Рішення № 21342237, 07.02.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 р. Справа № 5010/2519/2011-19/142

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вул.Ботанічна,2, м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" вул. Еспланадна,30а, офіс 5, м.Київ,01001 в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" "Спілловер. Шкіряний завод" вул.Ленкавського, 10, м.Івано-Франківськ,76000

про стягнення 228812,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, (довіреність № 5-1/2064 від 16.08.11.)

від відповідача: представник ОСОБА_2, (довіреність № 01-1 від 16.01.12. )

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" "Спілловер. Шкіряний завод" про стягнення 228812,71 грн. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням зобов"язанння щодо оплати наданих послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суму основної заборгованості визнав та подав докази часткової сплати суми боргу в розмірі 10000,00 грн. після порушення провадження у справі, подав клопотання вх.№ 863/2012-свх від 06.02.12 про зменшення розміру нарахованої пені, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вх.№861/2012-свх від 06.02.12, а також просить суд розстрочити виконання рішення терміном на шість місяців (клопотання вх.№864/2012-свх).

В обґрунтування заявлених клопотань вказує, що на даний час, товариство знаходиться у важкому фінансовому становищі, в зв”язку з понесенням значних збитків по причині фінансової кризи та додатково сезонних спадів виробництва, існуванням великої суми заборгованості по виплаті заробітної плати, сплаті відрахувань до Пенсійного фонду та за енергоносії.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.07.08 між сторонами даного спору укладено договір на надання послуг водовідведення за підвищеним тарифом за наднормативний вміст забруднюючих речовин №507/ГДК, відповідно до якого позивач зобов"язався приймати допустимі концентрації забруднюючих речовин стічних вод, з наднормативним вмістом забруднень стічних вод, без нарахування підвищеного тарифу, а за подвійним тарифом, а відповідач в свою чергу - своєчасно проводити оплату послуг водовідведення за вищевказаним тарифом (п.1.1.)

Відповідно до п.3.1. даного договору, позивач зобов"язується щомісячно представляти відповідачу рахунок плати за наднормативний вміст забруднюючих речовин. На момент укладення договору тариф за 1 м3 становить 1,69 грн. в т.ч. ПДВ -0,28 грн.

Фактичним терміном оплати вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача (п.3.2.).

20.07.10 між комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" "Спілловер. Шкіряний завод"(боржник) укладено договір про розстрочення боргу №726, відповідно до якого кредитор розстрочує боржникові борг , який виник за невиконання умов договору №507/ГДК про надання послуг водовідведення за підвищеним тарифом за наднормативний вміст забруднюючих речовин в сумі 134428,84 грн. за період з 08.2009 року по 07.2010 року (п.1.1.).

Відповідно до п.1.2. цього договору, боржник зобов"язується оплатити кредитору борг на загальну суму 134428,84 грн., згідно затвердженого графіка - 31.07.10 -14428,84 грн, 31.08.10 - 40000,00 грн., 30.09.10- 40000,00 грн., 29.10.10 - 40000,00 грн.

В порушення договірних зобов"язань, відповідач не сплачував платежі, відповідно до графіка, затвердженого договором.

02.01.10 між сторонами даного спору укладено договір на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації №507, відповідно до якого позивач зобов"язався надавати послуги водопостачання холодної води та водовідведення, а відповідач в свою чергу - своєчасно оплачувати надані йому послуги та інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід"ємними частинами (п.1.1.).

Відповідно до п.2.2.1. договору №507 від 02.01.10, абонент зобов"язався щомісячно у 8-ий робочий день місяця направляти представника у відділ збуту "Водоекотехпрому" для подання додатку №4 (Акта про обсяги переданої абоненту питної води і прийнятих від цього стічних вод, та додатку - 5 "Акт виконання робіт. Результати аналізу стічної води ", які є невід"ємною частиною договору, одержання відповідних рахунків на оплату та надання "Водоекотехпрому" документів, що підтверджують оплату в розрахунковому періоді.

На виконання умов укладених договорів, позивачем за період з 01.05.11 - 31.10.11 надано послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 195790,32 грн., що підтверджується рахунками-фактурами, копії яких долучено до матеріалів справи(а.с. 84-98 ).

07.02.12 в судовому засіданні представник відповідача подав докази часткового погашення боргу в сумі 10000,00 грн. (платіжне доручення №5774 від 01 лютого 2012 року).

За таких обставин провадження в частині стягнення 10000,00 грн. боргу слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи визнання відповідачем суми основної заборгованості та часткове погашення боргу під час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 185790,32 грн.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач доказів повного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобовязань по договорах №507, №507/ГДК та по платежах згідно графіка, затвердженого договором про розстрочення боргу №726, тому вимоги позивача про стягнення 185790,32 грн. боргу по укладених договорах, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.2. договору № 726 від 20.07.10 сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати платежів передбачених даним договором боржник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу згідно графіку погашення боргу , передбаченого п.1.2. цього договору, 3% річних та інфляційні збитки.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивачем нараховано пеню в сумі 13503,05 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що позивачем при розрахунку пені застосовано більший розмір облікової ставки НБУ за період з 01.05.11 по 09.08.11.

Таким чином, обґрунтований розмір пені становить 12057,99 грн.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 3 ст.83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3 статті 551 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вживає заходів для погашення заборгованості в добровільному порядку. Підтвердженням цього є зменшення розміру заборгованості в ході судового розгляду.

Приймаючи до уваги доводи відповідача, викладені в клопотанні (вх.№863/2012 свх 06.02.12) та відзиві на позов (вх.№861/ 2012-свх від 06.02.12) а саме, те, що позивач перебуває в складному фінансовому становищі, на підприємстві наявна значна сума заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам та борг перед Пенсійним фондом України і енергопостачальними компаніями, суд вважає за можливе, як виключення, використовуючи своє право, надане ст.551 ЦК України, ст. 233 ГК України та відповідно до п.3 ч.1. ст. 83 ГПК України, зменшити розмір стягуваної пені на 50 %.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 6028,99 грн. В решті вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Нараховані позивачем інфляційні втрати в сумі 14490,04 грн. та 5029,30 грн. - 3% річних, є обґрунтованими, їх розрахунок перевірено судом , тому дана вимога підлягає до задоволення.

Що стосується розстрочки виконання рішення, то відповідно до ст.83 ГПК України та ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, приймаючи рішення, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п. 2 Роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення.

Отже, вказана процесуальна норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити чи відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх обєктивний вплив на виконання судового рішення.

За таких обставин, враховуючи наведене та беручи до уваги:

статтю 83 ГПК України, яка встановлює можливість відстрочки, розстрочки виконання рішення господарського суду у виняткових випадках, залежно від обставин справи, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

подання доказів відповідачем (приписи заступника прокурора м.Івано- Франківська про усунення порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", вимоги ПФУ у м.Івано-Франківську про сплату боргу , повідомлення про припинення електропостачання, попередження про відключення газопостачання (а.с.51- 74));

- часткову оплату заборгованої суми, що свідчить про намір відповідача виконувати свої зобов"язання перед позивачем,

суд, виходячи з розуміння надзвичайно важкого фінансового становища субєктів господарювання в умовах світової економічної кризи вважає, що встановлені судовим слуханням обставини є винятковими, свідчать про скрутний фінансовий стан відповідача, а відтак ускладнюють виконання судового рішення по справі та враховуючи інтереси як стягувача так і боржника, для надання товариству можливості функціонувати і здійснювати поступове погашення боргу, з метою реального виконання рішення, вважає за правильне заяву про розстрочку виконання рішення по справі задовольнити, виходячи із суми заборгованості, яка станом на день винесення рішення складає 211338,65 грн. терміном на шість місяців із стягненням щомісячно по 35223,11 грн.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 185790,32 грн. боргу, 6028,99 грн. - пені, інфляційні втрати в сумі 14490,04 грн. та 5029,30 грн. - 3% річних, в частині стягнення 10000,00 грн. - припинити провадження відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та часткове виконання зобов"язання після порушення провадження у даній справі, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 551, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.173, 216, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43, 49, 80, ст. 82 - 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" "Спілловер. Шкіряний завод" про стягнення 228812,71 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" вул. Еспланадна,30а, офіс 5, м.Київ,01001 в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" "Спілловер. Шкіряний завод" вул.Ленкавського, 10, м.Івано-Франківськ,76000 (код 36017698) на користь комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вул.Ботанічна,2, м.Івано-Франківськ,76000 (код 32360815) - 185790,32 (сто вісімдесят п"ять тисяч сімсот дев"яносто гривень тридцять дві копійки) - заборгованості, 6028,99 (шість тисяч двадцять вісім гривень дев"яносто дев"ять копійок) - пені, 5029,30 (п"ять тисяч двадцять дев"ять гривень тридцять копійок ) - 3% річних, 14490,04 (чотирнадцять тисяч чотириста дев"яносто гривень чотири копійки) - інфляційних нарахувань, а також 4426,76 (чотири тисячі чотириста двадцять шість гривень сімдесят шість копійок) судового збору.

Розстрочити виконання рішення терміном на шість місяців.

Стягнення проводити щомісячно по 35223,11 грн.

В частині стягнення 10000,00 грн. заборгованості провадження припинити.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 10.02.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Максимів Т. В. 10.02.12