Ухвала суду № 21343197, 02.02.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"02" лютого 2012 р. Справа № 5019/970/11

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши скаргу скаржника: Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" на дії державної виконавчої служби

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М."

до відповідача: Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

за участю Волинського транспортного прокурора

про стягнення 990 499 грн. 55 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_1. дов. у спр..

Від відповідача 1 : не з`явився

Від відповідача 2: не з'явився.

Від прокуратури: не з`явився.

Від органу ДВС: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" ( Відповідач 2) про стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача 7 89766 грн. 08 коп. основного боргу, 68579 грн. 67 коп. інфляційних, 108641 грн. 52 коп. пені, 20512 грн. 28 коп. 3% річних; про стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача 3000 грн. основного боргу; з Відповідача 1 на користь Позивача 789766 грн. 08 коп. основного боргу, 68 579 грн. 67 коп. інфляційних, 63029 грн. 82 коп. пені, 20512 грн. 28 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14 липня 2011 року по даній справі позов задоволено з підстав, вказаних у цьому рішенні.

05 жовтня 2011 року постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Рівненської області від 14.07.2011 р. у справі № 5019/970/11 залишено без змін.

Дочірнім підприємством "Волинський облавтодор", подано скаргу на дії державної виконавчої служби, у якій скаржник просить скасувати постанови першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Волинської області № 29580399 від 01.11.2011 року про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту на все майно боржника, про накладення арешту на кошти боржника на всіх його банківських рахунках - як незаконні, з посиланням на таке.

Постановою Першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Волинської області від 01 листопада 2011 року відкрито виконавче провадження №29580399 по примусовому виконанню наказу господарського суду Рівненської області від 19 жовтня 2011 року по справі № 5019/970/11 про стягнення з дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" на користь ТзОВ "Колор С.І.М" 951 542,08 гривень боргу.

Пунктом 2 даної постанови боржнику надається можливість добровільно виконати виконавчий документ в семиденний термін з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В пункті 3 даної постанови зазначено, що при невиконанні рішення суду в наданий для добровільного виконання строк воно буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих

Всупереч п. 2, 3 даної постанови пунктом 4 цієї ж постанови накладено арешт на все майно боржника.

Того ж дня 01 листопада 2011 року винесена ще окрема постанова про арешт всього майна боржника та постанова про арешт коштів боржника на всіх його банківських рахунках.

Всі три постанови 02 листопада 2011 року були відправлені рекомендованим листом на адресу боржника, а отримані ним лише 04 листопада 2011 року, про що свідчать відповідні штемпельні відмітки.

Постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт всього майна та арешт коштів на всіх банківських рахунках боржника є незаконними і підлягають скасуванню по слідуючих мотивах.

Право боржника самостійно виконати рішення суду у семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження передбачене ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції закону від 04.11.2010 року.

Згідно даної правової норми державний виконавець за заявою стягувача може, але не зобов'язаний накласти арешт на майно та кошти боржника одночасно з відкриттям виконавчого провадження, про що виноситься відповідна постанова.

Однак, одночасний арешт всього майна і всіх грошових коштів на всіх банківських рахунках боржника унеможливлює самостійне, добровільне виконання рішення суду боржником, що є порушенням його законного права.

Постановою від 01 листопада 2011 року про арешт коштів боржника арештований зарплатний рахунок працівників Волинського облавтодору № 26003220031001 в Луцькій філії ПАТ "Укрінбанк" та рахунок № 26047220031001, який відкритий в цій же філії відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", які не підлягають арешту.

Даною постановою арештовані також кошти Волинського облавтодору, які містяться на рахунках № 31253277220583, 35227009003320, 35448004003320, 37129008003320 в ГУДКУ у Волинській області, що також суперечить ст. 1, 7 Бюджетного кодексу України, ст.176, 326 ЦК України та ст.52, 65 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у відповідності до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011, державне казначейство не є фінансовою установою чи банком.

Арешт всього майна дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" суперечить також ст. 57, 66 Закону України "Про виконавче провадження".

Перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції заперечив обґрунтованість скарги пояснивши це так.

28.10.2011 року. 01.11.2011 року заступником начальника Чернацькою О.В. відкрито виконавче провадження. Відповідно ч. 3 ст.19, п.2 ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" та згідно заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження заступником начальника винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та постанову про накладення арешту на майно боржника, оголошено заборону на його відчуження. На підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2011 року заступником начальника подана заява про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна та заява про реєстрацію обтяження рухомого майна в Єдиний реєстр заборон. Копії постанов направлено сторонам для виконання та відому. В добровільному порядку виконавчий документ не виконаний.

01.11.2011 року одночасно з відкриттям виконавчого провадження заступником начальника Чернацькою О.В. накладено арешт на грошові кошти боржника в установах банків, що вказані стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження.

Арешт з майна боржника не знятий. Кошти на рахунках боржника відсутні. Сума боргу на користь стягувана не сплачена.

21.11.2011 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення боржника виконавчого збору з сумі 95154,21 гривень.

Позивач по справі ТОВ "Колор С.І.М." заперечив вимоги скарги з посиланням на таке.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є зокрема: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно ст. 52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

У боржника наявний борг на загальну суму 990 499 грн. 55 коп. який він ухиляється погасити уже протягом півтора року. Тому в даному випадку вживаються законні та правомірні заходи примусового стягнення вказаного боргу органами державної виконавчої служби.

Інші учасники процесу пояснень не надали і участі представників у судові засідання не забезпечували.

При вирішенні скарги суд ураховує наступне.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. З вказаної норми вбачається, що виконавцем може бути накладено арешт на майно та кошти боржника у день відкриття виконавчого провадження, що у даному випадку було здійснено державним виконавцем в межах Закону. Зазначення скаржником того, що одночасне накладення виконавцем арешту на кошти та майно боржника повинно бути вчинено окремою постановою, а не постановою про відкриття виконавчого провадження не підтверджується нормами закону, Так, відповідно до п. 3.6.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, за заявою стягувана, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборони на його відчуження. Вказаним положенням Інструкції державному виконавцю надано право самою постановою про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно та кошти боржника.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення (протягом семи днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження) реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. Тобто, строк для використання свого права на добровільне виконання рішення суду боржнику надається, для реалізації якого протягом семи днів він має право за погодженням з виконавцем реалізувати майно або передати кошти в рахунок повного або часткового погашення, чим боржник не скористався, відповідно добровільне виконання рішення не провів.

Відносно посилання скаржника на порушення державним виконавцем порядку накладення арешту на майно, мотивуючи тим, що виконавець не має права накладати арешт на все майно боржника у разі меншої суми стягнення від вартості арештованого майна суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Після проведення оцінки майна у відповідності до ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", арештоване майно в розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів підлягає реалізації на прилюдних торгах або на аукціоні.

Відтак, оскільки арешт накладено в межах суми стягнення на все майно, постанова повністю відповідає вимогам вказаного Закону і скаржником не доведено коли, де, у якій формі зазначеним документом порушені його права.

Посилання скаржника на незаконність накладення арешту на всі рахунки боржника також не підлягають задоволенню.

Скаржник посилається на те, що безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів може бути проведено лише на підставі рішення суду, а не на підставі постанови державного виконавця, а також; на те що казначейство України є центральним органом виконавчої влади, а не банком чи фінансовою установою і арешт рахунків які відкриті в ГУДКУ в Волинській області є незаконним.

Відповідно до положень пункту 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, здійснює державний виконавець у порядку та на підставі виконавчих документів.

Пункт 25 вказаного Порядку передбачає, що державний виконавець виносить протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає, зокрема, про необхідність самостійного виконання боржником рішення про стягнення коштів з його рахунків і подання відповідних підтверджуючих документів або подання боржником повідомлення про коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюватиметься безспірне списання коштів з його рахунків, чи реквізитів рахунків, на яких наявні кошти для безспірного списання.

Боржник для виконання рішення про стягнення коштів з його рахунків отримує належним чином завірені державним виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження, які подаються до виконання відповідно до порядку казначейського обслуговування державного або місцевих бюджетів за видатками.

На підставі зазначеного повідомлення боржника державний виконавець подає органові Казначейства платіжні вимоги для стягнення коштів з рахунків боржника згідно з пунктом 33 цього Порядку.

Після повного виконання рішення про стягнення коштів з рахунків боржника оригінал виконавчого документа або його копія з відміткою про виконання повертається органом Казначейства протягом трьох робочих днів державному виконавцеві.

Боржник може до накладення арешту на його рахунки перерахувати кошти за рішенням про стягнення коштів з таких рахунків, у тому числі за постановами державного виконавця, на рахунок органу державної виконавчої служби, відкритий у відповідному органі Казначейства для обліку депозитних сум.

Пунктом 26 Порядку передбачено, що примусове виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника здійснюється після закінчення строку, передбаченого для самостійного виконання таких рішень, у разі не подання боржником повідомлення, зазначеного у пункті 25 цього Порядку, або подання повідомлення, що містить недостовірну інформацію, або недостатнього обсягу коштів на рахунках боржника.

У разі встановлення факту наявності у боржника необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з його рахунків бюджетних асигнувань або фактичних власних надходжень державний виконавець подає органові Казначейства платіжні вимоги згідно з пунктом 33 цього Порядку.

Відповідно до п. 27 Порядку, державний виконавець накладає арешт на рахунки боржника, відкриті в органі Казначейства, які встановлюються процесі проведення виконавчих дій.

Орган Казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт рахунків боржника, оформлену в установленому порядку, із зазначенням найменування боржника, номерів його рахунків, відкритих в органі Казначейства, та суми коштів, яка підлягає арешту та стягненню.

Арешт накладається на реєстраційні і спеціальні реєстраційні рахунки боржника.

У разі накладення арешту на окремий рахунок боржника або за окремим кодом економічної класифікації видатків бюджету рахунка боржника державний виконавець у постанові про арешт рахунків боржника може зазначити номер такого рахунка чи коду.

Окрім того Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області по цій господарській справі 5019/970/11 повідомило наступне.

У ст. 55 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456-VI визначено поняття та перелік захищених видатків бюджету. Захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень. Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на:

оплату праці працівників бюджетних установ;

нарахування на заробітну плату;

придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;

забезпечення продуктами харчування;

оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

обслуговування державного боргу;

поточні трансферти населенню; .

поточні трансферти місцевим бюджетам;

підготовку кадрів вищими навчальними закладами І-ІУ рівнів акредитації;

забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування;

фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки;

роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар'єрних функцій зони відчуження.

Згідно зі ст. 55 Бюджетного кодексу України видатки з жодного із зазначених у постанові заступника начальника першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 01.11.2011 року рахунків, відкритих у ГУ ДКСУ у Волинській області, не належать до захищених. Проте, відповідно до п.1 Порядку та умов надання у 2010 році державних гарантій за зобов'язаннями Державної служби автомобільних доріг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року №740, які регулюють відносини, пов'язані з наданням згідно зі статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінетом Міністрів України державних гарантій для забезпечення виконання зобов'язань за внутрішніми та зовнішніми запозиченнями, що здійснюються Укравтодором, розрахункові рахунки 31253277220583 та 35227009003320 у ГУ ДКСУ у Волинській області за КПКВ 3111020 "Розвиток мережі і утримання автомобільних доріг загального користування" по КЕКВ 2410 "Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)" використовуються як запозичення під державні гарантії з метою фінансування будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування і придбання дорожньої техніки та обладнання для дочірніх підприємств ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Відтак, відповідачем не доведено, що спірні рахунки не підлягають арешту, оскільки статус коштів запозичених під державні гарантії не містить заборони на проведення органом ДВС таких дій.

Разом з тим, рахунок №26047220031001 відкритий в ЛЦВ ПАТ "Укрінбанк" (МФО 300142, код 05839888) є окремим поточним рахунком для зарахування страхових коштів, і стягнення коштів по ньому на підставі виконавчих документів не проводиться, а тому в цій частині скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1212 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу задоволити частково.

Постанову заступника начальника першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 01.11.2011 року скасувати в частині накладення арешту на рахунок №26047220031001 відкритий в ЛЦВ ПАТ "Укрінбанк" (МФО 300142, код 05839888), який є окремим поточним рахунком для зарахування страхових коштів.

В решті вимог скарги відмовити.

Суддя Войтюк В.Р.

Повний текст підписаний "03" лютого 2012 року