Постанова № 21323170, 17.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2012 р. Справа № 5023/7398/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. №749/02-13 від 28.02.2011 року

відповідача - ОСОБА_2., дов. №17-13/11 від 15.01.2011 року

третя особа - ОСОБА_3, дов. №01-44/9899 від 27.12.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5291 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.11 у справі № 5023/7398/11

за позовом Харківської районної державної адміністрації, м. Харків,

до публічного акціонерного товариства "Концерн "Галнафтогаз", м. Львів,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська районна державна адміністрація, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним договору оренди землі № 1834, укладений з відповідачем (публічним акціонерним товариством "Концерн "Галнафтогаз").

Рішенням господарського суд Харківської області від 14.11.2011 р. у справі № 5023/7398/11 (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди землі № 1834 від 03.06.2010 року, укладений між Харківською районною державною адміністрацією та публічним акціонерним товариством "Концерн "Галнафтогаз".

Відповідач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його незаконним і необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального і матеріального права, з неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить скасувати це рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Позивача у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти її доводів заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу та її представник у судовому засіданні проти її доводів також заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши усні пояснення представників сторін та третьої особи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 03.06.2010 року на підставі Розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 19.02.2010 року №96 між Харківською районною державною адміністрацією, орендодавцем, та Публічним акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз", орендарем, було укладено договір оренди землі (далі договір оренди землі), відповідно до умов пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення, що розташована на території Коротичанської селищної ради Харківського району, Харківської області, вздовж а/д Київ Харків Довжанський (км. 463+420, праворуч).

Пунктом 2 договору оренди землі встановлено, що в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 09956 га, кадастровий номер якої 6325157000:007:0039.

Факт передачі спірної земельної ділянки в оренду підтверджується складеним та підписаним сторонами актом приймання передачі об"єкта оренди від 21.06.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2011 року Розпорядженням № 293 Харківської обласної державної адміністрації було задоволено протест заступника прокурора Харківської області від 26.05.2011 року № 05/3-111 вих.-11 на розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 19.02.2010 року № 96 " Про надання в оренду земельної ділянки ВАТ "Концерн Галнафтогаз" на території Харківського району" та скасовано розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 19.02.2010 року № 96 " Про надання в оренду земельної ділянки ВАТ "Концерн Галнафтогаз" на території Харківського району.

Згідно з частинами 1, 2 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 2 статті 16 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, встановленому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.

Таким чином, підставою для укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності є рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, або результати аукціону.

Крім того, згідно з пунктом 2.2.3. абз. 10 п. "д" Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами Вищого господарського суду України від 01.01.2010 розглядаючи справи про визнання недійсним договору оренди, суди повинні давати правову оцінку питанню чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такий договір.

Відповідно до пункту 3.4.9 Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" N 04-06/15 від 02.02.2010 для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду у відповідності до вимог статей 84, 118, 123, 124 ЗК України. Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, судам необхідно надавати правову оцінку питанню чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Зі змісту розпорядження від 19 лютого 2010 року № 96 “Про надання в оренду земельної ділянки ВАТ “Концерн Галнафтогаз” на території Харківського району”, випливає, що воно втратило чинність на підставі розпорядження першого заступника голови Харківської обласної державної адміністрації від 02 червня 2011 року № 293 “Про розгляд протесту прокурора”.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про оренду землі” визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 15 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України “Про оренду землі” відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається зі змісту спірного договору оренди землі від 03.06.2010 року, в ньому відсутня така істотна умова, передбачена Законом України “Про оренду земель”, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У пункті 2 Постанови Пленум Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 року №3 зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише на підставах і із наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон повязує настання певних юридичних наслідків. Отже в даній справі необхідною умовою для визнання договору оренди недійсним є умова щодо встановлення обставин, передбачених статтіми 215, 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 19 лютого 2010 року № 96 "Про надання в оренду земельної ділянки ВАТ "Концерн Галнафтогаз" на території Харківського району" скасовано, також приймаючи до уваги те, що в спірному договорі оренди землі від 03.06.2010 року відсутня така істотна умова договору, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що, виходячи зі змісту частин 1, 8 статті 118 Конституції України, статтей 6, частин 1, 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" ненормативні правові акти індивідуальної дії місцевий державних адміністрацій є актами одноразового застосування, вичерпують свою діюб фактом їхнього виконання, у зв"язку з чим вони не можуть бути скасовані чи змінені цим же органом після їх виконання.

Однак колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями, зважаючи на таке.

Статтею 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»визначено, що правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України. Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 118 Основного Закону України та статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до статті 119 Конституції України та статті 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

1)виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади:

2)законність і правопорядок: додержання прав і свобод громадян:

3)виконання державних і регіональних програм еоціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку:

4)підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів:

5)звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6)взаємодію з органами місцевого самоврядування:

7)реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України. Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Таким чином, відповідно до положень Конституції та законів України, якими визначається правовий статус та принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, їхні посадових осіб, акти місцевих державних адміністрацій та їх посадових осіб наділені ознакою законності, якщо інше не встановлено уповноваженим органом або акт не скасований з відповідної підстави.

Також апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що в текст Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220, відсутні будь-які посилання чи обов"язкові застереження щодо умови про передачу у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що з урахуванням норм частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, статті 179, частин 2 та 3 статті 180 Господарського кодексу України, статті 14, частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" свідчить про необов"язковість встановлення в договорі оренди землі зазначеної умови, тобто на думку апелянта така умова є не істотною, а факультативною.

Однак колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом.

Апелянтом зазначається, що спірний договір оренди землі на підставі та на виконання Типового договору оренди землі із визначенням його умов на власний розсуд за вільним волевиявленням та на підставі відповідних норм закону. При цьому, відповідач посилається на статтю 14 Закону України «Про оренду землі».

Однак, слід зазначити, що дотримання сторонами умов типових договорів не звільняє їх від обов'язку дотримання Конституції та законів України, якими регулюються відповідні відносини, так як лише вони та нормативно закріплений звичай є єдиними джерелами права, а не Типовий договір.

До того ж, відповідно до статті Конституції України діє принцип верховенства права, що передбачає відповідність підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, постанов Кабінету Міністрів України щодо встановлення форм Типових договорів, Конституції та законам України.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірпими зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі»визначено лише форму договору оренди землі. При ньому, безпосередньо зміст договору оренди землі визначений статтею 15 Закону України «Про оренду землі».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»від 16.09.2008 № 509-УІ (набрав чинності 14.10.2008) частину першу статті 15 Закону України «Про оренду землі»доповнено абзацом дванадцятим такого змісту: "умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки".

Пунктом 4 Прикінцевих положень цього Закону Кабінет Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом зобов'язано привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Отже, на час укладення спірного договору оренди землі частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі»було передбачено однією із істотних умов договору оренди землі умову щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суд Харківської області від 14.11.2011 року у справі № 5023/7398/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Суддя (підпис) Медуниця О.Є.

Повний текст постанови підписано 17.01.2012 року.

Згідно з оригіналом

секретар суду Скорописова Н.І.

18.01.2012