Рішення № 21342558, 26.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.12 Справа№ 5015/7542/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Виноградівська пересувна механізована колона № 78», м. Виноградів Закарпатської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м. Львів

про: стягнення 393176 грн. 15 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності б/н від 01.12.2011 року;

відповідача: не зявився.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 21.12.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 393176 грн. 15 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 16.01.2012 року. Ухвалою господарського суду від 16.01.2012 року розгляд справи було відкладено на 26.01.2012 року, з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали суду виконав, оригінали долучених до справи доказів для огляду в судовому засіданні подав.

Відповідач в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, доказів повного чи часткового погашення боргу не подав.

Представнику позивача, що брав участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

26.01.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 28.01.2012 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Приватне акціонерне товариство «Виноградівська пересувна механізована колона № 78» (надалі по тексту рішення позивач) звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 393176 грн. 15 коп. Позивач в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено Договір про надання послуг від 08.10.2010 року, Договір від 08.10.2010 року, Договір від 01.12.2009 року, Договір від 01.12.2010 року, Договір від 25.05.2010 року, на підставі яких позивач надавав відповідачу послуги (виконав роботи), за які відповідач зобовязався розрахуватися в строки та на умовах, передбачених відповідними договорами. Позивач вказує, що станом на момент подання позову борг відповідача перед ним становить 343098 грн. 12 коп. Загальна сума позову із врахуванням пені становить 393176 грн. 15 коп.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, подавав клопотання про відкладення розгляду справи, вимог ухвал суду про надання відзиву та проведення звірки розрахунків з позивачем не виконав.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем було укладено ряд договорів, копії яких долучено до матеріалів справи. Предметом Договору про надання послуг від 08.10.2010 року є надання послуг по підготовці до навантаження та навантаженні гравійно-піщаної суміші. Предметом Договору від 08.10.2010 року є передача та завантаження на транспортні засоби гравійного грунту, добутого при розчистці річки Тиси. Предметом Договору від 01.12.2009 року є надання послуг по підготовці до навантаження та навантаженню гравійно-піщаної суміші. Предметом Договору від 01.12.2009 року є передача гравійного грунту суміші, добутого при розчистці річки Тиси. Предметом Договору від 25.05.2010 року є перевезення гравійного-піщаної суміші.

Наведені договори укладені між позивачем та Будівельним управлінням - 21 Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», яке є структурним підрозділом ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»і не має статусу юридичної особи, внаслідок чого належним відповідачем є ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд».

Позивач відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України обєднав в позовній заяві позовні вимоги щодо стягнення боргу, який виник на підставі різних договорів, оскільки останні звязані між собою поданими доказами (договорами, первинними документами, актом звірки розрахунків).

Відповідно до первинних документів, копії яких подані позивачем в матеріали справи, а саме: актів приймання виконаних робіт, накладних, товарно-транспортних накладних, позивач надав відповідачеві товар, виконав роботи та надав послуги на загальну суму 955983 грн. 20 коп.

Судом встановлено, що наведені вище первинні документи підписані без посилання на конкретний договір, із їх змісту неможливо встановити, на виконання якого саме господарського зобовязання (договору) виконувались господарські операції. Однак, вказані документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»і підтверджують факти здійснення господарських операцій позивачем на загальну суму 955983 грн. 20 коп. Даний факт також відображений у акті звірки розрахунків від 05.01.2012 року, підписаному сторонами.

Відповідно до банківських виписок по особових рахунках позивача, копії яких подані в матеріали справи, відповідач сплатив позивачеві грошові кошти в загальному розмірі 612885 грн. 08 коп., що також підтверджується і актом звірки розрахунків від 05.01.2012 року, підписаним сторонами.

Борг відповідача перед позивачем становить 343098 грн. 12 коп., про що сторонами підписано Акт звірки розрахунків станом на 05 січня 2012 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, позивачем у позовній заяві, представником позивача в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного Кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Претензією від 15.02.2011 року № 34 позивач вимагав від відповідача сплатити борг в розмірі 343098 грн. 12 коп., однак відповідач борг не сплатив, відповіді на претензію не надав.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобовязання перед позивачем у розмірі 343098 грн. 12 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення грошових коштів в розмірі 343098 грн. 12 коп.

Щодо нарахованої позивачем пені, то суд вважає за необхідне відмовити позивачеві в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Стаття 549 Цивільного кодексу України у п. 1 зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (п. 2 та п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Штрафними санкціями у п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 547 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 4.1 Договору про надання послуг від 08.10.2010 року передбачено, що у випадку невиконання замовником своїх грошових зобов'язань по оплаті наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Договором від 08.10.2010 року, предметом якого є передача та завантаження на транспортні засоби гравійного грунту, добутого при розчистці річки Тиси, забезпечення виконання зобовязання, в тому числі і у формі неустойки (пені), не передбачено.

Пунктом 4.3 Договору від 01.12.2009 року передбачено, що у випадку невиконання замовником своїх грошових зобов'язань по оплаті наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Договором від 01.12.2009 року, предметом якого є передача гравійного грунту суміші, добутого при розчистці річки Тиси, забезпечення виконання зобовязання, в тому числі і у формі неустойки (пені), не передбачено.

Договором від 25.05.2010 року, предметом якого є перевезення гравійного-піщаної суміші, забезпечення виконання зобовязання, в тому числі і у формі неустойки (пені), не передбачено.

Предмети вищенаведених договорів є подібними. Предметом Договору про надання послуг від 08.10.2010 року є надання послуг по підготовці до навантаження та навантаженні гравійно-піщаної суміші. Предметом Договору від 08.10.2010 року є передача та завантаження на транспортні засоби гравійного грунту, добутого при розчистці річки Тиси. Предметом Договору від 01.12.2009 року є надання послуг по підготовці до навантаження та навантаженню гравійно-піщаної суміші. Предметом Договору від 01.12.2009 року є передача гравійного грунту суміші, добутого при розчистці річки Тиси. Предметом Договору від 25.05.2010 року є перевезення гравійного-піщаної суміші.

Копії первинних документів, подані позивачем, а саме: акти приймання виконаних робіт, накладні, товарно-транспортні накладні, підписані без посилання на конкретний договір, із їх змісту неможливо встановити, на виконання якого саме господарського зобовязання виконувались господарські операції.

Окрім цього, відповідно до акту звірки розрахунків між сторонами, борг в розмірі 343098 грн. 12 коп. утворився частково і внаслідок здійснення господарських операцій по вантажних перевезеннях на підставі заявок, надання послуг бульдозера (акт приймання-здачі робіт (послуг) від 27.12.2010 року), поставки труб (накладна від 28.04.2010 року № 240). Акт звірки розрахунків від 05.01.2012 року відображає облік всіх господарських операцій між сторонами за період з грудня 2009 року по 05.01.2012 року, та підтверджує загальний розмір боргу відповідача перед позивачем, який становить 343098 грн. 12 коп.

Із платежів на загальну суму 612885 грн. 08 коп., здійснених відповідачем на користь позивача, позивачем в призначеннях платежів не визначено чітко, в рахунок оплати по якому договору сплачуються кошти. Так, відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача за 21.10.2010 року, відповідач сплачував позивачеві грошові кошти з призначенням платежів: «за погрузку гравійно-галькової суміші згідно рах. № 235»в розмірі 34400 грн. 00 коп., «за грунт гравійний згідно рахунку № 236 від 29.10.2010 року»в розмірі 51600 грн. 00 коп., «за послуги по перевезенню гравійно-галькової суміші згідно рахунку № 226 від 15.10.2010 року»в розмірі 78181 грн. 26 коп. Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача за 01.12.2010 року, відповідач сплачував позивачеві грошові кошти з призначенням платежу: «за авто послуги згідно рахунку № 237 від 29.10.2010 року»в розмірі 148703 грн. 82 коп. Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача за 21.10.2010 року, відповідач сплачував позивачеві грошові кошти з призначенням платежу: «за грунт гравійний та послуги згідно рахунку б/н від 15.10.2010 року»в розмірі 90000 грн. 00 коп. Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача за 07.10.2010 року, відповідач сплачував позивачеві грошові кошти з призначенням платежу: «за виконані роботи згідно акту виконаних робіт»в розмірі 50000 грн. 00 коп., «за виконані роботи згідно акту виконаних робіт»в розмірі 150000 грн. 00 коп. Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача за 01.06.2010 року, відповідач сплачував позивачеві грошові кошти з призначенням платежу: «за матеріали по рахунку б/н від 28.05.2010 року» в розмірі 10000 грн.

З наведених первинних документів та платіжних банківських документів суд не може встановити ступінь виконання кожного господарського зобовязання, що були укладені між сторонами, а також не може встановити, які саме господарські зобовязання між сторонами є невиконаними чи виконані з простроченням.

Враховуючи встановлений вище судом факт, що не всі договори передбачали право позивача на стягнення з відповідача неустойки, суд не вбачає можливим задоволити позовну вимогу про стягнення пені в розмірі 50078 грн. 03 коп., оскільки розрахунок розміру пені не ґрунтується на матеріалах справи, здійснений на загальну суму боргу, яка утворилась внаслідок здійснення господарських операцій позивачем по різних договірних та позадоговірних зобовязаннях, не всі договірні умови яких передбачають право позивача на стягнення пені.

Крім цього, позивачем не подано розрахунку розміру пені, не здійснено розрахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства по зобовязаннях, умови договорів яких передбачали стягнення пені. Пеня розрахована позивачем із суми боргу 343098 грн. 12 коп., яка відповідно до поданих первинних документів, акту звірки розрахунків утворилась внаслідок різних господарських операцій, в тому числі і позадоговірних. Тому нарахування пені на всю суму боргу в розмірі 343098 грн. 12 коп. є безпідставним.

Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 50078 грн. 03 коп.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 546, 549, 547, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», вул. Стрийська, 144, м. Львів, (ідентифікаційний код 01293961) на користь Приватного акціонерного товариства «Виноградівська пересувна механізована колона № 78», вул. Івана Франка, буд 106, м. Виноградів Виноградівського району Закарпатської області (ідентифікаційний код 01037092) 343098 грн. 12 коп. боргу, 6861 грн. 95 коп. сплаченого судового збору.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог, а саме в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 50078 грн. 03 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.