Постанова № 21323285, 25.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року Справа № 5023/9226/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А. Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя С.В. Барбашова,

при секретарі Колесніковій С.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов. № 1305 від 30.12.2011р.

відповідача ОСОБА_2 дов. № 01-22/02/475 від 23.01.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №95Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.12.11 р. у справі № 5023/9226/11

за позовом ПАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Харківської філії ВАТ "Укртелеком", м. Харків

до Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків

про стягнення 7445,22 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2011 р. (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено. Стягнуто з Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" 6217,69 грн. боргу, 937,49 грн. інфляційних, 290,04 грн. річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2011р., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що телекомунікаційні послуги на суму 6217,69 грн., надані ВАТ "Укртелеком" протягом 2009 року, були надані понад суму укладеної угоди.

Відповідач вважає, що в порушення Додаткової угоди №1 від 29.05.2009 до договору № 057100322/2011 від 24.04.2007, Бюджетного кодексу та ст. 26 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" позивач безпідставно надавав послуги зв'язку в обсязі, що перевищує суму укладеної угоди та навмисно ввів Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації в примусове кредитування.

Позивач, ПАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Харківської філії ВАТ "Укртелеком", у запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що він виконав належним чином свої договірні зобовязання за договором, надав відповідачу послуги з електрозвязку відповідно до умов укладеного договору, але відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за договором в частині оплати за фактично отримані послуги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2007 року між сторонами було укладено договір № 057100322 про надання послуг електрозв'язку, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги електрозвязку, перераховані в додатку № 1 до договору, а відповідач зобовязався вчасно здійснювати оплату за фактично отримані послуги у встановленому договором порядку та розмірі.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою кредитною системою оплати. Згідно з п. 4.5 договору, відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 1 додаткової угоди до договору, позивач відповідно до Бюджетного кодексу та Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»з послідуючими змінами та доповненнями надає відповідачу передбачені договором послуги зв'язку в обсязі, що не перевищує суму асигнувань, виділених бюджетом для фінансування зобов'язань відповідача щодо оплати послуг зв'язку та передбачених кошторисом останнього.

У відповідності до п. 2 додаткової угоди до договору, позивач надає відповідачу передбачені договором послуги зв'язку на підставі наданих документів в обсязі виділених для оплати послуг зв'язку на певний період (місяць, квартал, рік тощо) бюджетних асигнувань, складених відповідно до вимог чинного законодавства України, при умові надання позивачу не пізніше 20 числа місяця, що передує зазначеному періоду.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди до договору, у випадку ненадання відповідачем документів про розмір бюджетних асигнувань, а також у разі відсутності або повної витрати бюджетних асигнувань позивач має право припинити надання послуг зв'язку відповідачу з дня, з якого починається період визначений відповідно до пункту 2 цієї додаткової угоди.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав належним чином свої договірні зобов'язання за договором, надав відповідачу послуги з електрозв'язку відповідно до умов укладеного договору.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання в частині оплати за надані послуги та оплачував отримані телекомунікаційні послуги не вчасно та не в повному обсязі. Внаслідок чого, за період з 01.11.2009р. по 31.12.2009р. утворилась заборгованість в сумі 6217,69 грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору, позивач на адресу відповідача надсилав письмові попередження з повідомленням про необхідність сплатити борг, але попередження були залишені відповідачем без задоволення.

На підставі п. 5 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, відповідач повинен був виконувати умови договору та своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги, згідно діючих тарифів.

Посилання відповідача на п. 8 ст. 7 та ч. 3 ст. 51 Бюджетного кодексу України не є підставою для звільнення відповідача від сплати одержаних послуг електрозв'язку та оплату яких він гарантував. В зазначених вище нормах вказано, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.

Отже, вирішення питання про бюджетне фінансування наданих послуг електрозв'язку відноситься до обов'язку відповідача, відсутність чи не надання обґрунтованих лімітів споживання не є підставою для розірвання договору та припинення надання послуг.

Твердження відповідача на те, що у нього не виникло зобов'язання щодо сплати боргу відповідно до пунктів 2, 4 додаткової угоди до договору, є необґрунтованими, так як зазначеними пунктами при порушенні умов договору встановлено право позивача припинити надання послуг зв'язку відповідачу, тобто відсутній обов'язок позивача припинити надання послуг.

Крім того, відповідач не звертався у порядку ст. 188 ГК України до позивача з пропозицією розірвання укладеного договору та у жодний інший спосіб не відмовлявся від послуг електрозв'язку.

За таких підстав, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно стягнуто з відповідача 6217,69 грн. боргу за договором № 057100322 від 24.04.2007р.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що вимоги позивача про стягнення 937,49 грн. інфляційних та 290,04 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2011 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2011р. у справі № 5023/9226/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Л.М. Бабакова

Суддя С.В. Барбашова

Повний текст постанови підписаний 24.01.2012р.