Рішення № 21322155, 30.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/119-48/51630.01.12 За позовомПублічного акціонерного товариства "Незалежна страхова компанія"

до1. Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

2. Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Галактика"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачів:Моторного (транспортного) страхового бюро України

прокомпенсацію страхового відшкодування у розмірі 4 599,50 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гирич О.В.

від відповідача 1:Кравченко С.Г.

від відповідача 2:не з'явився

від третьої особи:Чернецький К.А. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Незалежна страхова компанія" (надалі ВАТ "Незалежна страхова компанія") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про компенсацію страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відкрите акціонерне товариство Страхова компанія "Правекс-Страхування" на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу серії ТЗМ №764358 від 05.09.2007 р., внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Рено", реєстраційний номер НОМЕР_1, у звязку з чим позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2011 р. у справі №40/119, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р., позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі ПАТ "АК "Київводоканал") на користь ВАТ "Незалежна страхова компанія" компенсацію здійснених страхових виплат у розмірі 4 599,50 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2011 р. у справі №40/119 рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. скасовано, а справу №40/119 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №40/119 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. прийнято до провадження справу №40/119, присвоєно їй новий №40/119-48/516, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі "МТСБУ"), розгляд справи призначено на 07.12.2011 р.

В судовому засіданні представником відповідача 1 надано пояснення по справі за змістом яких в задоволенні позову просить відмовити, вказує на те, що на момент скоєння спірного ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Галактика", у звязку з чим обовязок по виплаті спірного відшкодування покладається на останнього.

Представником позивача в судовому засіданні подано пояснення щодо заявленого позову за змістом якого позовні вимоги підтримує, вказує що, позивачем на адресу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Галактика" направлялася претензія щодо відшкодування спірної шкоди, однак у звязку з відсутністю відповіді на таку претензію позивачем було предявлено вимоги до винної особи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. замінено позивача ВАТ "Незалежна страхова компанія" правонаступником Публічним акціонерним товариством "Незалежна страхова компанія" та у звязку із клопотанням МТСБУ розгляд справи відкладено до 11.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2012 р. з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 19.04.2011 р. у справі №48/297, залучено в якості відповідача 2 Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Галактика" (надалі ЗАТ "СК "Галактика"), розгляд справи відкладено до 30.01.2012 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача 1 з'явився, проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Відповідач 2, повідомлений про час і місце судового засідання належними чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.01.2012 р. №18200469, отримане відповідачем 2 24.01.2012 р., свого повноважного представника в судове засідання не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача 2 за адресою: 03115, м.Київ, вул. Котельникова, 23, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11675554 від 10.11.2011 р.

До того ж, з наведеного витягу вбачається, що відносно відповідача 2 порушено справу про банкрутство.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повідомлений про час і місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час і місце судового засідання відповідач 2 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством Страхова компанія "Правекс-Страхування" (після зміни організаційно-правової форми, назви та правонаступництва Публічне акціонерне товариство "Незалежна страхова компанія") (страховик) та Тиндик Оленою Анатоліївною (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу серії ТМЗ №764358 (надалі "Договір"), обєктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням, розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем "Рено", реєстраційний номер НОМЕР_1, що перебуває у заставі, яка надана вигодо набувачу під забезпечення зобовязань страхувальника як позичальника за кредитним договором, на випадок настання подій, перелік яких наведено у п. 4.1 Договору, а саме, страховими випадками за цим договором можуть бути пошкодження, знищення або втрата застрахованого транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди.

07.03.2008 р. о 19 год. 30 хв. в м. Києві на перехресті вул. Червоногвардійська вул.Червоноткацька було скоєно ДТП за участі застрахованого автомобіля "Рено", реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_1 керуючи автомобілем "Фольксваген", при зміні напрямку руху не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем "Рено", що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 (б), 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Деснянського району при УДАІ ГУМВС України в місті Києві №10/14988 від 14.03.2008р. та постановою Деснянського районного суду міста Києва від 11.03.2008 р. у адміністративній справі №3-8286 2008 р., відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

11.03.2008 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля "Рено" звернулася до позивача із заявою про подію, яка може бути визнана страховим випадком, та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до висновку спеціаліста №876 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 25.03.2008 р. субєктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт" (сертифікат №3192/05, виданий Фондом державного майна України 07.04.2005 р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Рено", р.н. НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 4 494,00 грн.

16.04.2008 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля "Рено" звернулася до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі розпорядження №47585/67 від 02.04.2008 р., страхового акту №8812 від 17.04.2008 р. та розрахунку суми страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 4279,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2583 від 18.04.2008 р.

Крім того, здійснюючи розслідування причин та обставин страхової події, позивачем були понесені витрати на проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження у розмірі 320,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2362 від 10.04.2008 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 4 279,50 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а також позивачем були понесені майнові витрати на виконання зобовязання по відшкодуванню шкоди у розмірі 320,00грн.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем 1, що транспортний засіб автомобіль "Фольксваген", яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Рено", належить ПАТ "АК "Київводоканал" та перебував під керуванням його працівника ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП автомобіль "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходився у володінні відповідача 1, а тому шкода заподіяна внаслідок його експлуатації ОСОБА_1 (працівником) відшкодовується ПАТ "АК "Київводоканал", як володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Під час розгляду справи відповідачем 1 було надано поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3299051, відповідно до якого ЗАТ "СК "Галактика" було застраховано цивільно-правову відповідальність, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_2.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/3299051) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 11.10.2007 р. (00:00) по 10.10.2008 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВВ/3299051 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за полісом є ВАТ "АК "Київводоканал" (після зміни організаційно-правової форми ПАТ "АК "Київводоканал"), судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля "Фольксваген" на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1, належного відповідачу 1 автомобіля "Фольксваген", р.н. НОМЕР_2, була застрахована ЗАТ "СК "Галактика".

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Дорожньо-транспортна пригода, яка є страховим випадком, за договором страхуванням цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (поліс №ВВ/3299051), як і звернення позивача із заявою про проведення виплати мали місце до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 р. №3045-VI, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до внесення змін Законом України 17.02.2011 р. №3045-VI.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВВ/3299051) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №ВВ/3299051 підлягає зменшенню на 510,00 грн.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач 2 був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач 2 був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача 2 у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Виходячи з зазначеного, правові підстави для покладення на відповідача 2 обов'язку по відшкодуванню позивачу витрат в розмірі 320,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження відсутні.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензією №59836 від 18.07.2008 р. позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП, у розмірі 4 599,50грн.

Таким чином, враховуючи визначені полісом №ВВ/3299051 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, а також встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, обовязок по відшкодуванню позивачу витрат у розмірі 3 769,50 грн. (4 279,50 грн. 320,00 грн. 510,00 грн.) покладається на відповідача 2.

В той же час, 10.02.2011 р. в офіційному друкованому виданні газеті "Голос України" №25 було опубліковано оголошення про порушення господарським судом міста Києва провадження у справі №46/581-б про банкрутство відповідача 2.

Згідно із ч. 11 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Суд відзначає, що по відношенню до відповідача 2 вимоги позивача в розмінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є конкурсними, оскільки виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

З огляду на викладені норми вбачається, що пропущення встановленого законодавством строку на пред'явлення кредиторської вимоги до боржника має своїм наслідком припинення права кредитора на предявлення такої вимоги в подальшому.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів звернення в межах встановленого законодавством строку з кредиторською вимогою до господарського суду міста Києва в межах справи №46/581-б про банкрутство відповідача 2, а відтак вимоги позивача до відповідача 2 в частині відшкодування шкоди у розмірі 3 769,50 грн. в розумінні ч. 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є погашеними, а грошові зобовязання відповідача 2 по виплаті таких коштів, згідно положень ст. 598 Цивільного кодексу України, припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена в рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1193 від 04.06.2004 р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та міститься в постанові Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство".

Згідно п. 37.5 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відповідальність за заподіяну шкоду в сумі, яка не підлягає відшкодуванню за полісом №ВВ/3299051, покладається на особу, відповідальну за її заподіяння, а відтак ПАТ "АТ "Київводоканал" зобовязано відшкодувати позивачу завдану шкоду у розмірі 510,00 грн. (франшиза за полісом), а також відшкодувати понесені позивачем витрати на оплату вартості автотоварознавчого дослідження у розмірі 320,00 грн., що разом становить 830,00 грн.

При цьому, суд відзначає, що витрати позивача на оплату вартості автотоварознавчого дослідження у розмірі 320,00 грн. в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України є реальними збитками, тобто, витратами, які він мусив зробив для відновлення порушеного права, оскільки з огляду на необхідність доведення розміру шкоди, в силу законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, у випадку відсутності спірного ДТП, відповідальність за яке несе ПАТ "АК "Київводоканал", він би не поніс таких витрат.

Наведене свідчить про знаходження таких витрат в причинно-наслідковому звязку з діями, що призвели до завдання спірної шкоди, вимоги про стягнення якої заявлено, а тому обовязок по відшкодуванню таких витрат покладається на відповідальну особу ПАТ "АК "Київводоканал".

Аналогічний висновок щодо правомірності покладення на винну особу обовязку по відшкодуванню завданої шкоди в розмірі франшизи за полісом та сплаті витрат, понесених страховиком при здійсненні виплати такого відшкодування, міститься в постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. у справі №48/297-41/156.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ПАТ "Незалежна страхова компанія" та стягнення з ПАТ "АК "Київводоканал" грошових коштів у розмірі 830,00 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Незалежна страхова компанія" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Публічного акціонерного товариства "Незалежна страхова компанія" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, кв. 40; ідентифікаційний код 20036721) грошові кошти у розмірі 830 (вісімсот тридцять) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 18 (вісімнадцять)грн. 41 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 42 (сорок два) 59грн. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 03.02.2012 р.