Рішення № 21322881, 10.01.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2012 р. Справа № 5019/2343/11

за позовом Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець ОСОБА_2

до відповідача Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець ОСОБА_3

про стягнення 60341 грн. 60 коп. заборгованості

Суддя Бережнюк В.В.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_4

Від відповідача : ОСОБА_5

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 22 грудня 2011 року до 10 січня 2012 року.

СУТЬ СПОРУ: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 60445 грн. 75 коп., з яких 57200 грн. 00 коп. - основного боргу, 3245 грн. 75 коп. - пені. Свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов Договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.2010 р. щодо плати за оренду. Крім того, позивач просить покласти на відповідача 4000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 14 грн. 80 коп. поштових витрат.

01.12.2011 р. позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 60341 грн. 60 коп. боргу, з яких 57200 грн. 00 коп. - основного боргу, 3 141 грн. 60 коп. пені.

10.01.2012 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 3141 грн. 60 коп. Суд приймає відмову від позову в цій частині, оскільки вона не суперечить чинному законодавству і не порушує права та інтереси сторін та інших осіб.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про часткову відмову від позову. Просить позов задоволити на загальну суму 57200 грн. 00 коп. основного боргу. Також просить стягнути з відповідача 4000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 14 грн. 80 коп. поштових витрат.

Відповідач надав письмовий відзив на позов у якому зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення. Згідно даного договору Орендодавець зобов'язаний у 2-денний термін з моменту підписання даного договору передати Орендарю приміщення за актом прийому-передачі. За умовами п.7.1. Договору даний Договір вступає в дію від дня підписання сторонами акту прийому- передачі. Так, як акт приймання-передачі приміщення підписано не було, тобто, як вбачається з умов п.7.1. Договору, даний договір не набрав чинності. Отже, Позивач свого зобов'язання щодо передачі майна Відповідачеві не виконав. В даному випадку відбулося прострочення кредитора на підставі ст.613 ЦК України. На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 10 січня 2011 року представник відповідача надав пояснення, які співпадають з позицією, що викладена у письмовому відзиві. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2010 року між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (арк.с.9-10), за умовами якого позивач (Орендодавець) передає, а відповідач (Орендар) приймає в тимчасове користування на умовах оренди нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 56 м.кв. Приміщення передається Орендарю для використання його відповідно до статутної діяльності Орендаря. Зазначене приміщення передається Орендарю в технічно справному стані за актом прийому-передачі.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.5. Договору загальний місячний розмір орендної плати за даним Договором складає 6000 грн., сплата якої здійснюється щомісячно, не пізніше 23 числа поточного місяця.

За умовами п.3.2.2. Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, сплачувати експлуатаційні витрати та комунальні послуги.

Даний Договір вступає в дію від дня підписання Сторонами акту прийому-передачі, за яким приміщення передається Орендарю в користування, і діє до 21 травня 2011 року (п.7.1. Договору).

Як зазначає позивач відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати належним чином не виконував. Внаслідок чого станом на 07.08.2011 року за підрахунками позивача за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі в розмірі 57 200 грн. 00 коп.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 на адресу відповідача надсилав претензію №1 від 04.08.2011 р., однак відповідь від Орендаря на дану претензію у матеріалах справи відсутня (арк.с.11).

12 серпня 2011 року з метою досудового врегулювання господарського спору щодо погашення заборгованості за орендну плату нежитлового приміщення, Орендодавцем було направлено Орендарю доповнення до претензії № 1 з розрахунком суми загального боргу та пені. Відповідь на дану претензію у матеріалах справи відсутня ( арк.с.14-15).

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За своєю правовою природою Договір оренди нежитлового приміщення від 21.10.2010 р., що підписаний між сторонами, є договором найму.

За умовами ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи відсутні докази підписання сторонами акту прийому передачі нежитлового приміщення від позивача в оренду відповідачу. На вимогу суду сторони таких доказів не надали у зв'язку з їх відсутністю.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться надані ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2011 р. документи, що містять відомості про подання звітів про використану електроенергію підприємця ОСОБА_3, що використовувалася ним для здійснення господарської діяльності у приміщенні за адресою АДРЕСА_1, по лічильнику №1837578 згідно договору №3168 (арк.с.51-57).

Із вказаних документів вбачається, що підприємець ОСОБА_3 за період грудень 2010 року та січень-червень 2011 року подавав від свого імені та за своїм підписом звіти про використану електроенергію у приміщенні за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно такі дії відповідача підтверджують схвалення та прийняття до виконання укладеного між сторонами Договору оренди.

Отже, підприємець ОСОБА_3 вчинив дії, що свідчать про фактичне використання ним орендованого приміщення за адресою АДРЕСА_1 з грудня 2010 року по червень 2011 року.

За умовами п.7.3. Договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.2010 р. припинення дії даного Договору оформляється актом прийому-передачі, за яким приміщення повертається орендарю.

У матеріалах справи міститься акт прийому-передачі приміщення від 15.08.2011 р., за яким Орендар повертає, а Орендодавець приймає з орендного користування приміщення, що є предметом оренди і знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 56,0 кв.м. (арк.с.46). Даний акт підписаний лише Орендодавцем. Оскільки у графі, в якій повинен міститися підпис Орендаря наявна відмітка "Від підпису відмовився", тому суд не може прийняти вказаний акт як доказ фактичної передачі приміщення від відповідача до позивача саме 15.08.2011 р.

Будь-які інші докази повернення підприємцем ОСОБА_3 орендованого приміщення підприємцю ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні та сторонами не надані. Таким чином не можливо встановити момент припинення правовідносин між сторонами з приводу Договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.2010 р.

У зв'язку з тим, що документально підтверджується факт прийняття відповідачем до виконання Договору оренди від 21.10.2010 р., та у матеріалах справи відсутні докази щодо дати повернення приміщення підприємцю ОСОБА_2 від Орендаря, та наявними документами у справі підтверджується фактичне використання підприємцем ОСОБА_3 орендованого приміщення з грудня 2010 року по червень 2011 року, тому суд приходить до висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу орендну плату за період фактичного використання ним приміщення, а саме за грудень 2010 року - червень 2011 року, в сумі 6000 грн. 00 коп. за кожен місяць оренди.

Отже, за підрахунками суду розмір орендної плати, яку підприємець ОСОБА_3 повинен сплатити підприємцю ОСОБА_2 становить 42 000 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по орендній платі підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі та Договорі, відтак підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 42 000 грн. 00 коп. - основного боргу з орендної плати. В частині стягнення 15 200 грн. 00 коп. орендної плати в позові слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю. В частині стягнення 3 141 грн. 60 коп. пені провадження у справі слід припинити на підставі п.4 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

У позовній заяві позивач також просив покласти на підприємця ОСОБА_3 4 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 14 грн. 80 коп. поштових витрат.

Як на підставу вимоги про відшкодування витрат на адвокатські послуги посилається на Договір про надання правової допомоги від 05.08.2011 р., укладений з адвокатом ОСОБА_4. Також подав до матеріалів справи копію свідоцтва про право ОСОБА_4 на заняття адвокатською діяльністю №789 від 08.04.2011 р., квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 14.11.2011 р. про сплату адвокату ОСОБА_4 4 000 грн. 00 коп. за надання юридичних послуг (арк.справи 18-19, 23).

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката, інших витрат, повязаних з розглядом справи. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги адвоката покладаються при задоволенні позову на відповідача (ч.5 ст.49 ГПК України). Отже, вимога позивача про відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на послуги адвоката обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 грн. 80 коп. поштових витрат, то суд зазначає, що остання до задоволення не підлягає, оскільки вказані витрати здійснені позивачем до порушення провадження у справі та не відносяться до судових витрат, які пов'язані з розглядом справи у розумінні ст.44 ГПК України.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 69,48 %.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно квитанції №689 від 20.09.2011 р. позивачем надміру сплачено державне мито. Тому суд вважає за необхідне видати підприємцю ОСОБА_2 довідку на повернення державного мита з державного бюджету в розмірі 604 грн. 45 коп.

Керуючись ст. 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідент. номер НОМЕР_2) - 42 000 грн. 00 коп. - основного боргу по орендній платі, 419 грн. 98 коп.- витрат по сплаті державного мита, 163 грн. 97 коп. плати за послуги з інфоpмаційно-технічного забезпечення судового процесу та 4000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення з відповідача 15 200 грн. 00 коп. орендної плати в позові відмовити.

4. В частині стягнення з відповідача 3 141 грн. 60 коп. пені провадження у справі припинити.

5. Видати підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідент. номер НОМЕР_2) довідку про повернення з державного бюджету надміру сплаченого державного мита в розмірі 604 грн. 45 коп.

Суддя Бережнюк В.В.

повний текст рішення підписаний суддею "16" січня 2012 року