Рішення № 21321284, 30.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.01.12 р. Справа № 19/137

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполь, ідентифікаційний код 25968665

про: стягнення неустойки в розмірі 6033,82 грн. за період з серпня 2010р. по жовтень 2011р. включно.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю б/н від 05.12.2011р.);

від Відповідача - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 13.12.2011р. на 16.01.2012р., з подальшим оголошенням перерви до 30.01.2012р.

У судовому засіданні 30.01.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі Позивач) звернувся з позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполь (далі Відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 6033,82 грн. за період з серпня 2010р. по жовтень 2011р. включно.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на прострочення обовязку з повернення обєкту оренди після припинення орендних правовідносин за договором оренди №4785-Ж від 01.03.2007р., внаслідок чого за період з серпня 2010р. по жовтень 2011р. була нарахована стягувана неустойка.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №4785-Ж від 01.03.2007р., рахунок розміру позовних вимог, рішення Господарського суду Донецької області від 16.11.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2009р. у справі №24/118пн заборгованості №351/1 від 07.11.2011р., нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст. ст. 5, 10, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 324, 526, 785 Цивільного кодексу України.

В перебігу розгляду справи Позивачем надані додаткові документи на обґрунтування своєї позиції і виконання вимог суду (а.с.а.с.27-29, 36-39, 48-56), серед яких клопотання про зменшення внаслідок недостатнього бюджетного фінансування розміру судового збору до фактично сплаченого при поданні позову.

Відповідач надав відзив № 05-46/04-74 від 12.01.2012р. (а.с.а.с.44-47), яким проти позову заперечив, посилаючись на: фактичне продовження дії договору до 01.03.2008р., що підтверджується фактом виставлення Позивачем рахунку за орендну плату за березень 2008р., сумлінне виконання договірних зобовязань Відповідачем, у тому числі - сплати за користування нежитловим приміщенням, а також на здійснення у спірному приміщенні функцій, визначених державою.

Позивач у судовому засіданні 30.01.2012р. підтримав позовні вимоги у повному обсягу, наполягаючи на їх задоволені в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належно повідомленого представника Відповідача (а.с.42) у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися належною підставою для подальшого відкладання засідання з огляду на загальний строк провадження у справі (порушена ще 24.11.2011р.).

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір на оренду нежилого приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності міста Маріуполя № 4785-Ж (а.с.а.с. 7,8), згідно п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Зеленського, 27а загальною площею 130,48. м. для використання під відділення фонду Жовтневого районну м. Маріуполя.

Означене приміщення перебувало у користуванні Відповідача на підставі попереднього договору оренди у відповідності до акту приймання-передачі від 01.11.2001р. (а.с.25).

За змістом п. 2.3. Положення про Управління міського майна маріупольської міської ради (а.с.а.с. 26, 27) здійснення повноважень орендодавця міського комунального майна віднесено, серед іншого, до основних напрямків роботи Позивача.

Згідно розділу 4 договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, яка визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради. Орендар сплачує орендну плату за перший місяць у розмірі 106,08 грн. з урахування 0,81 грн. за 1 кв.м. (відповідно рішення Маріупольської міської ради від 27.01.2007р. встановлена пільгова орендна плата) та перераховує її на рахунок отримувача не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції (п.4.2.). Відповідно до п. 4.3. Договору оренди плата проводиться щомісячно, на підставі рахунку на оплату виданого з 11 по 19 число кожного місяця.

Розділом 7 договору сторони зазначили строк дії, а саме з 01.03.2007р. по 01.03.2008р.(п.7.1.), встановивши у п. 7.5. можливість його автоматичної пролонгації на той же строк і на тих же умовах у разі відсутності заяви сторони про припинення або зміну протягом 1 місяця після закінчення строку. Водночас, п. 7.7. договору закінчення строку оренди віднесено до однієї з підстав його припинення.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.11.2009р. у справі №24/118пн (а.с.а.с.11,12), яке за результатами апеляційного та касаційного перегляду залишене без змін (а.с.а.с.37-39), задоволені позовні вимоги Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі, м.Маріуполь, Донецька область про зобовязання відповідача звільнити займане приміщення в звязку з закінченням строку, на який було укладено договір оренди на нежитлове приміщення №4785-Ж від 01.03.2007р., розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул.Зелинського,27-а, загальною площею 130,48кв.м., яке знаходиться у нього у володінні без відповідної правової підстави та здати вказане приміщення за актом прийому-передачі.

Із змісту означеного рішення вбачається встановлення судом факту припинення 01.03.2008р. договору оренди на нежитлове приміщення №4785-Ж від 01.03.2007р.

На виконання рішення позивачем було надана заява №03-4/3478 від 26.12.2011р. (а.с.36) до виконавчої служби про примусове виконання рішення, адже доказів повернення обєкту оренди суду представлено не було, а за змістом наданого Відповідачем відзиву №05-46/04-74 від 12.01.2012р. (а.с.а.с.45-46) вбачається, що останній продовжує займати спірне приміщення.

Як вбачається із змісту Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. у справі №44/26 (а.с.а.с.52-54) та ухвали Господарського суду Донецької області від 14.11.2011р. про виправлення описки у рішенні суду в межах означеної справи, на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування майна від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Маріуполі за період з квітня 2008р. по липень 2010р. включно була стягнута неустойка за прострочення повернення обєкту оренди за договором на нежитлове приміщення №4785-Ж від 01.03.2007р. у розмірі 9279,08грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві № 05-46/04-74 від 12.01.2012р. (а.с.а.с.44-47).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, з урахуванням такого:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у звязку із закінченням строку договору і запереченнями проти його подальшого продовження.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №4785-Ж від 01.03.2007р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №4785-Ж від 01.03.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього прав відносно володіння та користування обєктом оренди та обовязку із повернення цього обєкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі користуватися обєктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Частина 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин.

Зважаючи на встановлені під час розгляду справ №24/118пн і №44/26 обставини, суд розцінює закінчення 01.03.2008р. строку договору оренди №4785-Ж від 01.03.2007р. преюдиціальним фактом у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливлює застосування положень ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України та зумовлює відхилення відповідних аргументів Відповідача відносно пролонгації договору.

Таким чином, орендні правовідносини між сторонами за договором №4785-Ж від 01.03.2007р. припинились 01.03.2008р., і саме з цієї дати Відповідач втратив правові підстави для подальшого володіння і користування обєктом оренди та мав вжити заходів з його повернення балансоутримувачу або визначений Орендодавцем особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди є обовязок орендаря повернути обєкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обовязку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та безпосередньо визначені в договорі.

Таким чином, Відповідач на мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються належним виконанням. Втім, як вбачається з наявного в матеріалах справи орендоване майно до цього часу з оренди не повернуто. Таке неналежне виконання зобовязання щодо строків повернення майна є його порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання обовязку з повернення майна у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає настання передбачених законом або договором наслідків порушення зобовязань. В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 785 цього Кодексу у разі невиконання наймачем обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з серпня 2010р. по жовтень 2011р

Здійснивши перевірку заявленої суми, суд встановив її відповідність умовам договору та фактичним обставинами справи, з огляду на що задовольняє вимоги про її стягнення у повному обсягу.

Враховуючи клопотання Позивача про зменшення судового збору, суд, керуючись ст. 8 Закону України „Про судовий збір”, вирішив задовольнити зазначене клопотання та зменшив судовий збір до фактично сплаченого у розмірі 188,20 грн., поклавши обовязок з компенсації цих витрат в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 32-35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, (ідентифікаційний код 23599040) до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполь (ідентифікаційний код 25968665) про стягнення неустойки в розмірі 6033,82 грн. за період з серпня 2010р. по жовтень 2011р. включно задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполь (ідентифікаційний код 25968665) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, (ідентифікаційний код 23599040) суму неустойки в розмірі 6033,82 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполь (ідентифікаційний код 25968665) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, (ідентифікаційний код 23599040) витрати по сплаті судового збору в сумі 188,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.01.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2012р.

Суддя Попков Д.О.