Рішення № 21322876, 20.01.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2012 р. Справа № 18/85

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Форвард”

До відповідача Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод”

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Харківське регіональне управління

про стягнення в сумі 3 493 638 грн. 00 коп. отриманих за недійсним правочином,

За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Форвард”

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Емітент-Сервіс”

про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Форвард” повернути Закритому акціонерному товариству “Рівненський ливарний завод” цінні папери - іменні процентні облігації у кількості 100 штук загальною номінальною вартістю 5 000 000 (п’ять мільйонів) грн. 00 коп..

Суддя Войтюк В.Р.

В засіданні приймали участь:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Губар В.Є.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з`явився

Від третьої особи 1: не з’явився.

Від третьої особи 2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія управління активами “Форвард” звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом, в якому просить стягнути з Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод” грошові кошти в сумі 3 493 638 грн. 00 коп. отриманих за недійсним правочином.

Закрите акціонерне товариство “Рівненський ливарний завод”, подало зустрічний позов, в якому просить зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Форвард” повернути Відповідачу цінні папери - іменні процентні облігації у кількості 100 штук загальною номінальною вартістю 5 000 000 грн. 00 коп.

ТОВ «КУА «Форвард»обгрунтовує вимоги таким.

01 жовтня 2004 року між позивачем (ТОВ «КУА «Форвард») від імені якого діяв повірений - Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»та відповідачем (ЗАТ «РЛЗ») було укладено договір №К/09/04-ОБ008/Т-1 купівлі-продажу цінних паперів (процентних іменних облігацій), емітованих ЗАТ «РЛЗ»в документарній формі номінальною вартістю 5000000,00 грн. у кількості 100 штук на загальну вартість 5000000,00 грн.

На виконання договору ТОВ «КУА «Форвард»сплатило ЗАТ «РЛЗ»за іменні процентні облігації 5000000 (п`ять мільйонів) грн., що підтверджується платіжними дорученнями №т 62 від 26.10.2004р.; №63 від 26.10.2004р.; №64 від 26.10.2004р., а ЗАТ «РЛЗ»передало ТОВ «КУА «Форвард»28.10.2004р. згідно Листа виконаних зобов`язань за договором № К/09/04-ОБ008/Т-1 цінні папери - іменні процентні облігації у кількості 100 штук загальною номінальною вартістю 5000000 (п`ять мільйонів) грн. Таким чином, сторони за договором № К/09/04-ОВ008/Т-1 зобов`язання виконали в повному обсязі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

В подальшому ЗАТ «РЛЗ»сплатило ТОВ «КУА «Форвард»дохід (відсотки) за облігаціями в сумі 1506362 (один мільйон п`ятсот шість тисяч триста шістдесят дві) грн.

Рішенням господарського суду Харківської області №59/212-09 від 16 листопада 2009р. договір визнано недійсним з моменту його укладення. Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2010р. вказане рішення залишено в силі.

Відповідно до частини другої ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, Рішенням суду встановлені наступні факти: відповідно до акту виконаних зобов`язань за Договором від 28 жовтня 2004р. Продавець (ЗАТ «РЛЗ») передав Довірителю (ТОВ «КУА «Форвард»), Довіритель прийняв, а Покупець (ВАТ КБ «Надра») оплатив Продавцю цінні папери (іменні процентні облігації) на суму 5000000 (п`ять мільйонів) гривень.

Питання про застосування наслідків недійсності правочину в ході розгляду справи №59/212-09 не вирішувалося.

Приписами частини першої ст.216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, правовими наслідками недійсного правочину є двостороння реституція сторін недійсного правочину.

Відповідно до п. 1 ч.З ст.1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави»застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до ч.З ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідач без достатньої правової підстави користується коштами в сумі 3493638 (три мільйони чотириста дев'яносто три тисячі шістсот тридцять вісім) гривень, які отримані ним за недійсним правочином.

ЗАТ “РЛЗ” зустрічні вимоги обгрунтовує таким.

01 жовтня 2004 року між ТОВ ,,КУА „Форвард" від імені якого діяв повірений - Відкрите акціонерне товариство комерційний банк „Надра" та ЗАТ „Рівненський ливарний завод" було укладено договір № КУ09/04-ОБ008/Т-1 купівлі-продажу цінних паперів (процентних іменних облігацій) емітованих ЗАТ „РЛЗ" в документарній формі номінальною вартістю 5 000 000,00 грн. у кількості 100 штук на загальну вартість 5 000 000,00 грн.

На виконання договору ТОВ „КУА „Форвард" сплатило ЗАТ „РЛЗ” іменні процентні облігації 5000000 (п'ять мільйонів) грн., а ЗАТ „РЛЗ" передало ТОВ „КУА „Форвард" 28.10.2004р. згідно Акта виконаних зобов'язань за договором №К/09/04-ОБ008/Т-1 цінні папери - іменні процентні облігації у кількості 100 штук загальною номінальною вартістю 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) грн. Таким чином сторони за договором №К/09/04-ОБ008/Т-1 зобов'язання виконали в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Харківської області № 59/212-09 від 16.11.2009р. вищевказаний договір визнано недійсним з моменту його укладення. Постановою Вищого господарського суду України в 11.02.2010р. по справі № 59/212-09 вказане рішення залишено в силі.

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, правовими наслідками недійсного правочину є двостороння реституція сторін недійсного правочину.

Відповідно до п. 1 ч. З ст.1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України „Набути, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно з ч. З ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи з вищевикладеного, ТОВ ,,КУА „Форвард" без достатньої правової підстави користується іменними процентними облігаціями у кількості 100 штук загальною номінальною вартістю 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) грн., які отримані ними недійсним правочином.

10.06.11 р. ЗАТ “РЛЗ” звернулось до суду із заявою про зміну предмету зустрічного позову. Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії з управління активами "Форвард" грошові кошти у розмірі 5000000 грн. на користь Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" - вартість цінних паперів процентних іменних облігацій.

Вказана заява залишена судом без розгляду оскільки подана після початку розгляду господарським судом справи по суті.

Первинний позивач відхиляє зустрічні вимоги посилаючись на таке.

Відповідно до передавального розпорядження від 30.07.2009р., у зв'язку із закінченням терміну обігу облігацій, ТОВ «КУА «Форвард»повернуло ЗАТ «РЛЗ»означені вище 100 штук облігацій на загальну суму 5 000 000,00 грн.

Цей факт також підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку ТОВ «КУА «Форвард»від 31.07.2009р., з якої вбачається, що станом на 31.07.2009р. на рахунку ТОВ «КУА «Форвард»облігації відсутні.

Крім того цей факт підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку емітента від 31.07.2009р., з якої вбачається, що станом на 31.07.2009р. на рахунку ЗАТ «РЛЗ»обліковуються 100 штук облігації, повернення яких є предметом зустрічного позову.

Щодо змісту на форми передавального розпорядження, то передавальне розпорядження від 30.07.2009 року відповідає вимогам, що встановлені п.2.1. розділу IV рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року N 1000 «Про затвердження Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2007 року за N 49/13316). Тобто, передавальне розпорядження оформлене відповідно до вимог законодавства, а отже є належним доказом підтвердження факту передання облігацій у кількості 100 шт. від ТОВ «КУА «Форвард до ЗАТ «РЛЗ».

Окрім того, відповідно до п.4.7 розділу 4 Меморандуму про випуск облігацій ЗАТ «РЛЗ»форма випуску облігацій в кількості 100 шт. - документарна.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів.

Відповідно ч.1 розділу XI рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року N 1000 «Про затвердження Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів»одним із обов'язків емітента є обов'язок емітента забезпечувати реєстратора необхідною кількістю бланків сертифікатів.

Однак, ТОВ «КУА «Форвард»відомо, що ЗАТ «РЛЗ»при випуску облігацій не здійснювало оформлення сертифікату і відповідно не передавало сертифіката ТОВ «КУА «Форвард», що в свою чергу унеможливило передання сертифіката від ТОВ «КУА «Форвард»до ЗАТ «РЛЗ»у момент повернення облігацій у зв'язку із закінченням терміну обігу облігацій.

ЗАТ “РЛЗ” позовні вимоги відхиляє, посилаючись на таке.

На виконання договору ТОВ „КУА „Форвард" сплатило ЗАТ „РЛЗ” іменні процентні облігації 5000000 (п'ять мільйонів) грн., а ЗАТ „РЛЗ" передало ТОВ „КУА „Форвард" 28.10.2004р. згідно Акта виконаних зобов'язань за договором №К/09/04-ОБ008/Т-1 цінні папери - іменні процентні облігації у кількості 100 штук загальною номінальною вартістю 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) грн. Таким чином сторони за договором №К/09/04-ОБ008/Т-1 зобов'язання виконали в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Харківської області № 59/212-09 від 16.11.2009р. вищевказаний договір визнано недійсним з моменту його укладення. Постановою Вищого господарського суду України в 11.02.2010р. по справі № 59/212-09 вказане рішення залишено в силі.

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, правовими наслідками недійсного правочину є двостороння реституція сторін недійсного правочину.

Відповідно до п. 1 ч. З ст.1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України „Набути, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно з ч. З ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи з вищевикладеного, ТОВ ,,КУА „Форвард" без достатньої правової підстави користується іменними процентними облігаціями у кількості 100 штук загальною номінальною вартістю 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) грн., які отримані ними недійсним правочином, тобто, первинний позивач відмовляється виконувати умови двосторонньої реституції.

Третя особа ТОВ “Емітент-Сервіс” надала пояснення, у яких зазначає, що повернення облігацій підтверджується випискою з реєстру власників - імених цінних паперів про стан особового рахунку ТОВ «КУА «Форвард»від 31.07.2009 року, з якої вбачається, що станом на 31.07.2009 року на рахунку ТОВ КУА «Форвард»облігації відсутні та випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку емітента від 31.07.2009 року, з якої вбачається, що станом на 31.07.2009 року на рахунку ЗАТ «РЛЗ»обліковуються 100 штук облігацій.

Окрім того, відповідно ч. 1 розділу XI «Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006р. № 1000, емітент зобов'язаний забезпечувати реєстратора необхідною кількістю бланків сертифікатів.

Враховуючи вищевказані положення законодавства, саме ЗАТ «РЛЗ», як емітент облігацій, мало забезпечити виготовлення та оформлення сертифікатів іменних процентних облігацій.

Однак, серед документів системи реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ «Рівненський ливарний завод» бланки сертифікатів іменних процентних облігацій відсутні, що вказує на те, що ЗАТ «РЛЗ»не замовляло їх виготовлення, тобто таких бланків ніколи не існувало.

Відтак, при перереєстрації права власності на 100 штук простих іменних облігацій, сертифікат на ім'я ТОВ «КУА «Форвард»не оформлювався та ТОВ «КУА «Форвард»не видавався, тому повернути такий сертифікат ТОВ «КУА «Форвард»не може.

Третя особа ВАТ КБ “Надра” пояснень не надало.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що первинний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов слід залишити без розгляду з огляду на таке.

01 жовтня 2004 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард»та ВАТ комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ комерційний банк «Надра»Харківське регіональне управління укладений договір доручення № К/09/04-ОБ008, відповідно до якого банк взяв на себе зобов'язання укласти угоду на придбання від імені, за дорученням та за рахунок товариства цінні папери, а саме: облігації процентні іменні; емітента - ЗАТ «Рівненський ливарний завод», код ЄДРПОУ 30606056; форма випуску -документарна; номінальна вартість облігації - 50 000,00 грн.; серія - А; купонний період - 1 місяць; ставка купона - 20%; дата погашення облігації - 03 серпня 2009 року; загальна кількість облігацій - 100 штук; загальна номінальна вартість облігацій - 5 000 000,00 грн.

У подальшому, 01.10.2004 року, між ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард»від імені якого діяв ВАТ комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ комерційний банк «Надра»Харківське регіональне управління та ЗАТ «Рівненський ливарний завод»на виконання Договору доручення, укладений Договір № К/09/04-ОБ008/Т-1 купівлі-продажу цінних паперів - процентних іменних облігацій, у кількості 100 штук, на суму 5 000 000,00 грн.

Згідно рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2009 року по справі № 59/212-09 Договір № К/09/04-ОБ008/Т-1 від 01.10.2004р. купівлі-продажу цінних паперів було визнано недійсним з моменту його укладення. В апеляційному порядку справа №59/212-09 не переглядалась, постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2010 року, указане судове рішення залишено в силі.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного Договору купівлі - продажу цінних паперів, ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард»сплатило ЗАТ «Рівненський ливарний завод»за іменні процентні облігації 5 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 62 від 26.10.2004 року, № 63 від 26.10.2004 року та № 64 від 26.10.2004 року, а ЗАТ «Рівненський ливарний завод»передало ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард»іменні процентні облігації у кількості 100 штук, що підтверджується Актом виконаних зобов'язань від 28.10.2004 року.

Відповідно ч. З ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 216 цього Кодексу передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.525 цього ж Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, оскільки ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» сплатило ЗАТ «Рівненський ливарний завод» за недійсним Договором купівлі-продажу 5 000 000,00грн., суд уважає, що на підставі указаних норм у ЗАТ «Рівненський ливарний завод»виникло зобов'язання перед ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард»щодо повернення останньому 5 000 000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард»не направило в адресу ЗАТ «Рівненський ливарний завод»вимогу якою би вимагало від ЗАТ «Рівненський ливарний завод»повернути йому кошти, які були отримані за недійсним правочином.

Указана обставина підтверджується відсутністю посилання на таку вимогу у позовній заяві, відсутністю зазначеного документу у матеріалах справи, а також поясненням представника позивача, який стверджував, що у правовідносинах, що виникли між сторонами, така вимога не є обов’язковою, а тому вона не скеровувалась.

Суд критично ставиться до зазначених пояснень представника позивача, оскільки спірні правовідносини урегульовані вимогами згаданої вище ст.530 ЦК України, яка поширюється на них.

До того ж , наявність такої вимоги передбачає і п.5 ст. 216 ЦК України на яку як на підставу задоволення позову посилається позивач і яка визначає правові наслідки недійсності правочину.

Так, згадана норма вказує що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відтак, на думку суду, строк виконання зобов’язання про повернення 5 000 000 грн. не настав.

Окрім того, позивачем не надано пояснень чому суму позову складають саме 3493638 грн. а не інша сума, не надано доказів, які б підтверджували розрахунок позову, саме на таку суму. При цьому відповідачем заперечується саме така сума.

Таким чином, позовні вимоги первинного позову задоволенню не підлягають.

ЗАТ «РЛЗ»звернулось із зустрічним позовом до ТОВ КУА «Форвард»про повернення іменних процентних облігацій у кількості 100 штук загальною номінальною вартістю 5000 000 грн.

Як на підставу посилається на ті ж обставини, що і первинний позивач, а саме на таке.

На виконання договору ТОВ „КУА „Форвард" сплатило ЗАТ „РЛЗ»іменні процентні облігації 5000000 (п'ять мільйонів) грн., а ЗАТ „РЛЗ" передало ТОВ „КУА „Форвард" 28.10.2004р. згідно Акта виконаних зобов'язань за договором №К/09/04-ОБ008/Т-1 цінні папери - іменні процентні облігації у кількості 100 штук загальною номінальною вартістю 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) грн.

Рішенням господарського суду Харківської області № 59/212-09 від 16.11.2009р вищевказаний договір визнано недійсним з моменту його укладення.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Уважає, що ТОВ ,,КУА „Форвард" без достатньої правової підстави користується іменними процентними облігаціями у кількості 100 штук загальною номінальною вартістю 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) грн., які отримані ними за недійсним правочином.

Відповідач за зустрічним позовом заперечив невиконання зобов’язання і повідомив, що облігації повернуто до винесення господарським судом Харківської області рішення у справі № 59/212-09 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004 р. № К/09/04-0Б008/Т-1 і цей факт підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку емітента від 31.07.2009 року, з якої вбачається, що станом на 31.07.2009 року на рахунку ЗАТ «РЛЗ»обліковуються 100 штук облігацій а сертифікат повернути не може, оскільки з вини зустрічного позивача він не виготовлявся.

З метою з’ясування дійсних обставин по справі судом ухвалою від 07 квітня 2011 року (а.с.83-84 т.2) Закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" зобов`язано надати докази на підтвердження обставин викладених у зустрічній позовній заяві.

Окрім того, ухвалою від 27.05.11 р. (а.с.22-23 т.3) зобов’язано сторони надати:

а) позивачу (відповідачу за зустрічним позовом): акт звірки розрахунків, докази підтвердження передачі цінних паперів ЗАТ "Рівненський ливарний завод" з урахуванням ст.5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" ;

б) відповідачу (позивачу за зустрічним позовом): акт звірки розрахунків; докази підтвердження перерахування коштів ТзОВ "Компанія управління активами "Форвард" ; докази в обгрунтування заперечень, щодо отримання цінних паперів від ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард";

в) третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом ТзОВ "Емітент-Сервіс": інформацію стосовного того у чиїй власності перебувають цінні папери, що є предметом зустрічного позову по даній справі станом на день розгляду справи; докази виконати вимоги попередніх ухвал суду.

Окрім того, ухвалою суду від 11.01.12 р. (а.с.26 т.4) зустрічного позивача зобов’язано надати суду належним чином завірену копію рішення господарського суду Харківської області, на яку він посилався як на підставу відмови у первинному позові та задоволенні зустрічного.

Проте, усупереч зазначеним вимогам ухвал суду, з вини ЗАТ «РЛЗ»звірка розрахунків не проведена, докази на підтвердження обставин викладених у зустрічній позовній заяві не надані, обставини щодо виготовлення/невиготовлення сертифікату, причини таких дій для установлення вини сторін, їх правових позицій - суду не пояснені.

ТОВ «Емітент-Сервіс»оригіналів документів, які б підтверджували передачу облігацій суду не надало.

Окрім того, зустрічним позивачем не надано суду копію рішення господарського суду Харківської області, а у судове засідання 20.01.12 р. без поважної причини його представник не з’явився.

Відтак, зустрічним позивачем, не виконані вимоги ухвал суду від 07.04.2011 р., 27.05.11 р. та 11.01.12 р.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до статей 4-2 та 4-3 Господарського кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ненадання Закритим акціонерним товариством "Рівненський ливарний завод" витребуваних судом доказів перешкоджає винести рішення по суті зустрічного позову.

Усе вищевказане, призводить суд до висновку про неможливість вирішення зустрічного позову по суті.

У відповідності до вимог п.5 ст.81 ГПК України суд залишає позов без розгляду якого позивач без поважних причин не надав витребувані судом документи, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного керуючись ст.80-82 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні первинного позову.

Залишити без розгляду зустрічний позов.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 травня 2010 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Повний текст рішення складений "25" cічня 2012 року