Рішення № 21310665, 03.01.2012, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

03.01.2012

Справа № 2-1206/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2011 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої судді Завадської О.П.

при секретарі Васічевій О.В.

з участю представника позивача Андрейчик Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет застави. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 21 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк м. Дніпропетровська Хмельницька філія Старокостянтинівське відділення, правонаступник якого являється публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” м. Дніпропетровська з відповідачем був укладений кредитно-заставний договір № HMSWAK12760048 від 21 січня 2008 року, за умовами якого, в той же день останньому було надано кредит у розмірі 62619,25 грн. із розрахунку 15,48 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18 січня 2013 року включно. Одночасно в договорі в забезпечення виконання зобовязання була передбачена застава транспортного засобу марки ВАЗ модель 21214 2008 року випуску, кузов (шасі) № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який на праві власності належить відповідачу. Відповідач належним чином не виконує зобовязання з повернення грошових коштів, внаслідок чого станом на 02 серпня 2011 року заборгованість за кредитним договором складає 96650,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом 47473,02 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 19124,25 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 1369,25 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за договором 23843,77 грн., а також штрафи: 250 грн. (фіксована частина) та 4590,15 грн. (процентна складова). Порушуючи зобовязання за кредитним договором відповідач також не передав предмет застави (автомобіль) в заклад банку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та обставини, викладені в їх обґрунтування та не заперечила проти розгляду справи у відсутності відповідача на підставі наявних доказів в заочному порядку.

Відповідач, який про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, в судове засідання не зявився, причини неявки суду невідомі. За згоди представника позивача, яка не обмежена довіреністю на вчинення даної процесуальної дії, суд у відповідності до ч. 4 ст. 169 ЦПК України вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк м. Дніпропетровська Хмельницька філія Старокостянтинівське відділення, правонаступник якого являється публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” м. Дніпропетровська та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитно-заставний договір № HMSWAK12760048. В забезпечення виконання зобовязання було заставлено транспортний засіб марки ВАЗ модель 21214 2008 року випуску, кузов (шасі) № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2, вартість якого сторонами визначено в п 17.10 кредитного договору в розмірі 47775 грн.

За умовами п. 17.1.2 кредитно-заставного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в сумі 49242,25 грн. на строк з 21 січня 2008 року по 18 січня 2013 року (п. 17.1.6 кредитного договору) зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 15,48 % річних (п. 17.1.7 кредитного договору).

Згідно п. 17.1.10. кредитно-заставного договору відповідач ОСОБА_2 зобовязався здійснювати сплати по кредитним зобовязанням щомісячно з 21 по 25 число.

Відповідно до положень п. п. 14.1-14.9 кредитно-заставного договору позичальник при порушенні зобовязань: щодо сплати винагород та процентів сплачує пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки; щодо повернення основної суми кредиту пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки; за порушення зобовязань, передбачених п. п. 6.2.12, 6.2.13, 11.1.1, 11.1.2, 6.2.20 сплачує штраф у розмірі 100 % від вартості предмета застави 47775 грн.; за порушення зобовязань, передбачених п. п. 6.2.15, 6.2.16, 6.2.22 сплачує штраф у розмірі 25 % від вартості предмета застави 47775 грн.; за порушення строків передачі предмета застави у володіння банку сплачує штраф в розмірі 2,0 % від вартості предмета застави 47775 грн.; за порушення строків виконання зобовязань, передбачених п. 13.3.1 сплачує штраф у таких розмірах: - 3,0 % від вартості предмета застави 47775 грн., якщо виконання зобовязання було прострочено понад один день та 5,0 % від вартості предмета застави 47775 грн., якщо виконання зобовязання було прострочено понад пятнадцяти днів; при порушенні будь якого грошового зобовязання понад тридцяти днів сплачує штраф у розмірі 250 грн. та 5 % від суми невиконання зобовязання.

Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитно-заставним договором належним чином не виконує взяті на себе кредитні зобовязання, внаслідок чого станом на 02 серпня 2011 року заборгованість за кредитно-заставним договором складає 96650,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом 47473,02 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 19124,25 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 1369,25 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за договором 23843,77 грн., а також штрафи: 250 грн. (фіксована частина) та 4590,15 грн. (процентна складова).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно положень ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно п. п. 17.9-17.10 кредитно - заставного договору, предметом застави є автомобіль марки ВАЗ модель 21214 2008 року випуску, кузов (шасі) № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2, вартість якого сторонами визначено в п 17.10 кредитного договору в розмірі 47775 грн.

Пунктами 3.1-3.4.3 кредитно-заставного договору передбачено обов'язок відповідача ОСОБА_2 вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування, зокрема вчасно сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк, не менший, ніж той, в межах якого співвідповідач ОСОБА_2 виконає всі зобов'язання за кредитно-заставним договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договору страхування не менше ніж на наступний рік, надавати позивачу докази сплати страхових платежів, однак доказів сплати чергових страхових платежів останній не надав, і відповідно він порушив свої зобов'язання за кредитно-заставним договором щодо предмета застави.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про заставу” за рахунок заставленого майна позивач має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно приписів п. п. 13 кредитно-заставного договору застави, у випадку, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором (сплата процентів та/або повернення кредиту), зобов'язання співвідповідачем ОСОБА_2 у повному обсязі або в частині виконано не буде, позивач має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме: за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета застави, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй власності предмет застави шляхом погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок власних коштів у відповідності з цим договором.

Відповідно до положень ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, позивач набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави позивач має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу” звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернені стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше передбачено цим Законом чи договором.

Статтею 23 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” встановлено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підстав рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов'язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в кредитному договорі.

Відповідно до параграфа 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (позики).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 даного Кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 і ч. 3 цієї статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав у визначені строки зобовязання з повернення грошових коштів позивачу, який відповідно до умов кредитно-заставного договору вправі достроково стягнути неповернутий кредит, проценти за користування ним, пеню за неналежне виконання зобовязання та має право в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави належний відповідачу ОСОБА_2 автомобіль.

Стосовно заявленого представником позивача розрахунку кредитної заборгованості, суд виходить з положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому суд визнає наявною кредитну заборгованість в частині предявлених розмірів: заборгованість за кредитом 47473,02 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 19124,25 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 1369,25 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за договором 23843,77 грн.

Натомість позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 250 грн. (фіксована частина) та 4590,15 грн. (процентна складова) не підлягають задоволенню, оскільки штраф і пеня це різновиди неустойки, а не окремі види юридичної відповідальності, а подвійне притягнення до юридичної відповідальності за одне і те ж порушення законом виключається.

Ці обставини підтверджуються: кредитно-заставним договором № HMSWAK12760048 від 21 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк м. Дніпропетровська Хмельницька філія Старокостянтинівське відділення, правонаступник якого являється публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” м. Дніпропетровська та ОСОБА_2; розрахунком кредитної заборгованості, письмовим попередженням відповідача про необхідність погашення кредитної заборгованості, інакше буде звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” м. Дніпропетровська підлягає стягненню, шляхом звернення на предмет застави, заборгованість по кредитно-заставному договору станом на 02 серпня 2011 року в сумі 91810,29 грн., з яких: заборгованість за кредитом 47473,02 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 19124,25 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 1369,25 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за договором 23843,77 грн.

При розподілі судових витрат суд виходить із положень ст. 88 ЦПК України, згідно яких, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Так, 96650,80 грн. заявленої кредитної заборгованості: (100 % х 91810,29 грн. стягнутої кредитної заборгованості) = 94,99 % - відсоток, який складає задоволені позовні вимоги; 966,51 грн. судового збору + 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи = 1086,51 грн. сплачені судові витрати х 94,99 % задоволених позовних вимог : 100 % = 1032,08 грн. судових витрат, що підлягають стягненню з кожного з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 61 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 526, ст. 536, ч. 1 ст. 546, ст. 549, ст. 572, ст. 589, ст. 590, ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ст. 1050, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 20 Закону України „Про заставу”, ст. 23 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Передати в заклад публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк”, шляхом вилучення у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації АДРЕСА_1, належний йому на праві власності заставлене майно автомобіль марки ВАЗ модель 21214, 2008 року випуску, тип транспортного засобу: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НМSWAK12760048 від 21 січня 2008 року в сумі 91810,29 грн. звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки ВАЗ модель 21214, 2008 року випуску, тип транспортного засобу: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4, вартістю 47775,00 грн., що належить на праві власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ІПС НОМЕР_2), шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк” (49094, вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державтоінспекції України, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк „Приватбанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” понесені судові витрати в сумі 1032,08 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя ____