Постанова № 21301169, 30.01.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2012 р.Справа № 5016/3734/2011(7/184)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Таран С.В.

суддів Бойко Л.І., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання Павлюк О.М.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність ВРП №218394 від 27.12.2011р.;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність №01/77-12 від 23.01.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю „Укрцегла”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.12.2011р.

у справі №5016/3734/2011(7/184)

за позовом: публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Миколаїв"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Укрцегла”

про стягнення з відповідача 112506,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.12.2011р. у справі №5016/3734/2011(7/184) (суддя Семенчук Н.О.) позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Укрцегла” на користь акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку заборгованість за кредитом в сумі 99515,37 грн., проценти за користування кредитними коштами в сумі 8977,28 грн., комісію за управлінням кредиту в розмірі 750 грн., 2650,04 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 74,95 грн. пені за прострочення сплати процентів, 9,35 грн. пені за прострочення сплати комісії, 3% річних за кредитом в сумі 512,91 грн., 3% річних по відсоткам в сумі 14,50 грн., 3% річних по сплаті комісії в сумі 1,81 грн., 1125,06 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Укрцегла” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 01.12.2011р. у справі №5016/3734/2011(7/184) скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково на суму 99515,37 грн., в іншій частині позову відмовити у звязку з його недоведеністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу висловив заперечення щодо її задоволення (а.с. 87-88).

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

08.10.2007р. між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) („банк”) та товариством з обмеженою відповідальністю „Укрцегла” („позичальник”) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №1-54 (далі кредитний договір від 08.10.2007р.), відповідно до якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 300000 грн. на умовах, передбачених цим договором (а.с. 14-17).

В подальшому між банком та позичальником були внесені зміни до вказаного кредитного договору додатковими договорами №1-54 від 08.10.2008р., №068-04/11 від 18.04.2011р., №1-5 від 14.10.2009р., №1-14 від 25.09.2008р., №1-1 від 05.10.2010р. стосовно зменшення ліміту кредитування, термінів його погашення, розміру відсоткової ставки, найменування банківської установи, коригування дати остаточного повернення кредитних коштів тощо (а.с. 18-21).

Даний договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до вимог статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до пункту 3.1 кредитного договору від 08.10.2007р. кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №20630350181286 , відкритого банком в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Первомайську Миколаївської області”, код банку 09326447 на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначенням кредиту. При цьому, за згодою банку допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів в іноземну валюту згідно з умовами та на цілі, передбачені цим договором.

Позивач свої зобовязання за договором від 08.10.2007р. виконав в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: платіжними дорученнями №1 від 09.10.2007р., №2 від 10.10.2007р., №3 від 17.10.2007р., №4 від 18.10.2007р., №5 від 26.10.2007р., №6 від 03.12.2007р., випискою по особовому рахунку позичальника (а.с. 22-25).

Пунктом 3.2 договору від 08.10.2007р. в редакції договору про внесення змін №1-1 від 05.10.2010р. передбачено сплату позичальником процентів за користування кредитом, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 25% річних. Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Проценти нараховуються банком в передостанній робочий день місяця за період з передостаннього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця і сплачуються позичальником щомісячно до першого числа наступного місяця.

Сторонами також узгоджено, що у випадку порушення позичальником строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом виходячи із відсоткової ставки у розмірі 50% процентів річних (пункт 3.5 договору від 08.10.2010р. в редакції договору №1-1 від 05.10.2010р.), а також, що при порушенні позичальником пункту 3.13.1 цього договору процентна ставка за користування кредитом збільшується на 3% річних, починаючи з наступного місяця в якому виявлено порушення умов (пункт 3.13.3 договору від 08.10.2007р. в редакції договору про внесення змін №1-1 від05.10.2010р.).

Згідно пункту 3.13.1 договору від 08.10.2007р. позичальник зобовязався направляти на поточні рахунки банку 100% доходу (виручки) від реалізації; при цьому розрахунок частки надходжень здійснюється щоквартально на основі даних статистичної звітності позичальника та банківських даних щодо надходжень, розрахованих згідно з методикою банку.

Крім того, позичальник прийняв на себе зобов'язання в пункті 3.3 договору від 08.10.2007р. за управління кредитом у формі кредитної лінії сплачувати банку щомісячну комісійну винагороду, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 250 грн. щомісячно.

Пунктами 5.2, 5.3 договору від 08.10.2007р. також визначено, що позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню банку сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом- пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

В силу вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобовязання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю „Укрцегла” свої зобовязання по кредитному договору про відкриття кредитної лінії від 08.10.2007р. належним чином не виконало: кредитні кошти в строк передбачений спірним договором не повернуло, сплату процентів за користування кредитними коштами та комісійну винагороду за управління кредитом в розмірі та строки передбачені договором також не здійснило; надання звітності за перший квартал 2011р. та направлення 100% доходу від реалізації за вказаний період не забезпечило.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності задоволення позовних вимог.

Твердження відповідача щодо неправомірного застосування при визначенні розміру відсотків за користування кредитом виходячи із встановленої банком процентної ставки 28% є помилковим, оскільки враховуючи неподання позичальником статистичної звітності за перший квартал 2011 р. та неспрямування 100% доходу (виручки) від реалізації на поточні рахунки банку, останнім обґрунтовано у відповідності до узгоджених сторонами в пунктах 3.13.1, 3.13.3 договору від 08.10.2007р. умов за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р. визначено розмір належних до сплати відсотків виходячи з процентної ставки 28%.

З урахуванням положень пункту 2.2 договору від 08.10.2007 р., у відповідності до якого у разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх кредитних коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня, у якому сталося таке перевищення, та з огляду на недотримання відповідачем графіку зменшення ліміту кредитної лінії, який узгоджений сторонами у пункті 2.1 договору від 08.10.2007 р. в редакції договору про внесення змін №1-1 від 05.10.2010 р., про що свідчить виписка по рахунку ТОВ "Укрцегла" (а.с.33), датою остаточного повернення кредиту є 05.07.2011 р.

Відтак позивачем правомірно визначено, а місцевим господарським судом стягнуто за період з 01.08.2011 р. по 31.10.2011 р. суму заборгованості по відсоткам за користування кредитом виходячи із процентної ставки 50%, оскільки згідно пункту 3.5 договору від 08.10.2007 р. в редакції договору про внесення змін №1-1 від 05.10.2010 р. у випадку порушення позичальником строку остаточного повернення всіх сум кредиту, позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом виходячи із відсоткової ставки у розмірі 50%.

Хибним є також твердження апелянта щодо неправомірності стягнення з нього суми комісії, оскільки як вбачається з банківської виписки по особовому рахунку ТОВ "Укрцегла" (а.с.35) останній має заборгованість по сплаті комісії за період з 01.08.2011 р. по 31.10.2011 р.; докази сплати відповідачем комісійної винагороди за серпень, вересень та жовтень місяці 2011 р. в матеріалах справи відсутні; скаржником-не подані.

Не приймаються до уваги колегією суддів апеляційного господарського суду і заперечення скаржника з приводу нарахування йому пені на суму заборгованості за комісією, так як пунктом 5.3 договору від 08.10.2007 р. передбачена відповідальність позичальника за несвоєчасну сплату плати за кредит у вигляді сплати пені, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійного облікової ставки національного банку України, що діє у період прострочення і нараховується щоденно. Водночас сторонами у пункті 1.3 договору від 08.10.2007 р. узгоджено, що плата за кредит включає, зокрема, комісійну винагороду за управління кредитом.

Інші доводи скаржника, що носять похідний характер від зазначених вище, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог. Твердження апелянта про порушення господарським судом Миколаївської області норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування законного судового акта колегія суддів не вбачає.

Судові витрати за апеляційною скаргою у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Укрцегла” залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 01.12.2011р. у справі №5016/3734/2011(7/184) - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Таран С.В.

Суддя Бойко Л.І.

Суддя Величко Т.А.