Рішення № 21342225, 07.02.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 р. Справа № 5010/2473/2011-28/142

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи

ОСОБА_1

АДРЕСА_1, 48400

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Західноукраїнська продовольча компанія «Берест-Продторг"

вул. Торгова, 1, м. Івано-Франківськ, 76019

про стягнення заборгованості в сумі 17957 грн. 36 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність ВМК№ 470183 від 29.09.09 )

від відповідача представники не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська продовольча компанія "Берест-Продторг" про стягнення заборгованості в сумі 18048 грн. 33 коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №23 від 01.02.11 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 18048 грн. 33 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.01.12.

Ухвалою господарського суду від 17.01.12, в зв»язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 07.02.12.

07.02.12 представник відповідача в судове засідання повторно не з»явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 19.12.11 (вих.№ 22337) та від 17.01.12 (вих. № 544); отримання вищезазначених ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 28).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 07.02.12 не надходило.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмово відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог (вх. №907/2012 свх, а.с. 29) та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17957 грн. 36 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. №907/2012 свх від 07.02.12) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує відповідно до заяви про зменшення позовних вимог та просить суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.02.11 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 23 (далі Договір; а.с. 8-9).

Пунктом 1.1 Договору, постачальник зобов»язався систематично поставляти та передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов»язався прийняти товар та здійснити оплату на умовах даного договору.

У відповідності до умов Договору, постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 112473 грн. 05 коп. Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а.с. 13-18), а саме:

накладною № БП-0000388 від 09 лютого 2011 року

на суму 14911 грн. 50 коп.;

накладною № БП-0000462 від 17 лютого 2011 року

на суму 20287 грн. 50 коп.;

накладною № БП-0000584 від 03 березня 2011 року

на суму 17513 грн. 30 коп.;

накладною № БП-0000654 від 10 березня 2011 року

на суму 20736 грн. 50 коп.;

накладною № БП-0000774 від 29 березня 2011 року

на суму 20200 грн. 50 коп.;

накладною № БП-0000946 від 13 квітня 2011 року

на суму 18823 грн. 75 коп.

Порядок розрахунків визначений розділом 5 Договору.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або внесення готівки в касу постачальника. Оплата товару проводиться протягом 14 днів календарних днів з моменту поставки товарів.

Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в розмірі 94424 грн. 72 коп., оплату залишку вартості товару не здійснив.

02.11.11 з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 01 11 від 01.11.11 з вимогою погасити існуючий борг (а.с. 11); докази направлення та отримання претензії наявні в матеріалах справи (а.с. 12). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 17957 грн. 36 коп. за поставлений позивачем на підставі накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.11 (а.с. 31), у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 17957 грн. 36 коп. заборгованості обгрунтована та підлягає задоволенню.

Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 75, ст. 82, ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська продовольча компанія "Берест-Продторг" про стягнення заборгованості в сумі 17957 грн. 36 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська продовольча компанія "Берест-Продторг" (вул. Торгова, 1, м. Івано-Франківськ, 76019; код 22180534) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 48400; ід. номер НОМЕР_1) 17957 (сімнадцять тисяч дев»ятсот п»ятдесят сім)грн. 36 коп. заборгованості та 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять)грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повернути Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1 з Державного бюджету зайво сплачену суму судового збору в розмірі 94 (дев»яносто чотири)грн. 50 коп., про що винести ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.П. Кавлак

Повне рішення складено 10.02.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 10.02.12