Рішення № 21322529, 26.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.12 Справа№ 5015/7179/11

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Будгідравліка», м. Одеса

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м. Дрогобич Львівської області

про стягнення 150080,65 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: ОСОБА_2. представник, довіреність в матеріалах справи.

Права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу розяснено. Заяви про відвід судді не поступали.

Суть спору: на розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом приватного акціонерного товариство «Будгідравліка», м. Одеса до публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м. Дрогобич Львівської області про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 110111,04грн., 3 % річних в сумі 10417,5грн., 18718,88грн. інфляційних втрат та судового збору в розмірі 3001,61грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.12.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.01.2012р. на 11 год.20 хв. Ухвалою суду вд 12.01.2012 року розгляд справи відкладено на 26.01.2012 року.

Представник позивача в судові засідання зявився, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. 04.01.2012 року в канцелярію суду від позивача надійшов лист (вх..№139/12 від 04.01.2012 року), яким позивач на виконання вимог ухвали суду надав лист-підтверджєення №1178 від 29.12.2011 року ( підтвердив , зокрема наявність заборгованості у заявленій до стягнення сумі) та подав витяг ЄДРПОУ з відомостями про відповідача.

23.01.2012 року в канцелярію суду від позивача надійшов лист (вх..№1454/12 від 23.01.2012 року) в додаток до якого подано копію рахунку-фактури 38 від 27.01.2009 року, копію довіреності відповідача ЯЩЛ №823876 на ОСОБА_3. на отримання товару, копію податкової накладної №36 від 09.02.2009 року та довідку УДК про зарахування судового збору до державного бюджету.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.2012 року з»явився, проти суми основного боргу не заперечив, проте просить відмовити в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних. Свої заперечення обґрунтовує у відзиві на позовну заяву, який поданий в канцелярію суду за вх..№1807/12 від 26.01.2012 року. Стверджує що не визначено строк (термін) протягом якого відповідач повинен був провести оплату за товар, так само як і не встановлено момент порушення зобов»язання по оплаті отриманого товару відповідачем. Оскільки , в порядку ч.2 ст.530 ЦК України) позивач не заявляв вимогу відповідачу про проведення розрахунку за отриманий товар, нарахування 3% річних та інфляційних витрат вважає безпідставним та просить в цій частині заявлених вимог відмовити позивачу.

З підстав, наведених у позовній заяві, наданих суду поясненнях позивач та його повноважний представник просять позов задоволити. Стверджують, що на виконання умов договору поставки від 16.01.2009 року №ЗМК-018/09 , згідно видаткової накладної №9 від 09.02.2009 року та довіреності відповідача, виданої уповноваженій на отримання матеріальних цінностей особі , відповідачу відпущено товару на суму 211752 грн. У передбачені договором строки відповідач повного розрахунку за отриманий товар не провів. Станом на момент звернення з позовом до суду основний борг склав 110111,04 грн. Відповідно до ст.625 ЦК України позивач нарахував 3% річних в сумі 10417,50 грн та 18718,88 грн. інфляційних втрат. Із врахуванням заявлених вимог позивач просить стягнути з відповідача 150080,65 грн. заборгованості та відшкодувати понесені судові витрати.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається зпа наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено.

16.01.2009 р. між приватним акціонерним товариством «Будгідравліка», м. Одеса та Публічним акціонерним товариством «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м. Дрогобич Львівської області було укладено договір поставки №ЗМК-018/09, відповідно до умов п.1.1 якого постачальник (позивач) взяв на себе зобовязання поставити товар, а покупець зобов»язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Згідно п. 1.2 договору, товаром, що постачається за даним договором є продукція промислово-технічного призначення, далі товар.

На виконання вказаного договору, 05.02.2009 р. позивач передав у власність відповідача (відвантажив товар, відповідно специфікації: гідромотор нерегульований 410.112А-40.02У1 ТУ З 5790353-002.92) загальною вартістю 211 752 грн., що підтверджується специфікацією №1 від 16 січня 2009 року, видатковою накладною №9 від 09.02.2009 р. та довіреністю ЯОЛ №823876 від 05 лютого 2009 року, яка видана на ім»я ОСОБА_3. (належно завірені копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Пунктом 6.1 договору обумовлено, що оплата товару, що постачається за даним договором здійснюється шляхом переказу коштів на п/р постачальника згідно рахунку в порядку передбаченому в специфікаціях. Відповідно до п.6.3 ціна на товар, що приведена в специфікаціях, може бути змінена лише за умов узгодження сторонами зміни умов поставки. Відповідно до п.2.1 специфікації № 1 від 16 січня 2009 року оплата у розмірі 100% вартості товару здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Пунктом 1.4 договору поставки визначено, що номенклатура, кількість, ціна за одиницю виробу кожного найменування та строки поставки кожної партії товару визначаються в специфікаціях, які є додатками до даного договору і його невід»ємними частинами та підписуються сторонами до моменту поставки товару.

Відповідно до матеріалів справи станом на 31 жовтня 2011 року покупець(відповідач у справі) частково сплатив за поставлений товар, а саме 03.06.2009 року 50820,48грн. відповідно до виписки по особовому рахунку, яка видана позивачу 13.10.2009 року, та 13.10.2009 року 50820,48грн.

Свої зобовязання в частині оплати вартості отриманого товару відповідач в повному обсязі не виконав.

Таким чином, на момент розгляду спору основний борг відповідача згідно договору від 16.01.2009 р. становить 110111,04 грн.

Відповідно до матеріалів справи позивачем було направлено відповідачу листи-претензії №545 від 07.06.2011 року та №843 від 26.09.2011 року з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар, проте жодної відповіді на претензію не надано, про що не заперечив відповідач у судовому засіданні. Відтак, позивачем відповідно до ст.. 625 ЦК України нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 10417,5грн. та інфляційні втрати в розмірі 18718,88грн.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю. При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта

(виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, згідно ст. 691 ЦК України.

У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи (договором, специфікацією, видатковою накладною №9 від 09.02.2009 р., довіреність ЯОЛ №823876 від 05 лютого 2009 року, банківськими документами позивача, виставленим відповідачу рахунком до оплати товару, тощо) підтверджується факт отримання відповідачем від позивача на умовах договору поставки від 16.01.2009 року № ЗМК-018/19 товару , вартістю 211752 грн та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 110111,04 грн. Вказана сума заборгованості не спростована документальними доказами відповідачем, визнається ним, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. За таких обставин, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 110111,04 грн. підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлена.

Заперечення відповідача спростовуються умовами договору поставкми та наявними у справі документами.

Відповідно до умов в п.6.1 договору оплата товару , що постачається за договором, здійснюється шляхом переказу коштів на п/р рахунок Постачальника згідно рахунку в порядку передбаченому у специфікації. Відповідно до п.1.4 договору, специфікація є його невід»ємною частиною. Порядок оплати передбачений у специфікації : оплата у розмірі 100% вартості товару здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання товару. Таким чином, доводи відповідача про невизначеність строку (терміну) протягом якого відповідач повинен був провести оплату за товар, так само як і те , що не встановлено момент порушення зобов»язання по оплаті отриманого товару відповідачем, спростовується наведеним та матеріалами справи. Відповідач не заперечує факт отримання товару 09.02.2009 року по видатковій накладній №9, через його уповноважену ( за довіреністю ЯОЛ №823876 від 05.02.2009 року ) особу ОСОБА_3. Крім того, відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий товар. У матеріалах справи є податкова накладна від 09.02.2009 року, яка є розрахунковим документом.

У призначенні платежів ( що підтверджують виписки з банківського рахунку позивача про поступлення коштів) відповідач вказував не лише номер та дату договору поставки а й рахунок №8 від 27.01.09 р ( копію рахунку позивач подав до справи: рахунок виписаний на товар по видатковій накладній №9 від 09.02.2009 р), що спростовує доводи відповідача про неотримання від позивача рахунку на оплату товару. Слід також вказати і на те, що позивач ( незважаючи на визначені в договорі строки оплати відповідачем отриманого товару ) намагався врегулювати спір в досудовому порядку. Так , позивач відіслав відповідачу претензію №545 від 07.06.11 р , яку відповідач отримав 16.06.11 р та претензію №943 від 26.09.11 року, яку відповідач отримав 04.10.2011 року. Зазначені обставини спростовують обставини, на яких грунтутються заперечення відповідача на позов.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.216, 218 Господарського кодексу України, порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором. Оскільки відповідач неналежним чином не виконав зобов»язання, на підставі ст. 216, 218, та 2 30 Господарського кодексу України та ст.. 625 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 18718,88грн., 3% річних в розмірі 10417,5грн. Відповідач зауважень чи заперечень стосовно розрахунків 3% річних та інфляційних втрат не висловив.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11,258,267,509,525,526,530,625,655,691,692 ЦК України, ст..ст. 173,193,230-232 ГК України, ст.ст.1,2,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85,116 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів»(82100, Львівська обл.., м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, код ЄДРПОУ 00240158) на користь Приватного акціонерного товариства «Будгідравліка»(65005, м. Одеса, вул. Мельницька, 28-А, код ЄДРПОУ 31681688) 110111,04 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 10417,5 грн., 18718,88 грн. інфляційних втрат та 3001,61грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 26.01.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення з урахування вихідних днів 28.01.2012р. та 29.01.2012р. складено 01.02.12р.

Суддя Кітаєва С.Б.