Рішення № 21322554, 30.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.12 Справа№ 5015/150/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:

Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів

до відповідача:

Дочірнього підприємства „ТУР” ВАТ «Львівський завод автонавантажувач», м. Львів

про:

стягнення 23309,95 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Яремчук С.М.

За участю представників:

від прокуратури: Леонтьєва Н. Г. –ст. помічник прокурора;

від позивача: Мочурад М.Б. –представник;

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів, надалі –позивач, до Дочірнього підприємства „ТУР” ВАТ «Львівський завод автонавантажувач», м. Львів, надалі –відповідач, про стягнення коштів в сумі 23309,95 грн., в тому числі 23179,79 грн. основного боргу, 103,54 грн. пені, 20,03 грн. три проценти річних, 6,59 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою суду від 17.01.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 30.01.2012 р.

В судове засідання 30.01.2012 р. з”явились представники прокуратури та позивача, позовні вимоги підтримали, надали усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, витребуваних судом документів не подав, пояснень суду щодо позову не надав.

Спір розглядається судом згідно вимог ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 30.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 03.02.2012 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

01.10.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1023 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Згідно п. 1 договору позивач зобов”язався надавати відповідачу послуги теплопостачання в потрібних обсягах, а відповідач зобов”язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Відповідно до п. 6.3 договору покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як вбачається із позовної заяви і доданих до справи матеріалів, позивач свої зобов”язання перед відповідачем відповідно до вищевказаного договору виконав. На підтвердження наданих послуг суду надано акти реалізації теплової енергії за спірний період.

Відповідач взяті на себе зобов”язання щодо оплати отриманих послуг, як це передбачено п. 6.3 договору, виконав частково. За період з 01.06.2011 р. по 01.10.2011 р. відповідач за надані послуги теплопостачання повністю не розрахувався, заборгувавши кошти в сумі 23 179,79 грн.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (господарських зобов’язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Отже, господарське зобов’язання, яке виникло між позивачем та відповідачем за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України має бути належним чином виконано відповідно до вказівок закону та договору.

Таким чином, до стягнення з відповідача правомірно підлягає 23 179 грн. 79 коп. основного боргу.

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок суми пені, поданий позивачем і нарахований в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, прийшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня за період липень –вересень 2011 р. в сумі 103,54 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками, доданими до позовної заяви, сума трьох процентів річних становить 20,03 грн., а сума інфляційних нарахувань –6,59 грн., які нараховані позивачем правомірно і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг, пеню, інфляційні нарахування, три проценти річних не погасив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „ТУР” ВАТ «Львівський завод автонавантажувач», (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 321; код ЄДРПОУ 25548101) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго” (79054, м. Львів, вул. С.Петлюри, 4а; код ЄДРПОУ 20784943) 23179 грн. 79 коп. основного боргу, 103 грн. 54 коп. пені, 6 грн. 59 коп. інфляційних нарахувань, 20 грн. 03 коп. трьох процентів річних та 1609 грн. 50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя Артимович В.М.