Рішення № 21321856, 02.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/125-201202.02.12 За позовом Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення в порядку регресу 6533,65 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 17-Ю від 03.01.2012

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»6533,65 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору страхування № 041-004593-60 від 26.04.2010 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Чері, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ДАФ, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2., яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/1421855), а тому позивач вказує, що обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/125-2012 та призначено її до розгляду на 17.01.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/125-2012 від 17.01.2012, в звязку з не зявленням представника позивача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 06.01.2012 та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи був відкладений на 02.02.2012.

Позивач в судовому засіданні 02.02.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 02.02.2012 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 06.01.2012 та ухвалі від 17.01.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.01.2012 та ухвалу від 17.01.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Жилянська, 75, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є юридичною адресою відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 17.01.2012 надіслану за вищевказаною адресою отримав 23.01.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.02.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З довідки УДАІ УМВС України в Миколаївській області № 9/6031 від 08.10.2010 та постанови Московського районного суду м. Харкова від 07.12.2010 у справі № 3-5858/2010 вбачається, що 17.09.2010 о 12 год. 25 хв. ОСОБА_2. керував автомобілем ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_2, в м. Миколаїв, по вул. В. Морської, 45, та в порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Чері, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 В результаті дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби були пошкоджені.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 07.12.2010 у справі № 3-5858/2010 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Чері, державний номер НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_4. у Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування», на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 041-004593-60 від 26.04.2010.

Відповідно до звіту № 397 від 30.09.2010, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Чері, державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 6533,65 грн.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Субєктами оціночної діяльності є, зокрема субєкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обовязковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право субєкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Звіт № 397 від 30.09.2010 здійснений оцінщиком ОСОБА_5., який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні посвідчення, свідоцтва та сертифікат (знаходяться в матеріалах справи).

На підставі договору страхування позивачем було складено страховий акт № 041-011/10-60 від 24.11.2010 та розраховано суму страхового відшкодування.

Так, страховим актом № 041-011/10-60 від 24.11.2010 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 6981,50 грн.

Зазначені кошти в розмірі 6981,50 грн. позивачем були перераховані, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 4263 від 25.11.2010 та реєстром № 7078 до вказаного платіжного доручення. Судом в засіданні оглянуто оригінал реєстру № 7078 та встановлено, що на ньому стоїть відбиток печатки банківської установи.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 6981,50 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб ДАФ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Чері, державний номер НОМЕР_1, належить ЗАТ «Завод Південь Кабель».

Протиправна поведінка заподіювача шкоди встановлена постановою суду, згідно якої винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна пригода, визнаний водій автомобіля ДАФ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2., який перебував у трудових стосунках з відповідачем та знаходився при виконанні своїх службових обовязків.

Дане що підтверджується отриманим на запит суду подорожнім листом № 764159 від 15.09.2010 та довідкою № 22/13 від 24.01.2012 ПАТ «Завод Південь Кабель».

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу ДАФ, державний номер НОМЕР_2, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1421855 першого типу з терміном дії з 17.09.2010 до 16.09.2011 та нульовою франшизою.

У звязку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ДАФ, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1421855, то відповідно до положень Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки ДАФ, державний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як встановлено судом, позивач сплатив своєму страхувальнику 6981,50 грн. вартості відновлювального ремонту, проте відповідно до звіту № 397 від 30.09.2010 матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Чері, державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 6533,65 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу за № 277-ОЮ від 03.06.2011 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 6981,50 грн. До вказаного листа були додані необхідні документи для здійснення такої виплати.

При цьому позовні вимоги позивачем предявлені про стягнення з відповідача суми оціненого матеріального збитку в розмірі 6533,65 грн.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Оскільки, умовами полісу ВЕ/1421855 розмір франшизи не встановлено, тому страхове відшкодування не має бути зменшено.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, імя, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної вище регресної вимоги з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною пятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Чері, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 6533,65 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 6533,65 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 102, код ЄДРПОУ 22868348) суму страхового відшкодування в розмірі 6 533 (шість тисяч пятсот тридцять три) грн. 65 коп., 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 03.02.2012.