Постанова № 213366, 26.10.2006, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.06

Справа №АС8/413-06.

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Червоний металіст»,

м. Конотоп

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

СУДДЯ КІЯШКО В. І.

Представники сторін:

Від позивача не прибув

Від відповідача Кугуєнко О.В., Бібік В.А., Терещенко В.В.

За участю секретаря судового засідання Моїсеєнко Т.М.

Суть спору: Позивач просить скасувати повідомлення-рішення відповідача № 0000402311/0, № 0000412311/0, № 0000422311/0, № 0000471720/0 від 29.03.2006р. та рішення № 0000122303/0, № 0000392311/0 від 29.03.2006р. про застосування і стягнення сум штрафних (санкцій), донарахованих сум податків, зборів (обов‘язкових платежів), як такі, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України.

Перед початком судового засідання клопотань про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами заявлено не було, тому відповідно до п. 2-1 Розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Від ВАТ «Червоний металіст» надійшла заява № 48-01/314 від 25.10.2006р., в якій позивач просить розгляд справи, призначений на 26.10.2006р., провести його за відсутністю.

Представникам відповідача розяснено їх права та обовязки, відповідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на обґрунтованість та правомірність оскаржуваних повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій, і просить суд у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив:

На підставі акту № 77/23-3/00165706 від 20.03.2006р. “Про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відкритого акціонерного товариства «Червоний металіст» (ідентифікаційний код 00165706) за період з 01.10.2004р. по 30.06.2005р., відповідач виніс повідомлення-рішення № 0000402311/0 від 29.03.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток - 328525 грн., за штрафними санкціями – 127087 грн. 50 коп.; повідомлення-рішення № 0000412311/0 від 29.03.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість – 145042 грн. 65 коп., за штрафними санкціями – 72521 грн. 33 коп.; повідомлення-рішення № 0000422311/0 від 29.03.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 92967 грн. 15 коп.; повідомлення-рішення № 0000471720/0 від 29.03.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем: штрафи по прибутковому податку з громадян: основний платіж – 1165 грн. 98 коп., штрафні санкції – 2331 грн. 96 коп.; рішення № 0000122303/0 від 29.03.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2389 грн. 12 коп.; рішення № 0000392311/0 від 29.03.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 709 грн. 47 коп.

Відповідач в акті перевірки вказує, що позивачем порушено п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.1, п. 11.2 та пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 328 525 грн., в тому числі за ІV квартал 2004р. у сумі 142650грн., за І півріччя 2005р. у сумі 185875 грн.; п.4.1 ст.4, пп.7.3.5 п.7.3 ст.7, пп.11.2.1 п.11.2 та пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2005р. на суму 591900 грн.; п. 2.3 (абзац 6) Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72 із змінами і доповненнями та «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637; ст. 1 Закону України від 23.09.94р. № 185/94 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", із змінами та доповненнями; п. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", із змінами та доповненнями; абзац е пп.4.2.9., пп.4.2.1. п.4.2. статті 4 та пп.8.1.1 п.8.1. статті 8 Закону України №889-ІV від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 1165 грн. 98 коп.; пп. 7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п. п.7.5.1 п. 7.5, п. 7.7.1 п. 7.7, п. п. 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2004 рік на суму 42045 грн., в тому числі: за жовтень 2004р. – 126 грн., за листопад 2004р. – 41919 грн., за квітень 2005р. – 560 грн.; п.1.3 п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.5. п,7.7. ст.7 Закону України" Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями, внаслідок чого зменшено заявлену суму податку на додану вартість до відшкодування з бюджету на 195965 грн., в тому числі за листопад 2004р. – 48675 грн. 68 коп., грудень 2004р. – 36257 грн. 47 коп., січень 2005р. – 71669 грн. 83 коп., лютий 2005р. – 39361 грн. 82 коп.

Позивач в обґрунтування адміністративного позову посилається на те, що всупереч вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р., виявлені відповідачем в ході перевірки порушення не містять належного фактичного та правового обґрунтування. Крім цього, позивач вказує на неправомірність нарахування податковою інспекцією штрафних санкцій, так як ухвалою господарського суду Сумської області від 01.03.2006р. порушено провадження у справі № 7/27-06 про банкрутство ВАТ «Червоний металіст» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не застосовуються.

Разом з тим суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково із слідуючих підстав:

З 06.02.2006р. по 20.03.2006р. Конотопською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України Відкритого акціонерного товариства «Червоний металіст» (ідентифікаційний код 00165706) за період з 01.10.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено акт № 77/23-3/00165706 від 20.03.2006р.

Перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72, із змінами та доповненнями, встановлено, що в порушення п.2.3. (абзац 6) вищезазначеного Положення, в частині проведення розрахунків за готівку із застосуванням документів, які підтверджували б факт продажу товарів, отримання коштів, тобто звітування за отримані готівкові кошти без підтверджуючих документів.

Згідно статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 року № 1776-Ш, із змінами і доповненнями, розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) коштів, купівлі - продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Форма та зміст розрахункових документів визначені Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614.

Згідно статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 року № 1776-Ш із змінами і доповненнями, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає, товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.

Бланки розрахункових документів, що використовуються суб'єктами підприємницької діяльності при проведенні розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій, повинні виготовлятися за затвердженими зразками відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" від 19.04.1993 року № 283 та Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказами Міністерства фінансів України від 15.11.1993 року № 118 та Міністерства внутрішніх справ України від 24.11.1993 року № 740 "Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку", зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 14.01.1994року № 8/217. Накладні, рахунки-фактури, вантажні декларації є документами, підтверджуючими факт отримання товару покупцем, але не підтверджують факт розрахунків за готівкові кошти.

Судом встановлено, що позивачем, в порушення вимог п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні допущені випадки звітування за отримані готівкові кошти під звіт без підтверджуючих документів, тому відповідачем правомірно, на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 1 Указу України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванням обігу готівки» застосовано до позивача штрафні санкції та винесено відповідне рішення № 0000122303/0.

Крім цього, суд розглянувши матеріали справи, встановив порушення позивачем пункту 2 статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", із змінами та доповненнями, а саме: перекручення даних звітності про валютні цінності за період станом на 01.04.2005р., станом на 01.07.2005р.

Відповідно до п.2. ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", із змінами та доповненнями, за приховування або перекручення звітності про валютні операції застосовуються штрафні санкції у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Підпунктом 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф, зокрема, за порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

При перевірці повноти та своєчасності надходження валютної виручки за експортовану продукцію виявлено, що на виконання експортного контракту № 218 від 01.11.2004р., укладеного з Карагандинською філією ТОВ «Ура-МеКа», 470050, Казахстан, м. Караганда, пр-т Нуркена, буд 28/2, кв. 64, ВАТ «Червоний металіст» відвантажено апаратуру вибухобезпечну для автоматизації водовідливних установок ВАВ. 1.1М у кількості 1 шт. (ВМД від 29.12.2004 № 12544) на суму 5600 дол. США. 29 березня 2005 року на валютний рахунок ВАТ «Червоний металіст» згідно м/о № 1615 надійшла валютна виручка у сумі 5580 дол. США. Таким чином, судом встановлено, що позивачем порушено вимоги статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р. № 185/94, із змінами і доповненнями, якою передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 зазначеного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами термінів, передбачених статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної виручки в іноземній валюті перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Таким чином відповідачем правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства України було винесено рішення № 0000392311/0 від 29.03.2006р. про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 709 грн. 47 коп.

В ході перевірки також було виявлено порушення позивачем пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 та пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003р., із змінами та доповненнями, щодо не включення до складу місячного оподатковуваного доходу, дохід від працедавця як додаткове благо у вигляді грошових виплат окремим працівникам підприємства через перерахування їх банківській установі з метою погашення отриманих ними банківських позик.

У судовому засіданні встановлено, ВАТ «Червоний металіст» у перевіреному періоді здійснило грошові виплати для погашення банківських позик, як додаткове благо для працівників. Виплати в рахунок погашення позик отриманих працівниками як додаткове благо від працедавця здійснювалось для тих працівників, яким за попереднім місцем роботи товариство заборгувало заробітну плату. Загальна сума таких виплат працівникам за перевіряємий період склала 5399 грн. 10 коп. Таким чином сума недоутриманого податку з доходів фізичних осіб становить 660 грн. 85 коп.

Перевіркою правильності утримання податку з доходів фізичних осіб з виплат особам не спискового складу, у тому числі з виплат за сумісництвом, за виконання разових та суміжних робіт, здійснених на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, встановлено факти не утримання податку з доходів фізичних осіб.

Підпунктом 4.2.9. п. 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані додаткові блага іноземним громадянам, для яких підприємство не є працедавцем, у вигляді оплати їх проживання в Україні без утримання і перерахування відповідних сум податку з доходів фізичних осіб до бюджету, що підтверджується документами первинного податкового обліку (платіжне доручення № 2046 від 16.06.2005р. - за проживання громадянина Болгарії в сумі 303 грн. 30 коп.; платіжне доручення № 1955 від 09.06.2005р. - за проживання громадянина Німеччини в сумі 606 грн.).

Згідно пп.9.11.1. п. 9.11. ст. 9 вищевказаного Закону, доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону. Відповідно до п.14.1 статті 14 Закону, кошти, майно, майнові та немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини, та відповідно до пп. 13.2.3. п.13.2. ст. 13, при отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента – за ставкою податку, визначеною пунктом 7.3. статті 7 цього Закону. Таким чином, сума недоутриманого податку з доходів фізичних осіб складає 236 грн. 42 коп.

Крім цього, судом встановлено порушення позивачем пп.4.2.1. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно якого до складу загального місячного оподатковуваного доходу відносяться доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, а саме: ВАТ «Червоний металіст» платіжним дорученням № 657 від 04.03.2005р. провело грошову виплату громадянину Тельному С. В. (ідент. номер 2999614419) за виконані роботи по розробці сайту в Інтернеті згідно трудового договору б/н від 01.01.2005р. у сумі 2067 грн. Із виплаченої суми доходу громадянину Тельному С.В. податок з доходів фізичних осіб неутриманий і до бюджету неперерахований. Сума недоутриманого податку з доходів фізичних осіб складає 268 грн. 71 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що повідомлення-рішення Конотопської МДПІ № 0000471720/0 від 29.03.2006р. про визначення позивачу суми податкового зобов’язання за платежем: штрафи по прибутковому податку з громадян правомірне та відповідає вимогам чинного законодавства України.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідно до п. 3 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), тому повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є незаконними і підлягають скасуванню.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, податковою інспекцією були застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі даних перевірки за порушення позивачем податкового законодавства. Застосування таких санкцій регулюється статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, і не залежить від того, чи порушено щодо платника податків справи про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині безпідставні та необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р., актом є службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, згідно п. 1.7 Порядку, викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 2.3.2 п. 2.3 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Згідно акту Конотопської МДПІ № 77/23-3/00165706 від 20.03.2006р., документальною перевіркою встановлені порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.1, п. 11.2 та пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 328 525 грн., в тому числі за ІV квартал 2004р. у сумі 142650грн., за І півріччя 2005р. у сумі 185875 грн.; п.4.1 ст.4, пп.7.3.5 п.7.3 ст.7, пп.11.2.1 п.11.2 та пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2005р. на суму 591900 грн.; пп. 7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п. п.7.5.1 п. 7.5, п. 7.7.1 п. 7.7, п. п. 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2004 рік на суму 42045 грн., в тому числі: за жовтень 2004р. – 126 грн., за листопад 2004р. – 41919 грн., за квітень 2005р. – 560 грн.; п.1.3 п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4.

Проте, з матеріалів акту вбачається, що порушення, які мали місце у позивача, як зазначає відповідач, викладено не чітко та не об’єктивно, без правового обґрунтування та посилання на відповідні документи бухгалтерського і податкового обліку. В підтвердження виявлених порушень відповідач лише посилається на «надані для перевірки документи», без зазначення їх виду, форми, номерів і дат, і тому обставини, викладені в акті перевірки, суд не приймає в якості достовірної інформації, оскільки факти виявлених порушень не підтверджені належними та достатніми доказами, і не можуть бути законними підставами для винесення повідомлень-рішень.

Відповідач також вказує на порушення позивачем п.1.3 п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.5. п,7.7. ст.7 Закону України" Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями, внаслідок чого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 92967 грн. 15 коп., в тому числі за листопад 2004р. – 48675 грн. 68 коп., грудень 2004р. – 36257 грн. 47 коп., лютий 2005р. – 8034 грн. 00 коп.

Згідно пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, втсановленю п. 6.1 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або постаці товарів (послуг) для оподаткування операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги), основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податковго періоду.

В акті перевірки № 77/23-3/00165706 від 20.03.2006р. Конотопська МДПІ вказує на те, що попередньою позаплановою документальною перевіркою ВАТ «Червоний металіст» з питань обгрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету по деклараціям за листопад 2004р., грудень 2004р., січень 2005р., лютий 2005р. порушень не встановлено, від’ємне значення залишено без змін, тобто підтверджено заявлені позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість. Проте за результатами виїзної планової перевірки від 20.03.2006р. податкова інспекція робить висновок про неправомірність завищення сум бюджетного відшкодування за відсутністю фактів надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету.

Так, п. 1. 8 визначено поняття “бюджетне відшкодування” як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку. При цьому, Закон не покладає обовязок контролювати податкову звітність контрагентів за угодами та доведення факту надмірної сплати ПДВ по ланцюгу до виробника саме на покупця, якому, Закон, в свою чергу, гарантує право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до п. 13 Перехідні положення Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актив України", пункт 7.7 статті 7 "Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків" Закону України "Про податок на додану вартість", набирає чинності з 1 червня 2005 року. До цієї дати застосовується процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, діюча до набрання чинності цим Законом.

Так підпунктом 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р., в редакції 04.03.1998р., який був чинний на момент подання позивачем податкових декларацій за перевіряємі періоди, передбачено, що заявлене в декларації з податку на додану вартість, відємне значення підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є данні тільки податкової декларації за звітний період.

Позивач своєчасно подав до Конотопської МДПІ податкові декларації і, як зазначено в акті перевірки, попередньою позаплановою перевіркою порушень з боку позивача не встановлено та підтверджено заявлені до відшкодування суми.

Згідно ст. ст. 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі. За своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Проте відповідач з урахуванням всіх обставин справи не подав належних доказів відсутності факту надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету, тому його заперечення не приймається судом до уваги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, відповідач не мав ніяких достатніх правових підстав для зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 92967 грн. 15 коп., в звязку з чим оскаржуване повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 158, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Повідомлення рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000412311/0 від 29.03.2006р., № 0000422311/0 від 29.03.2006р., № 0000402311/0 від 29.03.2006р. – скасувати.

3. В іншій частині позову – відмовити.

4. Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ В. І. КІЯШКО