Постанова № 21323482, 06.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" лютого 2012 р. Справа № 5004/1710/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. , суддя Маціщук А.В. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідачів:

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - не з'явився

Приватного підприємства "Олсія Капітал" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2011 р.

у справі №5004/1710/11 (суддя Сур'як О.Г.)

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луцьк

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк

Приватного підприємства "Олсія Капітал", м. Вінниця

про стягнення в сумі 6 189 грн. 68 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.11.2011 р. у справі №5004/1710/11 позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Приватного підприємства "Олсія Капітал" про стягнення в сумі 6 189 грн. 68 коп. задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Олсія Капітал" на користь Підприємця ОСОБА_4 602 грн. 90 коп., в тому числі: 550,56 грн. - основного боргу та 52,34 грн. - 3% річних, а також 43 грн. 86 коп. - судових витрат. Провадження у справі в частині солідарного стягнення з відповідачів 200 грн. основного боргу припинено. В решті позову відмовлено.

При прийнятті вказаного вище рішення, місцевий суд виходив з того, що на підставі договору-заявки від 17.12.2010р. №18 між сторонами склалися договірні відносини щодо перевезення вантажу, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

17 грудня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №1712/2010.

Згідно заявки від 17.12.2010р. №18 позивач зобовязувався доставити вантаж по маршруту Німеччина-Україна. У заявці також визначена вартість перевезень, порядок і форма оплати: 2250 Євро, які мали бути сплачені на рахунок позивача в гривнях по курсу НБУ до розвантаження автомобіля.

Місцевий суд зазначає, що надання позивачем послуг з перевезення вантажу на підставі зазначеної заявки стверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №024736 від 22.12.2010р.

Судом першої інстанції також встановлено, що автомобіль з вантажем простояв на митному переході до 31.12.2010р., що підтверджується відміткою Ягодинської митниці на попередньому повідомленні та CMR №024736 від 22.12.2010 р. Тобто мав місце факт понаднормового простою автомобіля з 27.12.2010 р. по 31.12.2011 р. (5 діб).

За п'ять днів понаднормового простою позивачем було оформлено відповідні рахунки - фактури.

Також місцевий суд звертає увагу, що Приватне підприємство "Олсія Капітал" взяті на себе згідно договору-заявки від 17.12.2010р. зобовязання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих останнім послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, їх вартість оплатив лише частково на суму 23400 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент предявлення позову заборгованість відповідача-2 перед позивачем складала 750,56 грн., відповідачем-2 оплачено на користь позивача 200 грн. по договору поруки, що підтверджується платіжним дорученням №193 від 13.10.2011р.

У зв'язку з цим місцевий суд дійшов до висновку, що в частині вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 200 грн., провадження у справі підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Заборгованість відповідача-2 перед позивачем в розмірі 550,56 грн. не погашена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

З приводу позовної вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за понаднормовий простій на митному переході з 27.12.2010 р. по 31.12.2011р. в сумі 5286,55 грн. господарський суд дійшов до висновку про відмову позивачу в даній позовній вимозі, оскільки сторонами договору не було визначено, яка саме „умовна одиниця" має застосовуватися при розрахунку штрафних санкцій. А тому застосування грошового еквіваленту штрафних санкцій у Євро є безпідставним.

Враховуючи положення статті 625 ЦК України та у зв'язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача-2 штрафу, то місцевий суд вважає, що вимога в частині стягнення 99,93 грн. 3% річних за порушення строку його оплати не підлягає до задоволення.

З огляду на вказане, суд першої інстанції стягнув з відповідача-2 52,34 грн. 3% річних за прострочення оплати основної заборгованості.

Окрім того, місцевий господарський суд відмовив у стягненны з відповідача Приватного підприємства "Олсія Капітал" 600 грн. витрат на оплату послуг адвоката, оскільки позивачем не підтверджено належними доказами проведення оплати послуг адвокату ОСОБА_5

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2011 року по даній справі скасувати в частині відмови щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-2 суми штрафних санкцій в розмірі 5 286,55 грн. та 3 % річних, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник враховує наступне.

В позовній заяві, серед інших позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача-2 суму штрафних санкцій за п'ять днів понаднормового простою автомобіля, що мали місце при виконанні перевезення, з вини відповідача-2 в сумі 5286,55 грн.

Скаржник зазначає, що жодних сумнівів, щодо того, що умовна одиниця при укладенні Договору - заявки розумілася під доларами США в сторін не виникало. Оскільки в практиці ділового обороту на ринку міжнародних автомобільних перевезень вантажів не практикується укладення договорів на перевезення вантажу, де вказується вартість послуг в еквіваленті однієї іноземної валюти, а суми штрафних санкцій в еквіваленті іншої іноземної валюти.

Окрім того, скаржник звертає увагу, що відповідно до листа відповідача-2, надісланого на адресу позивача, всі витрати при простої транспортного засобу компенсуються штрафними санкціями згідно Договору-заявки №18 від 17.12.2010 року в розрахунку одна доба простою 800.00 грн. (100 у.о).

Таким чином, скаржник вважає, що відповідачем - 2 в листі, що був надісланий на адресу позивача до виникнення судового спору, повністю визнавався той факт, що 100 у.о відповідно до умов договору-заявки, становило, в будь-якому разі, не менше 100 доларів США (800 грн. - орієнтовний курс).

З огляду на вказане, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції припустився неправильного висновку, що сторони не погодили суму штрафних санкцій щодо оплати понаднормових простоїв за кожну добу, що призвело до неправильного вирішення справи в частині повної відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій з відповідача-2 за п'ять днів понаднормового простою.

Позивач вважає, що суми штрафних санкцій між сторонами були обумовлені на реальне їх виконання у випадку порушення, допущеного будь-яким із учасників договору. Тому компенсація простою за 5 днів є справедливою санкцією в розрахунку 100 у. о = 100 Євро. Оскільки п'ятиденний простій вантажного автомобіля є половиною його звичайного кругорейсу Україна-Німеччина/Німеччина-Україна, і є справедливою компенсацією неотриманого доходу за один рейс з України в Німеччину.

Приймаючи до уваги вищевикладені аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 5 286,55 грн. та 3 % річних є неправомірним, тому останнє в цій частині слід скасувати.

В свою чергу, від відповідачів по справі відзив на апеляційну скаргу позивача не надійшов.

Згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

6 лютого 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми діючого законодавства, а також має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2011 р. у справі №5004/1710/11 слід скасувати частково, а позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 104-106), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що17 грудня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Приватним підприємством "Олсія Капітал" було укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг за №18 (а.с. 11).

Відповідно до умов укладеного договору підприємцем ОСОБА_4 за дорученням Приватного підприємства "Олсія Капітал" було взято на себе зобовязання щодо надання йому послуг по міжнародному перевезенню вантажу за маршрутом Німеччина Україна.

Окрім того, 17 грудня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №1712/2010 (а.с. 12), відповідно до якого останній надав поруку за належне виконання боржником - Приватним підприємством "Олсія Капітал" своїх зобов'язань за договором-заявкою №18 від 17.12.2010р., зокрема в частині своєчасних розрахунків за надані послуги перевезення.

Згідно п. 4 вказаного договору, в разі невиконання боржником своїх обов'язків щодо оплат за Договором-заявкою №18 від 17.12.2010р. кредитор, після закінчення строку на оплату, пред'являє поручителю письмову вимогу про оплату, яку останній зобов'язується здійснити протягом 3 робочих днів після її одержання.

Умовами цього договору визначено, що розмір відповідальності поручителя у випадку прострочення боржником оплати послуг, які будуть надані кредитором по Договору-заявці №18 від 17.12.2010 р. (в тому числі оплата простоїв, пені, інфляційних, 3% річних, можливих збитків) становить 200 грн. (п. 5 Договору).

Пунктом 6 Договору встановлено, що у випадку невиконання боржником обов'язків щодо оплати вартості послуг в строки, визначені Договором-заявкою №18 від 17.12.2010 р. боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає солідарно в межах ліміту відповідальності поручителя вказаних в п. 5 цього Договору.

Згідно договору-заявки від 17.12.2010р. №18 позивач зобовязувався доставити вантаж по маршруту Німеччина-Україна.

У заявці також визначена вартість перевезень, порядок і форма оплати: 2250 Євро, які мали бути сплачені на рахунок позивача в гривнях по курсу НБУ до розвантаження автомобіля.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується надання позивачем послуг з перевезення вантажу на підставі зазначеної заявки. Вказаний факт стверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №024736 від 22.12.2010р. (а.с. 13).

Факт виконання позивачем обовязків щодо надання послуг з перевезення вантажів за обумовленим в заявці маршрутом підтверджується відмітками вантажоодержувачів вантажу в графі 24 CMR ("Вантаж надійшов").

27.12.2010р. вантажний автомобіль, що виконував дане перевезення вантажу прибув до пункту пропуску через державний кордон (митний перехід) Ягодинської митниці, що підтверджується проставленням на CMR №024736 від 22.12.2010 року штампу Державної екологічної інспекції у Волинській області, датованого 27.12.2010 року іпростояв на митному переході до 31.12.2010р., що підтверджується відміткою Ягодинської митниці на попередньому повідомленні за №209000011/2010/44204 від 31.12.2010 року та CMR №024736 від 22.12.2010р. (а.с. 13.14).

Поряд з тим, позивачем було оформлено Рахунок-фактуру №СФ-0001611 від 28.12.2010 року (а.с. 15) на суму 24 150,56 грн., що складає вартість транспортних послуг в гривнях: 2250.00 Евро х на 10,573138 грн. (курс НБУ на 04.01.20211р.) = 23 789,56грн. + 361грн. (згідно квитанцій оплата за термінал в дні понаднормового простою на митному переході Ягодин).

Водночас, за п'ять днів понаднормового простою позивачем було оформлено Рахунок-фактуру №СФ-0001612 від 28.12.2011 року на суму 5 286,55 грн. (а.с. 15).

Рахунки на оплату оформлялися по курсу НБУ на 04.01.2011 року (дату розмитнення (здачі вантажу). Саме до здачі (розвантаження) вантажу мали бути проведені розрахунки Відповідачем-2.

Оформлені рахунки-фактури, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001635 від 28.12.2010р., оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача та квитанції про оплату за термінал на митному переході підприємцем ОСОБА_4 було відправлено 13.01.2011 р. на фактичну адресу Відповідача-2 рекомендованим листом із повідомленням про вручення, який було отримано ПП "Олсія Капітал" 15.01.2011р., що підтверджується фіскальним чеком, реєстром відправлених листів та повідомленням про вручення рекомендованого листа.

В свою чергу, Приватне підприємство "Олсія Капітал" взяті на себе згідно договору-заявки від 17.12.2010р. зобовязання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих останнім послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав.

Вартість наданих послуг відповідач оплатив лише частково на суму 23400 грн., що підтверджується випискою із рахунку, доданою до матеріалів справи.

Відповідачем-2 не було своєчасно проведено розрахунок за надані транспортні послуги. Таким чином, у відповідності до умов договору поруки позивачем було надіслано письмову вимогу про оплату за вих. №20/3-П від 20.01.2011р. до Поручителя Відповідача-1, яка залишена без задоволення.

Відповідно до ст.ст. 174, 181 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно частин 1, 2 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент предявлення позову заборгованість відповідача-2 перед позивачем складала 750,56 грн.

Несучи солідану відповідальність перед Кредитором, ПП "Олсія Капітал" 14.10.2011 року перерахувало на розрахунковий рахунок Позивача суму коштів "в межах ліміту відповідальності Поручителя вказаних в п. 5 Договору поруки", тобто 200 грн, і таким чином зняло з Поручителя його відповідальність щодо належного та своєчасного виконання ПП "Олсія Капітал" обов'язку по оплаті вартості транспортних послуг. Даний факт підтверджується платіжним дорученням №193 від 13.10.2011р. (а.с. 47).

Тому, зважаючи на вказане та враховуючи положення п. 1-1 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 200 грн.

У зв'язку із встановленими обставинами справи заборгованість відповідача-2 перед позивачем становить 550,56 грн. Остання не погашена, тому підлягає до стягнення.

Отже, позовні вимоги в цій частині підтверджені належним чином, тому суд першої інстанції цілком правомірно дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 550,56 грн. основного боргу.

З приводу позовної вимоги щодо стягнення штрафу за понаднормовий простій на митному переході з 27.12.2010р. по 31.12.2011р. (5 діб) в сумі 5286,55грн. суд апеляційногї інстанції враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Позивач вказує на те, що у зв'язку із несвоєчасним оформленням попереднього повідомлення вантажоодержувачем, автомобіль з вантажем простояв на митному переході до 31.12.2010р., що підтверджується відміткою Ягодинської митниці на попередньому повідомленні за №209000011/2010/44204 від 31.12.2010 року та CMR №024736 від 22.12.2010р. (а.с. 13.14).

Однак матеріали справи не містять доказів того, що затримка митного оформлення вантажу була з вини відповідача чи вантажоодержувача внаслідок неподачі чи неналежного оформлення документів.

Крім того, з п.14 договору-заявки від 17.12.2010р. №18 вбачається, що автомобіль мав бути поданий під завантаження 21.12.2010р., а завантаження (згідно CMR №024736) відбулося 22.12.2010р.. Таким чином із встановлених обставин справи не вбачається, що понаднормовий простій автомобіля з 27.12.2010р. по 31.12.2011р. (5 діб) відбувся з вини відповідачів.

Відповідно до п. 22 договору-заявки простій за добу оплачується в розмірі 100 у.о.

Разом з тим, сторонами договору не було визначено, яка саме "умовна одиниця" має застосовуватися при розрахунку штрафних санкцій.

Посилання позивача з приводу того, що відповідач визнав у своєму листі той факт, що простій має бути оплачений з розрахунку 100 доларів США за одну добу простою, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки лист, на який посилається позивач, без номеру та без дати (а.с. 20), підписаний ОСОБА_6 Останній за своєю посадою не уповноважений вирішувати питання такого характеру, про що відповідач вказує у своєму відзиві на позов, а відповідні зміни у договір-заявку №18 від 17.12.2010 р. стосовно визначення розміру плати простою у встановленому законом порядку не внесені.

З огляду на вказане, застосування грошового еквіваленту штрафних санкцій, як у Євро так і в доларах США є необгрунтованим.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 152,57 грн. - 3% річних, з них: 52,34 грн. за прострочення оплати основної заборгованості та 99,93грн. за прострочення оплати штрафу, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки, правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача-2 штрафу відсутні, то відповідно і вимога щодо стягнення 99,93 грн. - 3% річних за порушення строку його оплати не підлягає до задоволення.

Таким чином, з відповідача-2 слід стягнути 52,34 грн. 3% річних за прострочення оплати основної заборгованості.

Підсумовуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції цілком правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в сумі 5286,55 грн. та 99,93 грн. - 3% річних.

Разом з тим, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення 600 грн. оплати послуг адвоката, зважаючи на наступне.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи угоду про надання правової допомоги № 2208/2011 від 22.07.2011р., укладену між позивачем та адвокатом ОСОБА_5, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності №197 видане 31.08.2000р. гр.ОСОБА_5 та квитанцію №2208/2011 від 22.08.2011 р. про сплату позивачем адвокату ОСОБА_5 гонорару в сумі 600 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 участі у розгляді справи не брав, а позивачем не підтверджено належними доказами про проведену оплату послуг адвокату ОСОБА_5, а долучена до матеріалів справи квитанція №2208/2011 від 22.08.2011 р. підставно не прийнята судом першої інстанції як допустимий доказ в розумінні вимог ст.ст. 34, 36 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта, як не джоведені та необгрунтовані умовами договору-заявки та нормами закону.

З врахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 є обгрунтованими в частині стягнення 550,56 грн. основного боргу та 52,34 грн. 3% річних, а тому в цій частині підлягають до задоволення. Правові підстави для задоволення решти позовних вимог відсутні.

Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2011 р. у справі №5004/1710/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

2. Справу №5004/1710/11 направити в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

1479/12