Рішення № 21342295, 25.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р. Справа № 14/194-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 61/154с-Д від 20.12.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 2 від 16.01.2012 р.), ОСОБА_3 (довіреність № 1 від 16.01.2012 р.), ОСОБА_4 (протокол № 15 від 07.09.2009 р. загальних зборів учасників товариства);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна українська спілка”, с. Іванковичі, Васильківський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга-А”, с. Рославичі, Васильківський район

про розірвання договору та стягнення 5810 525, 00 грн. збитків

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Будівельна українська спілка” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Ліга-А” про розірвання договору № 08/02-2007 про приєднання від 08.02.2007 р., укладеного між ТОВ „Будівельна українська спілка” та ТОВ „Ліга-А”, та стягнення 5810 525, 00 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем своїх обовязків щодо створення технічної можливості здійснення передачі в точку приєднання електроустановок позивача (житлових масивів № 3 та № 5) відповідної потужності елетроенергії шляхом приєднання до власних технологічних електромереж згідно договору № 08/02-2007 про приєднання 08.02.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2011 р. порушено провадження у справі № 14/194-11 за позовом ТОВ „Будівельна українська спілка” до ТОВ „Ліга-А” про розірвання договору та стягнення 5810 525, 00 грн. збитків і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 18.01.2012 р.

26.12.2011 р. до канцелярії суду від позивача, одночасно із позовною заявою, надійшла заява б/н від 22.12.2011 р. про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій він просить суд вжити заходів до забезпечення позову, а саме накласти арешт на майно, що належить відповідачеві, в межах позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2011 р. за наслідками розгляду відповідної заяви позивача вжито заходів до забезпечення позову, а саме накладено арешт на майно, що належить ТОВ „Ліга-А”, в межах ціни позову - 5810 525, 00 грн.

17.01.2012 р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 17.01.2012 р., що долучені судом до матеріалів справи.

18.01.2012 р. у судовому засіданні представники відповідача надали заяву № 01/18/1 від 18.01.2012 р. про застосування наслідків спливу позовної давності, у якій просять суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Також, у судовому засіданні представники відповідача заявили клопотання № 01/18/3 від 18.01.2012 р. про скасування забезпечення позову, у якому просять суд скасувати забезпечення позову у господарській справі № 14/194-11.

18.01.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 25.01.2012 р.

24.01.2012 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 01/23/1 від 23.01.2012 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

25.01.2012 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 25.01.2012 р., що долучені судом до матеріалів справи.

25.01.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 08/02-2007 про приєднання, згідно умов п. 1.1. якого власник надає замовнику послугу із створення технічної можливості здійснення передачі в точку приєднання електроустановок замовника (житлових масивів № 3 та № 5) відповідної потужності електроенергії, передбаченої проектною документацією власника та узгодженої ЗАТ „Київобленерго” рішенням по проекту № КОЕ-106 від 23.10.2006 р., шляхом приєднання до власних технологічних електромереж.

Згідно п. 1.3. договору про приєднання прогнозована межа балансової належності електромереж встановлюється на лінійному розєднувачі ЗРУ 10кв ПС 110/10 „Рославичі” в с. Рославичі, що будується згідно ТУ № КОЕ-106 від 04.01.2006 р. Установлена потужність, згідно проектного рішення ЗАТ „Київобленерго” № КОЕ-106 від 23.10.2006 р. складає (разом на масиви № 3 та № 5) - 8, 05 мВт, розрахункова потужність складає (разом на масиви № 3 та № 5) - 4, 83 мВт.

Відповідно до п. 1.4. договору про приєднання клас напруги в точці приєднання визначається напругою на межі балансової належності і буде становити 10 кВ, ІІ-й клас.

Пунктом 2.1. договору про приєднання передбачено, що власник зобовязаний забезпечити, відповідно до умов договору приєднання електроустановок замовника до ПС 110/10 „Рославичі” в с. Рославичі; здати ПС 110/10 „Рославичі” в с. Рославичі в експлуатацію не пізніше 31.07.2007 р.

Пунктом 3.1. договору про приєднання передбачено, що сума договору визначається сторонами протоколом узгодження договірної ціни, який є додатком та невідємною частиною цього договору (Додаток № 2).

Пунктом 3.2. договору про приєднання передбачено, що замовник сплачує виконавцю 90 % суми договору, передбаченої протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 2 до цього договору), протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання даного договору.

Пунктом 3.3. договору про приєднання передбачено, що залишок в розмірі 10 % суми договору передбаченої протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 2). Замовник сплачує власнику протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання сторонами акта про приєднання електроустановок замовника до електромереж власника в точці приєднання, який повинен бути підписаний сторонами не пізніше трьох днів з моменту введення в експлуатацію ПС 110/10 „Рославичі” в с. Рославичі, Васильківського р-ну, Київської обл. та підписання акту прийому закінченого будівництвом обєкту в експлуатацію Державної приймальної комісії.

Згідно п. 4.3. договору про приєднання у разі відмови від будівництва ПС 110/10 „Рославичі” в с. Рославичі з ініціативи власника (за виключенням форс-мажорних обставин), що унеможливить приєднання сустановок замовника до електромереж власника, замовник має право в односторонньому порядку розірвати даний договір і надати письмову вимогу власнику про повернення фактично перерахованої суми по договору. Зазначена сума підлягає поверненню власником в триденний термін з моменту отримання письмової вимоги.

Відповідно до п. 4.4. договору про приєднання у разі настанні обставин п. 4.3. письмова вимога про повернення фактично перерахованої суми надсилається власнику поштою, рекомендованим листом з повідомленням або вручається наручно з надписом „отримано” та зазначенням дати та особи, що отримала листа.

Пунктом 6.1. договору про приєднання визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобовязань.

Згідно п. 6.2. договору про приєднання договір може бути змінено, доповнено або розірвано лише за взаємною згодою сторін, за виключенням пунктів 4.3. та 4.13. даного договору.

Відповідно до п. 7.1. договору про приєднання фактом виконання зобовязань по даному договору власником сторони вважатимуть здачу власником в експлуатацію ПС 110/10 „Рославичі” в с. Рославичі, підтвердженим актом прийому закінченого будівництвом обєкту в експлуатацію Державної приймальної комісії.

Одночасно із укладенням договору про приєднання між позивачем та відповідачем було підписано протокол № 2 узгодження договірної ціни додаток № 2 до договору № 08/02-2007 про приєднання 08.02.2007 р.

На виконання умов договору про приєднання позивачем 14.02.2007 р. було виконано свій обовязок по здійсненню передоплати на надання послуг та перераховано відповідачу грошові кошти у якості авансу у розмірі 5 229473, 40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2522 від 14.02.2007 р. на суму 5 229473, 40 грн., наявним у матеріалах справи.

15.02.2008 р. між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт на підключення до ПС 110/10 „Ліга-А” електричної мережі ТОВ „БУС”.

26.02.2008 р. Державною приймальною комісією було складено та підписано акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта Реконструкція електропостачання с. Рославичі, 1 ша черга, підстанція ПС 110/10 кВ, „Ліга-А” (нове будівництво).

27.02.2008 р. між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

На виконання умов договору про приєднання позивачем 13.03.2008 р. було виконано свій обовязок по оплаті наданих послуг та перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 581 052, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8019 від 13.03.2008 р. на суму 581 052, 00 грн., наявним у матеріалах справи.

20.01.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 20.01.2009 р. про надання послуг з енергозабезпечення, згідно умов пунктів 1.1., 1.2. якого відповідач зобовязався надати послугу позивачу з енергозабезпечення електроустановок в точках приєднання до межі балансової належності належних йому електричних мереж відповідно до „Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, а саме до кінцьовиків КЛ-10 кВ в РУ-10кВ ПС 110/10 кВ „Ліга-А”. Відповідач здійснює послугу з енергозабезпечення електроустановок позивача в межах обсягів необхідних позивачу, що визначається в додатку № 1 до даного договору.

Згідно п. 6.2 договору про надання послуг з енергозабезпечення позивач здійснює розрахунки з відповідачем за обсяги переданої електроенергії, послуги з утримання електромережі спільного користування та за перетоки електроенергії в електромережі спільного користування.

Відповідно до п. 6.4 договору про надання послуг з енергозабезпечення вартість послуг з енергозабезпечення електроустановок позивача і утримання електромереж загального користування сторін, визначається із розрахунку 0, 25 грн. за 1 кВт*г помножені на загальний обсяг переданої позивачу активної електричної енергії.

23.11.2010 р. додатковою угодою до договору про надання послуг з енергозабезпечення визначено, що вартість послуг з енергозабезпечення електроустановок позивача і утримання електромереж загального користування сторін, визначається із розрахунку 0, 78 грн. за 1 кВт*г помножені на загальний обсяг переданої позивачу активної електричної енергії.

За надані послуги в березні 2011 р. відповідач виставив позивачу рахунки-фактури від 23.03.2011 р. № СФ-00230301 на суму 17 150, 63 грн. та № СФ-00230302 на суму 78 802, 78 грн., з урахуванням вартості електричної енергії, яка постачається відповідачем на житлові обєкти мешканців котеджного містечка „Маєток”.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з рахунків за електроенергію ЗАТ „А.Е.С. Київобленерго” та листа Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії № 01/10-1901 від 13.05.2011 р., мешканці котеджного містечка „Маєток” самостійно здійснюють оплату за спожиті ними обсяги електричної енергії на підставі рахунків ЗАТ „А.Е.С. Київобленерго”.

Окрім цього, умовами договору не передбачено обовязку позивача здійснювати оплату відповідачу за спожиту мешканцями котеджного містечка „Маєток” електричну енергію.

Позивач розрахувався за надані йому відповідачем послуги з енергозабезпечення електроустановок, що підтверджується платіжними дорученнями № 222 від 25.03.2011 р. на суму 3 024, 23 грн., № 223 від 25.03.2011 р. на суму 60 454, 70 грн.

30.03.2011 р. на адресу позивача надійшов лист № 30/03/02 від 30.03.2011 р., в якому відповідач повідомляє про не виконання позивачем зобовязань за договором в частині своєчасних розрахунків за надані відповідачем послуги за березень 2011 р., а також зазначає, що у разі несплати позивачем заборгованості у сумі 31 941, 68 грн. до 05.04.2011 р. електроживлення на електроустановки позивача з 10-00 години 05 квітня 2011 р. припиниться.

05.04.2011 р. об 10 год. 00 хв. відповідач припинив енергозабезпечення електроустановок позивача, що підтверджується актом про фіксування факту відключення від електроенергії.

Згідно п. 7.3. договору про надання послуг з енергозбереження надання послуг з енергозабезпечення електроустановок позивача може бути припинено або обмежено з повідомленням позивача не пізніше ніж за три робочих дні у разі порушення умов та строків оплати за надані послуги з енергозабезпечення, визначені цим договором.

Проте, позивач належним чином виконав умови договору про надання послуг з енергозабезпечення щодо оплати за надані послуги з енергозабезпечення електроустановок, а тому припинення відповідачем 05.04.2011 р. надання електроенергії позивачу є безпідставним, що призвело до порушення умов договору про надання послуг з енергозабезпечення з боку відповідача в частині надання послуг з енергозабезпечення електроустановок позивача.

Окрім того, позивач також вважає, що неналежне надання відповідачем послуг позивачу з енергозабезпечення електроустановок підтверджується також укладеним 27.03.2009р. між відповідачем та обслуговуючим кооперативом „Житлово-будівельний кооператив „Союз” договору оренди (копія договору наявна в матеріалах справи), відповідно до якого відповідач передав кооперативу у строкове, платне користування майно у вигляді електричних мереж, будівель та обладнання (предмет оренди), зокрема підстанцію ПС 110/10 „Ліга-А”, через котру, згідно з Договором №20.01.09 від 20.01.2009 р. позивачу надаються послуги з енергозабезпечення електроустановок.

Згідно з п. 5.1 договору оренди від 27.03.2009 р., укладеного між відповідачем та обслуговуючим кооперативом „Житлово-будівельний кооператив „Союз”, предмет оренди (підстанція ПС 110/10 „Ліга-А”) використовується виключно для забезпечення електричною енергією обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Союз” (орендар) і його членів та безпосередніх розрахунків орендаря з Васильківським РП ЗАТ „А.Е.С. Київобленерго” за спожиту для потреб членів орендаря електроенергію.

Укладення договору оренди від 27.03.2009 р. між відповідачем та обслуговуючим кооперативом „Житлово-будівельний кооператив „Союз” призвело до неналежного використання відповідачем підстанції ПС 110/10 „Ліга-А” для надання позивачу послуг з енергозабезпечення електроустановок відповідно до договору № 20.01.09 від 20.01.2009 р.

Внаслідок безпідставного припинення надання відповідачем послуг позивачу з енергозабезпечення електроустановок, позивач в повному обсязі не отримав те на, на що розраховував при укладенні договору № 20.01.09 від 20.01.2009 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.08.2011 р. у справі № 13/106-11 за позовом ТОВ „Будівельна українська спілка” до ТОВ „Ліга-А” про розірвання договору позов задоволено повністю та вирішено розірвати договір № 20.01.09 від 20.01.2009 р. про надання послуг з енергозабезпечення, укладений між ТОВ „Ліга-А” та ТОВ „Будівельна Українська Спілка”; а також присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати: 85, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 22.08.2011 р. у справі № 13/106-11 за позовом ТОВ „Будівельна українська спілка” до ТОВ „Ліга-А” про розірвання договору.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як було зазначено вище, однією із позовних вимог позивача, є його вимога до відповідача про розірвання договору № 08/02-2007 про приєднання від 08.02.2007 р., укладеного між ТОВ „Будівельна українська спілка” та ТОВ „Ліга-А”.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 907 цього ж кодексу передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається із матеріалів справи, договір про приєднання та договір про надання послуг з енергозабезпечення є взаємоповязаними і взаємозалежними, та укладення вказаних договорів є необхідним для надання відповідачем послуг для позивача з енергозабезпечення та для одержання позивачем від відповідача відповідної потужності електроенергії.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що з моменту укладення сторонами договору про приєднання та договору про надання послуг з енергозабезпечення і станом на час розгляду справи позивач належним чином виконував перед відповідачем свої обовязки за договорами, а відповідач не виконував свої обовязки по створенню технічної можливості здійснення передачі в точку приєднання електроустановок (житлових масивів № 3 та № 5) відповідної потужності електроенергії шляхом приєднання до власних технологічних електромереж та по наданню послуг з енергозабезпечення електроустановок в точках приєднання до межі балансової належності належних йому електричних мереж, що є предметами вказаних договорів, чим істотно порушив, в тому числі, умови договору № 08/02-2007 про приєднання 08.02.2007 р., оскільки протягом дії договору не створив технічну можливість здійснення передачі в точку приєднання електроустановок (житлових масивів № 3 та № 5) відповідної потужності електроенергії шляхом приєднання до власних технологічних електромереж та протиправно і безпідставно припинив постачання позивачу електричної енергії, що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 22.08.2011 р. у справі № 13/106-11 за позовом ТОВ „Будівельна українська спілка” до ТОВ „Ліга-А” про розірвання договору, у звязку із чим у позивача виникло право на розірвання договору про приєднання з підстав, зазначених у ст. 188 Господарського кодексу України та у ст. 610, 611, 612, 651, 907 Цивільного кодексу України.

Отже, вимоги позивача до відповідача про розірвання договору № 08/02-2007 про приєднання від 08.02.2007 р., укладеного між ТОВ „Будівельна українська спілка” та ТОВ „Ліга-А”, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути із відповідача на свою користь 5810 525, 00 грн. збитків, понесених на створення технічної можливості здійснення передачі в точку приєднання електроустановок (житлових масивів № 3 та № 5) відповідної потужності електроенергії шляхом приєднання до власних технологічних електромереж та на забезпечення одержання електричної енергії.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 5 ст. 653 цього ж кодексу передбачено, що якщо договір змінений або розірваний у звязку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 906 цього ж кодексу передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у звязку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

У звязку із розірванням у судовому порядку договору № 08/02-2007 про приєднання від 08.02.2007 р., укладеного між ТОВ „Будівельна українська спілка” та ТОВ „Ліга-А”, на тій підставі, що відповідач у встановленому договором про приєднання порядку не виконував та не виконав свої обовязки по створенню технічної можливості здійснення передачі в точку приєднання електроустановок (житлових масивів № 3 та № 5) відповідної потужності електроенергії шляхом приєднання до власних технологічних електромереж та по наданню послуг з енергозабезпечення електроустановок в точках приєднання до межі балансової належності належних йому електричних мереж, то у позивача відповідно до ст.ст. 22, 611, 653, 906 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача відшкодування збитків у розмірі 5810 525, 00 грн., понесених на створення технічної можливості здійснення передачі в точку приєднання електроустановок (житлових масивів № 3 та № 5) відповідної потужності електроенергії шляхом приєднання до власних технологічних електромереж та на забезпечення одержання електричної енергії.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача збитків у розмірі 5810 525, 00 грн. у звязку із розірванням договору № 08/02-2007 про приєднання від 08.02.2007 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як було зазначено вище, відповідач у своїй заяві № 01/18/1 від 18.01.2012 р. про застосування наслідків спливу позовної давності просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у звязку із пропущенням позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, порушення вищевказаних прав позивача, що стали підставою для розірвання у судовому порядку договору про приєднання та договору про надання послуг з енергозабезпечення, укладених між сторонами, та стягнення збитків відбулись, у тому числі, у квітні 2011 р., а тому позивач в межах строків позовної давності звернувся до господарського суду із позовом до відповідача за захистом своїх прав на відшкодування збитків.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своєму клопотанні № 01/18/3 від 18.01.2012 р. про скасування забезпечення позову просить суд скасувати забезпечення позову у господарській справі № 14/194-11.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” передбачено, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чиінших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Питання про скасування заходів до забезпечення позову може бути розглянуто господарським судом без виклику сторін та інших учасників судового процесу.

У звязку із тим, що позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, що відповідач у своєму клопотанні не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що потреба у забезпеченні позову з тих чиінших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення, суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про скасування заходів до забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати договір № 08/02-2007 про приєднання 08.02.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна українська спілка” (ідентифікаційний код 33870540) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ліга-А” (ідентифікаційний код 34284113).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга-А” (ідентифікаційний код 34284113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна українська спілка” (ідентифікаційний код 33870540) 5810 525 (пять мільйонів вісімсот десять тисяч пятсот двадцять пять) грн. 00 (нуль) коп. збитків та судові витрати 57 401 (пятдесят сім тисяч чотириста одна) грн. 00 (нуль) коп. судового збору за подання позовної заяви і 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 (пятдесят) коп. судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

4.Відмовити у задоволенні клопотання № 01/18/3 від 18.01.2012 р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга-А” про скасування заходів до забезпечення позову.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

07 лютого 2012 р.