Постанова № 21341040, 09.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2012 р. Справа № 5023/5046/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДерепи В. І.,

суддів :Бондар С.В.,

Грека Б.М., (доповідача у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОлексіївської виправної колонії №25 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.11

у справі № 5023/5046/11

господарського судуХарківської області

за позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"

доОлексіївської виправної колонії №25 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області

простягнення суми

за участю представників від:

позивача ОСОБА_1 (дов. від 14.06.11)

відповідача ОСОБА_2 (дов. від 20.09.11) В С Т А Н О В И В :

17.06.11 Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Олексіївської виправної колонії №25 про стягнення заборгованості 95959,61грн. заборгованості за електроенергію (в тому числі: тарифна складова - 79966,33грн., ПДВ у розмірі 20% - 15993,28грн.), 765,28грн. пені, 2194,65грн. - 3% річних та 8046,21грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.11 (суддя Савченко А.А), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.11 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Пуль О.А., суддів: Білоусової Я.О., Лакізи В.В.), позов задоволено частково, Стягнуто 382,64грн. пені, 8046,21грн. інфляційних, 2194,65грн. - 3% річних, 825,66грн. витрат по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 182,17грн. В частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 71559,61грн. провадження по справі припинено на підставі п.1-1ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті позову відмовлено, оскільки основна заборгованість за електроенергію на суму 24400,00грн. була погашена (відсутня) на момент звернення позивача з позовом до суду. Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначені неустойка, інфляційні та 3% річних позивачем були невірно розраховані; заперечення відповідача щодо суперечливості розрахунків судами не враховані, а письмові докази на підтвердження переплати, яка свідчить про відсутність законних підстав для нарахування зазначених санкцій безпідставно відхилені.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.02.08 між сторонами був укладений Договір №2-455К про постачання електричної енергії. На виконання умов договору позивач у травні 2011 року поставив відповідачеві електроенергію, але відповідач не виконав належним чином договірні зобовязання з оплати отриманої електричної енергії, внаслідок чого за цей період утворилась заборгованість (тарифна складова) в сумі 79966,33грн. Крім того, у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем нарахована заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20% в сумі 15993,28грн. за цей період. Враховуючи обставини, за яких основна заборгованість була погашена частково до, а частково під час судового розгляду, суд відмовив у позові на суму 24400,00грн. та припинив провадження в частині стягнення на суму 71559,61грн. відповідно, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення санкцій пені, 3% річних та індексу інфляції. Враховуючи умови договору та положення ст.83 Господарського процесуального кодексу, України господарський суд зробив висновок про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання. Право господарського суду щодо зменшення розміру пені не було розповсюджено на стягнення 3% річних та індексу інфляції.

Виходячи з положень ст. 625 ЦК України судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що сума заявлена до стягнення, а саме: 382,64грн. пені, 8046,21грн. інфляційних, 2194,65грн. - 3% річних підлягає задоволенню. Підставою для задоволення вимоги, за висновками судів, є невиконання грошового зобовязання на вимогу кредитора.

Колегія Вищого господарського суду України погоджується з такою позицією, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, можливість нарахування 3% річних та індексу інфляції законодавець повязує з фактом порушення грошового зобовязання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобовязання.

В якості одного із аргументів, які підтверджують обґрунтованість вимог по застосуванню положень ст. 625 ЦК України судами попередніх інстанцій є невиконання відповідачем положень договору щодо порядку та строків проведення розрахунків.

Так, згідно п.1 Додатку №2 до Договору, розрахунковий період встановлено споживачу з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Факт порушення зобовязання щодо проведення розрахунку вчасно не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої відповідачем апеляційної скарги та аргументовано відхилив письмові докази на підтвердження позиції відповідача, оскільки відповідач не надав пояснень з приводу неможливості подання їх до суду першої інстанції.

Висновки апеляційного суду, якими підтверджена позиція місцевого господарського суду та обставини справи, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства.

Посилання скаржника на обставини не вірного розрахунку позивачем зазначеної суми стягнення не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України та з підстав їх спростування матеріалам справи.

За вказаних підстав, колегія суддів Вищий господарський суд України вважає вірним висновок господарського суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення господарського суду Харківської області від 11.08.11, про стягнення з Олексіївської виправної колонії №25 неустойки, у вигляді пені, 3% річних та індексу інфляції на зазначену вище суму, як такої, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права. А доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Олексіївської виправної колонії №25 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.11 у справі №5023/5046/11 залишити без змін.

Головуючий - суддяВ. Дерепа

СуддіС. Бондар

Б. Грек