Рішення № 21322101, 23.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/36023.01.12 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

третя особа ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 3 705, 33 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 27.12.2011 року;

від відповідача ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 21.02.2011 року;

від третьої особи не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 3 705, 33 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.09.2008 року в Пирморському районі м. Мариуполя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Ситроен, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1, та автомобіля марки Шевроле, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У звязку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1 була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винного у скоєнні ДТП ОСОБА_1, та призначено розгляд на 06.12.2011 року.

Представник відповідача у судове засідання 06.12.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.11.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання 06.12.2011 року не з'явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення та клопотання про розгляд справи за відсутністю представника третьої особи у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2011 року подав витребувані судом докази, позов підтримав у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.12.2011 року витребувано від Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо того, чи була застрахована станом на 19.09.2008 року цивільно-правова відповідальність будь-якої особи відносно наземного транспортного засобу Ситроен, д/н НОМЕР_1, та у який період. Розгляд справи відкладено на 26.12.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року, у звязку із перебуванням судді Дідиченко М. А. у відпустці, справу № 27/360 передано для розгляду судді Головіній К. І.

Ухвалою суду від 26.12.2011 року справу № 27/360 суддею Головіною К. І. прийнято до свого провадження, судове засідання призначено на 23.01.2012 року.

28.12.2011 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійши витреувані судом відомості.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у звязку із великою завантаженістю судді Головіної К. І. та у звязку із виходом судді Дідиченко М. А. з відпустки, справу № 27/360 передано для розгляду судді Дідиченко М. А.

Ухвалою суду від 23.01.2012 року справу № 27/360 суддею Дідиченко М. А. прийнято до свого провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.01.2012 року подав заяву про застсування строку позовної давності посилачись на те, що право звернення з позовною заявою до відповідача виникло у позивача з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, тобто з 19.09.2008 року, тобто станом на момент подачі позову до суду (02.11.2011 року) строк позовної давності позивачем пропущений.

Представник позивача у судовому засіданні 23.01.2012 року позов підтримав у повному обсязі, проти застосування строку позовної давності заперечував, зазначаючи що порушення права позивача, відбулося після спливу одного місяця після отримання ВАТ «НАСК «Оранта»вимоги про виплату страхового відшкодування, що відповідає положенням п.п. 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент направлення такої вимоги).

Представник третьої особи у судове засідання 23.01.2012 року не з'явився.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки ГУ МВС України в Донецький області від 07.10.2008 року та Постанови Приморського районного суду м. Маріуполя від 09.10.2008 року по справі № 3-7189/08 вбачається, що 19.09.2008 року о 14 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Ситроен, д/н НОМЕР_1, біля будинку № 25 по вул. Латишева в Пирморському районі м. Мариуполя, рухаючись заднім ходом не переконався у безпеці маневру та скоїв наїзд на автомобіль Шевроле, д/н НОМЕР_2, чим порушив ПДР України. В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 09.10.2008 року по справі № 3-7189/08, гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 60, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Шевроле, д/н НОМЕР_2, був застрахований на підставі договору № 05/К 040164 від 07.08.2008 року, укладеного між Акціонерним страховим товариством «АИС-Поліс»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»), за договором страховик, та гр. ОСОБА_4, за договором страхувальник.

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням позивача було проведено автотоварознавче дослідження, згідно висновку якого (звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу № 665/3-Д від 22.10.2008 року) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Шевроле, д/н НОМЕР_2, у результаті його ушкодження при ДТП, складає 4087, 67 грн.

Як вбачається із страхового акту № 2393-2705/08 від 04.11.2008 року, позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 3705, 33 грн.

На виконання умов договору № 05/К 040164 від 07.08.2008 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 3705, 33 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 8578 від 19.11.2008 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина гр. ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, тому, останній є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Шевроле, д/н НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»та гр. ОСОБА_1 укладено поліс № ВА/6034829 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіль Ситроен, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 500, 00 грн., франшиза 0, 00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у розмірі 3705, 33 грн.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент направлення заяви), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Так, позивачем на адресу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»була направлена відповідна вимога № 1992 від 05.08.2011 року на виплату страхового відшкодування із доданими документами, що були отримані останнім 11.08.2011 року.

Відповідно до п.п.37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент направлення заяви), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, відповідачу у термін до 11.09.2011 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування чи надання заперечень до матеріалів справи не надав.

У судовому засіданні представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності обгрунтовуючи її тим, що оскільки право звернення з позовною заявою до відповідача виникло у позивача з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди (19.09.2008 року), позивачем станом на момент подачі позову до суду (02.11.2011 року) строк позовної давності пропущений.

Суд не погоджується із таким твердженням відповідача у звязку із наступним.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як встановлено судом вище, відповідачеві належало здійснити виплату страхового відшкодування на користь позивача у термін до 11.09.2011 року. Оскільки останнім зазначеної оплати здійснено не було, станом з 12.09.2011 року відбулося порушення права позивача на отримання ним страхового відшкодування.

Таким чином, строк позовної давності для позовних вимог, викладених у даній позовній заяві, спливає 12.09.2014 року, тобто через три роки після того, як позивач довідався про те, що право на отримання ним страхового відкодування від ВАТ «НАСК «Оранта»було порушено.

У звязку із зазначеним, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 3705, 33 грн.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20; ідентифікаційний код: 22229921) страхове відшкодування у розмірі 3 705 (три тисячі сімсот пять) грн. 33 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 27.01.2012 р.