Постанова № 21340684, 07.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Справа № 5004/849/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:Демидової А.М.,

Коваленко С.С.,

Воліка І.М. (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуМалого підприємства "Дует"

на постановувід 29.09.2011

Рівненського апеляційного господарського суду

у справі№ 5004/849/11

господарського суду Волинської області за позовом Малого підприємства "Дует" доПублічного акціонерного товариства "Волиньобленерго"

простягнення збитків 37405,35 грн.

В судове засідання прибули представники сторін: позивачаРязанцев О.Є. директор; відповідачаОСОБА_1 (дов. від 05.01.2012 № 19/26-55);

Відповідно до Розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 07.02.2011 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий - Демидова А.М., судді - Коваленко С.С., Волік І.М. (доповідач).

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року позивач Мале підприємство "Дует" (надалі МП "Дует") звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" (надалі ВАТ "Волиньобленерго") про стягнення 37405,35 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.06.2010 у справі № 4/92-40 (суддя Слободян П.Р.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 (колегія суддів: Юркевич М.В., судді: Городечна М.І., Кузь В.Л.), стягнуто з ВАТ "Волиньобленерго" на користь МП "Дует" 37405,35 грн. збитків, 374,05 грн. витрат, повязаних з оплатою держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011, касаційну скаргу ВАТ "Волиньобленерго" задоволено частково; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 та рішення господарського суду Волинської області від 01.06.2010 у справі № 4/92-40 скасовано; справу № 4/92-40 направлено на новий розгляд до господарського суду Волинської області в іншому складі суду.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Волинської області від 29.06.2011 у справі № 5004/849/11 (суддя Якушева І.О.), позов задоволений; стягнуто з ПАТ "Волиньобленерго" на користь МП "Дует" 37405,35 грн. збитків, 374,05 грн. витрат, повязаних з оплатою державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 (колегія суддів: Юрчук М.І. головуючий, судді Василишин А.Р., Дужич С.П.), апеляційну скаргу ПАТ "Волиньобленерго" задоволено; рішення господарського суду Волинської області від 29.06.2011 у справі № 5004/849/11 скасовано; прийнято нове рішення; в задоволенні позову МП "Дует" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач МП "Дует" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 скасувати, а рішення господарського суду Волинської області від 29.06.2011 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції надано невірну правову оцінку правовідносинам сторін, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення процесуального законодавства, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового акту.

07.02.2012 у судовому засіданні представник ПАТ "Волиньобленерго" заявив клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що ним не отримано копії касаційної скарги.

Разом з тим, обставинною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з якихось обставин, а також з підстав, наведених в ст. 77 ГПК України. Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведені заявниками обставини, зважаючи на передбачені процесуальними нормами підстави для відкладення справи та з огляду на передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України мету та межі касаційного перегляду справи, касаційна інстанція вважає, що заявлене клопотання підлягає відхиленню, оскільки зазначені заявником обставини не є такими, що унеможливлюють касаційний перегляд судового рішення у справі в даному судовому засіданні.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, предметом спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 37405,35 грн., які спричинені позивачеві діями відповідача у звязку з припинення постачання електроенергії за Договором № 395 на користування електричною енергією від 16.09.2002.

При цьому, позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 395 на користування електричною енергією від 16.09.2002 та Додатку № 1 до цього Договору, яким встановлено граничні величини відпуску електроенергії з врахуванням "Субспоживачів", між позивачем - МП "Дует" (Споживач) та Кооперативом "Ласка" (Субспоживачем) був укладений Договір на користування електричною енергією від 17.09.2002, за умовами якого Споживач зобовязався надавати Субспоживачеві електричну енергію, яка поставляється Споживачеві ВАТ "Волиньобленерго", як співвласнику приміщення по пр-ту Соборності, 30 у м. Луцьку (п. п. 1.1., 2.1.); електроенергія має надаватися Споживачеві в обємі 1/2 величини електроенергії, фактично відпущеної Споживачеві електропостачальною організацією, але не більше 1/2 обєму граничних величин відпуску електроенергії Споживачеві електропостачальною організацією, передбачених Додатком № 1 до Договору № 395 від 16.09.2002 (п. 2.2.). При цьому умовами Договору від 17.09.2002, сторони встановили відповідальність Споживача, за надійне та безперебійне надання Субспоживачеві електроенергії, в незалежності від наявності вини Споживача, останній, у разі перебоїв у наданні електроенергії або припинення постачання, зобовязаний сплатити Субспоживачеві штраф у розмірі пятикратної вартості обєму недовідпущеної електроенергії, передбаченого у п. 2.2 цього Договору. З урахуванням того, що 11.02.2004 відповідач в односторонньому порядку розірвав Договір № 395 від 16.09.2002 та припинив електропостачання, Кооператив "Ласка" звернувся до третейського суду з позовом про стягнення штрафних санкцій по Договору на користування електричною енергією від 17.09.2002, за результатами розгляду якого, рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору (суд ad hoc) від 31.01.2007 з позивача МП "Дует" на користь Кооперативу "Ласка" стягнуто 37405,35 грн. штрафу, а саме: 35505,35 грн. штраф за недовідпущення електроенергії та 1900,00 грн. судових витрат.

В подальшому Кооператив "Ласка", на підставі Договору відступлення права вимоги від 17.03.2007, відступив право вимоги штрафу стягнутого за рішенням третейського суду на користь Підприємця Рязанцева О.Є., якому позивачем і було сплачено штраф у розмірі 37405,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 28.09.2007.

З огляду того, що зазначені штрафні санкції збитки, були сплачені позивачем у звязку з неналежним виконанням відповідачем ВАТ "Волиньобленерго" своїх зобовязань по Договору № 395 від 16.09.2002, тому відповідно до частини 3 ст. 216 Господарського кодексу України відповідач несе господарсько-правову відповідальність за неналежне виконання своїх зобовязань шляхом стягнення з нього збитків понесених позивачем на підставі ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, погодився з доводами викладеними у позовній вимозі та з урахуванням рішення господарського суду Волинської області від 10.05.2005 у справі № 01/12-24, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005, яким визнано недійсним вчинений ВАТ "Волиньобленерго" правочин одностороннє розірвання Договору № 395 від 16.09.2002, а отже підтверджено дійсність даного Договору, дійшов висновку щодо наявності протиправної поведінки в діях відповідача під час відключення від постачання позивача, що призвело до сплати позивачем штрафних санкцій, які з урахуванням приписів частини 1 ст. 623, частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України (боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитків; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною), підлягають відшкодування за рахунок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобовязання. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо правомірності, обґрунтованості та доведеності нарахування штрафних санкцій у розмірі 35505,35 грн., оскільки розрахунок відповідає приписам п. п. 2.2., 3.2 Договору на користування електроенергією від 17.09.2002, а також, суд дійшов висновку щодо правомірності стягнення з порушника господарського зобовязання (відповідача) витрат понесених позивачем за розгляд справи у третейському суді, а тому задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу дійшов протилежних висновків щодо безпідставності позовних вимог та скасувавши рішення суду першої інстанції прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Позивачем заявлені до стягнення збитки на підставі Договору на користування електроенергією від 17.09.2002, укладеного між МП "Дует", як Споживачем та Кооперативом "Ласка", як Субспоживачем, який укладено на виконання Договору № 395 на користування електричною енергією від 16.09.2002, укладеного між ВАТ "Волиньобленерго", як електропостачальною організацією, та МП "Дует", як Споживачем.

Як встановлено апеляційним господарським судом, Договір на користування електроенергією від 17.09.2002, укладений з порушенням Закону України "Про електроенергетику", Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (в редакції, що діяла на час укладення договору), оскільки за умовами Договору № 395 від 16.09.2002, зокрема, в пункті 1, сторони погодили, що електрична енергія, яка поставляється Електропостачальною організацією, не може бути перепродана третім особам без письмової згоди Електропостачальної організації та дотримання встановленого порядку. При цьому, позивачем не надано суду доказів надання Електропостачальною організацією письмової згоди на укладення договору зі Субспоживачем.

За приписами ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції Закону № 2921-ІІІ від 12.02.2002, який діяв на час виникнення спірних правовідносин), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; споживач енергії зобовязаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктами 1.3. та 1.5. Правил користування електричною енергією визначено, що постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом; договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 2) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. При цьому відповідно до пункту 1.6. цих Правил, відносини між споживачами та субспоживачами, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 3).

З урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, якими регулюються відносини з постачання електричної енергії, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору № 395 від 16.09.2002, з огляду чого, відповідальність за порушення його умов настає відповідно до умов цього Договору та діючого на той час законодавства.

Позивач просив стягнути збитки понесені ним на підставі Договору на користування електричною енергією від 17.09.2002, оскільки факт порушення відповідачем своїх зобовязань щодо постачання електричної енергії та його протиправну поведінку встановлено рішенням господарського суду Волинської області від 10.05.2005 у справі 01/12-24, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005, а сума збитків підтверджена рішенням третейського суду від 31.01.2007, Договором про уступку права вимоги від 17.03.2007 та платіжним дорученням № 1 від 28.09.2007.

В силу приписів ст. ст. 216, 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено факту порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 395 від 16.09.2002, оскільки у рішенні господарського суду Волинської області від 10.05.2005 у справі 01/12-2, судом встановлено факт недотримання порядку розірвання договору, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України, що стало підставою для визнання недійсним одностороннього правочину листа-відмови від договору. При цьому, в порушення приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення ним умов Договору на користування електроенергією від 17.09.2002, у звязку з неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем.

Місцевим господарським судом здійснено перевірку нарахування збитків по договору, який укладений між МП "Дует" та Коопертивом "Ласка", втім не враховано, що відповідач не є учасником господарських правовідносин за цим договором та не встановлено, яке порушення відповідачем своїх зобовязань, призвело до несприятливих наслідків для позивача у вигляді сплати збитків.

Разом з тим, апеляційний господарський суд з урахуванням предмету позову встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення відповідачем господарського зобовязання, яке б давало підстави для застосування такого виду господарсько-правової відповідальності, як відшкодування збитків у розмірі, які позивачем були у добровільному порядку сплачені на корить третьої особи.

Притягнення до відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов, їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою правової відповідальності. Склад правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: субєкт, обєкт, обєктивна та субєктивна сторона. Субєктом є боржник, обєктом - правовідношення по зобовязаннях; обєктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобовязання, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника і збитками; субєктивну сторону правопорушення складає вина.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, які утворюють склад правопорушення, звільняє боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобовязань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Отже, встановивши, що понесені позивачем збитки не мають причинного звязку з діями відповідача, а відповідач не має будь-яких зобовязань щодо постачання електричної енергії на користь Кооперативу "Ласка" ані за умовами укладеного між сторонами договору, ані за положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, заявлених на підставі ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

З урахуванням вищенаведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду, України вважає, що доводи, викладені позивачем в касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та/або процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення збитків, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив усі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що позивач відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не довів у суді ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного господарського суду не спростовують; окрім того, фактично зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені апеляційним судом, і на переоцінку яких Вищий господарський суд України в силу приписів ст. 1117 ГПК України, не має права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція дійшла правомірного і обґрунтованого висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого підприємства "Дует" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 у справі № 5004/849/11 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : С.С. Коваленко

І.М. Волік