ним надані наступні докази:

-договір №89 від 23.10.2006 на створення (передачу) проектно-вишукувальної роботи, а саме: інженерно-геологічні вишукування для обґрунтування проекту будівництва готельного комплексу по вул. Катерна в м. Севастополі (т.2, арк. с. 40-45), рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 10.01.2007 (т. 2, арк. с. 50); платіжні доручення №42 від 24.01.2007 на суму 15099,00 грн., №962 від 03.11.2006 на суму 15099,00 грн. (т.1, арк. с. 134-135); акт здачі-прийому проектно-вишукувальної продукції №1 від 10.01.2007 (т. 4, арк. с. 10);

-договір підряду №355/06 від 09.11.2006 на проведення інженерно-вишукувальних робіт на обєкті: „Готельний комплекс, розташований по вул. Катерна” (т.2, арк. с. 46-49); платіжні доручення №32 від 17.01.2007 на суму 6244,20 грн., №1017 від 22.11.2006 на суму 6244,20 грн. (т.1, арк. с. 132); акт здачі-прийому робіт (надання послуг) №ОУ-000136 від 18.12.2006 (т. 4, арк. с. 12);

- договір №0610 від 24.11.2006 на створення проектно-кошторисної документації, а саме: ескізного проекту „Готельний комплекс по вул. Катерна”, з додатками та додатковою угодою №1 від 19.01.2007 (т.2, арк. с. 51-61); платіжні доручення №161 від 27.02.2007 на суму 242831,00 грн., №1086 від 14.12.2006 на суму 198000,00 грн. (т. 1, арк. с. 127, 134); акт здачі-прийому науково-технічної продукції №2 від 15.01.2007 (т. 4, арк. с. 9);

-договір №112/5144 від 25.06.2007 про надання послуг з підготовки та видачі технічних умов на телефонізацію обєкта, який знаходиться за адресою: м.Севастополь, вул. Катерна (бухта Карантинна) (том 2, арк. с. 62-66); платіжне доручення №571 від 27.06.2007 на суму 110,96 грн. (т. 1, арк. с. 133); рахунок-акт №5144 за телекомунікаційні послуги (т. 4, арк. с. 18);

-№544 від 22.06.2007 на суму 486,00 грн. (т. 1, арк. с. 136); акт прийому виконаних робіт за червень 2007 року (т. 4, арк. с. 17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати позивача на реалізацію проекту будівництва, які підтверджені належними та допустимими доказами загалом склали 656012,28 грн., що підтверджується вищевказаними документами.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте належних доказів в доведення своєї правової позиції позивачем суду не надано.

Оскільки в силу положень статей 837, 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами, то суд не може прийняти в якості належних та допустимих доказів виконання робіт надані позивачем: договір №0705 від 16.04.2007 на створення проектно-кошторисної документації „Готельний комплекс по вул. Катерна”, стадія „проект”, з додатками (т. 2, арк. с. 20-29); платіжні доручення №354 від 20.04.2007 на суму 280201,00 грн., №506 від 08.06.2007 на суму 280201,00 грн., №451 від 22.05.2007 на суму 280201,00 грн. (т.1, арк. с. 128, 133); №889 від 24.10.2007 на суму 37000,00 грн. (т.1, арк. с. 131); рахунок №457В від 12.11.2007 на оплату технічних умов (т. 2, арк. с. 72); №930 від 14.11.2007 на суму 300,00 грн. (т. 1, арк. с. 135); №121 від 11.03.2008 на суму 178,82 грн. (т. 1, арк. с. 133); №570 від 27.06.2007 на суму 356,65 грн. (т.1, арк. с. 136).

При цьому слід зазначити, що із платіжного доручення № 121 від 11.03.2008 про перерахування 178,82 грн. ВАТ «Севастопольська філія Укртелеком»(т. 1, арк. с. 133), платіжного доручення № 930 від 14.11.2007 про перерахування 300,00 грн. ГКП «Севгорводоканал»(т.1, арк. с.135), платіжного доручення № 570 від 27.06.2007 про перерахування 356,65 грн. ВАТ «Севастопольгаз»не вбачається повязаність цих витрат із виконанням Договору №11/09-2006 від 11.09.2006.

Крім того, наданий позивачем договір №001 від 01.12.2007 про надання консультаційних послуг (т. 2, арк. с. 67-69), платіжне доручення №1033 від 26.12.2007 на суму 50000,00 грн. (т. 1, арк. с. 130) та акт прийома-передачи виконаних робіт (т.4, арк. с. 16) взагалі не повязані з виконанням Договору про передачу прав замовника на капітальне будівництво, тому не можуть бути прийняті у якості доказів понесення позивачем витрат за Договором №11/09-2006 від 11.09.2006.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництва” підлягає стягненню сума понесених витрат при виконанні Договору №11/09-2006 від 11.09.2006 у розмірі 656012,28 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “В.А.Л.” (99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53, офіс 39, код ЄДРПОУ 31331406, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія розвитку будівництва” (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 38, кімн. 12, код ЄДРПОУ 32250868, відомості про розрахункові рахунках в установах банку відсутні) 656012,28 грн., також витрати по сплаті державного мита в сумі 6 560,12 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 97,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 01.02.2012