Рішення № 21342282, 30.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" січня 2012 р. Справа № 4/003-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР Київ Карго», м. Київ

до Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора Бориспільського р-ну

про стягнення 361045, 59 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1 предст., дов. № 01-01/12 від 16.01.2012р..;

відповідач ОСОБА_2 предст., дов. № 138-2011-1 від 22.12.2011р.;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕІР Київ Карго»(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(відповідач) про стягнення 249867,28 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2012 року розгляд справи призначено на 30.01.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору про надання товарно-експедиційних послуг №19-904/1 від 16.07.2007 р. відповідач отримав від позивача послуги за період з вересень-жовтень 2011р., за які в повному обсязі не розрахувався.

23.01.2012р. на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог № 07 від 18.01.2012р., оскільки станом на день розгляду спору, заборгованість за отримані товарно-експедиційні послуги перед позивачем збільшилась за рахунок сплаченого рахунку за грудень 2011року на суму 111178, 31 грн.

Відповідно до ч. 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи викладене, а також те, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, оплачена судовим збором у відповідності до норм ЗУ «Про судовий збір», а тому приймається судом до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.01.2012 року подав витребувані судом статутні документи, усно проти заявленого позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін позивача суд,

встановив:

16 липня 2007 року між TOB «ЕІР Київ Карго»(експедитор) та ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»(замовник) було укладено Договір № 19-904/1 про надання транспортно-експедиційних послуг (Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а експедитор зобовязується за винагороду, що сплачує замовник виконувати особисто перевезення і транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО) вантажів замовника - досилочного багажу пасажирів до пункту призначення у м. Києві, Київській області або по території України, що надавалися за цим Договором визначені в Додатку № 1 до цього Договору (копії додаються).

15 квітня 2008 року сторони, підписавши Додаток № 2, змінили вартість послуг за цим Договором.

Пунктом 6.1, 6.2. договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2007р. Якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії Договору не сповістить іншу сторону в письмовій формі про його розірвання або зміни його положень, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах і в тій же редакції.

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість та термін виконання послуг експедитора по здійсненню і/або організації перевезення та комплекс ТЕО вантажів замовника - досилочного багажу пасажирів, до пункту призначення у місті Києві, Київській області або по території України, відображена в Додатку №1 до даного Договору, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Так, на виконання умов договору, відповідач, протягом всього терміну дії (з липня 2007 року по жовтень 2011 року) договору приймав, надані позивачем, послуги та практично вчасно оплачував їх.

Проте, за словами позивача, починаючи з жовтня 2011 року відповідач, не оплатив рахунки № 852 від 30.09.2011р. на суму 118 900,98 (сто вісімнадцять тисяч дев'ятсот, 98) гривень, в т.ч. ПДВ 19816,83 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістнадцять, 83) гривень (за вересень 2011); № 937 від 31.10.2011р. на суму 59 293,82 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто три, 82) гривні, в т.ч. ПДВ 9882,30 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві, 30) гривні (за жовтень 2011); № 1060 від 30.11.2011р. на суму 71 672,48 (сімдесят одна тисяча шістсот сімдесят дві, 48) гривні, в т.ч. ПДВ 11 945,41 (одинадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять, 41) гривень (за листопад 2011), № 1187 від 30.12.2011р. на суму 111178, 31 грн., в т.ч. ПДВ 18529, 72 грн. (за грудень 2011), що були виставлені до сплати.

Факт надання послуг позивачем та їх прийняття відповідачем підтверджується відповідними актами виконаних робіт: актом виконаних робіт № 852 від 30.09.2011р. (за вересень 2011); № 937 від 31.10.2011р. (за жовтень 2011); № 1060 від 30.11.2011р. (за листопад 2011); № 1187 від 30.12.2011р. (за грудень 2011).

Згідно п. 3.2 договору, оплата замовником послуг експедитора за здійснення і/або організацію перевезення, комплекс транспортний-експедиційного обслуговування вантажу - досилочного багажу пасажирів, а також підписання і відправка на адресу експедитора акту виконаних робот, здійснюється протягом трьох банківських днів після отримання розрахункових документів.

Проте, на виконання умов договору, відповідачем в повному обсязі та у встановлені договором строки оплата за договором здійснена неналежним чином та не в повному обсязі, у звязку з чим станом на день розгляду спору та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованість відповідача склала 361045, 59 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 5 від 05.12.2011р. та листами щодо погашення заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.

14.12.2011р. позивач спрямував в адресу відповідача два акти звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2011р. (копії в матеріалах справи), які відповідачем також не підписані.

На дату подання позову вказана заборгованість не сплачена. Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 361045,59 гривень.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 статті 929 Цивільного кодексу, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, в силу вищезазначених умов договору та законодавства, доказів оплати суду не надав, доводів позивача не спростував. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті неоспорений відповідачем.

В той час, як позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 361045, 59 грн.

Згідно із ст. 44, 49 ГПК України, розмір судового збору при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, код ЄДРПОУ 20048090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР Київ Карго»(03036, м. Київ, аеропорт «Київ», код ЄДРПОУ 24360677) 361045 (триста шістдесят одну тисячу сорок пять) грн. 59 коп. заборгованості, 7220 (сім тисяч двісті двадцять) грн. 91 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата складання повного тексту рішення: 06.02.2012 року