Постанова № 21323446, 02.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р. Справа № 5023/7706/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю №7 від 17.11.2010р.,

відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю б/н від 12.01.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №5401Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.11 у справі № 5023/7706/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А+", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року позивач ТОВ "Укр-Трейд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "А+" заборгованості за договором купівлі-продажу № 61 від 18.06.09 в сумі 36 690,47 грн., з яких 32 236,46 грн. сума основного боргу, 3 642,56 грн. інфляційні, 811,45 3% річних, крім того, судові витрати повязані з розглядом справи просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2011 року у справі № 5023/7706/11 (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "А+” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-Трейд” заборгованість в розмірі 26843,80 грн., державне мито в розмірі 268,43 грн. та 100,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені у розмірі 36108,32 грн. - в позові відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2011року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення (враховуючи уточнення вимог апеляційної скарги у судовому засіданні), яким у задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач, зокрема обґрунтовує тим, що 23.03.2011 року Регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА у Харківської області здійснено перевірку ТОВ "А+”, за місцем здійснення діяльності. В ході перевірки даною установою у ТОВ "А+” вилучена алкогольна продукція імпортного виробництва. Згідно з висновком НДЕКЦ при ГУМВС України у Харківській області від 29.03.2011р. марки акцизного податку, якими були марковані вищезазначені вироби, вироблено не на підприємстві здійснюючому випуск документів даного виду. На підставі вищезазначеного ТОВ "А+” стверджує, що вказані алкогольні напої містять ознаки фальсифікату, та що всі вони поставлені виключно ТОВ «Укр-Трейд». У зв'язку з цим, ТОВ "А+” вважає, що обов'язок оплати даної продукції перед ТОВ «Укр-Трейд»відсутній.

Крім того, відповідач посилається на те, що суд не з'ясував причини неявки відповідача в судове засідання, не переніс розгляд справи на інший час, що є порушенням ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно з апеляційною скаргою відповідачем було подане клопотання про зупинення розгляду апеляційної скарги, до вирішення повязаної з даною справою іншої справи, яка розглядається Харківським апеляційним адміністративним судом.

Уповноважений представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні з вимогами апеляційної скарги не погоджуються, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Зокрема, посилається на те, що позиція відповідача про невизнання ним заборгованості перед позивачем на підставі здійсненої Регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА у Харківської області перевірки господарської діяльності ТОВ "А+”, є намаганням останнього уникнути від відповідальності за невиконані зобов'язання перед ТОВ «Укр-Трейд». При цьому, зазначає позивач, ТОВ "А+” оскаржує результати перевірки даної установи в порядку адміністративного судочинства.

Стверджує, що господарський суд Харківської області всебічно дослідив обставини справи та виніс рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, встановлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження, 30.11.2010 р. між ТОВ "Укр-Трейд" (продавець) та ТОВ "А+" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 1214252 (далі договір).

Відповідно до умов даного договору позивач зобовязався передати у власність відповідача товар в якості, в асортименті та по цінам, вказаними в накладних, а відповідач - прийняти та своєчасно оплатити товар за умовами договору (п.1.1.).

У відповідності до п.2.2. договору загальна сума за договором визначається шляхом підсумовування вартості товару по кожній окремій поставці.

У відповідності до п.4.1. договору продавець здійснює відвантаження товару у обсязі та асортименті, погодженими сторонами по кожній разовій поставці зі складу продавця.

У п. 5.1. договору сторони передбачили, що якість товару, що поставляється за договором, повинна відповідати встановленим державним стандартам та підтверджуватися відповідними документами.

Виходячи зі змісту п. 6.1.3. за кожну партію товару покупець здійснює оплату у строк не пізніше 7 банківських днів після приймання передачі товару.

Згідно п. 12.1. даний договір набирає чинності з дня її підписання та діє протягом одного календарного року.

Відповідно до змісту п.п. З.2., 12.2 даного договору купівлі-продажу на підставі отриманого замовлення продавець готує специфікацію. Будь-які зміни та доповнення до договору, у тому числі з питань ціни на товар, асортиментних та кількісних характеристик товару, дійсні лише у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те особами.

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами, що у період з 10.12.2010 року по 12.03.2011 року на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 45066,83 грн., доказом чого є відповідні видаткові накладні: №43964-01 від 10.12.2010 року на суму 4142,49 грн., №43975-01 від 10.12.2010 року на суму 937,78 грн., №46919-01 від 30.12.2010 року на суму 3699,72 грн., №1008/01 від 13.01.2011 року на суму 1193,00 грн., №3913/01 від 04.02.2011 року на суму 245,00 грн., №3916/01 від 04.02.2011 року на суму 1358,05 грн., №3922/01 від 04.02.2011 року на суму 1386,00 грн., №5436/01 від 17.02.2011 року на суму 398,00 грн., №5437/01 від 17.02.2011 року на суму 261,00 грн., №5762/01 від 21.02.2011 року на суму 1562,04 грн., №5763/01 від 21.02.2011 року на суму 4478,30 грн., №6611/01 від 25.02.2011 року на суму 5442,25 грн., №8369/01 від 11.03.2011 року на суму 18111,78 грн., №8371/01 від 11.03.2011 року на суму 1465,42 грн., №8429/01 від 12.03.2011 року на суму 386,00 грн. (т.1 а.с. 23-39), які підписані уповноваженими представниками як з боку постачальника, так і з боку покупця та скріплені печатками товариств. Дані накладні є невід'ємною частиною договору, оскільки вони містять дані щодо кількості, асортименту та вартості товару.

Разом з цим, позивач стверджує та підтверджується наявними матеріалами справи, що ТОВ "Укр-Трейд" реалізує алкогольну продукцію, у т.ч. ТОВ "А+", згідно з наданими до договорів купівлі-продажу (поставки) необхідними товаросупроводжувальними документами, а саме: відповідними ліцензіями, дозволами, сертифікатами якості тощо, які підтверджують якість, безпечність та походження товару, що постачається згідно з вимогами чинного законодавства України для торгівлі (т.1 а.с.67-84).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зі свого боку, умови договору виконав не у повному обсязі, сплативши за отриманий товар лише частково у сумі 13 621,04 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями: №3 від 06.01.2011р. на суму 4 142,49 грн., №4 від 06.01.2011р. на суму 937,78 грн., №43 від 10.02.2011р. на суму 4 000,00 грн., №81 від 10.03.2011р. на суму 4 540,77 грн. (т.1. а.с.16-19).

Крім того, за накладною на повернення від 30.03.2011 року покупець повернув продавцю частину поставленого товару на суму 11 076,01 грн. (т.1. а.с.44).

Таким чином, станом, на 21.07.2011 року у покупця перед продавцем виникла заборгованість за поставлений товар на загальну суму 20 369,78 грн.

26 липня 2011 року ТОВ «Укр-Трейд»направило ТОВ "А+” письмову претензію №1 від 21.07.2011р. щодо необхідності сплатити вищевказану заборгованість, що підтверджуються відповідною квитанцією та описом вкладення ДП «Укрпошта»(т.1 а.с. 59-62., 85). 04 серпня 2011 року ТОВ "А+" надіслало відповідь на дану письмову претензію ТОВ «Укр-Трейд»(т.1 а.с. 66), в якій відмовилось сплатити дану заборгованість, посилаючись на те, що за результатами перевірки 23.03.2011 року, проведеної Регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА у Харківської області, була проведена експертиза НДЕКЦ при ГУМВС України у Харківській області. Згідно з висновками зазначеної експертизи - марки акцизного податку, якими були марковані вищезазначені вироби, вироблено не на підприємстві, яке здійснює випуск документів даного виду. На підставі вищезазначеного ТОВ "А+" стверджує, що вказані алкогольні напої містять ознаки фальсифікату, та що всі вони поставлені виключно ТОВ «Укр-Трейд». У зв'язку з цим, ТОВ "А+” вважає, що обов'язок оплати даної продукції на спірну суму перед ТОВ «Укр-Трейд»відсутній. Проте, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погоджується і суд апеляційної інстанції, послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та відсутність доказів на підтвердження факту повної оплати відповідачем отриманого товару, тому суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку про обовязок відповідача сплатити позивачу заборгованість у заявленому розмірі, яка є рештою вартості поставленого товару зважаючи на таке.

Згідно зі статтею 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 679 цього ж Кодексу передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

В силу статті 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки. Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

Відповідно до п. п. 6, 14, 16, 20, 29, 30, 32, 40 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П -7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється на складі покупця при іногородньому постачанні не пізніше 20 днів після постачання її на склад покупця.

Приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється відповідно до стандартів, технічних умов, головними та особовими умовами поставки, іншими обовязковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок, специфікація та ін.).

У разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції-7) покупець припиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

При незявленні представника виробника (продавця) по виклику покупця у встановлений термін перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.

За результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участю представників, зазначених в п. п. 19 та 20 даної Інструкції, складається акт про фактичну кількість і комплектність отриманої продукції. Акт має бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю, а саме не пізніше 20 днів після постачання продукції на склад покупця.

Акт має бути підписаний всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. Акти, складені бюро товарних експертиз або інспекцією за якістю продукції, підтверджуються в порядку, встановленому відповідними положеннями про інспекції і бюро товарних експертиз.

Претензія з постачання продукції невідповідної за якістю, комплектністю, тарою, упаковкою та маркуванням стандартам, технічним умовам, предявляються покупцем виробнику (постачальнику) у встановлений термін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що всупереч даним правовим нормам, листування між сторонами щодо якості товару з моменту поставки товару покупцю взагалі не було. Всі накладні на отриманий товар ТОВ «Укр-Трейд»з боку ТОВ "А+” підписані обома сторонами, при цьому без будь-яких зауважень та претензій. До 26.07.2011р. - дати направлення ТОВ «Укр-Трейд»письмової претензії, з боку ТОВ "А+” не надходило жодної письмової інформації про фальсифікацію вищезазначеного товару. Доказів звернення з окремим позовом до суду щодо поставки позивачем відповідачеві товару неналежної якості ТОВ "А+” апеляційному суду не надано.

Більше того, сам факт адміністративного оскарження ТОВ "А+” результатів вищезгаданої перевірки, свідчить про те, що дана юридична особа не погоджується, що вказаний товар є фальсифікований.

Крім того, позивачем представлені суду усі необхідні товаросупроводжувальні документи, які мають бути додані до договорів купівлі-продажу (поставки), а саме: відповідні ліцензії, дозволи, сертифікати якості та інші документи, що підтверджують якість, безпечність та походження товару що постачається згідно вимог чинного законодавства України для торгівлі.

Разом з цим, ТОВ "А+” не надано суду доказів відсутності у товариства господарських відносин з іншими контрагентами.

З огляду на викладене, доводи ТОВ "А+” з приводу невідповідності вимогам якості товару, що поставлявся ТОВ «Укр-Трейд», не підтверджені відповідними доказами, а тому у звязку з недотриманням відповідачем процедури прийняття товару за якістю та відсутність належних доказів на підтвердження факту про недоліки товару, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення решти вартості отриманого відповідачем від позивача товару.

Таким чином, причиною виникнення спору у справі є питання про наявність підстав для стягнення з ТОВ "А+” основного боргу за договором, інфляційних, річних, штрафу та пені, у звязку з простроченням виконання грошового зобовязання останнім.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач не виконав свої зобов'язання за договором щодо оплати за поставлений товар, в результаті чого у останнього виникла заборгованість в сумі 20 369,78 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 20 369,78 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20 369,78 грн. є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 10.2. договору - за несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем вірно здійснено розрахунок пені, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача пеня у розмірі 1574,33 грн. (т.1 а.с. 129).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 10.3 вказаного договору, при несвоєчасній (прострочення більше 15 днів) оплаті суми боргу за поставлений товар, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Також, перевіривши розрахунок суми штрафу за несвоєчасну, з простроченням більше 15 днів, оплату суми боргу у розмірі 10 % річних, яка складає 2036,90 грн., колегія суддів вважає, що вона є обґрунтованою, заявлена відповідно до п.10.3. договору та такою, що підлягає задоволенню.

П. 10.4. передбачено, що покупець оплачує продавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дійшовши висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача інфляційних за неправомірне користування коштами в розмірі 30 % річних з простроченої суми, колегія суддів виходить з того, що можливість нарахування процентів річних, встановлених договором, на прострочену суму боргу передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, а також відповідно до ч.2 ст. 546 Цивільного кодексу України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Отже, зазначене узгоджується із свободою договору , встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, тому субєкти господарювання при укладені договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобовязань шляхом встановлення окремого виду відповідальності договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань є цілком правомірним. Таку правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 22.11.2010 року у справі № 14/80-09-2056 за позовом ЗАТ «Київстар ДжЕсЕМ»до фірми «Хімзахист» у формі ТОВ про стягнення суми.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає задоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків у сумі 2862,79 грн. правомірним та обґрунтованим.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження по даній справі до вирішення Харківським адміністративним апеляційним судом іншої справи, яка на думку відповідача, повязана з розглядом даної справи, задоволенню не підлягає, оскільки самим представником відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції було зазначено, що Харківським адміністративним апеляційним судом прийнято постанову за апеляційною скаргою ТОВ "А+” на постанову Харківського окружного адміністративного суду, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ "А+”. Тобто, обставини, на які посилався відповідач при заявленні даного клопотання, усунені.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом порушені його права на судовий захист в звязку з несвоєчасним отриманням ухвали суду першої інстанції від 29.09.2011р. та рішення від 05.10.2011р. є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що на момент прийняття рішення по справі - 05.10.2011р. відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом канцелярії господарського суду першої інстанції на зворотній стороні ухвал суду від 16.09.2011р. про порушення провадження у справі, від 29.09.2011р. про відкладення розгляду справи (яку було винесено судом у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача).

Таким чином, колегія суддів вважає, що скаржник, будучи належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, в судове засідання суду першої інстанції не зявився, причини неявки суду не повідомив, жодних клопотань не заявив.

Тобто, господарським судом Харківської області виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими с. 22 Господарського процесуального кодексу України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обовязком сторони. Крім того, відповідач не опікувався результатом розгляду даного господарського спору (отримавши від позивача копію позовної заяви разом з доданими до неї матеріалами), а відтак, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене, процесуальних підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Харківської області всебічно дослідив обставини справи та прийняв відповідне рішення від 05.10.2011р. по справі, яке є правомірним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2011р. у справі № 5023/7706/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 30.01.2012 р.