Постанова № 21323407, 30.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2012 р. Справа № 18/3055/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю №05-2012/Legal від 20.01.2012р., ОСОБА_2. за довіреністю №04-2012/Legal від 20.01.2012р.,

відповідача - ОСОБА_3. за довіреністю №19 від 09.06.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №5386П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2011р. у справі № 18/3055/11

за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтер-Агро", м. Полтава

про стягнення 4 648 554,63 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 р. позивач - дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про зобов'язання відповідача здійснити попередню оплату товару за договором поставки № 1037060 від 07.06.2011р. у сумі 32 175 395,10 грн. та стягнення з останнього 1175487,73 грн. пені, 12870158,04 грн. штрафу, 227513,76 грн. 3% річних за порушення виконання зобов'язань за вказаним договором, а також понесені позивачем судові витрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29 листопада 2011 року у справі № 18/3055/11 (суддя Киричук О.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Як вбачається з мотивувальної частини тексту рішення, у задоволенні позову було відмовлено на підставі того, що, на думку суду, чинне законодавство, а саме - ст.ст.203 538, 693 ЦК України, не надає право постачальнику вимагати від іншої сторони виконання грошового зобов'язання, оскільки при цьому порушувався б принцип вільного волевиявлення сторін при укладенні угоди.

В частині відмови в стягненні штрафних санкцій за невиконання відповідачем господарського зобовязання (п. 3 прохальної частини позовної заяви а.с. 4), місцевий господарський суд мотивів прийнятого рішення та правового обґрунтування не навів.

Позивач із зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 29 листопада 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, крім того, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі, а також у судовому засіданні уповноважені представники позивача посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так представники позивача, зокрема, стверджують, що у порушення норм зобов'язального права, місцевий господарський суд безпідставно не застосував до спірних взаємовідносин положення договору поставки № 1037060 від 07.06.2011р., а також ч.2. ст.193 ГК України, ст.ст.611, 622, 625 ЦК, за якими позивачу надається право вимагати, а на відповідача покладається обов'язок вчинити на користь позивача певні дії та/чи сплатити кошти (неустойку), як наслідок порушення відповідачем свого зобов'язання. Тобто, місцевим господарським судом було «винайдено»додаткову, не передбачену главою 50 ЦК України, підставу для припинення всіх невиконаних зобов'язань відповідача та звільнення його від будь-якої відповідальності за порушення невиконаних зобов'язань.

Представник позивача у відзиві (вх.502 від 19.01.2012р.), а також у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну та необґрунтовану. Зокрема, посилається на те, що наслідком невиконанням покупцем (відповідачем) своїх зобов'язань з попередньої оплати товару можуть бути лише дії постачальника (позивача), які полягають у відмові від виконання зобов'язання з продажу товару.

При попередній оплаті за договором поставки чинне законодавство не надає право постачальнику вимагати від іншої сторони виконання грошового зобов'язання, оскільки в цьому б випадку порушувався б принцип вільного волевиявлення сторін при укладенні угоди ( п. З ст. 203 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до договору поставки №1037060 від 07.06.2011р. (далі договір), ДП «Сантрейд»(продавець) зобов'язується продати та поставити, а товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро»(покупець) зобов'язується прийняти та оплатити 14 230,0 т. кукурудзи урожаю 2010 року, (товар), насипом, загальною вартістю 33 175 395,10 грн. на умовах EXW-Зерновий склад.

Відповідно до п.5.2. Договору, строк поставки товару - протягом 3-х робочих днів з дати здійснення відповідачем 100% передоплати відповідної партії товару, при умові виконання відповідачем всіх своїх зобов'язань за п. 6.1. та п. 6.2. зазначеного договору.

У п. 6.1. договору визначено графік, за яким відповідач зобов'язується здійснювати попередню 100% оплату товару частинами протягом періоду з 15 липня 2011 року по 01 серпня 2011 року включно, всього на загальну вартість товару - 33 175 395,10 грн.

П.п. 7.1. 7.3. договору містять положення про відповідальність відповідача за невиконання свого зобовязання по внесенню попередньої оплати.

Так, згідно п. 7.1. договору у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 7.2. у разі, коли прострочення оплати становить більше 3-х робочих днів, то покупець, крім пені (додатково), зобовязується сплатити продавцю штраф в розмірі 40% від розміру нездійсненої передоплати.

Відповідно до п. 7.3. у разі невиконання покупцем своїх зобовязань з попередньої оплати продавець вправі розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати від покупця сплати всіх збитків, а також штрафу, розмір якого визначається за наведеною в п. 7.3. формулою.

Матеріали справи свідчать, що 26.07.2011р. відповідач перерахував на поточний банківський рахунок ДП «Сантрейд»1 000 000,00 грн. від вартості товару за договором, доказом чого є банківська виписка від 18.10.2011р. (а.с.35-36).

За видатковою накладною № 0000879924 від 03.08.2011 р. позивачем було передано відповідачу 428,932 т зерна кукурудзи на загальну суму 999999,20 грн. Дана партія товару була отримана відповідачем через уповноваженого представника за довіреністю Серія БН № 130811. На підтвердження зазначених обставин була видана складська квитанція № 104 від 0308.2011 р., де зазначено, що зерно переоформлено зерновим складом від ДП «Сантрейд».

Таким чином, позивачем здійснене передання товару на суму отриманої передоплати.

Після здіснення платежу від 26.07.2011 р., відповідач припинив виконання грошового зобовязання без зазначення причин. Даного факту відповідач не заперечував в ході вирішення спору судом, на наявність будь-яких обставин непереборної сили не посилався.

Таким чином, встановлені по справі факти свідчать про порушення умов договору з боку відповідача, оскільки ним не здійснена в повному обсязі попередня оплата, яка визначена умовами договору.

Претензією №10-839 від 18.08.2011р. позивач звернувся до відповідача з вимогою (яка вручена відповідачу особисто 22.08.2011р. (а.с.33)) сплатити передбачені договором штрафні санкції та виконати своє зобов'язання щодо 100% передоплати вартості товару.

Втім, як свідчать матеріали справи, претензія залишена відповідачем без реагування.

Зазначені обставини обумовили звернення позивача до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 611, 612, 622, 625, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 230 ГК України.

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду попередньої інстанції такими, що не ґрунтуються на законі, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, спір між сторонами у справі виник саме з умов договору поставки № 1037060 від 07.06.2011р., яким передбачений обовязок покупця повністю оплатити товар (14 230,0 т. кукурудзи урожаю 2010 року) до його передання продавцем.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу; у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, невиконання відповідачем свого грошового зобовязання по внесенню передоплати потягло виникнення у відповідача право не виконувати зустрічне зобовязання по переданню товару, і господарська поведінка даного учасника спору свідчить про те, що він цим правом скористався.

В судовому засіданні представник відповідача у встановленій законом формі підтвердив, що позивач, не отримавши передоплати, припинив виконання зустрічного зобовязання.

За таких умов, виходячи з принципу диспозитивності (ч.3 ст. 6 ЦК України), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав до відмови у стягненні передоплати у звязку із волею сторін, направленою на невиконання зустрічного зобовязання.

Однак, приписи ст. 538 ЦК України не звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобовязання, яке полягає в невиконанні договору в частині внесення передоплати відповідно до узгодженого сторонами графіку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач прийняті на себе згідно договору зобов'язання належним чином не виконував, передоплату за договором не сплатив, що є порушенням вимог зазначених вище статей 693, 525 та 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а правовим наслідком такого порушення відповідно до ст. 611 ЦК України є, зокрема, розірвання договору та сплата неустойки і збитків .

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що нарахована відповідно до положень п. 7.1. договору пеня в розмірі 1175487, 73 грн. та нарахований відповідно до п. 7.2. договору штраф в розмірі 12870158, 04 грн. підлягають стягненню на підставі приписів договору та положень ст. 549 ЦК України.

Розрахунок розміру штрафних санкцій перевірений колегією суддів і є вірним.

Згідно приписів ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому законною і обґрунтованою є заявлена позивачем вимога про стягнення 3% річних в розмірі 227513, 76 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача частково, пропорційно до задоволених позовних вимог.

У звязку з зазначеним, керуючись статтями 33, 36, 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. 1, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2011р. у справі № 18/3055/11 в частині відмови у стягненні 1175487,73 грн. пені, 12870158,04 грн. штрафу, 227513,76 грн. 3% річних скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтер-Агро" (36003, м. Полтава, вул. Жовтнева, 46, п/р 26004100175119 в ПОД «Райффайзенбанк Аваль», м. Полтава, МФО 331605 код 35796506) на користь дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського,28/2, н/п №43 п/р 26003001300496 в АТ «ОТП-Банк», МФО 300528 код 25394566)1175487,73 грн. пені, 12870158,04 грн. штрафу, 227513,76 грн. 3% річних, 17835,89 грн. державного мита та 72,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2011р. у справі № 18/3055/11 залишити без змін.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 30.01.2012 р.