Рішення № 21321421, 02.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.12 р. Справа № 38/301пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О., судді Сгари Е.В., судді Курило Г.Є.

При секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус”, м.Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецької області

про визнання недійсним пункт 11 Додатку №5 від 14.12.2007р. до Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сіріус”.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за дов.№02/02/2012/16-01 від 02.02.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2- за дов.№269-12 „Д” від 28.12.2011р.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сіріус”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецької області про визнання недійсним пункт 11 Додатку №5 від 14.12.2007р. до Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сіріус”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №3595 від 27.12.2006р. про постачання електричної енергії з додатком № 5 від 14.12.2007р., №5 від 27.12.2006р. та додатковими угодами №1, №2, №3 до договору, правовстановлюючі документи тощо.

22.11.2011р. відповідач надав клопотання №51юр-42826/11 від 21.11.2011р., в якому просить суд застосувати строк позовної давності. Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

22.11.2011р. відповідач надав відзив на позовну заяву №51юр-42827/11 від 21.11.2011р., в якому позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним пункт 11 Додатку №5 від 14.12.2007р. до Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р. не визнає, посилаючись на те, що п.11 Додатку №5 не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Протягом розгляду справи сторонами надавались суду додаткові пояснення та документи.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2011р. строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 03.01.2012р., у порядку ст.69 ГПК України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 27.12.2011р. справу №38/301пд призначено розглянути колегіально у складі суддів: Головуючий суддя Лейба М.О., суддя Сгара Е.В., суддя Курило Г.Є.

Розгляд справи відкладався, у звязку з необхідністю представленням сторонами додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2006р. між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго” яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сіріус” (Споживач) був укладений договір №3595 про постачання електричної енергії (далі - Договір). Договір укладено з додатками до нього.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною приєднаною потужністю 50,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків до нього.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”.

Відповідно до п. 9.5 Договір набуває чинності з моменту його підписання і укладається на строк до 05.05.2007р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Додатковою угодою №1 від 14.12.2007р. до договору №3595 від 27.12.2006р. сторони внесли зміни в договір №3595 від 27.12.2006р., якими встановили: додатки №№1, 2, 4 вважати такими, що втратили силу; виклали п.1 договору №3595 від 27.12.2006р. в наступній редакції: постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною приєднаною потужністю 263,5 кВт...”

Додаткова угода №1 від 14.12.2007р. до договору №3595 від 27.12.2006р. є невідємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками.

Додатковою угодою №2 від 14.12.2007р. до договору №3595 від 27.12.2006р. сторони дійшли згоди: прийняти порядок розрахунків, викладений у Додатку №5 від 14.12.2007р. “Порядок розрахунків”, що додається; доповнено договір №3595 від 27.12.2006р. наступними додатками: №5 “Порядок розрахунків”, №5.1 “Звіт про покази розрахункових приладів обліку за розрахунковий період”, №5.2 “Акт фіксації показань приладів обліку на ПС (ТП) ВАТ “Донецькобленерго”, №5.3 “Двохсторонній акт фіксації показань приладів обліку на обєктах споживача”; №19 “Акт контрольного огляду засобів обліку”, №20 “Акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ”, №21 “Акт про відновлення роботи засобів обліку”, №22 “Акт прийняття-передавання товарної продукції”.

Додаткова угода №2 від 14.12.2007р. до договору №3595 від 27.12.2006р. є невідємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками.

Як зазначає позивач, в пункті 11 Додатку № 5 від 14.12.2007 р. «Порядок розрахунків» до Договору закріплено, що у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті Споживачем (тобто нарахування надмірних сум або, навпаки, не нарахування сум, які Споживач повинен оплачувати у відповідності до даного Договору або нормативних документів), Постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування, але не більше терміну позовної давності, та відображає його в рахунку, який споживач отримує в розрахунковому відділі відповідного РЕМ до 6 числа наступного за розрахунковим місяця у порядку, визначеному п. 7. Перерахунок проводиться шляхом зняття надмірно нарахованих сум або нарахування споживачу додаткової платні, яка передбачена даним Договором або нормативними документами, без коригування договірних (граничних) величин споживання електричної енергії і потужності за період неправильного нарахування.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою визнати недійсним пункт 11 Додатку №5 від 14.12.2007р. до Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сіріус”, оскільки вважає, що даний пункт не відповідає положенням чинного законодавства, а також умовам типового договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно п.1.3. Правил користування електричною енергією, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Розділом 2 договору про постачання електроенергії №3595 від 27.12.2006р. визначено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України, зокрема ПКЕЕ.

Згідно п.6.11 Правил користування електричною енергією, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п. 5.22 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28, до договорів, укладення яких передбачено цими Правилами, за взаємною згодою сторін можуть бути оформлені додатки. В додатках до відповідного договору обумовлюються технічні та організаційні особливості врегулювання відносин між сторонами. Додатки мають не суперечити законодавству України, в тому числі цим Правилам та нормативно-технічним документам.

Відповідно до п. 5.2. Правил користування електричною енергією при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі Типового договору (додаток 3).

Пункт 11 Додатку № 5 до Договору №3595 від 27.12.2006р. фактично закріплює за Постачальником електричної енергії право нараховувати Споживачу додаткову платню, у уразі неправильного розрахунку сум, що підлягають сплаті Споживачем за спожиту ним електроенергію.

Вичерпний перелік прав Постачальника електричної енергії закріплений в розділі 3 Типового договору про постачання електричної енергії. Так, відповідно до п. 3.1. Типового договору Постачальник має право:

-отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором; -обмежувати або припиняти постачання електричної енергії Споживачу згідно з умовами розділу 6 цього Договору відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ; -визначати у порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору, величини споживання електричної енергії та потужності; - вимагати відшкодування збитків, завданих Постачальнику внаслідок порушення Споживачем умов цього Договору; - доступу до належних Споживачу засобів (систем) обліку електричної енергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії. З наведеного переліку вбачається, що у Постачальника відсутнє право на здійснення перерахунку сум, що підлягають сплаті Споживачем, у випадку їх неправильного нарахування. Відсутнє аналогічне право у Постачальника й згідно з переліком прав, передбачених пунктом 8.1. Правил користування електричною енергією.

Таким чином, закріплення такого пункту у Додатку № 5 до Договору є суттєвим відступленням від положень Типового договору та Правил користування електричною енергією.

Постачальник фактично закріпив за собою право, яке дозволяє йому проводити з будь-яких підстав, які він вважає неправильним нарахуванням, перерахунок сум за спожиту електроенергію, незважаючи на проведення між сторонами остаточних розрахунків.

Відповідно до ч. 4 ст. 179, ч. 3 ст. 184 ГК України сторони не можуть відступати від змісту типового договору; укладення господарського договору на основі типового договору повинно здійснюватися відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування типового договору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» під відступом від змісту типового договору слід розуміти включення сторонами до господарського договору умов, які створюють регулювання, що за змістом прав і обов'язків сторін суперечить відповідному регулюванню, передбаченому типовим договором.

Згідно приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вбачається з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість визнання недійсним правочину як в цілому, так і окремої його частини.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус” щодо визнання недійсним пункту 11 Додатку №5 від 14.12.2007р. до Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, визначена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається з розділу 9 Договору про постачання електроенергії №3595 від 27.12.2006р. сторони дійшли домовились, що загальний строк позовної давності до правовідносин за вказаним договором встановлюється в 10 років.

Таким чином, твердження відповідача про сплив строку позовної давності є безпідставним, що має наслідком відмову в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус”, м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецької області про визнання недійсним пункт 11 Додатку №5 від 14.12.2007р. до Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сіріус”, задовольнити.

Визнати недійсним пункт 11 Додатку №5 від 14.12.2007р. до Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сіріус”.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, Донецької області (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус”, м.Донецьк (83003, м.Донецьк, вул.Антипова,7а, ЄДРПОУ 30585501) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 02.02.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2012р.

Головуючий суддя Лейба М.О.

Суддя Курило Г.Є.

Суддя Сгара Е.В.