Ухвала суду № 21342168, 08.02.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.02.2012 Справа № 5008/1780/2011

За позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України, м. Київ

до приватного акціонерного товариства „Київстар”, м. Київ

до Квартирно експлуатаційного відділу м. Мукачево, м. Мукачево

про визнання недійсним договору № ZAK731/7ДДНПЗ від 20.02.2009 року, укладеного між ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем.” та Квартирно експлуатаційним відділом м. Мукачево.

Суддя господарського суду В.В.Мокану

представники:

Позивача не зявився

Відповідача ПАТ „Київстар” ОСОБА_1., довіреність № 168 від 15.03.2011 року

Відповідача КЕВ м. Мукачево ОСОБА_2., довіреність № 16 від 04.12.2012 року

В судовому засіданні взяли участь ОСОБА_3., помічник військового прокурора Ужгородського гарнізону, довіреність від 10.03.2011 року, ОСОБА_4., помічник військового прокурора Ужгородського гарнізону, довіреність від 01.01.2012 року.

СУТЬ СПОРУ: заступником військового прокурора Ужгородського гарнізону заявлено позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, м. Київ до приватного акціонерного товариства „Київстар”, м. Київ та до Квартирно експлуатаційного відділу м. Мукачево, м. Мукачево про визнання недійсним договору № ZAK731/7ДДНПЗ від 20.02.2009 року, укладеного між ЗАТ „Київстар Дж. Ес. Ем.” та Квартирно експлуатаційним відділом м. Мукачево.

Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону звернувся до суду в інтересах Міністерства оборони України з вищевказаними вимогами, посилаючись на те, що у ході перевірки військовою прокуратурою квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево встановлено, що між КЕВ м. Мукачево та ЗАТ „Київстар Дж. Ес. Ем.” укладено договір з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на обєктах Міністерства оборони України № ZAK731/7ДДНПЗ від 20.02.2009 року. Стверджує, що встановлення зазначеної базової станції стільникового звязку було здійснено без дотримання відповідної процедури оформлення оренди будівлі та земельної ділянки, передбаченої Законом України „Про господарську діяльність у ЗС України”, а також вимогами Закону України „Про оренду державного майна та комунального майна”. Окрім того, зазначена базова станція встановлена на території військової частини А0332 (м. Виноградів, в/містечко № 5) без відповідного дозволу МО України, як органу управління майном у ЗС України, що є порушенням діючих на той час норм, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 року № 778 „Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду” та виданого на її розвиток наказу МО України № 113 від 25.04.2003 року „Про затвердження Інструкції про порядок виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 року № 778”. Наголошує на тому, що фактично спірний договір являє собою поєднання договорів оренди військового нерухомого майна та договору оренди земельної ділянки, на якій розташований контейнер з обладнанням. Таким чином, договір з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на обєктах Міністерства оборони України № ZAK731/7ДДНПЗ від 20.02.2009 року фактично підміняє договір оренди. У звязку з наведеним, стверджує, що спірний договір укладений з метою приховати інший договір договір оренди, відносини за яким фактично мають місце, а тому договір ZAK731/7ДДНПЗ від 20.02.2009 року є удаваним.

Представник відповідача КЕВ м. Мукачево поданим в судовому засіданні 31.01.2012 року письмовим поясненням проти позову заперечив та просить суд залишити позов без розгляду або відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що оспорюваний у справі договір укладено квартирно експлуатаційним відділом з погодження директора Державного департаменту надлишкового майна та земель МО України, органу військового управління, на який на момент укладення договору покладалися функції контролю за використанням нерухомого військового майна та земель. Договір укладено за формою типового договору з розміщення та зберігання обладнання операторів мобільного звязку на обєктах Міністерства оборони України. Стверджує про безпідставність позову, оскільки згідно п. 4.4.3. оспорюваного договору на виконавця покладено охорону майна замовника, дана обставина не дозволяє визнати договір удаваним в розумінні ст. 235 Цивільного кодексу України, так як істотні умови договору оренди не містять подібних обовязків орендодавця. Наголошує на тому, що позовна заява не містить посилання на те, які саме права та інтереси Міністерства оборони України порушені укладеним договором та потребують судового захисту. Відсутність інтересу МО України в задоволенні позову підтверджується неявкою представника позивача в судові засідання по розгляду справи.

Представник відповідача ПАТ „Київстар” поданим в судовому засіданні 31.01.2012 року відзивом на позовну заяву просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки сторони укладаючи оспорюваний договір та належним чином виконуючи його умови не завдали та не могли завдати шкоди інтересам держави та сторін. В обґрунтування поданих заперечень посилається на те, що ані на момент укладення спірного договору, ані в подальшому законодавством України не було встановлено жодних обмежень щодо можливості укладення подібного договору (про надання послуг), а його умови не суперечать чинному законодавству, яке регулює такі правовідносини. Відповідно, керуючись принципом свободи договору сторони могли на власний розсуд та в межах чинного законодавства врегулювати правовідносини між собою тим видом правочину, який у найбільш повній мірі відповідає їх інтересам та відносинам, що ними і було вчинено. Також оспорює належність майна та земельної ділянки, на яких розміщено телекомунікаційне майно, до власності Міністерства оборони, як державного військового майна. Додатковими письмовими поясненнями, поданими в судовому засіданні 07.02.2012 року, стверджує, що неможливо погодитись з посиланням прокурора на те, що спірний договір про надання послуг є договором оренди та між ними немає відмінностей, адже спірний договір не породжує правовідносин, які характеризуються тими рисами, які є невідємними при оренді, а також не породжує тих прав та обовязків, які притаманні оренді. Наголошує на тому, що ані прокурором, ані позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірний договір є удаваним правочином та суперечить чинному законодавству України, а відповідно підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З метою повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі суд ухвалами від 19.01.2012 року, від 31.01.2012 року, від 20.12.2011 року зобовязав прокуратуру та позивача подати господарському суду ряд документів, зокрема, копії всіх додатків до оспорюваного договору; підтвердження факту реєстрації відповідачів в ЄДРЮОФОП станом на час розгляду справи (витяг з ЄДРЮОФОП); докази належності майна та земельної ділянки, на яких розміщено телекомунікаційне обладнання, до власності держави в особі Міністерства оборони України; позивача, крім того, письмово висловлену позицію стосовно заявленого позову.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судові засідання по розгляду справи явку свого уповноваженого представника не забезпечив, витребувані документи, а саме, докази належності майна та земельної ділянки, на яких розміщено телекомунікаційне обладнання, до власності держави в особі Міністерства оборони України; письмово висловлену позицію стосовно заявленого позову не подав, причин невиконання вимог суду не повідомив. Не подано суду докази належності майна та земельної ділянки, на яких розміщено телекомунікаційне обладнання, до власності держави в особі Міністерства оборони України та письмове обґрунтування порушення прав та інтересів позивача і військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, що перешкоджає вирішенню спору.

На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов залишити без розгляду.

2. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Суддя В.В.Мокану