Постанова № 21323457, 03.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р. Справа № 5023/8943/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Вороні В.С.

за участю прокурора - Гончаренко С.В. (посв. №152 від 21.08.2009 р.)

представників:

позивача - ОСОБА_1. (дов. №02/177 від 14.12.2010 р.)

першої 3-ої особи - ОСОБА_2. (дов. №25-22/396 від 11.01.2012 р.)

другої 3-ої особи - ОСОБА_3. (дов. №433 від 01.12.2011 р.)

відповідача - ОСОБА_4. (дов. №57 від 20.01.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги прокурора Дзержинського району міста Харкова (вх. №219Х/1-8) та відповідача (вх. №61Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2011 року у справі

за позовом Прокурора Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі Інституту монокристалів Національної академії наук України, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1. Контрольно-ревізійне управління в Харківській області, м. Харків;

2. Фонд державного майна України, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Київстар" в особі Харківської філії, м.Харків

про визнання недійсним договору в певній частині

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі Інституту монокристалів НАН України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом та після остаточних уточнень просив визнати недійсним та змінити в частині розрахунку орендної плати договір нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту монокристалів НАН України за №20 від 17.11.2008 р., застосувавши ставку орендної плати за розміщення антени у розмірі 30% з 17.11.2008 р. по 20.09.2011 р.; стягнути з ПАТ "Київстар" (Харківська філія) на користь Інституту монокристалів НАН України збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в сумі 50178,69 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2011 р. по справі №5023/8943/11 (суддя Суярко Т.Д.) в частині позовних вимог про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі позивача №20 від 17.11.2008 р., шляхом застосування ставки орендної плати за розміщення антени у розмірі 30% провадження у справі припинено. Позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі позивача №20 від 17.11.2008 р. в частині розрахунку орендної плати із застосуванням 15% орендної ставки при розрахунку орендної плати за 18,0 кв. м під антени, прокладки фідерних пристроїв. Стягнуто з ПАТ "Київстар" в особі Харківської філії на користь Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

ПАТ "Київстар" в особі Харківської філії з рішенням господарського суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі позивача №20 від 17.11.2008 р. в частині розрахунку орендної плати із застосуванням 15% орендної ставки при розрахунку орендної плати за 18,0 кв. м під антени, прокладки фідерних пристроїв, не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права ї неповне зясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що судом не взятий до уваги п.4 наказу ФДМУ від 22 серпня 2000 року за №1765 "Щодо розяснень і рекомендацій до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", відповідно до якого, у разі використання орендарем нерухомого майна обєкта оренди за кількома цільовими призначеннями для визначення орендної плати можуть застосовуватись такі підходи: зонування обєкта оренди (визначення площі для здійснення кожного з видів діяльності орендаря) з подальшим застосуванням для кожної зони відповідних орендних ставок і фіксуванням площ зон у договорі оренди. Просить рішення господарського суду в цій частині скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Прокурор з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне зясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що судом не застосовані норми статті 216 Цивільного кодексу України, тобто при визнанні угоди частково недійсною, не вирішене питання застосування наслідків її недійсності. Просить рішення господарського суду скасувати і прийняти нове, яким: визнати недійсним та змінити в частині розрахунку орендної плати договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту монокристалів НАН України №20 від 17.11.2008 р., застосувавши ставку орендної плати за розміщення антени у розмірі 30% з 17.11.2008 р. по 20.09.2011 р.; стягнути з ПАТ "Київстар" (Харківська філія) на користь Інституту монокристалів НАН України збитки в сумі 50178,69 грн.

Враховуючи, що апеляційні скарги стосуються одного рішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність їх об'єднання в одне провадження та розгляду сумісно.

Інститут монокристалів НАН України у відзиві проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує, вважає рішення в частині задоволення позовних вимог законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що доводи, які підтримують правову позицію позивача, викладені в апеляційній скарзі, що подана прокурором Дзержинського району м. Харкова в інтересах позивача. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнити, рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким: визнати недійсним та змінити в частині розрахунку орендної плати договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту монокристалів НАН України №20 від 17.11.2008 р., застосувавши ставку орендної плати за розміщення антени у розмірі 30% з 17.11.2008 р. по 20.09.2011 р.; стягнути з ПАТ "Київстар" збитки в сумі 50178,69 грн.

Контрольно-ревізійне управління в Харківській області у відзиві проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує, вважає рішення в частині задоволення позовних вимог законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що посилання відповідача на лист Фонду державного майна України від 15.06.2007 р. за №10-16-9367 не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки в ньому надано розяснення про обовязковість застосування саме 30% орендної ставки. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнити, рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позову скасувати, позов в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 50178,69грн. задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Крім того просить замінити Контрольно-ревізійне управління в Харківській області на Державну фінансову інспекцію в Харківській області, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 р. за №765 Контрольно-ревізійне управління в Харківській області реорганізовано шляхом перетворення. Правонаступником Контрольно-ревізійного управління в Харківській області є Державна фінансова інспекція в Харківській області.

Згідно статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Виходячи із викладеного колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Фонд державного майна України відзив на апеляційні скарги та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав, представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує, вважає рішення в частині задоволення позовних вимог законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу прокурора підтримує. Просить апеляційну скаргу прокурора задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позову скасувати, в іншій частині рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2008 р. між Інститутом монокристалів НАН України (орендодавець) та ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту монокристалів НАН України №20 (т.1 а.с.12-20).

Згідно п. 1.1 договору за підсумками проведеного конкурсу орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно, а саме: частки нежитлового приміщення прибудови лифтово-сходинного вузлу площею 8,0 кв. м для розташування апаратної та майданчиків покриття даху для монтажу антен, прокладки фідерних пристроїв площею 18,0 кв. м, яке розміщено за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 60, в лабораторно-виробничому корпусі, що перебуває на балансі Інституту монокристалів НАН України. Майно передано в оренду з метою використання для розміщення апаратної та антен (п. 1.2 договору).

Факт приймання-передачі нежитлового приміщення підтверджується актом від 17.11.2008 р. (т. 1 а. с. 23).

Договір укладений на підставі дозволу Бюро Президії НАН України (постанова від 17.09.2008 р. за №227) строком до 31.12.2009 р.

Додатковою угодою №1 строк дії договору продовжено до 30.12.2010 р. (т.1 а.с.21). Додатковою угодою №2 від 06.01.2011 р. строк дії договору продовжено до 31.12.2012 р. (т.1 а.с.22).

Орендна плата згідно п.3.1 договору визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 р. за №786 зі змінами.

Відповідно до розрахунку плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна (додаток до договору оренди №20 від 17.11.2008 р.) при розрахунку орендної плати за 8,0 кв. м для розташування апаратної застосовано орендну ставку у розмірі 30%, при розрахунку орендної плати за 18,0 кв. м під антени, прокладки фідерних пристроїв застосовано орендну ставку у розмірі 15% (т.1 а.с.24).

Згідно ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Додатком №2 до Методики (в редакції станом на момент укладання спірного договору), для операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послуги з доступу до Інтернет, встановлено процентну ставку у розмірі 30%.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є оператором телекомунікацій, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв'язку. Отже, при оренді державного майна для здійснення діяльності, повязаної зі сферою телекомунікації, згідно п.3 Додатку №2 до Методики, слід застосовувати орендну ставку у розмірі 30%.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 р. за №786 зі змінами "Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", ФДМ України є уповноваженим органом з надання роз'яснення з питань застосування цієї Методики.

Листами від 02.08.2007 р. за №10-16-12115 та від 04.08.2011 р. за №10-16-10816 (т.1 а.с.100, 32) Фонд державного майна України підтвердив застосування 30% орендної ставки.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на лист Фонду державного майна України від 15.06.2007 р. № 10-16-9367 не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки наступними листами фонд розяснив про обовязковість застосування саме 30% орендної ставки.

Таким чином суд першої станції дійшов правомірного висновку, зазначивши, що умова договору оренди №20 від 17.11.2008 р. щодо застосування ставки орендної плати за розміщення антени у розмірі 15% суперечить положенням ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995р. за №786 зі змінами.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи наведене, а також положення ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна та ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, місцевий суд правомірно визнав позовні вимоги про визнання частково недійсним, в частині розрахунку орендної плати із застосуванням 15% орендної ставки при розрахунку орендної плати за 18,0 кв. м під антени, прокладки фідерних пристроїв, договору оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі позивача №20 від 17.11.2008 р., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Додатковою угодою №3 від 15.11.2011р. до договору оренди нерухомого майна №20 від 17.11.2008 р. сторони дійшли згоди щодо застосування 30% орендної ставки при розрахунку орендної плати за користування майданчиком даху для розміщення антени і прокладки фідерних пристроїв з 01.04.2011р. (т.1 а.с.72).

Таким чином, станом на момент прийняття рішення у даній справі, предмет спору між сторонами в частині позовних вимог про внесення змін до договору оренди від 17.11.2008 р., в частині розрахунку орендної плати, шляхом застосування ставки орендної плати за розміщення антени у розмірі 30%, відсутній.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно застосував приписи ч.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, припинивши провадження у справі в частині позовних вимог про внесення змін до договору оренди від 17.11.2008 р., в частині розрахунку орендної плати, шляхом застосування ставки орендної плати за розміщення антени у розмірі 30%.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 50178,69 грн. збитків за період з листопада 2008 року по вересень 2011 року, мотивованих сплатою відповідачем орендної плати за розміщення антени з урахуванням 15% процентної ставки, в той час як правомірним є застосування 30% процентної ставки, господарський суд виходив з наступного.

У відповідності до статі 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протягом дії договору відповідачем своєчасно та в повному обсязі виконувались зобовязання за договором оренди.

Недійсність умови вказаного договору щодо застосування орендної ставки у розмірі 15% при розрахунку орендної плати за 18,0 кв. м під антени, прокладки фідерних пристроїв встановлена судом при вирішенні даного спору, а зміни щодо збільшення розміру орендної ставки до 30% внесені сторонами додатковою угодою №3 від 15.11.2011 р.

З огляду на вищезазначене, місцевий суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, про відсутність вини та протиправної поведінки відповідача при сплаті ним орендної плати за договором оренди від 17.11.2008 р., як елементів, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2011р. у справі №5023/8943/11 прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в звязку з чим, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 22, 25, 75, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Дзержинського району міста Харкова та Приватного акціонерного товариства "Київстар" в особі Харківської філії обєднати в одне провадження.

Здійснити заміну Контрольно-ревізійного управління в Харківській області на Державну фінансову інспекцію в Харківській області.

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення господарського Харківської області від 20.12.2011р. у справі №5023/8943/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Черленяк М.І.

Повний текст постанови по справі № 5023/8943/11 складено та підписано 03.02.2012 р.