Рішення № 21342286, 19.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2012 р. Справа № 25/159-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, м. Бориспіль, Київська область до Державного авіаційного підприємства “Україна”, м. Бориспіль, Київська область

про стягнення 329400,00 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 03.01.2012 № 35-30-7);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2011 № 3).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі позивач) до Державного авіаційного підприємства “Україна” (далі відповідач) про стягнення 329400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не оплачені отримані від позивача у січні та лютому 2011року послуги з використання стоянки в ангарі та на приангарній площі для технічного обслуговування повітряних суден.

Ухвалою суду від 14.12.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.12.2011.

22.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 17833 від 22.12.2011) надійшли письмові пояснення відповідача від20.12.2011 № 1.26-2219. Пояснення долучені до матеріалів справи. У судовому засіданні 22.12.2011 на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.01.2012.

11.01.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 277 від 11.01.2012) надійшла заява відповідача від 10.01.2012 № 1.26-31 про визнання позову у повному обсязі. Заява залучена до матеріалів справи. 19.01.2012 присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2012 підтримав заяву про визнання позову.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.01.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд-

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем подано позивачу заявки: від 28.12.2010 № 78, від 14.01.2011 № 17, від19.01.2011 № 155, від 25.01.2011 № 002, від 31.01.2011 № 30, від 02.02.2011 №31, від 08.02.2011 № 37, від 11.02.2011 № 04, від 14.02.2011 № 006, від14.02.2011 № 005 про надання місця для стоянки повітряних суден в ангарі та стоянки на приангарній площі.

На підставі вищевказаних заявок позивачем надано відповідачу послуги з використання місця стоянки в ангарі та стоянки на приангарній площі для проведення технічного обслуговування повітряних суден, що підтверджується актами приймання здачі виконаних послуг від 31.01.2011 на суму 159120,00 грн. та від 28.02.2011 на суму 170280,00 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін у двосторонньому порядку без будь-яких зауважень і застережень, завірені копії актів залучені до матеріалів справи.

Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки-фактури від 31.01.2011 № 893/109 на суму 159120,00 грн. та від 28.02.2011 № 893/112 на суму 170280,00 грн., всього на загальну суму 329400,00 грн. Однак, відповідач отримані ним послуги не оплатив повністю.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 14.11.2011 №35-28/5-46 з вимогою сплати заборгованості.

Відповідач надіслав відповідь на претензію від 21.11.2011 №1.25-1974, в якій вказав, що являється державним підприємством і фінансується за рахунок бюджетних коштів та перерахувати суму заборгованості не має можливості.

З позовної заяви вбачається, що позивач, виходячи з того, що зобовязання відповідача виникло на підставі письмових заявок, які були виконані, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних послуг, помилково застосував норми статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, а саме: якщо особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У свою чергу, судом враховано, що відповідно до пункту 16 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 № 01-08/369 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” на питання: “Чи може господарський суд у вирішенні спору застосувати інші норми матеріального права, ніж ті, на які посилаються сторони та інші учасники судового процесу?” вказано, що господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своєю правовою природою заявки на надання послуг та акти приймання-здачі виконаних послуг являються договором про надання послуг, укладеним у спрощений спосіб.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Відповідно до статті 902 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець повинен надати послугу особисто.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом даної норми, договір про надання послуг це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Згідно статті 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 14.11.2011 №35-28/5-46 з вимогою сплати заборгованості, отримання якої відповідачем підтверджується, зокрема, тим, що відповідачем надіслано відповідь на вказану претензію від 21.11.2011 №1.25-1974.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач у своїй заяві від 10.01.2012 № 1.26-31, яка була надана ним через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 277 від 11.01.2012) визнав позов повністю.

Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право повністю визнати позов.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується відповідачем.

З огляду на те, що визнання позову відповідачем викладено в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній його уповноваженим представником, за висновками суду, визнання позову відповідачем не суперечить чинному законодавству і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, на підставі частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України суд приймає заяву відповідача про визнання позову.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 329400,00грн. заборгованості за надані послуги відповідає чинному законодавству та обставинам справи, відповідачем визнана повністю і визнання позову прийнято господарським судом, а, відтак, вона підлягає задоволенню.

Відшкодування витрат на сплату судового збору відповідно до статті49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного авіаційного підприємства “Україна” (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 2 код ЄДРПОУ 25196197) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (р/р 26002014334648 філія ВАТ “Укрексімбанк” м. Київ, МФО 380333, код ЄДРПОУ 20572069) 329400 (триста двадцять девять тисяч чотириста) грн. 00 коп. заборгованості, 6588 (шість тисяч пятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 24.01.2012