Рішення № 21342239, 09.02.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 р. Справа № 5010/2504/2011-2/160 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера", вул. Визволення, 7, м. Жовква, Львівська область, 80300; адвокат - ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 79017

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Зірниця" вул. Польова, 5, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості у сумі 72 820,71 грн., з яких:69 493,82 грн. - основний борг, 1450,58 грн. - 3% річних, 1876,31 грн. - індекс інфляції

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №31 від 06.07.2011р.).

від позивача: ОСОБА_2 -адвокат, (довіреність б/н від 09.01.2011р.).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера" (далі Позивач) звернулося до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Зірниця" (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 72 820,71 грн., з яких: 69 493,82 грн. - основний борг, 1450,58 грн. - 3% річних, 1876,31 грн. - індекс інфляції.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити, а також надав суду податкові накладні №73 від 22.02.2011р. та №119 від 09.03.2011р. в підтвердження факту договірної поставки по видаткових накладних №РН-0000047 від 09.03.11 та №РН-0000039 від 22.02.11.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву вих.№16 від 07.02.2011, в якому просив в позові відмовити, оскільки у видаткових накладних не вказано, що умовою продажу чи підставою для оплати є договір поставки №8 від 18.05.09, а тому поставка товару була позадоговірною і зобов"язання по оплаті ще не виникло (ч.2 ст.530 ЦК України). Також заперечував проти стягнення витрат на послуги адвоката, оскільки в платіжному дорученні №1099 від 15.12.11 про оплату 5000 грн. в графі "призначення платежу" зазначено: гонорар за правову допомогу згідно договору №3-12/12/11 від 12.12.10, що не відповідає даті укладеного договору про надання правової допомоги №3-12/12/11 від 12.12.11.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

18.05.09 між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №8, відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов"язувався протягом терміну дії даного договору виготовляти і систематично поставляти Покупцеві поліграфічну продукцію, а покупець (відповідач) зобов"язується прийняти цю продукцію і своєчасно здійснювати її оплату в порядку і на умовах викладених в договорі (п.1.1 Договору).

Ухвалою суду від 24.01.12 було зобов"язано позивача подати податкові накладні, сформовані на основі видаткових накладних №№ РН-0000047 від 09.03.2011р. та РН-0000039 від 22.02.2011р. для встановлення факту - чи мала місце поставки по договору №8 від 18.05.09.

Позивачем на вимогу вищезазначеної ухвали подано податкові накладні №73 від 22.02.2011р. та №119 від 09.03.2011р., в яких у графі "вид цивільно-правового договору" вказано Договір поставки 18.05.2009 №8, тобто поставка здійснювалась на підставі вказаного договору, що спростовує заперечення відповідача.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу поліграфічну продукцію на загальну суму 85912,47 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0000047 від 09.03.11 та №РН-0000039 від 22.02.11 (а.с.12-20), податковими накладними (а.с.115-116) та довіреностями (а.с.13-14).

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 16418,65 грн., заборгованість станом на день звернення до суду становила 69 493,82 грн.

Відповідно до 6.1 договору, розрахунок за кожну одержану партію продукції здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів після відвантаження цієї продукції на адресу останнього, чого відповідач він не зробив, чим порушив умови укладеного договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу україни за договором поставки одна сторона постачальник зобов”язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов”язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов”язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач належних заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 69 493,82 грн. заборгованості за переданий товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 1450,58 грн. - 3% річних та 1876,31 грн. інфляційних, оскільки до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищенаведеного слід стягнути з відповідача 69493,82 грн. основного боргу, 1450,58 грн. - 3% річних та 1876,31 грн. інфляційних .

Також позивач в позовній заяві просить стягнути 5000 грн. вират на послуги адвоката.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді, платіжного доручення або іншого фінансового документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до п.10 Роз"яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.98 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, гонорар, отриманий адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення, та розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе, зокрема, обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення.

Однак з платіжного доручення №1099 від 15.12.11 про оплату 5000 грн. в графі "призначення платежу" зазначено: гонорар за правову допомогу згідно договору №3-12/12/11 від 12.12.10, натомість в матеріалах справи міститься договір про правову допомогу №3-12/12/11 від 12.12.11.

За таких обставин, в задоволенні 5000 грн. вират на послуги адвоката слід відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1556,41 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 265 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.33, 34,43, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера" до Закритого акціонерного товариства "Зірниця"про стягнення 72 820,71 грн. заборгованості- задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Зірниця" (вул. Польова, 5, м. Івано-Франківськ, 76000, код 01563068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера" (вул. Визволення, 7, м. Жовква, Львівська область, 80300, код 31248266) 69493 (шістдесят дев"ять тисяч чотириста дев"яносто три) грн. 82 коп. основного боргу, 1450 (одну тисячу чотириста п"ятдесят) грн. 58 коп. - 3% річних, 1876 (одну тисячу вісімсот сімдесят шість) грн. 31 коп. інфляційних та 1 556 (одну тисячу п"ятсот п"ятдесят шість) грн. 41 коп. - судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКруглова О. М.

повне рішення складено 10.02.12

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

_помічник судді Шунтов О. М. 10.02.12