Рішення № 21321330, 02.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.12 р. Справа № 18/265

за позовом: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична

компанія”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдінгова

компанія „Майстер груп”, м. Донецьк

про стягнення 29981,21 грн.

Суддя господарського суду Донецької області О.В.Овсяннікова

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за

участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов.

від відповідача: не зявився.

Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдінгова компанія „Майстер груп” 29981,21 грн. заборгованості.

19.01.2012 р. позивач подав заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій змінив предмет позову і просить суд стягнути з відповідача 29981,21 грн. збитків.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява подана позивачем до початку розгляду справи по суті, який був розпочатий 19.01.2012 р., заява прийнята судом і справа розглянута з урахуванням змінених вимог.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем були виконані роботи за договором на меншу суму, ніж йому було перераховано, а тому він має повернути зайве сплачену суму, яка є його збитками.

Відповідач відзиву по справі не надав, його представник у жодне судове засідання не зявився. Про час і місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

9 грудня 2009 р. між сторонами був укладений договір підряда № 24-рр/09/1650, згідно з яким відповідач (Підрядник) зобовязався власними силами і технічними засобами виконати капітальний ремонт приміщень 3-го поверху і покрівлі ОП „УМТС” ДП „ДВЕК” розташованого по вул. Стадіонній, 1 відповідно з узгодженим сторонами кошторисом і договірною ціною, а позивач (Замовник) прийняв на себе зобовязання надати Підряднику фронт робіт, передати узгоджений і підписаний кошторис, прийняти і оплатити закінчені ремонтні роботи.

За правовою природою укладений договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 7.10.3 договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Строк закінчення договора сторонами не передбачений, а тому суд вважає, що договір укладено на визначений строк і є безстроковим.

Вартість робіт узгоджена сторонами у сумі 181394,62 грн. (п. 3.1 договора).

Оплата робіт мала здійснюватися Замовником поетапно шляхом попередньої оплати (п. 3.2 договора).

На виконання умов договору позивачем було сплачено відповідачу платіжними дорученнями № 15802 від 2 квітня 2010 р., № 3715 від 2 квітня 2010 р., № 2980 від 17 лютого 2010 р. та № 13569 від 17 лютого 2010 р. 84418,39 грн.

Відповідачем були виконані роботи на загальну суму 54437,18 грн., що підтверджується актом прийомки виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в № 1 на суму 54437,18 грн.

Сторонами також була підписана довідка про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 на суму 54437,18 грн.

Таким чином переплата становить 29981,21 грн.

Доказів повернення цієї суми, або виконання робіт на таку суму, відповідачем не надано.

Таким чином внаслідок неповернення відповідачем суми переплати і невиконання робіт на таку суму позивачем понесені витрати, які є його збитками на суму 29981,21 грн.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Склад правопорушення щодо відшкодування збитків становлять наступні фактори:

Ї порушення зобовязань;

Ї наявні збитки;

Ї вина заподіювача збитків;

Ї причинний звязок між збитками та виною.

Із змісту правової позиції Вищого господарського суду України, приведеної в п. 1 Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. № 02-5/215 випливає, що стягнення збитків як спосіб судового захисту (предмет позову) передбачає у якості обовязкової підстави порушення договірних зобовязань, що у повній мірі узгоджується із приписами ст. 623 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено безпосередній причинний звязок між збитками у вигляді суми переплати, та бездіяльністю відповідача, яка виражена у неповерненні переплаченої суми або його діями, які виражені у невиконані робіт на всю одержану суму передоплати.

Таким чином вина відповідача у заподіянні збитків, є доведеною, що є підставою для задоволення позову в частині стягнення збитків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені і відповідачем не оспорені, вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 8485 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдінгова компанія „Майстер груп” м. Донецьк про стягнення 29981,21 грн. збитків задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдінгова компанія „Майстер груп” (83052, місто Донецьк, Калінінський район, проспект Миру, будинок 52; ідентифікаційний код 33756283; р/р 26009000370003 у ТОВ „Банк Фамильний” МФО 334840) на користь Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63; код ЗКПО 33161769; р/р 26006000003601 у ПАТ „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК” МФО 300614; ІПН 331617605090) 29981,21 грн. збитків, 1411,50 грн. судового збору.

Рішення оголошено 02.02.2012 р. і набирає законної сили після закінчення десятинного строку на його оскарження/

Суддя Овсяннікова О.В.