Постанова № 21323228, 23.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 року Справа № 18/2478/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А. Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя С.В. Барбашова,

при секретарі Колесніковій С.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов. № 316 від 21.12.2011р., ОСОБА_2. дов. № 330 від 21.12.2011р., ОСОБА_3. дов. № 374 від 30.12.2011р.

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №5199П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.11 р. у справі № 18/2478/11

за позовом ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Полтавської філії, м. Полтава

до ТОВ "Завод ЗБВ № 7", м. Полтава

про спонукання укласти договір

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.11.2011 р. (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено частково. Вирішено вважати укладеними між сторонами з дати набрання цим рішенням законної сили п. п. 1.2, 2.13, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 7.2.2, 8.2, 11.4, 11.5, 11.6 договору про надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг, повязаних з перевезенням вантажів та додаток № 1 до договору в редакції, вказаній в даному рішенні. Стягнуто з ТОВ "Завод ЗБВ № 7" на користь ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Полтавської філії 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач, ТОВ "Завод ЗБВ № 7", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.2011 р. по справі № 18/2478/11 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення необґрунтовано зазначив, що чинним законодавством України не передбачено державне регулювання тарифів та перевезення вантажів по підїзним залізничним коліям міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту і тому, позивач правомірно встановив ціни на свої послуги та в договірних відносинах з позивачем застосував вільні ціни.

В дане судове засідання представник відповідача не зявився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив.

Позивач, ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Полтавської філії, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання. Позивач вважає, що відповідач не навів жодного нормативного акту з переліком тарифів на перевезення вантажів, затвердженого будь-якою залізницею, сфера якого поширюються на діяльність підприємства промислового залізничного транспорту.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання 19.01.2012р. та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у відповідності до ч.5 ст. 181 ГК України він 19.08.2011 року направив протокол узгодження розбіжностей, але між сторонами виникли розбіжності щодо редакції пунктів договору ( п. 1.2; 2.13; 3.1; 3.2; 4.1; 4.2; 7.2.2; 8.2; 11.4; 11.5; 11.6 договору про надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та додаток № 1 до договору). При цьому, позивач зазначив, що на виконання вимог ч. 6 ст. 179 ГК України він змушений укласти договір з відповідачем згідно рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 01/90-рш (арк. справи 53-58).

Згідно рішення адміністративної колегії Полтавського обласного відділення Антимонопольного комітету України від 10.08.2011р. № 01/90-рш позивача визнано монополістом на ринку надання послуг з перевезення вантажів.

Статтею 181 ГК України передбачено загальний порядок укладання господарських договорів.

Згідно ч. 5 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, у цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ч. 1 ст. 255 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24 години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Як вбачається з матеріалів справі, 26.07.2011 р. ТОВ "Завод ЗБВ № 7" отримав від позивача проект договору на послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом (арк. справи 37-40). 03 серпня 2011 року представник позивача отримав підписаний проект договору від 26.07.2011 р. з протоколом розбіжностей (арк. справи 43). 22 серпня 2011 року позивачем та відповідачем підписано протокол узгодження розбіжностей до договору від 26.07.2011р.. 30 серпня 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про спонукання укласти договір. З позовом позивач звернуся через 27 днів з дня отримання протоколу розбіжностей.

Частиною 7 ст. 181 ГК України зазначено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладання його є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Суд першої інстанції при винесенні рішення неправомірно вищезазначеного не врахував, а послався на те, що позивач звертався до суду з позовом від 22.08.2011 р., але даний позов ухвалою судді господарського суду Полтавської області від 29.08.2011 р. було повернуто, і позивач повторно 30.08.2011 р. направив позовну заяву до суду. В зв'язку з цим суд першої інстанції помилково вважає, що позов до суду було подано вчасно. При цьому, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 53 ГК України в якій зазначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Заяв від позивача до суду щодо відновлення строку не надходило.

Також, суд першої інстанції при винесенні рішення посилається на ч. 2 ст. 642 ЦК України, а саме, на те, що ТОВ "Завод ЗБВ № 7" в період з 03.08.2011 р. до 31.08.2011 р. отримував від позивача послуги та сплачував їх, що підтверджується підписами актами, тому, ТОВ "Завод ЗБВ № 7" погодився з редакцією договору позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Підписання актів ТОВ "Завод ЗБВ № 7" не є доказом того, що відповідач погодився з пропозицією позивача, так як 03.08.2011 року позивач отримав від ТОВ "Завод ЗБВ № 7" підписаний проект договору з протоколом розбіжностей.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2011р. та від 19.01.2012р. сторони було зобовязано узгодити розбіжності за договором, для чого позивачу слід прибути до відповідача, акт узгодження надати суду.

Однак, позивач не виконав вимоги суду та не надав доказів його прибуття до відповідача для узгодження розбіжностей за договором.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому, рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.2011р. по справі № 18/2478/11 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.2011р. у справі № 18/2478/11 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111, р/р 260053011067 в ВАТ "Ощадбанк" м. Києва, МФО 300465) в особі Полтавської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 19А, код ЄДРПОУ 34425528, р/р 26007060073859 в КБ ПГРУ "Приватбанк", МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 7" (36007, м. Полтава, пров. Шевченко, 20, код ЄДРПОУ 01270078, р/р 260095765 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489) 470,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

У разі надання доказів списання стягуваної суми за наказом господарського суду Полтавської області від 15.11.2011р. видати поворотний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

суддя Л.М. Бабакова

суддя С.В. Барбашова

Повний текст постанови підписаний 23.01.2012р.