Рішення № 21321285, 31.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.12 р. Справа № 5006/37/1/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тимченко М.Ю, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Сандора”, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 22430008

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: витребування із незаконного володіння та зобовязання повернути холодильну шухляду однокамерну, у кількості 1 одиниця, вартістю 7716,73 грн. і стягнення штрафу у розмірі 3858,36 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю №10-05-2573 від 21.12.2011р.);

від Відповідача ОСОБА_1 (особисто, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України у м. Донецьку 12.03.2003р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 17.01.2012р. на 31.01.2012р.

У судовому засіданні 31.01.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сандора”, м. Миколаїв, (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення по договору оренди торгового обладнання №1980 від 05.11.2010р. суму у розмірі 7716,73грн. у якості відшкодування збитків за неповернуте (втрачене) майно та суму штрафу у розмірі 3858,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неповернення обєкту оренди за актом після закінчення строку дії договору внаслідок одностороннього розірвання, у звязку з чим виникли підстави для нарахування штрафу та висування вимог щодо відшкодування збитків у розмірі вартості неповернутого майна.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди торгового обладнання №1980/10 від 05.11.2010р., акт приймання-передачі від 06.11.2010р., акт обстеження технічного стану майна, лист-повідомлення б/н від 29.08.2011р.з доказом надсилання та отримання, право установчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 611, 614, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 225, 226 Господарського кодексу України.

Після порушення провадження у справі Позивачем були надані додаткові документи (а.с.а.с.31-43), у тому числі - до початку розгляду справи по суті зава б/н від 26.01.2012р.,в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України про зміну предмету спору в частині вимог про стягнення збитків на вимоги про витребування із незаконного володіння та зобовязання повернути холодильну шухляду однокамерну, у кількості 1 одиниця, вартістю 7 716,73 грн.; вимоги щодо стягнення штрафу залишилися без змін.

Відповідач надав відзив від 31.01.20129р. (а.с.44), в якому проти позову заперечив, посилаючись на та, що після підписання договору оренди торгового обладнання №1980/10 від 05.11.2010р. акт приймання-передачі не підписував та торгівельне обладнання не отримував.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, та вказували на достатність наявних матеріалів для вирішення спору, а представник Позивача на запитання суду повідомив про відсутність відомостей про особи, яка замість Відповідача підписала акт приймання-передачі від 06.11.2010р., та відсутність доказів надання Відповідачем повноважень з представництва своїх інтересів у розглядуваних правовідносинах на таку особу.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди торгового обладнання (а.с.а.с. 7-9), згідно п.п. 1.1, 2.1., 6.1. якого Орендодавець зобовязується передати Орендареві у строкове платне користування обладнання, з рекламним маркуванням та графічним відображенням продукції торгових марок, які належать Орендодавцю, а також торгових марок, які входять у групу продуктів, які дозволені для продажу Орендодавцю для демонстрації та реалізації продукції, строком на один календарний рік з можливістю автоматичної пролонгації ще на один рік за відсутністю заяв сторін про припинення або зміну договору за місяць до закінчення строку його дії.

Відповідно до п. 3.1. на Орендодавця покладений обовязок своєчасно передати Орендарю орендоване обладнання, що оформлюється актом приймання-передачі, з моментом підписання якого п. 3.3. повязує виникнення у Орендаря право користування обладнанням та несення визначених договором зобовязань. Наразі документ про передачу обєкту оренди, зокрема акт приймання-передачі (а.с.11), до матеріалів справи надано (оригінал оглянуто у судовому засіданні 31.01.2012р.), але згідно пояснень сторін, наданих у судовому засіданні 31.01.2012р., підписаний не Орендарем, а іншою не встановленою особою за відсутню доказів повноважень діяти від імені Відповідача.

Приналежність Позивачеві зазначеного у вказаному вище акті приймання-передачі обєкту оренди підтверджується наданими суду договором поставки №10/04 від 21.06.2010р. з додатками (а.с.а.с.32-41) та актом приймання-передачі до нього (а.с.31).

Пунктом 6.2. договору встановлено право Орендодавця розірвати договір в односторонньому порядку шляхом повідомлення про це Орендаря за пять днів до фактичної дати розірвання договору. В свою чергу, припинення договору за змістом п. 5.3. зумовлює обовязок Орендаря з повернення майна Орендодавцеві впродовж визначеного п. 9.2. договору строку в 10 днів, за прострочення виконання якого (обовязку) п. 8.5. встановлена відповідальність Орендаря у вигляді сплати штрафу у розмірі 50% вартості майна. Сплата означеного штрафу не звільняє Орендаря від обовязку з повернення обладнання Орендодавцю.

17.08.2011р. співробітниками Орендодавця складено акт обстеження (а.с.11), за змістом якого встановлено відсутність обєкту оренди у визначеному місці розміщення, внаслідок чого Позивач листом від 29.08.2011р. № б/н (а.с.а.с.12, 13) повідомив Відповідача (отримав 01.09.2011р.) про односторонню відмову від договору оренди торгового обладнання №1980/10 від 05.11.2010р. та наполягав на поверненні орендованого обладнання протягом 10 днів.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, остаточно вимагаючи з урахуванням заяви від 26.01.2011р. (а.с.а.с.27, 28) та зобовязання повернути холодильну шухляду однокамерну, у кількості 1 одиниця, вартістю 7716,73 грн. і стягнення штрафу у розмірі 3858,36 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 31.01.2012р. (а.с.44).

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, викладених у заяві б/н від 26.01.2012р. про зміну предмету позову Позивача, оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобовязань з повернення майна за договором оренди), а їх спільний і одночасний розгляд не перешкоджає зясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

В свою чергу, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи по суті, який відбувся саме 31.01.2012р. через неявку представників сторін, Позивач цілком був управнений змінювати предмет позову відносно відповідної частини вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосування наслідків невиконання обовязку з повернення майна з орендного користування після припинення договору у вигляді сплати штрафу та примушення до повернення Відповідачем означеного майна.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди торгового обладнання №1980/10 від 05.11.2010р.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню), і відсутність (недоведеність) будь-якої з цих умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. В свою чергу, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлює обовязок наймача у разі припинення договору найму (оренди) повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених вимог та вказаних норм діючого законодавства підставою виникнення та існування відповідного (захищуваного) субєктивного права Позивача на отримання грошових коштів у якості штрафу, а також на повернення обєкту оренди, є перебування орендованого майна у Відповідача після припинення договірних відносин. В свою чергу, це вимагає обовязкового встановлення факту попередньої передачі спірного майна Відповідачеві, адже саме із цією обставиною п.3.3. договору повязує виникнення у Орендаря обовязку, в тому числі зі своєчасного повернення орендованого майна, у не виконанні якої полягає доказуване Позивачем порушення його субєктивного права.

Наразі, відповідно до умов представленого Позивачем договору, обовязок з передачі майна за актом в оренду Відповідачеві покладений саме на Орендодавця. Між тим, за висновком суду, факт такої передачі Позивачем не доведений, а його посилання з цього приводу на акт приймання-передачі від 17.08.2011р. судом до уваги не приймається, оскільки аналіз змісту акту та встановлені на підставі наданих сторонами пояснень обставини, вказують на те, що акт не був підписаний Відповідачем або уповноваженою ним особою, а отже не може вважатися належним доказом у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передачі спірного майна Відповідачеві.

Суд звертає увагу Позивача на те, що приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило про заборону односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відтак, відсутність належних доказів виконання обовязку із передачі обєкту в оренди кваліфікується судом як порушення відповідного зобовязання вже з боку Позивача у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що має наслідком прострочення кредитора - Орендодавця відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, адже Позивач, не передавши майно Орендарю, унеможливив його перебування у останнього, а отже і своєчасне повернення після односторонньої відмови Орендодавця від договору.

Неможливість факту порушення Відповідачем недоведеного як існуючого обовязку з повернення майна за змістом ч.1 ст. 19 Конституції України та ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України унеможливлює і застосування судового примушення до такого обвязку і наслідків його невиконання у вигляді стягнення штрафу.

У звязку з недоведеністю позовних вимог згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Сандора”, м. Миколаїв (ідентифікаційний код 22430008) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про витребування із незаконного володіння і зобовязання повернути холодильну шухляду однокамерну, у кількості 1 одиниця, вартістю 7 716,73 грн. та стягнення штрафу у розмірі 3858,36 грн. у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.01.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2012р.

Суддя Попков Д.О.