Рішення № 21342165, 01.02.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.2012 Справа № 5008/1838/2011

За позовом приватного підприємства „Шарк-плюс”, м. Ужгород

ДО субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Ужгород

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_2, м. Ужгород,

- ОСОБА_3, м. Ужгород,

- державного реєстратора виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород,

- ОСОБА_4, м. Ужгород

ПРО визнання недійсним та скасування:

-ліквідаційного балансу ПП „Шарк”, код ЄДРПОУ 30015173, м. Ужгород, вул. Жупанатська, 15, 88000 станом на 30.11.2009р.;

-акту до ліквідаційного балансу ПП „Шарк” станом на 30.11.2009р.;

-акту приймання-передачі основних засобів від ПП „Шарк” до ОСОБА_4 від 30.11.2009р.;

а також про відміну запису №13241110006003889 від 25.02.2010р. в державному реєстрі про припинення ПП „Шарк”, код ЄДРПОУ 30015173, м. Ужгород, вул. Жупанатська, 15, 88000

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_5 представник за довіреністю від 18.02.2011р.

від відповідача ОСОБА_1 підприємець

від третіх осіб ОСОБА_6 представник ОСОБА_4 за довіреністю від 03.03.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.12.2011р. порушено провадження у справі №5008/1838/2011 та призначено справу до розгляду на 12.01.2012р.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Разом з тим, вимог ухвали суду в повному обсязі не виконав та додаткового обгрунтування заявлених позовних вимог в частині вимог за першими трьома позиціями не подав.

Відповідач заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі, однак. письмово викладеної позиції з цього приводу суду не подав. Вказує на те, що він перебував на посаді голови ліквідаційної комісії як фізична особа, а не як субєкт

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 01.02.2012 року по справі № 5008/1838/2011

підприємницької діяльності.

Представник третьої особи ОСОБА_4 подав суду клопотання з проханням провадження у справі припинити в зв'язку з припиненням діяльності ПП „Шарк" і припиненням роботи ліквідаційної комісії та враховуючи, що члени ліквідаційної комісії після припинення її діяльності як фізичні особи чи підприємці відокремлено не можуть бути відповідачами. Вважає, що ФОП ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у даній справі, так як у якості голови ліквідаційної комісії він вже не виступає, як приватного підприємця позивач залучив його безпідставно, оскільки ОСОБА_1 діяв як фізична особа, а не як підприємець. Єдиною особою, яка має пряме відношення до ліквідації ПП „Шарк" є її засновник, за рішенням якого проводилася ліквідація, тобто, ОСОБА_4.

Відтак, враховуючи, що на цей день не залишилося юридичної особи, яка може бути відповідачем по даній справі відповідно до приписів ст. 1 ГПК України, керуючись ст. ст. 22 і 27 ГПК України, просить провадження у даній справі припинити згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за підстави, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Державним реєстратором на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2011р. на день судового засідання подано суду документи, на підставі яких здійснено державну реєстрацію припинення ПП „Шарк”.

Решта третіх осіб вимог ухвали суду від 26.12.2011р. не виконали, витребуваних судом матеріалів не подали, своїх уповноважених представників в засідання суду не направили.

Ухвалою суду від 12.01.2012р. розгляд справи було відкладено на 01.02.2012р.

Представник позивача в засідання суду зявився, просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також у відповідності до вимог статті 22 ГПК України просить суд прийняти до провадження заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить визнати протиправним рішення засновника ПП „Шарк” ОСОБА_4 про ліквідацію підприємства у звязку з наявністю заборони на відчуження майна підприємства, вжитих ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі №5/228.

В обгрунтування своїх вимог згідно вимог ухвали суду вказує на те, що відповідно до вимог п. 5 П(с)БО-2 «Баланс», метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. За таких обставин виключення з балансу відомостей про наявне майно юридичної особи за своїм змістом є завідомо неправдивими відомостями. Вимога про визнання ліквідаційного балансу ГІН «Шарк»станом на 30 листопада 2009 року недійсним ґрунтується на відомостях, які містилися в облікових базах реєструючи органів станом на день ліквідації ПП «Шарк». А саме, що у власності ПП «Шарк»станом на 30 листопада 2009 року, тобто на момент ліквідації перебували два автомобілі «Міцубіші-Паджеро»та «ГАЗель 3702». Копії облікових карток на вказані транспортні засоби та копії карток арешту додаються. Щодо скасування акту до ліквідаційного балансу ПП «Шарк»зазначає, що ця вимога є похідною від попередньої, оскільки випливає із тих же підстав недостовірності самого ліквідаційного балансу. Стосовновимоги про визнання недійсним та скасування акту приймання - передачі основних засобів від ПП «Шарк»до ОСОБА_4 зазначає, що законодавець, зокрема в ч.4 ст. 111 ПК України серед загальних засад передачі майна засновнику ліквідованої юридичної особи встановив наявність обмежень на вказані дії у випадках встановлених законом. Оскільки ухвала господарського суду Закарпатської області про заборону відчуження основних засобів ПП «Шарк»набула

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 01.02.2012 року по справі № 5008/1838/2011

законної сили і в такий спосіб діяла до моменту вирішення справи по суті спору. Отже передача майна, яке перебувало під забороною відчуження, від одного власника (ПП «Шарк») до іншого (ОСОБА_4.) не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідач заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні та просить взяти до уваги те, що згідно з частиною першою статті 21 ГПК сторонами в судовому процесі

позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Ліквідаційна комісія не має статусу ні юридичної, ні фізичної особи, ані державного чи іншого органу, а тому не може бути стороною (і взагалі учасником) судового процесу й виступати в ньому від власного імені.

За приписом частини третьої статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, і названа комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п'ята статті 111 названого Кодексу).

Частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, а такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Представник третьої особи ОСОБА_4 також заперечує з приводу обґрунтованості заявлених позивачем вимог, а також з приводу поданої ним заяви про збільшення позовних вимог та просить суд взяти до уваги те, що дана заява за своєю суттю не є збільшенням раніше заявлених позовних вимог, оскільки є додатково заявленою вимогою. Окрім того, прийняття судом такої заяви не можливе, оскільки не стосується визначених справою відповідачів.

Аналізуючи подану позивачем заяву від 31.01.2012р. заяву про збільшення позовних вимог, суд констатує наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог; до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

При цьому суд відзначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога, зокрема, збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України, що викладена ним у розясненнях № 02-5/289 від 18.09.1997 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (в редакції від 30.04.2009 р.) та в інформаційному листі «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»№ 01-8/1228 від 02.06.2006 р.

Разом з тим, у своїй заяві позивач фактично заявляє нову вимогу, прийняття якої судом передбачає також залучення іншого відповідача, що нормами до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог у справі №5008/1838/2011.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 01.02.2012 року по справі № 5008/1838/2011

В засіданні суду 01.02.2012р. після закінчення розгляду справи судом, у відповідності до вимог статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до рішення засновника Приватного підприємства «Шарк»від 31 серпня 2009 року було розпочато процедуру ліквідації приватного підприємства в добровільному порядку. Цим рішенням призначено ліквідаційну комісію у складі ОСОБА_1 - голови комісії та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - членів комісії.

Згідно з Актом від 30 листопада 2009 року до ліквідаційного балансу 01.09.2009 р. державному реєстратору було подано інформацію про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації. 15.09.2009 року було здійснено публікацію про припинення приватного підприємства в Бюлетені державної реєстрації № 133

Згідно з даними акту кредиторська заборгованість станом на 30 вересня 2009 року становила 19,2 тис. гривень. З метою погашення кредиторської заборгованості було реалізовано майно підприємства. Решта майна підприємства, що залишилось від реалізації було передано за актом прийому-передачі власнику підприємства ОСОБА_4

Державним реєстратором в порядку ст. 104 ЦК України було припинено державну реєстрацію приватного підприємства «Шарк»25.02.2010 року за реєстровим написом 13241110006003889 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру.

Позивач оспорює правомірність припинення юридичної особи, оскільки на час прийняття означених рішень існувала заборона на реалізацію всього майна цього підприємства, встановлена Ухвалою господарського суду Закарпатської області у справі № 5/228. Наявність заборони, встановленої ухвалою суду, було доведено до приватного підприємства „Шарк” в межах виконавчого провадження, відкритого 04.04.2007 року. Вжиття заходів забезпечення позову було скасовано Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 року, тобто вже після закінчення ліквідаційної процедури.

Таким чином, всупереч наявної заборони юридичною особою в особі ліквідаційної комісії було реалізовано майно з метою уникнення юридичної відповідальності за Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.05.2008 року про стягнення з приватного підприємства 750 000 грн. збитків, що набуло законної сили 29.04.2010 року після перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції.

Оскільки, боржника ПШ «Шарк»ліквідовано та припинено існування юридичної особи з моменту внесення запису до державного реєстру, позивач вважає, що відповідати за неправомірні дії повинен відповідач, який надаючи відповідні послуги на підставі договору вчиняв юридично значимі дії як голова ліквідаційної комісії.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 01.02.2012 року по справі № 5008/1838/2011

також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Позивач просить визнати недійсним та скасувати ліквідаційний баланс ПП „Шарк”, код ЄДРПОУ 30015173, м. Ужгород, вул. Жупанатська, 15, 88000 станом на 30.11.2009р.; акт до ліквідаційного балансу ПП „Шарк” станом на 30.11.2009р., а також акт приймання-передачі основних засобів від ПП „Шарк” до ОСОБА_4 від 30.11.2009р

Суд вважає безпідставними вимоги позивача про визнання недійсним ліквідаційного балансу, акту до ліквідаційного балансу та акту приймання-передачі, оскільки, вказані документи є внутрішнім документом сторін господарського зобов'язання, який фіксує стан відображення у бухгалтерському обліку сторін їх фінансових взаємовідносин і, відповідно, є носієм такої доказової інформації. Вказаний ліквідаційний баланс, акт до ліквідаційного балансу та акт приймання-передачі не є документом, який зобов'язує сторони вчинити будь-які дії чи утриматися від їх вчинення.

Так, відповідно до норм чинного законодавства - ліквідаційний баланс - це баланс, що відображає фінансовий стан підприємства після ліквідаційної процедури, є документом фінансової звітності, то відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" до ліквідаційного балансу можуть тільки вноситися зміни та виправлятися помилки окремих статей, а визнання ліквідаційного балансу недійсним законодавством не передбачено. В свою чергу, оспорювані позивачем акти є додатками до ліквідаційного балансу від 30 листопада 2011 року і жодним чином не є правочинами в розумінні пункту 1 та 2 статті 202 ЦК України, оскільки передача майна ПП «Шарк» після затвердження ліквідаційного балансу відбулася не в силу договірних зобов'язань, а в силу закону, а саме вимог п. 4 ст. 111 ЦК України, згідно якої майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 01.02.2012 року по справі № 5008/1838/2011

місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту права як визнання недійсним ліквідаційного балансу, акту до ліквідаційного балансу та акту приймання-передачі, відсутній також механізм виконання такого рішення суду.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна спиратись на підставу позову.

Як вбачається з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13, господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, складення та підписання ліквідаційною. комісією товариства ліквідаційного балансу, акту до ліквідаційного балансу та акту приймання-передачі. З ними закон не повязує виникнення, зміну чи припинення прав та обовязків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову. Крім того, юридичні факти можуть встановлюватись господарським судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки та обґрунтованості вимог.

Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже суд не може примусити субєкта господарювання підписати акт, а також зобовязати його надіслати даний акт іншій особі, оскільки це є втручання в його господарську діяльність, і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення (дана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2008 р. №6/554-35/357, у постанові ВГСУ № 6/516 від 15.11.07 р., у постанові ВГСУ № 6/517 від 03.10.07 р.).

Окрім того, згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач у своїй позовній заяві не вказує та не конкретизує у чому саме

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 01.02.2012 року по справі № 5008/1838/2011

полягає порушення його прав та інтересів вказаним відповідачем, який, як субєкт підприємницької діяльності, не був учасником ліквідаційної комісії ПП „Шарк”. Жодних належних доказів, що відповідачем, як субєктом господарювання порушено права чи охоронювані законом інтереси позивача при здійсненні господарської діяльності, останнім не надано.

Відтак, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Окрім того, Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, зокрема пунктом 4.7 визначено, що ліквідаційна комісія не є ні юридичною, ані фізичною особою і не може брати участі в судовому процесі, в тому числі й від імені суб'єкта господарювання, що ліквідується. Голова і члени названої комісії можуть здійснювати представництво відповідного підприємства в господарському суді, але виключно з підстав, передбачених статтею 28 ГПК.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Повний текст рішення виготовлено 08.02.2012р.