Рішення № 21330408, 27.01.2012, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-4502/11/0121

Справа № 2-4502/2011/0121

2/121/800/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

в складі: головуючого судді Самойлової О.В.

при секретарі Чернишенко Є.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у сумі 5000,00 грн. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 знаходилася у зареєстрованому шлюбі з 23.08.2003 року з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_4, у ніч на 09 листопада 2010 року ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 на ґрунті неприязнених відносин наніс позивачці численні удари кулаками по різним частинам тіла, штовхав її, наніс їй декілька ударів костилем по голові і тулубу, чим причинив позивачці тілесні ушкодження та фізичний біль, згідно судово-медичного висновку № 819 від 09.11.2010 року ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості віднесені до легких тілесних ушкоджень, в результаті їх отримання позивачка з 11 по 18 листопада 2010 року перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Феодосійської міської лікарні № 1, а з 19 листопада по 07 грудня 2010 року на амбулаторному лікуванні, підчас лікування і реабілітації позивачка витрачала кошти на ліки та посиленне харчування у загальній сумі близько 1500 грн., постановою Феодосійського міського суду від 23 серпня 2011 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України, враховуючи, що у відповідача є малолітня дочка, стосовно якої він не позбавлений батьківських прав, до нього судом застосовано амністію, окрім матеріальної шкоди неправомірними діями відповідача позивачці було завдано і суттєву моральну шкоду, яку вона оцінює у 3500 грн., та яка виразилася у тому, що ОСОБА_1 зазнала суттєвих фізичних, душевних та психічних страждань, що полягали у спричиненні значного фізичного болю та тілесних ушкоджень, приниженні честі, гідності, авторитету та ділової репутації, було порушено нормальний спосіб життя, оскільки про факт її побиття стало відомо дитині, батькам та близьким родичам, педагогічному колективу Феодосійського політехнічного технікуму, студентам тощо, високий ступень глибинних душевних страждань, завданих позивачеві, особливо підкреслюється тією обставиною, що цей біль був завданий близькою людиною колишнім чоловіком, з яким вона повязала своє особисте життя, разом проживала понад 7 років та виховувала спільну дитину.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила суд їх задовольнити, пояснила, що в ніч на 09.11.2010 року відповідач побив її, вона знаходилася на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, про цей факт стало відомо не лише її батькам та дитині, а й педагогічному колективу Феодосійського політехнічного технікуму, де вона працює викладачем, відповідач був звільнений від покарання за актом амністії, оскільки у них є малолітня дочка, відповідач не приймав участі у витратах на лікування, спричинена ним матеріальна шкода складає 1500 грн., а моральна 3500 грн., загальна сума 5000 грн., яку вона просить стягнути з відповідача.

Представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі угоди про надання правової допомоги (а.с. 6), в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що події, які викладені у позові ОСОБА_1, мали місце частково, під час, коли вони не проживали разом із позивачкою, ОСОБА_1 прийшла до нього майже у ночі за дитячими речами, він тоді був у гіпсі із поломаною ногою, вона його розбудила, забрала документи, а пізніше було зясовано, що ніби то він побив позивачку, не вважає себе винним, свідків зазначених подій не було, із застосуванням амністії був згодний, постанову суду не оскаржував.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою Феодосійського міського суду від 23.08.2011 року у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 відмовлено внаслідок акту амністії, який виключає застосування покарання за скоєне діяння на підставі ст. 6 п. 4 КПК України (а.с. 7). В постанові встановлено, що 09.11.2010 року приблизно в 01 годину на ґрунті неприязнених відносин між подружжям, у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 в ході сварки, спричинив дружині ОСОБА_1 тілесні ушкодження, які згідно із судово-медичним висновком № 819 від 09.11.2010 року віднесені до легких тілесних ушкоджень. Також в постанові зазначено, що у ході проведеної перевірки, витребуваних матеріалів від 09.11.2010 року та від 18.11.2010 року, виписного епікризу № 10750, постанов про відмову у порушенні кримінальної справи, в яких викладені обставини і вбачаються ознаки складу злочину, що передбачений ст. 125 КК України, протоколу офіційного попередження ОСОБА_3 про недопустимість ним анти суспільної поведінки від 10.11.2010 року, судово-медичного висновку № 819 від 09.11.2010 року, згідно якому ОСОБА_1 09.11.2010 року були спричинені тілесні ушкодження, які за ступеню тяжкості віднесені до легких, наданих листків непрацездатності ОСОБА_1 з 11.11.2010 року по 18.11.2010 року і з 19.11.2010 року по 07.12.2010 року, зібрано достатньо даних, що вказують на скоєння ОСОБА_3 злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України умисне легке тілесне ушкодження, що потягло короткочасну втрату працездатності. Однак, враховуючи, що на утриманні ОСОБА_3 є малолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно якої він не позбавлений батьківських прав, раніше не судимий, а згідно із Законом України «Про амністію в 2011 році»від 08.07.2011 року, кримінальна справа відносно ОСОБА_3 не може бути порушена внаслідок акту амністії.

Постанова Феодосійського міського суду від 23.08.2011 року не оскаржувалася позивачем та відповідачем, встановлені факти також сторонами в судовому засіданні не заперечувалися.

Пункт 4 частини 1 ст. 6 КПК України передбачає, що кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння. Одночасно ст. 14 Закону України «Про амністію в 2011 році»зазначає, що амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобовязань, вона містить правило про загальний делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди.

Враховуючі обставини, які викладені у постанові Феодосійського міського суду від 23.08.2011 року, їх часткове визнання відповідачем, а також визнання відповідачем факту підписання протоколу офіційного попередження про недопустимість ним анти суспільної поведінки від 10.11.2010 року, суд прийшов до висновку про те, що поведінка ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 09.11.2010 року є протиправною, відповідач своїми протиправними діями спричинив позивачці тілесні ушкодження. Доводи ОСОБА_3 стосовно того, що дії ОСОБА_1 є провокацією суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та у порушенні ст. 60 ЦПК України не підтверджені безсуперечними доказами.

Відповідно до ст. 3 Конституції України здоровя людини є найвищою соціальною цінністю, порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, встановлений законом.

В матеріалах справи містяться копії чеків на придбання медичних препаратів та внесення благодійного внеску до Управління охорони здоровя (а.с. 14). З виписного епікризу № 10750 від 18.11.2010 року (а.с. 10) слідує, що ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні міської лікарні з 11.11.2010 року по 18.11.2010 року, проведено лікування. При вирішенні питання про визначенні суми спричиненої матеріально шкоди, суд приймає до уваги лише витрати на придбання ліків, що указані у виписному епікризі та підтверджені копіями чеків, які надані позивачкою, а всього на суму 81 грн. 45 коп. Сума благодійного внеску до Управління охорони здоровя Феодосійської міської ради у розмірі 50,00 грн. не підлягає відшкодуванню, оскільки цій внесок є добровільним, до того ж надана копія чеку не містить даних про те, що він сплачений саме позивачкою.

Доводи позивачки стосовно того, що їй необхідно було витрачати гроші на лікування та додаткове харчування на суму 1500 грн., суд не приймає, тому що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження таких витрат, що передбачено ст. ст. 58, 59, 60 ЦПК України. Що стосується вимог позивачки про стягнення моральної шкоди у сумі 3500 грн., то суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно ст. 1167 ЦПК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя. Судом встановлено, що позивачка зазнала фізичні та душевні страждання саме у звязку із спричиненням їй відповідачем тілесних ушкоджень.

Зобовязання відшкодувати моральну шкоду виникає за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії. У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року зазначається, що заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями інших осіб.

При вирішенні вимог позивачки стосовно відшкодування моральної шкоди, суд також виходить з такого: згідно зі ст. 1 Закону України від 17.07.1997 року про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Україна повністю визнає на своїй території ст. 46 Конвенції щодо визнання обовязковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського союзу з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування конвенції. Отже текст Конвенції з Протоколами до неї, а також її тлумачення та застосування, висловлені у рішеннях Європейського союзу з прав людини, є частиною національного законодавства і є обовязковими при правозастосуванні органами правосуддя.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб захисту в національному органі. Європейський суд з прав людини у винесених рішеннях неодноразово, зокрема у справах „Атлан проти Сполученого Королівства” від 19.06.2001 року, „Перна проти Італії” від 25.07.2001 року тощо визнавав в резолютивній частині рішення, що виходячи з обставин справи, самий факт правопорушення, вчиненого відносно потерпілого, становить спосіб захисту порушеного права і може становити достатньо справедливу компенсацію моральної шкоди.

Обраний позивачкою спосіб компенсації відповідає ч. 3 ст. 23 ЦК України. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачки у звязку із пошкодженням здоровя, яке віднесено до легких тілесних ушкоджень, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди, необхідність лікування, а також вимоги розумності та справедливості. Позивачкою всупереч вимог ст. 60 ЦПК України не надано безперечних доказів стосовно настання негативних наслідків протиправної поведінки відповідача, приниженні її честі, гідності, ділової репутації, порушення нормальних стосунків з оточуючими людьми.

З обліком наведеного, суд вважає можливим визначити розмір моральної шкоди, завданої позивачці у 500,00 грн.

З відповідача ОСОБА_3 відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 107,30 грн., що передбачений підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у сумі 188,20 грн.

В судовому засіданні 27 січня 2012 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення, повний текст рішення виготовлений 01.02. 2012 року.

Керуючись ст. 3, 8, 55 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 10, 11,58-60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 81 грн. 45 коп., у відшкодування моральної шкоди 500 грн. 00 коп., судові витрати у сумі 188 грн. 20 коп., а всього 769 (сімсот шістдесят девять) грн. 65 коп.

У задоволенні решти частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп. (Отримувач коштів Державний бюджет м. Феодосії, код ЄДРПОУ 34740709, Банк отримувача ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, рахунок отримувача 31216206700024, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Феодосійського міського суду 02897135).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Феодосійській міській суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Самойлова