Рішення № 21305926, 25.01.2012, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа № 2-618/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2012смт. Комінтернівське Комінтернівський районний суд Одеської області у складі: судді Рідник І.Ю.

при секретарях Данько Т.В., Бочковській Ю.В.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Комінтернівське справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином,

встановив:

18.10.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 34732 грн., моральної шкоди в сумі 500000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 року близько 02.00 годин біля кафе «Чорний Ліс» в смт.Чорноморське Комінтернівського району Одеської області наніс його сину, ОСОБА_4, тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, від якої син помер. Органом досудового слідства відповідач обвинувачувався у скоєнні злочину за ст.119 ч.1 КК України. Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.02.2009 року провадження у справі №1-62/09 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 119 КК України закрито і ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «а» ст.1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року. Заявлений у вказаній кримінальній справі його цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 29842 грн., моральної шкоди в розмірі 300 000 грн. - залишено без розгляду, у звязку з чим він вимушений був звернутися до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Позивач зазначив, що внаслідок злочинних дій відповідача йому спричинено матеріальну шкоду на загальну суму - 34732 грн., яка складається з: витрат на поховання сина в розмірі 2510 грн., витрат по дослідженню тіла сина у СМЕ в розмірі 908 грн., витрат по сплаті у церкві християнського обряду в розмірі 400 грн., витрат за ручну копку могили в розмірі 300 грн., витрат на перевозку тіла з моргу до дому та з дому на кладовище в розмірі 500 грн., витрат на поминальні обіди на 9 днів, 40 днів, 1 рік на 100 осіб із розрахунку по 80 грн. на особу на загальну суму 24000 грн., вартість огорожі 2000 грн., вартість памятника 3250 грн., вартість лікування дружини від депресії 864 грн.

В звязку зі смертю сина він та його дружина, мати ОСОБА_4, перенесли сильні душевні потрясіння, зазнали сильних душевних страждань, втратили душевний спокій, що негативно відобрази-лось як на його здоровї, оскільки він переніс серцеві напади та гіпертонічний криз, у звязку з чим був госпіталізований до клініки з діагнозом: ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда лівого шлуночка, так й на стані здоровї його дружини, яка після смерті сина весь час знаходиться у депресивному стані та проходить лікування в психіатричній лікарні. Крім цього зазначив, що ті моральні страждання та переживання, які переносять вони з дружиною після смерті сина, не можуть бути оцінені в будь якому матеріальному вигляді, однак вважає, що відповідач повинен хоча б частково компенсувати йому заподіяну моральну шкоду яку він оцінив в розмірі 500000 гривень. На підставі викладеного просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі, в подальшому в судові засідання не зявлявся, направив до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача, адвокат ОСОБА_1, пояснила суду, що відповідачем визнається сума матеріальної шкоди в розмірі 9868 грн., яка, виходячи з вимог закону, підтверджена позивачем документально, а також, що не підтверджена документально, але ґрун-тується на засадах людської моралі, а саме: витрати по дослідженню тіла ОСОБА_4 в СМЕ - 908 грн., квитанція №152 від 25.11.2007 року; витрати на поховання (труна, вінки, хрест) 2510 грн., накладна від 25.11.2007 року; витрати на памятник 3250 грн., накладна №193 від 29.06.2009 року; витрати на ручну копку могили 300 грн., витрати на перевозку тіла з моргу до дому та з дому на кладовище - 500 грн., витрати на огорожу 2000 грн., витрати на християнський обряд в розмірі 400 грн. які не підтверджені документально. Не визнані відповідачем витрати на поминальні обіди на суму 24000 грн., скільки ця вимога не ґрунтується на законі та ці витрати не підтверджені документально, а також витрати на лікування ОСОБА_5 в розмірі 864 грн., оскільки не надано документального обґрунтування.

Вимога позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000 грн. відповідачем не виз-нається у повному обсязі, оскільки відсутній прямої причинний звязок між діями відповідача і смертю потерпілого ОСОБА_4, що підтверджується показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_6 від 12.05.2008 року, допитаного по кримінальній справі №1-62/09 за звинуваченням ОСОБА_3 за ст.119 ч.1 КК України, де він на запитання слідчого відповів, що отримане потерпілим тілесне ушкодження не являється не сумісним із життям. При наданні потерпілому своєчасно медичної допомоги, він можливо міг би жити. Тому, на її думку, при своєчасному зверненні потерпілого за медичною допомогою, можливо було б врятувати йому життя. Враховуючи дані обставини вважає, що вимога про стягнення моральної шкоди з відповідача заявлена позивачем необґрунтовано і просить в її задоволенні відмовити повністю. Крім цього, просить суд врахувати матеріальний стан відповідача, який скоїв необережний злочин у неповнолітньому віці, власного майна або грошевих збережень не має, оскільки після навчання служив в армії і задоволення вимог позивача про відшкодування мораль-ної шкоди поставить його в крайнє важкий стан.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлено, що постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.02.2009 року, яка набула чинність, у справі №1-62/09 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.1 ст.119 КК України провадження у справі закрито на підставі п.4 ст.6 КПК України і ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «а» ст.1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року. Заявлений у вказаній кримінальній справі цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 29842 грн., моральної шкоди в розмірі 300 000 грн. - залишено без розгляду та розяснено його право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Як убачається з постанови суду, судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року, близько 02.00 годин, біля кафе «Чорний Ліс» в смт.Чорноморське Комінтернівського району Одеської області в ході сварки між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, ОСОБА_3, не маючи умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також на спричинення смерті, наніс ОСОБА_4 два удари кулаком в область голови з ліва на право, де від другого удару ОСОБА_4, утративши рівновагу і подавшись назад вправо, ударився правою частиною голови о камяну стіну кафе-бару, отримавши тілесні ушкодження від яких помер у післяобідній час за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1 Одеської області. Згідно висновку судово-медичної експертизи №28-394/2007 від 27.12.2007 року, закрита черепно-мозкова травма, що була виявлена при дослідженні трупу ОСОБА_4, визвала небезпечні для життя явища і згідно п.п.2.1.2, 2.1.3 (г) «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпечності для життя. Смерть ОСОБА_4 знаходиться в прямому причинному звязку із закритою черепно-мозковою травмою /а.с.5/.

Допитаний 12.05.2008 року органом досудового слідства судово-медичний експерт ОСОБА_6, що проводив судове-медичне дослідження трупу потерпілого ОСОБА_4, в своїх показання зазначив, що: «данное повреждение не является не совместимым с жизнью. При оказании медпомощи ОСОБА_4 возможно мог бы и жить» /а.с.28-30/.

Відповідно до Закону України «Про застосування норм амністії в Україні» від 01.01.1996 року, амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визна-них винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ» звільнення від кримінальної відпо-відальності це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Закриття справ щодо таких осіб є проявом загальної тенденції розвитку кримінального законодавства у напрямі помякшен-ня відповідальності за злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені вперше, законодавчим втілен-ням державного гуманізму, наданням державою людині, яка оступилася, можливості виправитися. Водночас звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Позивач скористався своїм законним правом і звернувся до суду з даним позовом.

Загальні правила відшкодування шкоди зазначені у ст.1166 ЦК України і передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.1180 ЦК України шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, з наступними змінами, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК (в редакції 1963 року) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до одного з головних принципів цивільного судочинства змагальності сторін, який визначений у ст.10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Стосовно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування майнової шкоди на суму 34732 грн., позивачем надані квитанції та накладні, що підтверджують його матеріальні витрати на проведення похорон сина тільки на суму 6668 грн. /а.с.8,10,11,12/. Інші витрати на суму 27200 грн. документально не підтверджені, але частково визнані відповідачем на суму 3200 грн., виходячи, як ним зазначено, з принципів людської моралі, оскільки розуміє, що квитанціями ручна копка могили, християнський обряд у церкві, затрати на перевозку тіла, встановлення на могилі огорожі не завжди можуть бути підтверджені документально.

Зобовязання винної особи відшкодування витрат на поховання також визначені ст.1201 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобовязання відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та спорудження надгробного памятника, ці витрати.

Суд погоджується з представником позивача, що витрати на поминальні обіди на суму 24000 грн. та на таку велику кількість людей повинні були бути підтвердженні документально, тому вимога позивача на зазначену суму задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 864 грн., які витрачені на лікування матері загиблого, суд визнає належним доказом квитанції до приходного касового ордеру №№1799,1800 про часткову оплату ОСОБА_2 путівки в профілакторій для члена сімї /а.с.9/.

Таким чином, аналізуючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що відшкодуванню підлягає матеріальна шкода на суму 10732 (десять тисяч сімсот тридцять дві) гривень.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Частина 2 ст.1168 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 500000 (пятсот тисяч) грн. в обґрунтування якої зазначив, що у звязку зі смертю сина він та його дружина перенесли сильні душевні потрясіння, зазнали сильних душевних страждань, втратили душевний спокій, що негативно відобразилось на їх здоровї, лікуванням якого вони займаються по теперішній час, вони також змушені витрачати додаткові зусилля для організації свого життя, привикати до того, що їх сина більше не має. На ґрунті душевних страждань його дружина, відповідно до направлення лікаря-психіатра Комінтер-нівської ЦРЛ від 06.05.2008 року, була госпіталізована у психіатричну лікарню з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, астено-депресивний синдром /а.с. 7/. Сам позивач на ґрунті душевних страждань переніс серцеві напади та гіпертонічний криз, та був госпіталізований до клініки з діагнозом: ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда лівого шлуночка де знаходився з 27.07.2009 року по 11.08.2009 року, що підтверджується випискою з медичної картки № С2914 відділення кардіосудинної патології та кардіохірургії клініки «Інто-Сана» /а.с. 6/.

Згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у абзаці 2 п.5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, з наступними змінами, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Наявність вини відповідача у необережному спричиненню смерті потерпілому ОСОБА_4 підтверджена матеріалами кримінальної справи №1-62/2009.

Як передбачено ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, виходячи з вимог закону, суд, при вирішенні питання відносно розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу, враховує глибину душевних страждань, які, внаслідок смерті своєї дитини, зазнали позивач з дружиною, наслідки цих страждань для їх здоровя, обставини, при яких відбулася подія ІНФОРМАЦІЯ_4 року між відповідачем і потерпілим ОСОБА_4, неповнолітній, на тої час, вік відповідача, необережну форму вини при скоєнні ним злочину, можливість врятування життя потерпілому при своєчасному зверненні ним за медичною допомогою. Судом також враховується матеріальний стан відповідача, який майна на праві власності або інших суттєвих доходів не має, що підтверджується письмовими доказами /а.с.31,32,53,54,55,56,57,58,59,60/.

Суд згоден з позивачем і зазначає, що дійсно моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, страждань особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Але, як зазначив законодавець, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі викладеного вище, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 5000 (пять тисяч) гривень.

Позивач при зверненні до суду, відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 1993 року «Про державне мито», діючого на час звернення, та п.2 ч.3 ст. 81 ЦПК України, був звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-УІ підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог за правилами ч.3 ст.88 ЦПК України.

На підставі ст.ст.23,1166,1167,1180 ЦК України, Закону України «Про застосування норм амністії в Україні», ст.14 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року і керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212- 215 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, завдану матеріальну шкоду в розмірі 10732 (десять тисяч сімсот тридцять дві) гривні, в якості відшкодування моральної шкоди стягнути 5000 (пять тисяч) гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, на користь держави судовий збір в розмірі 401 грн. 60 коп. на рахунок: 31214206700270 одержувач УДК у Комінтернівському районі, код одержувача 23214979 МФО 828011 , банк: ГУДКУ в Одеській області.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. Ю. Рідник