Рішення № 21321986, 02.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/445-201202.02.12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Метал-Синтез"

про стягнення заборгованості

Суддя І.Д. Курдельчук

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 дов. № б/ від 07.10.2011 р.

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 02.02.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метал-Синтез»50490 грн основного боргу, 5099,49 грн індексу інфляції, 2245,08 грн 3% річних, а всього 57834, 57 грн.

16.01.12 ухвалою Господарського суду міста Києва справу № 5011-13/445-2012 призначено до розгляду на 02.02.12, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії.

В судовому засіданні 02.02.12 представник позивача підтримав позов.

Представники відповідач в судове засідання не зявився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, документи витребувані ухвалами суду не надали, повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, отже суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності представника відповідача.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відсилає до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу, які зявились в судове засідання ознайомлено з їх правами та обовязками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача висловився за задоволення позову, вказав, що заявлені позовні вимоги підтверджені документально.

Відповідно до положень ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврофасад»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метал-Синтез»була укладена усна домовленість про поставку оцинкового металу.(лист 0.7), в звязку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метал-Синтез»(Відповідач) направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Єврофасад»(Позивач) рахунок фактуру № СФ-0000065 від 25.02.2010 на суму 36000,0 грн (на 800 кв.м. металу) та № СФ 0000066 від 25.02.2010 на суму 27000 грн (на 600 кв.м. металу) на загальну суму 63000 грн .

Позивач перерахував кошти на користь відповідача платіжним дорученням № 178 від 25.02.2010 р. та платіжним дорученням № 179 від 25.02.2010.

Суд встановив, що таким чином, між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини щодо постачання оцинкового металу, оскільки в рахунках відповідача було визначено вид металу, його якісні характеристики та ціна, а позивач, оплативши метал, погодився з умовами постачання отримання металу на складі відповідача.

Позивачем були надані видаткові накладні № РН-0000051 від 12.03.2010р. та № РН-0000084 від 24.06.2010р. відповідно до яких позивач отримав на складі відповідача оцинковий метал на загальну суму 12510,0 грн.

Незважаючи на здійснену оплату позивачем, відповідач не здійснив постачання оцинкового металу у повному обсязі згідно рахунків фактури, оскільки не надав позивачу видаткову накладну для отримання металу, який було повністю оплачено позивачем.

Загальна вартість непоставленого відповідачем товару становить 50490, 00 грн

11.10.2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення грошових коштів у розмірі 50490,00 грн.

Листом № 11/11-140 від 14.11.2011 р. позивач вдруге звернувся з проханням повернути грошові кошти у розмірі 50490,00 грн.

Ст. 663 ЦКУ зазначає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст. 220 ГКУ , якщо внаслідок прострочення боржника виконаня втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодувати збитків.

Факт наявності боргу у відповідача в сумі 57834, 57 грн встановлений. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобовязання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 5 099,49. індекс інфляції та 2245,08 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 38 995,06 грн., основного боргу, 4154, 63 грн. індекс інфляції та 1368,56 грн. 3% річних. Заперечення Відповідача викладені в відзиві на позовну заяву від 17.11.2011 спростовуються матеріалами справи та судом не приймаються.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у загальній сумі 57834, 57 грн.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метал-Синтез»(пр-т Академіка Корольова, 11/1, м. Київ, 03134; ідентифікаційний код: 33601164 ) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофасад»(вул. Торфяна , 22, Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка 07500; ідентифікаційний код: 32095952) борг у сумі 50490 грн., 5099грн 49 коп. індексу інфляції, 2245 грн. 08 коп. 3% річних, 1057 грн судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 03.02.12