Постанова № 21340816, 07.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Справа № 5019/1348/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л. (доповідач),

розглянув касаційну скаргу

КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради

на постанову від 23.11.2011 року Рівненського апеляційного господарського суду

у справі№5019/1348/11 господарського суду Рівненської області

за позовомТОВ "Чорнобривці"

доКП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради

провизнання недійсним пункту 12 Договору №439 від 06.12.2007 року

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності від 03.02.2012 №19;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.09.2011 (суддя І. Павлюк) у задоволенні позову про визнання недійсним пункту 12 Договору №439 від 06.12.2007 року відмовлено. Рішення обґрунтоване тим, що Господарський кодекс України не містить жорстких обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах, - допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції, і це означає, що сторони цивільних договірних відносин вправі забезпечувати свої зобовязання неустойкою, визначеною п.12 спірного договору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду України від 23.11.2011 (С. Дужич, А. Василишин, М. Юрчук) рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2011 скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено, визнано недійсним пункт 12 Договір найму за №439 від 06 грудня 2007 року, укладеного між комунальним підприємством "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнобривці", в частині "У випадку несвоєчасного звільнення наданої жилої площі в гуртожитку (закінченням строку договору, дострокове його розірвання) Наймач за кожен день прострочення виконання зобовязання (звільнення наданої жилої площі в гуртожитку) сплачує Наймодавцю пеню (додаткову плату на утримання приміщення гуртожитку за користування приміщенням понад строк, визначений договором) в сумі 20 (двадцять) грн.".

Не погоджуючись із прийнятою у справ постановою, КП "Рівнеелектроавтотранс" відповідач у справі звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду України від 23.11.2011, а рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2011 залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційним судом неправильно застосовано ст. 215 ЦК України. Вважає, що спірний пункт повністю відповідає вимогам ст. 203 ЦК України. Додатково, звертає увагу суду на те, що строк дії договору уже закінчився, а тому, немає жодних правових підстав для визнання спірного пункту недійсним.

ТОВ "Чорнобривці" у відзиві заперечує проти задоволення касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

06 грудня 2007 року, між КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради та ТОВ "Чорнобривці" був укладений Договір найму за №439, відповідно до п.1 якого, відповідач надав позивачу в гуртожитку КП "Рівнеелектроавтотранс" (м. Рівне, вул. Ст. Бандери, 62) кімнату №174, загальною площею 19,59 м2, житловою площею 12,2 м2, для тимчасового проживання працівника позивача на строк до 20 грудня 2008 року.

Пунктом 12 Договору найму встановлено, що наймач забезпечує звільнення наданої жилої площі, а у випадку несвоєчасного звільнення наданої жилої площі в гуртожитку (закінченням строку договору, дострокове його розірвання) наймач за кожен день прострочення виконання зобовязання (звільнення наданої жилої прощі в гуртожитку) сплачує наймодавцю пеню (додаткову плату на утримання приміщення гуртожитку за користування приміщенням понад строк, визначений договором) в сумі 20 (двадцять) грн. та вартість користування житловою площею та комунальними послугами по день фактичного звільнення кімнати.

23 червня 2011 року, ТОВ "Чорнобривці", вважаючи, що положення даного пункту 12 договору №439 в частині "у випадку несвоєчасного звільнення наданої жилої площі в гуртожитку (закінченням строку договору, дострокове його розірвання) Наймач за кожен день прострочення виконання зобовязання (звільнення наданої жилої прощі в гуртожитку) сплачує Наймодавцю пеню (додаткову плату на утримання приміщення гуртожитку за користування приміщенням понад строк, визначений договором) в сумі 20 (двадцять) грн." не відповідають діючому законодавству, звернулося до господарського суду Рівненської області про визнання недійсним пункту 12 Договору №439 від 06 грудня 2007 року в цій частині.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Приписами ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

Нормами ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Беручи до уваги приписи ст.ст. 203,215,546,549,551,810 ЦК України, а також те, що апеляційним судом не встановлена невідповідність спірного пункту договору вимогам зазначених статей та приписам ст. 203 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом неповно досліджено обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернівецької КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду України від 23.11.2011 у справі №5019/1348/11 скасувати.

Рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2011 у справі №5019/1348/11 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун