Рішення № 21322692, 30.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.12 Справа № 5015/6797/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісокомбінат «Дубове», смт. Дубове Тячівського району Закарпатської області

до відповідача: Колективного підприємства «Ясень», с. Оброшено

про стягнення 2 510 965, 28 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Альховській І.Б.

Представники:

від позивача: Бідула Г.Д. - представник

від відповідача: не з‘явився

Зміст ст.22 ГПК України представникам сторін роз’яснено.

Суть спору:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Лісокомбінат «Дубове»до Колективного підприємства «Ясень»про стягнення 2 249 282, 80 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.11.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.11.2011 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду та в судових засіданнях оголошувалася перерва.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Представник відповідача в попередніх судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою суду від 04.01.2012 р. було продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.01.2012 р. представником позивача подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог в якій позивач просить стягнути на його користь завдані відповідачем неналежним виконанням зобов‘язання реальні збитки у розмірі 800 515, 28 грн. в тому числі: 400 273, 80 грн. сплачених процентів згідно кредитного договору з відкриттям відновлювальної кредитної лінії № 17/09-ВКЛ від 30.03.2009 р. за період з березня 2009 р. по жовтень 2011 р.; 34 151, 48 грн. виплаченої заробітної плати працівникові та сум обов‘язкових податків та платежів, пов‘язаних із такою виплатою; 300 000, 00 грн. витрат, пов‘язаних з утилізацією 10 000 м. куб. непридатної, тобто втраченої для виробництва сировини (тирси); 66 090, 00 грн. сплачених коштів, пов‘язаних із придбанням складових обладнання (прес-гранулятора) з метою належної продуктивності та роботи обладнання, та упущену вигоду у розмірі 1 710 450, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісокомбінат «Дубове»звернулося з позовом до Колективного підприємства «Ясень»про стягнення 2 510 965, 28 грн. збитків (з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог).

В обґрунтування заявлених вимог у позовній заяві та додаткових пояснення по справі вказує на те, що 27.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лісокомбінат «Дубове»(надалі позивач, покупець) та Колективним підприємством «Ясень»(надалі відповідач, продавець) укладено договір № 27/03/09-1 на виготовлення та поставку обладнання (надалі –договір).

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1 договору, відповідач взяв на себе зобов‘язання виготовити та передати у власність позивача обладнання для виготовлення паливних гранул (пелет) з відходів деревини, які повинні відповідати Європейським сертифікатам якості (для прикладу –DIN, DIN Plus), з продуктивністю обладнання 1 000 кг/год. та загальним споживанням електроенергії не більше 120 кВ/год., а позивач –прийняти обладнання та оплатити.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що продавець зобов‘язаний після підписання договору, в строк не пізніше сорока п‘яти днів, виготовити та передати покупцеві товар із сертифікатом відповідності та інструкцію з його експлуатації. Тобто, відповідач взяв на себе обов‘язок поставити товар до 12.05.2009 р.

Незважаючи на виконання позивачем умов договору щодо оплати за поставлене обладнання, в порушення умов договору, відповідачем обладнання поставлено лише частково, партіями 08.05.2009 р., 01.06.2009 р., 23.07.2009 р. та 01.10.2009 р., зокрема лише систему сушки, систему подачі, систему фасовки, лінію гранулювання. Не поставлено механізований склад сировини.

Крім цього, поставлене обладнання не відповідало умовам договору щодо продуктивності, тобто було поставлено неякісне обладнання.

Оскільки відповідачем було поставлене неякісне обладнання, позивач був змушений звернутися до господарського суду Львівської області з позовом про зобов‘язання відповідача повернути грошові кошти за неякісний товар.

До призначення розгляду справи в господарському суді Львівської області, відповідачем визнано факт поставки неякісного товару та 28.10.2011 р. повернуто позивачу сплачені ним кошти в сумі 650 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 193.

Поставка неякісного обладнання зумовила заподіяння позивачу збитків, які на його думку полягають в наступному:

Позивачем було розроблено та затверджено інвестиційний проект «Створення нового високотехнологічного виробництва по утилізації відходів переробки деревини та отримання з них паливних гранул». Враховуючи відсутність власних коштів було прийнято рішення про залучення кредитних коштів для закупівлі обладнання по виготовленню паливних гранул з метою отримання прибутків, які б надали змогу повернути кредит, отримати прибуток та сприяли розвитку підприємства.

Тому позивачем було укладено кредитну угоду від 30.03.2009 р. № 17/09-ВКЛ з АТ «Оксі Банк», згідно якої отримано кредит в розмірі 100 000, 00 Євро на придбання обладнання для запуску виробництва по виготовленню паливних пелетів строком на п‘ять років під 15% річних.

Банком неодноразово здійснювались перевірки цільового використання кредитних коштів позивачем і жодних порушень не було зафіксовано, при цьому доказом використання кредитних коштів на закупівлю спірного обладнання є довідки товариства з видатковими накладними, яка скеровувалась в банк (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

У зв‘язку з невиконанням умов договору № 27/03/09-1 відповідачем, виробництво паливних пелетів належним чином не запущено, що призвело до оплати відсотків по кредиту в розмірі 400 273, 80 грн.

Позивачем вживалися заходи для пристосування поставленного відповідачем неякісного обладнання шляхом придбання для заміни його складової частини - пресс-гранулятора, що підтверджується контрактом на поставку між ТзОВ «Лісокомбінат «Дубове»і чеською фірмою «Svoboda Ехроrt s.r.o.»від 13.01.2010 року № 13/01-10, ВМД про ввезення вказаного обладнання в Україну № 302010003/2010/140273 від 29.01.2010 року (відповідно до вказаних документів вартість обладнання становила 55 075,01 грн. (графа 45 ВДМ), сума митних платежів –11 015,00 грн. (графа 47 ВМД).

З метою економії коштів для закупівлі сировини необхідної для виготовлення паливних гранул (пелет) на товаристві здійснюється складування сировини (тирси та дрібних відходів деревини), яка залишається після переробки пиломатеріалів на пилорамі на спеціально відведеній для цього площадці. Так, відповідно до акту обстеження площадки для зберігання тирси та визначення їх фактичних залишків станом на 01.12.2011 року на товаристві знаходиться близько 10 000 м. куб. тирси, для вивезення якої з метою утилізації, товариству потрібно 300 000,00 грн., оскільки подальше використання її є неможливим через тривалість зберігання.

Для майбутньої реалізації паливних гранул (пелет) позивачем укладено на підставі протоколу намірів від 12.12.2009 року з чеською фірмою «Stavokol druzstvo»контракт від 10.02.2010 року № 10/02-10 на поставку пелет (дерев'яних гранул) загальною кількістю 5 000 тон, вартістю 55 євро за 1 тонну. Укладення вказаного договору відбулось після вжиття позивачем заходів щодо запуску поставленого відповідачем обладнання шляхом заміни прес-гранулятора.

Наказом директора ТзОВ «Лісокомбінат «Дубове»від 28.01.2009 року № 3 за трудовим договором від 28.01.2009 року було прийнято на роботу працівника - Леспух С.В., майстром лінії гранулювання (пелет) з метою забезпечення його участі у встановленні та подальшому обслуговуванні обладнання. Вказаному працівникові у період з квітня 2009 року по жовтень 2011 року виплачено заробітну плату у розмірі 22 860,00 грн. та здійснено нарахування і виплату обов'язкових платежів у розмірі 11 291,48 грн. Через затримку поставки обладнання та поставку неякісного обладнання, виплачена заробітна платня та відрахування з неї також являються збитками товариства, які понесені позивачем у зв‘язку з неналежним виконанням умов договору.

На думку позивача, відповідачем не вжито жодних заходів щодо належного виконання своїх договірних зобов‘язань, а саме не забезпечено проведення пуско-наладки поставленого обладнання, не проведено експертизу поставленого обладнання згідно п. 7.2 договору.

Крім цього, позивач зазначає, що відповідачем визнано факт поставки неякісного обладнання та 28.10.2011 р. повернено грошові кошти за обладнання у сумі 650 000,00 грн.

Однак, грошові кошти повернені позивачу лише після звернення ТзОВ «Лісокомбінат «Дубове» з позовом до господарського суду Львівської області та порушення справи № 5015/6012/11 про стягнення 650 000,00 грн., розірвання договору та зобов'язання забрати неякісний товар, що підтверджується рішенням суду у вказаній справі від 15.11.2011 року.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача завдані неналежним виконанням зобов‘язання реальні збитки у розмірі 800 515, 28 грн. в тому числі:

- 400 273, 80 грн. сплачених процентів згідно кредитного договору з відкриттям відновлювальної кредитної лінії № 17/09-ВКЛ від 30.03.2009 р. за період з березня 2009 р. по жовтень 2011 р.;

- 34 151, 48 грн. виплаченої заробітної плати працівникові та сум обов‘язкових податків та платежів, пов‘язаних із такою виплатою;

- 300 000, 00 грн. витрат, пов‘язаних з утилізацією 10 000 м. куб. непридатної, тобто втраченої для виробництва сировини (тирси);

- 66 090, 00 грн. сплачених коштів, пов‘язаних із придбанням складових обладнання (прес-гранулятора) з метою належної продуктивності та роботи обладнання,

а також упущену вигоду у розмірі 1 710 450, 00 грн.

В представленому відзиві та в усних пояснення, наданих в судових засіданнях, представник відповідача позовні вимоги заперечив з мотивів, що заявлений позов є безпідставним, що відповідачем не заподіяно позивачу жодних збитків та підстави для відшкодування упущеної вигоди відсутні, оскільки відповідачу не зрозумілий алгоритм визначення позивачем розміру упущеної вигоди, а всі доводи позивача не відповідають дійсності. Відповідач також наголошує, що ним поставлено позивачу належне обладнання як по кількості так і по якості, підтвердженням чого є оплата ТзОВ «Лісокомбінат «Дубове»грошових коштів у розмірі 650 000, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи із наступних мотивів.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення. Одним із способів захисту порушених прав, згідно ст. 16 вказаного Кодексу, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 3 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Згідно ст. 217 вказаного Кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 вказаного Кодексу, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що 27.03.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 27/03/09-1 на виготовлення та поставку обладнання.

За своє правовою природою вказаний договір є договором підряду, оскільки статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов‘язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов‘язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 857 ЦК України, робота виконана підрядником має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти –вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Відповідно до ст. 852 ЦК України, яка визначає права замовника у разі порушення підрядником договору підряду, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Незважаючи на належне виконання позивачем своїх зобов‘язань за договором, відповідачем зобов‘язання належним чином не було виконане - обладнання було поставлено частково, а поставлене обладнання не відповідало вимогам щодо продуктивності.

Факт неналежного виконання умов договору відповідачем визнано самостійно, шляхом надання згоди на розірвання договору та добровільного повернення позивачу сплачених коштів, а також рішенням господарського суду Львівської області від 15.11.2011 р. у справі № 5015/6012/11, яким зобов‘язано відповідача забрати з території позивача вказаний у видаткових накладних від 08.05.2009 р., 01.06.2009 р., 23.07.2009 р. та 01.10.2009 р. товар, а саме: систему сушки, систему подачі, систему фасовки, лінію гранулювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не представлено жодних доказів, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні зобов‘язання.

Задовольняючи позовні вимоги частково в частині стягнення реальних збитків позивача суд виходить з наступного:

Щодо позовних вимог про стягнення 400 273, 80 грн. сплачених процентів згідно кредитного договору з відкриттям відновлювальної кредитної лінії № 17/09-ВКЛ від 30.03.2009 р. за період з березня 2009 р. по жовтень 2011 р., 34 151, 48 грн. виплаченої заробітної плати працівникові та сум обов‘язкових податків та платежів, пов‘язаних із такою виплатою, 66 090, 00 грн. сплачених коштів, пов‘язаних із придбанням складових обладнання (прес-гранулятора) з метою належної продуктивності та роботи обладнання, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі, оскільки вказані збитки є додатковими витратами понесеними позивачем, внаслідок порушення (невиконання) зобов'язання відповідачем.

Щодо позовних вимог про стягнення 300 000, 00 грн. витрат, пов‘язаних з утилізацією 10 000 м. куб. непридатної, тобто втраченої для виробництва сировини (тирси), суд задовольняючи позовні вимоги в цій частині частково виходить з того, що позивачем не підтверджено наявними доказами наявність у нього вказаного в позовній заяві обсягу тирси (10 000 м. куб.). Так позивачем до матеріалів справи долучено акт обстеження площадки для зберігання тирси та визначення її фактичних залишків від 01.12.2011 р., що комісійно підписаний працівниками позивача. До вказаного акту позивачем долучено схему обстеження площадки для зберігання тирси, та результати обмірів фактичних залишків тирси станом на 01.12.2011 р. по ТзОВ «Лісокомбінат «Дубове». Згідно вказаних акту та схеми, об‘єм накопиченої тирси становить 10 000 м. куб. Згідно схеми, площадка для зберігання тирси має форму різносторонньої трапеції, основи якої мають приблизну довжину 35 та 25 м., а бічні сторони 28 та 20 м. Висота площадки, згідно схеми становить близько 4 м. Таким чином, арифметичний підрахунок об‘єму вказує на те, що в позивача знаходиться приблизно 2 880 м. куб. тирси, а не 10 000 м.куб. як зазначено у позовній заяві та доданих до неї матеріалах. Виходячи із умов договору між позивачем та ПП Демида В.М. від 17.10.2011 р. про надання транспортних послуг щодо транспортування тирси з території позивача до сміттєзвалища в м. Тячів (копію якого долучено до матеріалів справи), вартість вивезення непридатної тирси становить 86 400, 00 грн. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача, як збитки позивача, пов‘язані з утилізацією сировини, що прийшла в непридатність внаслідок неналежного виконання зобов‘язання відповідачем.

Щодо позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у розмірі 1 710 450, 00 грн., суд задовольняючи їх частково, зауважує наступне.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України в постанові від 03.04.2007 р. у справі № 2-14/144-2006 (2-19/144-2006, 2-19/137-78-2005) «Про застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди»зазначила, що відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Обгрунтовуючи упущену вигоду у розмірі 1 710 450, 00 грн. позивач вказує на те, що внаслідок невиконання відповідачем зобов‘язань за договором, позивачем не виконано контракт укладений з STAVOKOL, druzstvo, Чехія від 10.02.2010 р. № 10/02-10 на поставку 5 000 тон дерев‘яних гранул (пелет), внаслідок чого ним не отримано вказану суму прибутку.

Аналіз інвестиційного проекту «Створення нового високотехнологічного виробництва по утилізації відходів переробки деревини та отримання з них паливних гранул», що затверджений зборами засновників ТзОВ «Лісокомбінат «Дубове»15.01.2009 року, свідчить про те, що вихід паливних гранул (пелет) з сирої триси становить 30 %, тобто для виготовлення однієї тонни (паливних гранул) пелет необхідно близько 3, 33 м. куб. сирої тирси. Таким чином, із накопиченої протягом 2009-2011 років тирси в об’ємі 2 880 м. куб. позивач міг виготовити всього 864, 86 тон паливних гранул (пелет).

Виходячи із розміру розрахункового прибутку позивача від реалізації однієї тонни паливних гранул (пелет) на умовах контракту від 10.02.2010 р. № 10/02-10 (342,09 грн.), позивач міг реально отримати прибуток від реалізації паливних гранул (пелет) у розмірі 295 859, 95 грн. /864, 86 тонни * 342, 09 грн. = 295 859, 95 грн./

Вказана сума у розмірі 295 859, 95 грн. підлягає стягненню з відповідача, як розмір упущеної вигоди позивача. У задоволенні позовних вимог про стягнення решти суми упущеної вигоди у розмірі 1 414 590, 05 грн. слід відмовити за безпідставністю.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

При поданні заяви про уточнення та збільшення позовних вимог позивачем не було доплачено судового збору у розмірі 5 233, 65 грн. Таким чином вказана сума підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 526, 530, 610, 614, 837, 857, 858 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд,

в и р і ш ив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства «Ясень»(81115, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Оброшине, вул. Шашкевича, 12-б, код ЄДРПОУ 23951910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісокомбінат «Дубове»(90531, Закарпатська обл., Тячівський р-н, смт. Дубове, вул. Досарма, 70, код ЄДРПОУ 30756872) суму в розмірі 892 479, 49 грн., з них:

- 586 915, 28 грн. реальних збитків;

- 295 859, 95 грн. упущеної вигоди;

- 9 704, 26 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісокомбінат «Дубове»(90531, Закарпатська обл., Тячівський р-н, смт. Дубове, вул. Досарма, 70, код ЄДРПОУ 30756872) в дохід Державного бюджету України 5 233, 65 грн. судового збору

5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Суддя Манюк П.Т.