Рішення № 21322833, 02.02.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2012 р. Справа № 5016/8/2012(17/1)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №09/38 від 15.08.2011р.

від відповідача: представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/8/2012(17/1)

За позовом: Державного підприємства “Миколаївський морський торгівельний порт”, 54002, м.Миколаїв, вул. Заводська, 23,

до відповідача: Акціонерного товариства закритого типу “Миколаївське спеціалізоване управління № 139”, 54051, м.Миколаїв, вул. Ольшанців, 74-А,

про: спонукання до виконання мирової угоди,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство “Миколаївський морський торгівельний порт”, (далі-позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Акціонерного товариства закритого типу “Миколаївське спеціалізоване управління № 139” (далі-відповідач) про спонукання до виконання мирової угоди, яка була затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.05. 2011р. по справі №5016/879/2011(3/62).

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.05. 2011р. по справі №5016/879/2011(3/62).

Відповідач належним чином повідомлений про дату, місце і час судового розгляду справи у судове засідання не зявився, вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, позов не спростував.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дані позовні вимоги позивач обгрунтовує наступним:

Державне підприємство “Миколаївський морський торгівельний порт” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Акціонерного товариства закритого типу “Миколаївське спеціалізоване управління № 139” про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 54663,60 грн. Позовні вимоги ґрунтуються на підставі акту планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП “Миколаївський морський торгівельний порт”від 28.10.2008 р. № 14-24/82, договорів підряду від 20.09.06 р. № 17-1, від 20.09.06 р. № 18-1 та від 10.10.07 р. № 16-КС, претензії № 09/1055 від 08.06.10 р., норм ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу, та мотивовані тим, що відповідачем без достатньої правової підстави набуті кошти в сумі 54663,60 грн., які до теперішнього часу позивачу не повернуті.

Дану позовну заяву судом було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5016/879/2011(3/62).

В ході розгляду справи №5016/879/2011(3/62) ухвалою суду від 26.05.2011р. затверджено мирову угоду, укладену між позивачем - Державним підприємством “Миколаївський морський торгівельний порт” та відповідачем - Акціонерним товариством закритого типу “Миколаївське спеціалізоване управління № 139”.

Згідно з умовами мирової угоди сторонами узгоджено суму заборгованості відповідача, яка на момент укладення цієї мирової угоди (станом на 26.05.2011р.) складає 54663,60 грн. та визначили, що відповідач сплачує позивачу 54663,60грн. боргу та 782.64грн. судових витрат шляхом щомісячного перерахування коштів на рахунок позивача наведений у його позовній заяві № 09/563 від 23.03.2011р. в період з 06.06.2011р. по 05.06.2012р., у наступному порядку: 4063,60грн. боргу та 782,64грн. судових витрат, а разом 4846,24грн. в строк до 05.07.2011р. включно; щомісячно по 4600грн. боргу на протязі одинадцяти місяців, в період з 06.07.2011р. по 05.06.2012р. включно; при наявності можливості відповідач сплачує позивачу вищенаведені кошти достроково; позивач заявив, що за умови несвоєчасної сплати коштів останній має право вимагати стягнення з відповідача, в порядку встановленому законодавством України, суми боргу, яка не сплачена або несвоєчасно сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки; відповідач і позивач підтвердили, що мирова угода є одночасно також передбаченою ст.78 ГПК України спільною заявою позивача та відповідача.

В результаті затвердження мирової угоди в цій же ухвалі господарського суду Миколаївської області від 26.05.2011р. провадження у справі №5016/879/2011(3/62) було припинено.

У звязку з тим, що відповідач частково виконав умови мирової угоди в порядку, передбаченою мировою угодою,сплативши позивачу за платіжним дорученням № 574 від 13.07.2011р. борг в сумі 4846,24 грн. та 782,64 грн.- судових витрат, позивач в січні 2012 року звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про спонукання до виконання зобовязання за мировою угодою, затвервердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.05.2011р. по справі № 5016/879/2011(3/62), шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 23000 грн.

В обґрунтування своєї вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 23000грн. позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязання щодо сплати боргу з 06.07.2011р. по 05.12.2011р. (тобто за п'ять місяців), що також підтверджується довідкою централізованої бухгалтерії порту від 09.12.2011 № Б 10-351.

Крім того, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції за час прострочення платежів у розмірі 18,20 грн.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, мирова угода визначила погоджений сторонами порядок сплати заборгованості, яка виникла внаслідок між Позивачем та Відповідачем, як суб'єктами господарювання. Тому відносини з приводу виконання мирової угоди є господарськими, оскільки її належне виконання буде виражатися у отриманні Позивачем результату своєї господарської діяльності.

Згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. № 02-5/289: у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадженні у справі господарським судом припинено. Однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

На момент звернення до суду відповідач своїх зобовязань за мировою угодою в повному обсязі та в добровільному порядку не виконав та не сплатив грошові кошти в порядку та строки, встановлені сторонами в мировій угоді.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач цілком правомірно звернувся до суду з вимогою про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення з відповідача боргу в сумі 23000грн.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 18,20 грн., то остання підлягає відхиленню, з огляд на наступне:

Пунктом 2 мирової угоди було визначено, що у випадку несвоєчасної сплати коштів наведених в п. 1 цієї угоди позивач має право вимагати стягнення з відповідача, в порядку встановленому законодавством України, суми боргу, яка не сплачена або несвоєчасно сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки.

Мировою угодою не було конкретно визначено суму збитків від інфляції в разі порушенням відповідачем свого грошового зобовязання, а це в свою чергу унеможливлює стягнення нарахованих позивачем збитків від інфляції в розмірі 18,20 грн., оскільки мирова угода не може вирішувати питання про права і обовязки сторін, які можуть виникнути у майбутньому.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені, тому підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Миколаївське спеціалізоване управління № 139”, 54051, м.Миколаїв, вул. Ольшанців, 74-А, ідентифікаційний код 05477497, заборгованість у розмірі 23 000,00 грн. (двадцять три тисячі 00 коп.), судовий збір у сумі 1410,38 грн. 00 коп. ( одна тисяча чотириста десять грн. 38 коп.) на користь Державного підприємства “Миколаївський морський торгівельний порт”, 54002, м.Миколаїв, вул. Заводська, 23, ідентифікаційний код 01125608.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 06.02.2012 року.