Постанова № 21340959, 09.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"09" лютого 2012 р. Справа № 5023/5335/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М., за участю повноважних представників: позивача –

відповідача –Романюк Т.О.

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Макрокап Девелопмент Україна" на рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2011 року у справі за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ТзОВ "Макрокап Девелопмент Україна" про стягнення 34833,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 34 833,76 грн. за період з грудня 2009 року по березень 2010 року, листопад 2010 року та з січня 2011 року по лютий 2011 року, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 34833,76 грн. основного боргу, судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2011 року вказане рішення суду залишене без змін.

          Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та передати справу на новий розгляд.

          Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          З матеріалів справи вбачається, що 1 травня 2002 року між сторонами у справі був укладений договір №1756 про постачання теплової енергії з Додатком до нього №1 від 01.07.2009 року, згідно умов якого позивач (Енергопостачальна організація) зобов’язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. договору, а відповідач зобов’язався оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

Також, 1 липня 2009 року між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду до договору №1756.

Умовами вказаного Додатку №1 до договору від 01.05.2002 року були визначені обсяги постачання теплової енергії споживачу, де приєднане (максимальне) теплове навантаження 0,061 Гкал/годину, ємкість системи опалення теплових мереж Споживача - 0.811 м3; загальна опалювальна площа - 404.70 м2; орієнтована вартість теплоенергії за поточний рік всього становить 76845,03 грн. Договірні навантаження вступають в дію з моменту підписання цього додатку обома сторонами.

          Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2010 року по справі №43/199-10 між тими ж сторонами, яке вступило в закону силу, ТзОВ “Макрокап Девелопмент Україна” було відмовлено в задоволенні позовних вимог до КП “Харківські теплові мережі” про визнання недійсним договору №1756 від 01.05.2002 року про постачання теплової енергії (т.1, а.с. 76).

Відповідно до статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Тобто, укладений між сторонами у справі договір №1756 від 01.05.2002 року про постачання теплової енергії є дійсним.

          Як правильно встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, КП “Харківські теплові мережі” на підставі Розпорядження про початок опалювального сезону 2009-2010 років і 2010-2011 років та укладеного договору про постачання теплової енергії №1756 від 01.05.2002 року здійснювало постачання теплової енергії у приміщення відповідача, що розташоване у багатоповерхову житловому будинку за адресою вул.Данилевського,30, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами про включення та відключення опалення. Дані акти були підписані та скріплені печатками представників позивача та балансоутримувачем житлового будинку, в якому розташоване приміщення відповідача. Система опалення приміщення відповідача є невід’ємною частиною системи опалення всього житлового будинку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та було вірно встановлено судами, позивач свої договірні зобов’язання виконав в повному обсязі, здійснивши відповідачеві відпуск теплової енергії за період з грудня 2009 року по березень 2010 року, листопад 2010 року та з січня 2011 року по лютий 2011 року, обсяг якої був визначений умовами укладеного договору та додатками до нього і направив на адресу відповідача рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вказаний період.

Відповідач, в порушення умов укладеного договору свої зобов’язання по оплаті отриманої ним теплової енергії не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 34833,76 грн., яка ним на час звернення позивачем з позовом до суду сплачена не була.

          На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Тому, приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд вірно визнав обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 34833,76 грн. заборгованості.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2011 року залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді С.Бондар

Б.Грек