Постанова № 21287730, 28.02.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р. Справа № 14/166

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Савченко Г.І. , судді Грязнов В.В.

при секретарі Новак Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Процюк Л.С.

від відповідача 1- Каленюк О.А.

від відповідача 2 - Коваленко Ю.О.

від органу прокуратури - Рункевич І.В.

від третьої особи ФДМУ - Боліщук І.Ю.

від третьої особи КП "РОБТІ" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги відповідачів ЗАТ "Рівненський ливарний завод" та ТзОВ "Компанія "Партнер" на рішення господарського суду Рівненської області від 20.01.11 р. у справі № 14/166

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів"

до Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ПАРТНЕР"

третя особа із самостійними вимогами на предмет спору:

- Фонд державного майна України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.01.2011 року у справі № 14/166 (суддя Марач В.В.) позов відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" задоволено частково. Визнано право власності за відкритим акціонерним товариством "Рівненський завод тракторних агрегатів" (33021, м. Рівне-21, код ЄДРПОУ 00235884) на приміщення ливарного цехіу, що знаходиться за адресою: Рівненська область Рівненський район, с.Городок, вул.Барона Штейнгеля-4а. Відмовлено в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення ливарного цеху від 22.11.2004 року, укладеного між ЗАТ "Рівненський ливарний завод" та ТзОВ "Компанія "Партнер". В решті позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" припинено провадження у справі. Позов Фонду державного майна України задоволено частково. Зобов"язано закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" (Рівненська область Рівненський район, с.Городок, вул.Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 30606056) повернути відкритому акціонерному товариству "Рівненський завод тракторних агрегатів" (33021, м. Рівне-21, код ЄДРПОУ 00235884) приміщення ливарного цеху, що знаходиться за адресою: Рівненська область Рівненський район, с.Городок, вул.Барона Штейнгеля-4а. Відмовлено в задоволенні позову Фонду державного майна України в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення ливарного цеху від 22.11.2004 року, укладеного між ЗАТ "Рівненський ливарний завод" та ТзОВ "Компанія "Партнер". Стягнуто з закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" (Рівненська область Рівненський район, с.Городок, вул.Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 30606056) на користь відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (33021, м. Рівне-21, код ЄДРПОУ 00235884) 85 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" (м.Харків, провул. Університетський, 1, код ЄДРПОУ 32564195) в Доход державного бюджету України 85 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач –ЗАТ «Рівненський ливарний завод»подав апеляційну скаргу у якій зазначає, що рішення прийнято при неповном у з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу Третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору про зобов'язання ЗАТ „Рівненський ливарний завод" повернути ВАТ „Рівненський завод тракторних агрегатів" приміщення ливарного цеху, не з'ясував за ким зареєстроване право власності на приміщення ливарного цеху і кому належить право власності чи право користування на цей об'єкт нерухомого майна на момент прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, в матеріалах справи № 14/166 відсутні будь - які докази того, що право власності на приміщення ливарного цеху, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля-4а зареєстроване за ЗАТ „Рівненський ливарний завод" на даний час. В справі №14/166 відсутні також Свідоцтво про реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Тобто належних та допустимих доказів, того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення приміщення ливарного цеху, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля-4а зареєстроване за ЗАТ „Рівненський ливарний завод" немає.

Більше того, господарським судом Рівненської області не з'ясовано у кого перебуває приміщення ливарного цеху, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля-4а у власності чи в користуванні на час прийняття оскаржуваного рішення. Представником Апелянта 19.01.2011 року було подане клопотання (вих. № 87 від 19.01.2011р.) про зупинення розгляду справи №14/166 до вирішення пов'язаної з нею справи №2/36 до якого було долучена копія Витягу з Протоколу загальних зборів учасників ТОВ „ВПК „Прометей" № 2 від 09.01.2008р. У вказаному клопотанні було зазначено, що на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ „ВПК „Прометей", яке оформлене Протоколом № 2 від 09.01.2008 року до статутного капіталу ТОВ „ВПК „Прометей за Актом від 09.01.2008р. прийому-передачі та оцінки учасником товариства майна до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича промислова компанія „Прометей" були передані ЗАТ „Рівненський ливарний завод" зазначені в Акті об'єкти рухомого та нерухомого майна, в тому числі й корпус ливарного цеху.

Не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про недобросовісність набувача ЗАТ „Рівненський ливарний завод" на приміщення ливарного цеху. Посилання господарського суду Рівненської області на обставини, якими суд обґрунтовує недобросовісність набувача повністю спростовуються рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2005р. у справі № 29/387-05, яке набрало законної сили (копія в матеріалах справи).

Не відповідає фактичним обставинам справи також висновок суду першої інстанції, що Фонд державного майна України звернувся до суду з вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину в межах строків позовної давності, встановлених законом.

Судом першої інстанції невірно застосована норма ст.392 ЦКУ, оскільки двічі в оскаржуваному рішенні господарський суд Рівненської області вказує, що в силу спеціального правила ст.387 ЦКУ у випадках якщо річ шляхом двох і більше правочинів виявилася у володінні особи, якій передав її власник, пред'являється віндикаційний позов, без пред'явлення вимоги про визнання правочинів недійсними. Таким чином власник не повинен вимагати визнання недійсними всього ланцюгу правочинів, або останнього правочину, внаслідок яких річ виявилася у незаконному володінні відповідача. В даному випадку власник повинен захищати своє право шляхом пред'явлення віндикаційного позову (абз.5 стор.12, абз.8 стор.13 Рішення).

За наведених обставин просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 20.01.2011р. по справі № 14/166 в частині задоволення позову ВАТ „Рівненський завод тракторних агрегатів" про визнання права власності за ВАТ „Рівненський завод тракторних агрегатів" на приміщення ливарного цеху та позову Третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору про зобов'язання ЗАТ „Рівненський ливарний завод" повернути ВАТ „Рівненський завод тракторних агрегатів" корпус ливарного цеху і прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначених вимог відмовити.

В судовому засіданні представник ЗАТ "Рівненський ливарний завод" усно повідомив, що відмовляється від вимог апеляційної скарги мотивуючи тим, що нове керівництво заводу підтримує іншу думку з приводу спірних правовідносин. Однак зазначена відмова колегією суддів до уваги не приймається, оскільки така відмова має вчинятися в письмовій формі.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" у поданій апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Рівненської області від 20.01.2011 року скасувати з огляду на наступні підстави.

Задовольняючи вимогу ВАТ «РЗТА»про визнання права власності на майно, суд керувався нормами ст. 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана норма передбачає захист прав власника в разі його порушення або невизнання певною особою тощо, а відтак при вирішенні спору на її підставі суттєвим є встановлення зокрема, обставин виникнення у позивача права власності на відповідний об'єкт, а також оспорення чи невизнання цього права з боку певних осіб.

З рішення суду вбачається, що суд дістався висновку про те, що позивач є власникої спірного майна на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.10.2004 р. Виконавчим комітетом Городоцької сільської ради згідно рішення № 120 ві, 30.09.2004 р., зареєстрованого 27.10.2004р. в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5205177, виданого 27.10.2004 р. Рівненським ОБТІ. Але жодного з перелічених доказів матеріали справи чомусь не містять. Тобто в даному випадку висновок суду не ґрунтується на доказах, які зібрані у справі.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що право власності позивача на майно оспорюється або не визнається відповідачами. Більш того, позивач свої вимоги про визнання права власності обґрунтовував фактом вибуття майна поза його волею, а не фактом оспорення чи не визнання його права відповідачами.

Таким чином, на думку ТОВ «Компанія «Партнер», господарський суд не мав достатніх правових підстав для застосування ст. 392 ЦК України.

Вважає, що суд припустився порушень вимог ч. 5 ст. 267 ЦК України, в якій вказується про те, що в разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З позовної заяви вбачається, що ВАТ «РЗТА» просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 22.11.2004р., витребувати майно з незаконного володіння ЗАТ «РЛЗ», визнати за позивачем право власності на майно, визнати недійсним реєстраційне свідоцтво, зобов'язати КП «Рівненське ОБТІ» скасувати державну реєстрацію права власності на майно за ЗАТ «РЛЗ», зобов'язати КП «Рівненське ОБТІ»зареєструвати право власності на майно за позивачем.

ТОВ «Компанія «Партнер»16.11.2010р. подало до суду заяву, якою заявило про застосування позовної давності до всіх вимог позивача.

Вирішуючи спір, суд враховував наявність цієї заяви. При цьому вирішуючи питання про недійсність договору купівлі-продажу майна від 22.11.2004р., який порушував права позивача, суд дістався висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності без поважних причин, що стало підставою для відмови в задоволенні цієї вимоги.

Але вирішуючи питання про визнання права власності на майно за ВАТ «РЗТА», суд дістався висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності за цією вимогою.

Приймаючи до розгляду позовну заяву третьої особи, місцевий господарський суд не дослідив питання про те, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору може бути допущена у справу, якщо вона доведе, що саме їй належить право на предмет спору, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в цивільних правовідносинах із відповідачем (відповідачами) перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем, третя особа заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Але ФДМУ не надав суду жодного доказу, який би свідчив, що саме йому належить спірне майно.

Вказує також, що місцевий господарський суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ч. 1 та ч. 5 ст. 216 ЦК України, оскільки дані норми Закону не регулюють правовідносин щодо повернення майна від особи, яка не є стороною правочину.

За наведених обставин просить скасувати пункт 2 та пункт 6 рішення господарського суду Рівненської області від 20.01.2011р. по справі № 14/166 та прийняти в цій частині нове рішення. Відмовити ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів»в задоволенні позову в частині визнання права власності за ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів»на приміщення ливарного цеху, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., с.Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4-А. Відмовити Фонду державного майна України в частині вимог про зобов'язання ЗАТ «Рівненський ливарний завод»повернути ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів»приміщення ливарного цеху, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., с.Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4-А.

В судовому засіданні представник ТзОВ "Компанія "Партнер" підтримав вимоги апеляційної скарги та просить її задоволити.

Позивач у відзиві на апеляційні скарги вважає вимоги скаржників безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні. Зокрема вказує, що відповідно до пункту 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак пунктом 5 вказаної статті встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, станом на сьогоднішній день більша частина первинних документів ВАТ «РЗТА»відсутня на підприємстві, так як відповідно до протоколів обшуку від 31.03.2004р., 18.05.2005р., 27.05.2005р., 21.08.2007р., 27.08.2007р., 03.10.2008р., 06.10.2008р., 12.11.2008р. та 13.11.2008р., 18.05.2010р. прокуратурою Рівненського району вилучено та не повернуто основний масив документації ВАТ «РЗТА», в тому числі й щодо майна товариства та судових справ ВАТ.

Однак, відповідно до ухвали Господарського суду Рівненської області від 21.07.2010р. по справі № 9/83 ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів»зобов'язано провести на підприємстві інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей та аудиторську перевірку господарсько-фінансової діяльності ВАТ «РЗТА». У результаті проведення даних перевірок виявлено, що хоча постановою Вищого господарського Суду України від 05.04.2006 року залишено без змін рішення господарського суду Рівненської області від 30.05.2005р. по справі №7/106 (визнано недійсним договір від 30.10.04р.(між ВАТ «РЗТА»та ТОВ «Компанія «Партнер»), як такий, що укладений з порушенням норм чинного законодавства) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 року, в дійсності приміщення ливарного цеху не повернуто ВАТ «РЗТА»і на даний час воно перебуває у власності ЗАТ «РЛЗ»на підставі відповідного свідоцтва (лист БТІ додається).

Згідно до перевірок, проведених на ВАТ «РЗТА», вищезазначені факти стали відомі ВАТ «РЗТА»лише в серпні 2010 року.

Таким чином, перебіг позовної давності за позовними вимогами розпочався 27.08.2010р. - з моменту, коли представники ВАТ «РЗТА»у судовому засіданні по справі №9/83 оголосили результати проведених інвентаризації та аудиту.

ВАТ «РЗТА»пропустило строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про визнання права власності на нежитлове приміщення - корпус ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м, який знаходиться за адресою с.Городок Рівненського р-ну вул.Барона Штейнгеля,4-а, однак, причини пропуску є поважними, а відтак порушене право підлягає захисту.

Вказує, що недобросовісність набувача - ЗАТ "РЛЗ" доведена матеріалами справи. Зокрема, на момент укладення договору купівлі-продажу від 30.11.2004 року між ВАТ "РЗТА" та ТОВ "Компанія "Партнер" нежитлове приміщення - корпус ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м, який знаходиться за адресою с.Городок Рівненського р-ну вул.Барона Штейнгеля,4-а належав ВАТ «РЗТА»на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.10.2004 року Виконавчим комітетом Городоцької сільської ради згідно рішення №120 від 30.09.2004р., зареєстрованого 27.10.2004р. в Електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5205177, виданого 27.10.2004р. Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, враховуючи те, що договір купівлі-продажу від 30.11.2004 року є недійсним і, відповідно, він не створив юридичних наслідків, в тому числі по переходу права власності, то нежитлове приміщення - корпус ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м, який знаходиться за адресою с.Городок Рівненського р-ну вул.Барона Штейнгеля,4-а залишився власністю відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів.

Твердження апелянтів, що добросовісним набувачем майна (корпусу ливарного цеху) стало закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" оскільки придбало його у ТзОВ «Компанія «Партнер»на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2004 року, є необгрунтованими, так як відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України право розпорядження майном, в тому числі відчуження його за договором купівлі-продажу, належить саме його власнику. Однак ТзОВ «Компанія «Партнер»не набуло прав власності на нежитлове приміщення - корпус ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м, який знаходиться за адресою с.Городок Рівненського р-ну вул.Барона Штейнгеля,4-а, в зв'язку з визнанням договору купівлі-продажу від 30.10.2004р. недійсним, а відтак «Компанія «Партнер»не мала права розпоряджатися вказаним майном і, відповідно, передати вказане право третій особі.

Крім цього зазначає, що в даному випадку має місце недобросовісність набувача, а саме ЗАТ «РЛЗ», який знав і повинен був знати, що відчужувач ТОВ «Компанія «Партнер», від якого він отримав майно, не має права його відчужувати, що підтверджується наступними фактами.

Оскільки ливарне виробництво є основним видом діяльності ЗАТ «РЛЗ», останній для здійснення виробничої діяльності орендував будівлю ливарного цеху у ВАТ «РЗТА»згідно договорів оренди А-РЗТА-РЛЗ-1 від 04.01.2000р., А-РЗТА-РЛЗ-3 від 25.12.2000р. Цей факт також підтверджується постановою Рівненського міського суду від 22.07.2005р. по справі №9-554/05.

Тому ЗАТ «РЛЗ»повністю володів інформацією про мету припинення дії договору оренди і укладення договору купівлі-продажу з товариством «Компанія «Партнер».

Під час укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу (від 30.10.2004р. та 22.11.2004р.) будівлі ливарного цеху ВАТ «РЗТА»та ЗАТ «РЛЗ»перебували у відносинах екомоміко-організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та управлінні і відповідно до ст.126 ГК України були асоційованими особами. Тобто ВАТ «РЗТА»приймало участь у статутному фонді ЗАТ «РЛЗ»і володіло часткою в розмірі 37,7%.

Адміністрація ЗАТ "Рівненський ливарний завод", а також виробничі об'єкти товариства знаходяться на території ВАТ "РЗТА", а тому про стан справ, а також про порушення господарським судом справи про банкрутство ВАТ "РЗТА" адміністрація ЗАТ "РЛЗ" добре знала не тільки з газети, а і в силу того, що є сусідом ВАТ "РЗТА", знаходиться на території ВАТ "РЗТА" і ЗАТ засноване на майні товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів".

Крім цього, про перебування майна ВАТ «РЗТА»під арештом ЗАТ «РЛЗ»було відомо, оскільки останнє неодноразово придбавало майно у ВАТ «РЗТА»і узгоджувало питання купівлі-продажу з його розпорядником. Підтвердження цього факту є договір купівлі-продажу майна №П-РЗТА-РЛЗ-1/104 від 25.05.2004р., укладений між ВАТ «РЗТА»та ЗАТ «РЛЗ», підписаний та скріплений печатками сторін і розпорядника майна.

Третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору - Фонд державного майна України письмового відзиву на апеляційні скарги не подано. В судовому засіданні представник ФДМУ зазначив, що рішення місцевого господарського суду є законним та обгрунтованим, а подані апеляційні скарги безпідставні. Просить відмовити в їх задоволенні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" відзиву на апеляцйіні скарги не надала, явку представника в засідання не забезпечила.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги та відзив позивача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області від 20.01.2011 р. у справі № 14/166 залишити без змін виходячи з наступного.

ВАТ "РЗТА" і ТОВ компанія «Партнер»30.10.04 р. уклали договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - належного ВАТ "РЗТА" корпусу ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м, який знаходиться за адресою с.Городок Рівненського р-ну вул.Барона Штейнгеля,4-а. За умовами договору вартість майна визначена 3000000 грн. Договір посвідчений нотаріусом, і 30.10.04 р. сторони склали акт про передачу приміщення.

Прокуратурою Рівненської області у березні 2005 року до господарського суду Рівненської області пред'явлено позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до ВАТ «РЗТА»та ТОВ «Компанія «Партнер»про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпусу ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м., розташованого по вул. Б.Штейнгеля, 4а в с. Городок Рівненської області, укладеного між сторонами 30.10.2004 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.05.2005 по справі №7/106 позов задоволено, вищезазначений договір на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України визнано недійсним як такий, що укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме, п. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та п. 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2005р. дане рішення господарського суду Рівненської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського Суду України від 05.04.2006 року залишено без змін вищевказане рішення та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 року.

Таким чином договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - належного ВАТ "РЗТА" корпусу ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м, який знаходиться за адресою с.Городок Рівненського р-ну вул.Барона Штейнгеля,4-а. від 30.10.2004 року, укладений між ВАТ «РЗТА»та ТОВ «Компанія «Партнер», на підставі статті 236 Цивільного кодексу України є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до пункту першого статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.

Відтак договір купівлі-продажу від 30.10.2004 року не є виключенням з вищенаведеного правила, і. відповідно, в зв"язку з визнанням його недійсним, він не створив юридичних наслідків в тому числі по переходу права власності на корпусу ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м, який знаходиться за адресою с.Городок Рівненського р-ну вул.Барона Штейнгеля,4-а.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до пункту 4 статті 334 цього ж Кодексу якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

На момент укладення договору купівлі-продажу від 30.10.2004 року між ВАТ «РЗТА»та ТОВ «Компанія «Партнер»нежитлове приміщення - корпус ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м, який знаходиться за адресою с.Городок Рівненського р-ну вул.Барона Штейнгеля,4-а належав ВАТ «РЗТА»на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.10.2004 року Виконавчим комітетом Городоцької сільської ради згідно рішення №120 від 30.09.2004р., зареєстрованого 27.10.2004р. в Електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5205177, виданого 27.10.2004р. Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, враховуючи те, що договір купівлі-продажу від 30.10.2004 року є недійсним і, відповідно, він не створив юридичних наслідків, в тому числі по переходу права власності, то нежитлове приміщення - корпус ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м, який знаходиться за адресою с.Городок Рівненського р-ну вул.Барона Штейнгеля,4-а залишився власністю відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів.

Відтак суд першої інстанції вірно зазначив, що заперечення Відповідачів про те, що добросовісним набувачем майна (корпусу ливарного цеху) стало закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" оскільки придбало його у ТзОВ «Компанія «Партнер»на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2004 року, є необгрунтованими, так як відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України право розпорядження майном, в тому числі відчуження його за договором купівлі-продажу, належить саме його власнику. Однак ТзОВ «Компанія «Партнер»не набуло прав власності на нежитлове приміщення - корпус ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м, який знаходиться за адресою с.Городок Рівненського р-ну вул.Барона Штейнгеля,4-а, в зв"язку з визнанням договору купівлі-продажу від 30.10.2004р. недійсним, а відтак «Компанія «Партнер»не мала права розпоряджатися вказаним майном і, відповідно, передати вказане право третій особі.

Поряд з цим, в даному випадку має місце недобросовісність набувача, а саме ЗАТ «РЛЗ», який знав і повинен був знати, що відчужувач ТОВ «Компанія «Партнер», від якого він отримав майно, не має права його відчужувати, що підтверджується наступними фактами.

Оскільки ливарне виробництво є основним видом діяльності ЗАТ «РЛЗ», останній для здійснення виробничої діяльності орендував будівлю ливарного цеху у ВАТ «РЗТА»згідно договорів оренди А-РЗТА-РЛЗ-1 від 04.01.2000р., А-РЗТА-РЛЗ-3 від 25.12.2000р. Цей факт також підтверджується постановою Рівненського міського суду від 22.07.2005р. по справі №9-554/05.

Тому ЗАТ «РЛЗ»повністю володів інформацією про мету припинення дії договору оренди і укладення договору купівлі-продажу з товариством «Компанія «Партнер».

Під час укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу (від 30.10.2004р. та 22.11.2004р.) будівлі ливарного цеху ВАТ «РЗТА»та ЗАТ «РЛЗ»перебували у відносинах екомоміко-організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та управлінні і відповідно до ст.126 ГК України були асоційованими особами. Тобто ВАТ «РЗТА»приймало участь у статутному фонді ЗАТ «РЛЗ»і володіло часткою в розмірі 37,7%.

Адміністрація ЗАТ "Рівненський ливарний завод", а також виробничі об'єкти товариства знаходяться на території ВАТ "РЗТА", а тому про стан справ, а також про порушення господарським судом справи про банкрутство ВАТ "РЗТА" адміністрація ЗАТ "РЛЗ" добре знала не тільки з газети, а і в силу того, що є сусідом ВАТ "РЗТА", знаходиться на території ВАТ "РЗТА" і ЗАТ засноване на майні товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів".

Крім цього, про перебування майна ВАТ «РЗТА»під арештом ЗАТ «РЛЗ»було відомо, оскільки останнє неодноразово придбавало майно у ВАТ «РЗТА»і узгоджувало питання купівлі-продажу з його розпорядником. Підтвердження цього факту є договір купівлі-продажу майна №П-РЗТА-РЛЗ-1/104 від 25.05.2004р., укладений між ВАТ «РЗТА»та ЗАТ «РЛЗ», підписаний та скріплений печатками сторін і розпорядника майна.

Таким чином, ЗАТ «РЛЗ»не є добросовісним набувачем, оскільки він знав про те, що особа, яка укладає договір про відчуження майна (ТОВ «Компанія «Партнер») не вправі його відчужувати.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак пунктом 5 вказаної статті встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

ВАТ «РЗТА»пропустило строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про визнання права власності на нежитлове приміщення - корпус ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м, який знаходиться за адресою с.Городок Рівненського р-ну вул.Барона Штейнгеля,4-а, однак суд вважає, що причини пропуску є поважними, а відтак порушене право підлягає захисту.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином вимога ВАТ «РЗТА»про визнання права власності на нежитлове приміщення - корпус ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв.м, який знаходиться за адресою с.Городок Рівненського р-ну вул.Барона Штейнгеля,4-а грунтується на законі, є правомірною, а відтак підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції підставно зазначив, що вимога ВАТ «РЗТА» про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення ливарного цеху від 22.11.2004 року, укладеного між закритим акціонерним товариством «Рівненський ливарний завод»та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер»не підлягає задоволенню, так як, по-перше Позивач з даною вимогою звернувся після спливу строку позовної давності, про застосування якої заявили Відповідачі, і причини пропуску не є поважними. По-друге, в силу спеціального правила ст.387 ЦК України у випадках, якщо річ шляхом двох і більше правочинів виявилась у володінні особи, якій передав її не власник, пред'являється віндикаційний позов без пред'явлення вимоги про визнання правочинів недійсними. Таким чином власник не повинен вимагати визнання недійсними всього ланцюгу правочинів, або останнього правочину, внаслідок яких річ виявилась у незаконному володінні відповідача. В даному випадку власник повинен захищати своє право шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

Відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 22.05.2006р. по справі № 7/130, судом було порушено провадження у справі за позовом ВАТ «РЗТА»до ТОВ «Компанія «Партнер»та ЗАТ «Рівненський ливарний завод»про витребування майна з чужого незаконного володіння. Провадження у справі № 7/130 було припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. На даний час ця ухвала є чинною.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином підлягає припиненню провадження у справі в частині вимог про витребування майна з незаконного володіння ЗАТ «Рівненський ливарний завод».

Також підлягає припиненню провадження у справі в частині вимог про:

- визнання недійсним реєстраційного свідоцтво про право власності закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод»на приміщення ливарного цеху, видане закритому акціонерному товариству «Рівненський ливарний завод»;

- зобов'язання комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»скасувати державну реєстрацію права власності по договору купівлі-продажу ливарного цеху;

- зобов'язання комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»зареєструвати право власності на приміщення ливарного цеху за відкритим акціонерним товариством «Рівненський завод тракторних агрегатів», з огляду на таке.

Згідно п.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції ( далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом позову у вищенаведених вимогах є, зокрема, визнання недійсним реєстраційного свідоцтва про право власності та зобов"язання комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» вчинити певні дії.

Реєстрація прав власності згідно п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 615: зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року № 66 /7387 здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).

Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином БТІ в розумінні п.7 ст. З КАС України є суб'єктом владних повноважень.

Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що справа в частині вищезазначених вимог є справою адміністративної юрисдикції.

У відповідності з п.7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційній скарги (подання) розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позов третьої особи - Фонду державного майна України підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Вимога ФДМУ про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення ливарного цеху від 22.11.2004 року, укладеного між закритим акціонерним товариством «Рівненський ливарний завод»та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер»не підлягає задоволенню, так як, по-перше ФДМУ з даною вимогою звернувся після спливу строку позовної давності, про застосування якої заявили Відповідачі, і причини пропуску не є поважними. По-друге, в силу спеціального правила ст.387 ЦК України у випадках, якщо річ шляхом двох і більше правочинів виявилась у володінні особи, якій передав її не власник, пред'являється віндикаційний позов без пред'явлення вимоги про визнання правочинів недійсними. Таким чином власник не повинен вимагати визнання недійсними всього ланцюгу правочинів, або останнього правочину, внаслідок яких річ виявилась у незаконному володінні відповідача. В даному випадку власник повинен захищати своє право шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

Вимога ФДМУ про зобов'язання закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод»повернути відкритому акціонерному товариству «Рівненський завод тракторних агрегатів»корпус ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв. м, розташований по вул. Б.Штейнгеля, 4а в с. Городок Рівненської області підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Прокуратурою Рівненської області у березні 2005 року до господарського суду Рівненської області пред'явлено позов в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до ВАТ «РЗТА»та ТОВ «Компанія «Партнер»про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпусу ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв. м., розташованого по вул. Б.Штейнгеля, 4а в с. Городок Рівненської області, укладеного між відповідачами 30.10.2004р.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.05.2005 по справі №7/106 позов задоволено: вищезазначений договір на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України визнано недійсним як такий, що укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме, п. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та п. 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки Постановами апеляційної та касаційної інстанцій рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа зобов'язана повернути майно, якщо підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте ТОВ «Компанія «Партнер»корпус ливарного цеху ВАТ «РЗТА»не повернуло, оскільки здійснило його перепродаж ЗАТ «РЛЗ»по Договору купівлі-продажу від 22.11.2004р.

Відповідно до пункту 5 статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

В даному випадку Фонд державного майна України є заінтересованою особою, так як прокуратурою Рівненської області позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпусу ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв. м., розташованого по вул. Б.Штейнгеля, 4а в с.Городок Рівненської області, укладеного між відповідачами 30.10.2004р., пред"являвся в інтересах держави і саме в особі Регіонального відділення ФДМУ.

Згідно з п. 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 №2558 (далі - Тимчасове положення про ФДМУ), одним з основних завдань Фонду державного майна України є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Пункт 5 Тимчасового положення про ФДМУ визначає, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства; здійснює повноваження власника щодо частки акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані у процесі приватизації, зокрема несе ризик (відповідальність) у межах зазначеної частки.

Відкрите акціонерне товариство «Рівненський завод тракторних агрегатів»має 36,71% частки держави у статутному фонді відповідно до Тимчасового свідоцтва № 0000010 від 14.11.03 р. Такий відсоток державної частки акцій в конкретному майні не виражений згідно з чинним законодавством. Відповідно до норм ст.140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки до виконання плану приватизації (розміщення акцій) відкритого акціонерного товариства, щодо яких передбачено закріплення у державній власності пакетів акцій за розділом УІ цієї Державної програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та державним органам приватизації забороняється відчужувати майно /необоротні активи/, що належить товариству та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов'язаннями, якщо на дату укладання відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 ЕІЖ за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ. Відповідно до Закону України "Про Державну програму приватизації" Державна програма приватизації діє до затвердження чергової Державну програму приватизації, тобто - є діючою на даний час.

Відповідно до реєстру державних корпоративних прав у державній власності залишилось 36,710% акцій, тобто - план розміщення акцій не виконаний. Відповідно, відчуження майна ВАТ може відбутись лише з урахуванням вартісних обмежень, встановлених п.140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки.

Крім того слід зазначити, що договір купівлі-продажу корпусу ливарного цеху загальною площею 71886,8 кв. м., розташованого по вул. Б.Штейнгеля, 4а в с. Городок Рівненської області, укладений між відповідачами 30.10.2004р., господарським судом визнано недійсним саме з підстав порушення його укладенням інтересів держави.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 258 для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Пунктом четвертим вказаної статті встановлено, що позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Таким чином ФДМУ звернувся до суду з вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину в межах строків позовної давності, встановлених законом.

З огляду на викладене вище, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 20.01.2011 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційних скаргах інші доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційних скарг закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" № 175 від 02.02.2011 р. та товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" № 6 від 03.02.2011 р. відмовити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 20.01.2011 року у справі № 14/166 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Рівненської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.