Постанова № 21323354, 26.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року Справа № 5023/7805/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А. Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя А.М. Білецька,

при секретарі Колесніковій С.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов. б/н від 25.01.2012р.

відповідача не зявився

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова ОСОБА_2. дов. № 15040/10/10/022 від 25.08.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. №169Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 01.11.11 р. у справі № 5023/7805/11

за позовом ТОВ "Нафтаоптторг", м. Харків

до ПП "Український центр екології", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання дійсним правочину

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2011 р. (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено. Визнано дійсним правочин у вигляді договору поставки № 2/4/11 від 26.04.2011р. між ТОВ "Нафтаоптторг" та ПП "Український центр екології". Стягнуто з ПП "Український центр екології" на користь ТОВ "Нафтаоптторг" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з рішенням суду першої інстанції не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2011 р. по справі № 5023/7805/11 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в ході проведення перевірки підприємства позивача встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобовязання.

Апелянт зазначив, що вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємим підприємством позивача та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Також, апелянт в апеляційній скарзі просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Дане клопотання підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Як зазначено в п. 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або з ініціативи апеляційного господарського суду; відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідним залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Позивач, ТОВ "Нафтаоптторг", у відзиву на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що сторонами в момент вчинення договору додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, договір поставки № 2/4/11 від 26.04.2011р. підписано сторонами, в договорі зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору поставки, а саме, предмет, якість та кількість товару, зобовязання сторін, та порядок розрахунків, умови та строк поставки, відповідальність сторін, вирішення спорів, строк дії договору. Також, позивач вказав, що сторони вчинили спрямовані на виконання договору дії, а саме: передали товар та сплатили грошові кошти, що підтверджується відповідними банківськими виписками та видатковими накладними.

Відповідач, ПП "Український центр екології", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не зявився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтаоптторг" (позивач) та Приватним підприємством "Український центр екології" (відповідач) було укладено договір поставки № 2/4/11. Відповідач зобов'язався на умовах, визначеним договором передати у власність позивачу нафтопродукти - товар, кількість, ціна та умови поставки якого визначаються видатковими накладними, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що на виконання договору відповідачем було в декілька етапів було здійснено поставку позивачу, а саме на суму 9 099 200,39 грн. Факт поставки товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими та податковими накладними.

Оскільки відповідач заперечував дійсність правочину у вигляді договору, позивач відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК, ст. 1 ГПК, п. 7.2. договору звернувся до господарського суду з позовом про визнання правочину у вигляді договору дійсним.

В обґрунтування дійсності договору позивач зазначив, що договір було складено згідно з вимогами ЦК, ГК та підписано двома сторонами, позивачем здійснено оплату товару.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції відносно дійсності договору виходячи з наступного. Згідно зі частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2, п. 2 ст. 215 ЦК України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У розділі IV Цивільного кодексу України встановлені зазначені випадки для визнання судом дійсним договору, а саме, в ч. 2 ст. 218 ЦК України зазначено, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Отже, визнання договору дійсним можливо при укладанні усного правочину, для якого обовязкова письмова форма та при укладанні договору, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Як свідчать матеріали справи, договір поставки № 2/4/11 від 26.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтаоптторг" та Приватним підприємством "Український центр екології" укладений в письмовій формі та не існує вимоги закону про нотаріальне посвідчення зазначеного договору.

Суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що при укладанні договору № 2/4/11 від 26.04.2011 р. сторони передбачили можливість захисту прав та охоронюваних законом інтересі у такий спосіб як визнання укладеного договору дійсним. В звязку з чим, підстави передбачені нормами діючого законодавства та Цивільного кодексу України для визнання зазначеного договору дійсним відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, тому, рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2011р. по справі № 5023/7805/11 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 215, 216, 218, 220, 228 ЦК України та ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання ДПІ У Червонозаводському районі м. Харкова про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору задовольнити.

Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2011р. у справі № 5023/7805/11 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

суддя Л.М. Бабакова

суддя А.М. Білецька

Повний текст постанови підписаний 26.01.2012р.