Рішення № 21321935, 02.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/42602.02.12 За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 9 366,32 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 02.02.12, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про відшкодування шкоди в порядку регресу 9 366,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.02.08 р. між Приватним акціонерним товариством “ПРОСТО-страхування” (страховик) та Поберецьким Андрієм Анатолійовичем (страхувальник) було укладено договір страхування № АТК 144117 майнових інтересів власника автомобіля Chrysler, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В результаті ДТП транспортний засіб страхувальника було пошкоджено, вартість матеріального збитку згідно акту товарознавчого дослідження становить 19962,98 грн., вартість відновлювального ремонту 15 655,48 грн.

Відповідно до страхового акту від 06.05.09 р. розмір страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику, складає 14 049,48 грн. Вказана сума була виплачена позивачем в якості страхового відшкодування страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 8983 від 12.06.09.

Приймаючи до уваги наведене, а також ступінь вини кожного з учасників ДТП, який був встановлений суддею Голосіївського районного суду м. Київ, розмір завданих відповідачем збитків становить 2/3 від загальної суми.

Під час дослідження страхового випадку позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 (одного з винуватців ДТП) на момент ДТП була застрахована у відповідача за полісом № ВС/153638 від 04.08.08 р., тому відповідно до ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму в розмірі 9 366,32 грн. в порядку регресу.

Ухвалою суду від 07.12.11 порушено провадження у справі № 40/426 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.12.11.

У судове засідання, призначене на 22.12.11, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

22.12.11 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про слухання справи за відсутності його представника, а також відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, виходячи з наступного. 13.12.11 відповідачем на підставі документів, що були долучені до позовної заяви № 04-5743 від 22.11.11 було складено страховий акт № ЦВ-9247 та розрахунок суми страхового відшкодування, виходячи з частки вини кожного з учасників ДТП 50%. На підставі вказаних документів відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 6514,74 грн. враховуючи викладене, відповідач вважає, що повністю виконав свої зобовязання за Договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0153638 від 04.08.08.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України, суд відкладав в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи на 24.01.12. у звязку з необхідністю витребувати у позивача додаткові докази по справі.

03.01.12 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

У судове засідання 24.01.12 представник позивача зявився, надав документи для залучення до матеріалів справи. Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 02.02.12.

У судове засідання 02.02.12 представник позивача зявився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

29.12.2008 р. о 13 год. 15 хв. по вул. Ульянових в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобілів «Хонда Аккорд»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та «Крайслер» д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 внаслідок порушення обома водіями правил маневрування, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 8311487 про дорожньо-транспортну пригоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ДТП сталось в результаті порушення водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується наявними в матеріалах справи постановами Голосіївського районного суду м. Києва № 3-645/09 від 14.01.2009р. та № 3-644/09 від 14.01.09.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Chrysler, реєстраційний номер НОМЕР_1. , що належить ОСОБА_2

Відповідно до акту № 96 від 11.03.09 товарознавчого дослідження від 11.03.09 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Chrysler, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при ДТП складає 19962,98 грн.

Пошкоджений автомобіль Chrysler, реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований у ПрАТ “Просто-страхування” (позивач) на підставі Договору добровільного страхування транспортних засобів № 144117 від 15.02.08., терміном дії з 16.02.2008р. по 15.02.2009р., страхувальник ОСОБА_2, вигодонабувач ВАТ «ВТБ Банк».

На підставі страхового акту від 06.05.2009р. позивач, на виконання умов договору добровільного страхування транспортних засобів № 144117 від 15.02.08., сплатив на рахунок вигодонабувача суму страхового відшкодування в розмірі 14049,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8883 від 12.06.2009.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

В матеріалах справи наявна копія Полісу серії ВС № 0153638 (тип 1), з якої вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та громадянином ОСОБА_1 як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 04.08.2008 р. до 03.08.2009р. включно, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25500,00 грн., розмір франшизи 2 % (510 грн.), забезпечений транспортний засіб «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_2.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 819/53-22С від 15.06.10 про відшкодування збитків в розмірі 14 049,48 грн. Листами від 20.10.11 № 03/12464, від 28.10.11 № 03/12792 відповідач повідомив позивача, що для прийняття щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу, йому необхідно надати постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 або про закриття справи відносно ОСОБА_2, а також копію другої сторінки калькуляції № 96 від 12.03.09.

На підставі викладеного, з посиланням на ст.ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України позивач заявив вимоги про відшкодування з відповідача в порядку регресу компенсацію здійснених страхових виплат у сумі 9366,32 грн. з урахуванням ступеня вини кожного з учасників ДТП, яка на думку позивача становить 2/3 для ОСОБА_1 та 1/3 для ОСОБА_2

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні положення містяться і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Відповідно до ч.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем «Хонда» д.н. НОМЕР_2, підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.01.2009 у справі № 3-645/09.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 в частині заподіяння шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Хонда» д.н. НОМЕР_2, була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВС/0153638).

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Chrysler, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/0153638), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів № 144117 від 15.02.08, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07).

Як свідчать матеріали справи, постановами Голосіївського районного суду міста Києва від 14.01.2009р. № 3-645/09 та 3-644/09 встановлено обопільну вину водіїв обох транспортних засобів, і як наслідок, визнано винними у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з п. 2 Розяснень Вищого арбітражного суду від 01.04.1994р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодування шкоди» вирішуючи спори, повязані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (ст. 1188 Цивільного кодексу України). Отже, за цих обставин обовязок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини.

Пунктом 3 постанови № 6 від 27.03.1992 Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємоповязаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Дослідивши матеріали справ Голосіївського районного суду міста Києва, аналізуючи процес зіткнення автомобілів у даній пригоді, враховуючи при цьому дорожню обстановку, обставини ДТП, характер дій водіїв, кожен з яких порушив виконання вимог Правил дорожнього руху України, а також враховуючи, що при чіткому виконанні правил дорожнього руху, водії мали реальну можливість попередити зіткнення, суд приходить до висновку про те, що в даному ДТП вина водіїв складає 50/50 відсотків.

Враховуючи викладене, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів № 144117 від 15.02.08, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки, в розмірі 6 514,74 грн (14049,48 грн. /2 510 грн.)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив на рахунок позивача 6514,74 грн. страхового відшкодування, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 12520 від 15.12.11.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення спростовано, тому суд припиняє провадження у справі в частині 6 514,74 грн. у звязку з відсутністю предмету спору.

Вказана сума заборгованості була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, судовий збір в цій частині (973 грн. 94 коп.) згідно ч. 2, 5 статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не були надані суду належні докази на підтвердження викладеного в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 40/426 в частині стягнення 6 514,74 грн.

2. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038 м. Київ, вул. Федорова, буд. 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050 м. Київ, вул. Герцена, 10, ідентифікаційний код 24745673) 973 (девятсот сімдесят три) грн 94 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 03.02.2012 р.