ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 лютого 2012 р. Справа № 5010/2445/2011-2/154
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів", вул. Юності, 2В, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, 76000
до відповідача: Приватного підприємства "Еластоагрос" вул. Коновальця, 227а, м. Івано-Франківськ, 76000
про стягнення боргу у сумі 4153,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - головний юрисконсульт, (довіреність №02 від 003.01.2012р.)
від відповідача: представники не з"явилися.
Державне підприємство "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" (далі Позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "Еластоагрос" (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 4153 грн., в тому числі 3500 грн. основного боргу та 653 грн. штрафних санкцій.
Позивач позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору На зважування транспортних засобів та вагонів №01 від 21.01.10 .
Відповідач в засідання суду не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалою від 17.01.12, повідомлення про вручення якої міститься в матеріалах справи (а.с.40).
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом
встановлено:
21.01.10 між сторонами укладено Договір На зважування транспортних засобів та вагонів №01, відповідно до п.1.1 якого Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) бере на себе зважування транспортних засобів на вагонній та автомобільній вазі Замовника.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі відомостей про зважування (а.с.9-12) позивач надав відповідачу послуги по зважуванню семи вагонів на загальну суму 3500 грн., яка нарахована відповідно до п.3.2 договору сторін.
Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений (що має місце в спірному випадку) або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки договором сторін термін оплати не визначений, зобов"язання по оплаті вказаної суми виникло у відповідача перед позивачем відповідно до ст.530 ЦК України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату. Такою вимогою являється претензія №994 від 17.10.11 з вимогою погасити заборгованість в сумі 3500 грн. (а.с.14). Відповідач у листі №222 від 24.10.11 гарантував погашення позивачу вказаної заборгованості в строк до 30.11.11, однак станом на день звернення до суду вона так і залишилась неоплаченою.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 3500 грн. заборгованості за надані послуги обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.
Щодо стягнення 653 грн. щтрафних санкцій, слід зазначити наступне:
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Законодавством передбачено, що сплата штрафних санкцій повинна бути встановлена в договорі, тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення таких повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.
Оскільки, в даному випадку договором сторін не передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій, суд вважає, що вимога позивача щодо їх стягнення є безпідставною, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Таким чином, до стягнення підлягає 3500 грн. основного боргу.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1189,56 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530,546,547,549,612,614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" до Приватного підприємства "Еластоагрос" про стягнення 4153 грн. заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Еластоагрос" (вул. Коновальця, 227а, м. Івано-Франківськ, 76000, код 14277739) на користь Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів", вул. Юності, 2В, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, 76000, код 05513715) 3500 (три тисячі п"ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1189 (одну тисячу сто вісімдесят дев"ять) грн. 56 коп. судового збору.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяКруглова О. М.
повне рішення складено 10.02.12
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
_помічник судді Шунтов О. М. 10.02.12
Судове рішення № 21342203, Господарський суд Івано-Франківської області було прийнято 07.02.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 5010/2445/2011-2/154. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: